Рішення

від 24.12.2013 по справі 911/4228/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р. справа № 911/4228/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинхолд», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМС Алюмініум-Україна», Київська обл., м. Бровари

про стягнення 54 345,76 гривень

за участю представників:

від позивача: Близнюк О.В. (директор), Бурдій Н.О. (довіреність №5 від 30.10.2013р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.11.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізинхолд» (далі-ТОВ «Лізинхолд»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМС Алюмініум-Україна» (далі-ТОВ «ПМС Алюмініум-Україна»/відповідач) про стягнення 54 345,76 грн., з яких: 12 000,00 грн. заборгованості за договором №13-12-1 від 25.01.2012р., 1 758,91 грн. пені, 40 000,00 грн. штрафу та 586,85 грн. 3% річних.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.11.2013р. порушено провадження у справі №911/4228/13 та призначено справу до розгляду на 26.11.2013р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 26.11.2013р. та 10.12.2013р. розгляд даної справи відкладався на 10.12.2013р. та 24.12.2013р. відповідно.

В судові засідання 26.11.2013р., 10.12.2013р. та 24.12.2013р. представник відповідача не з'явився, витребувані документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2012р. між ТОВ «Лізинхолд» (далі-позикодавець) та ТОВ «ПМС Алюмініум-Україна» (далі-позичальник) було укладено договір №13-12-1 (далі-договір), відповідно до якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику поворотну безвідсоткову позику, а останній зобов'язався прийняти позику, користуватись нею та повернути дану позику позикодавцеві у визначений цим договором строк.

Пунктами 1.2, 1.3 та 5.1 договору передбачено, що позичальник має право користуватись позикою до 25.03.2012р.

Сума позики за цим договором становить 20 000,00 грн.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором в частині надання відповідачу позики у розмірі 20 000,00 грн. виконав у повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №227 від 25.01.2012р. на суму 20 000,00 грн.

Про належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Натомість, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасного повернення суми фінансової допомоги належним чином не виконав, сплативши лише 8 000,00 грн., внаслідок чого за ним утворилось 12 000,00 грн. заборгованості.

З метою досудового врегулювання даного спору, 01.07.2013р. позивачем було надіслано відповідачу претензію №3, згідно якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості за договором та вимагав її погашення.

Посилаючись на те, що відповідач на зазначену претензію не відповів, свої договірні зобов'язання не виконав, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 12 000,00 грн. заборгованості за договором.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами статей 1046, 1049, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що дата остаточного повернення позики - 25.03.2012р.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач отриману поворотну безвідсоткову позику повернув частково, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 12 000,00 грн. заборгованості за договором підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними і допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повернення отриманої позики до 26.03.2012р., позивач просить стягнути з першого, зокрема:

- 1 758,91 грн. пені, нарахованої з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати, за періоди:

з 26.03.2012р. по 11.06.2012р. на 20 000,00 грн. заборгованості,

з 12.06.2012р. по 04.11.2013р. на 12 000,00 грн. заборгованості;

- 40 000,00 грн. штрафу, нарахованого на 20 000,00 грн. заборгованості, тобто на суму позики, повернення якої було прострочено більше ніж на 10 календарних днів.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у випадку прострочення повернення суми позики, позичальник сплачує пеню у розмірі 0,25% від суми позики за кожен день прострочення.

Водночас, ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, судом встановлено, що більш тривалого строку нарахування пені за порушення строків повернення фінансової допомоги ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, умовами договору не передбачено.

Крім того, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, встановлений за згодою сторін в договорі, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду наведеного, враховуючи заявлений позивачем період нарахування пені, а також здійснений відповідачем 11.06.2012р. частковий розрахунок за договором, суд здійснював обрахунок пені за періоди:

з 26.03.2012р. по 10.06.2012р. на 20 000,00 грн. заборгованості,

з 12.06.2012р. по 26.09.2012р. на 12 000,00 грн. заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених положень договору та норм Закону, становить 1 157,38 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 758,91 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 157,38 грн.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що при простроченні повернення позики більше ніж на 10 календарних днів, позичальник сплачує, крім пені, штраф у подвійному розмірі суми заборгованості.

Оскільки порядок обрахунку штрафу, заявленого позивачем до стягнення, відповідає вимогам вищезазначених норм Закону та положенням договору, а його розмір є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 40 000,00 грн. штрафу підлягає задоволенню.

При винесенні даного рішення судом також враховано, що норми чинного законодавства України не містять прямої заборони законодавця щодо одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та штраф.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі №3-24гс12.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 586,85 грн. 3% річних, нарахованих за періоди:

з 26.03.2012р. по 11.06.2012р. на 20 000,00 грн. заборгованості,

з 12.06.2012р. по 04.11.2013р. на 12 000,00 грн. заборгованості.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, заявлений позивачем період нарахування 3% річних, а також здійснений відповідачем 11.06.2012р. частковий розрахунок за договором, суд здійснював обрахунок 3% річних за періоди:

з 26.03.2012р. по 10.06.2012р. на 20 000,00 грн. заборгованості,

з 12.06.2012р. по 04.11.2013р. на 12 000,00 грн. заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, а також положень договору, становить 630,58 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 586,85 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМС Алюмініум-Україна» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, 2, ідентифікаційний код 25566085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинхолд» (02218, м. Київ, вул. Райдужна, 13А, ідентифікаційний код 31748616) 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 1 157 (одну тисячу сто п'ятдесят сім) грн. 38 коп. пені, 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 586 (п'ятсот вісімдесят шість) грн. 85 коп. 3% річних та 1 701 (одну тисячу сімсот одну) грн. 46 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 25.12.2013р.

Суддя В.А. Ярема