Постанова

від 13.12.2013 по справі 801/10508/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2013 р. (14:23) Справа №801/10508/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Калініченко Г.Б., за участю секретаря Колосової Ю.В., представника позивача Ялова Л.О., представника відповідача Чакал А.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еднисть"

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еднисть " звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2013 р. № 0011162270, № 0011172270.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки від 03.10.2013 року № 909/2.7/32435047, які були покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішеннь, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України. Зокрема, позивач стверджує, що висновки акту перевірки про недодержання вимог ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при визначенні податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» та заниження за період березень 2013 р. податку на додану вартість на суму 53333,00 грн. є безпідставними, адже контрагент ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» на час укладення угоди був платником податку на додану вартість, усі дані, що заносились до податкової декларації та відображались у податковій звітності, базуються виключно на підставі договорів, первинних та інших документах, що складались з дотриманням законодавства України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю " Еднисть " (ЄДРПОУ 32841126) є юридичною особою, яка зареєстрована Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради АР Крим 12.03.2003р.

Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 6964-Ц від 17.03.2003р. та є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 200126854 від 30.05.2013, виданого ДПІ у м. Сімферополі, індивідуальний податковий номер - 324350401295.

Таким чином, судом встановлено, що позивач являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Еднисть» (код за ЄДРПОУ 32435047) з питань взаємовідносин з ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» (код за ЄДРПОУ 25183042) за період березень 2013 року та відображення їх у податковій звітності, по результатам якої складено акт № 909/2.7/32435047 від 03.10.2013 р.

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- п. 14.1.191. ст. 14, п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п. 187.1, п. 187.8 ст. 187, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п.201.1. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями встановлено завищення податкового кредиту ТОВ «ЕДНИСТЬ» по взаємовідносинам з ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» за березень 2013 року загалом на суму 53 333 грн., в результаті чого донараховано до сплати у бюджет ПДВ в розмірі 38 575 грн. та зменшено від'ємне значення у сумі 14 758 грн.

Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкових повідомлень-рішень №0011162270 від 23.10.2013 р.; №0011172270 від 23.10.2013 р., якими позивачу визначено суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ТОВ «Еднисть» за платежем податок на додану вартість на загальну суму 57 862,50 грн., з яких 38 575,00 грн. за основним платежем, 19287,50 грн. - за штрафними санкціями та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 14 758,00 грн.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наступне.

Як слідує з акту перевірки, відповідач дійшов до наведеного вище висновку по взаємовідносинам, які позивач мав у перевіреному періоді березні 2013 р. з контрагентом - ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» у зв'язку з тим, що останній не знаходиться за юридичною адресою та не сплачував податків, що не підтверджує на думку відповідача, фактичне здійснення господарських операцій.

Суд з вказаними висновками відповідача не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, Між ТОВ «Еднисть» (Замовник) та ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» (Підрядник) було укладено договір підряду № 11/02-2013 від 11.02.2013 року, про виконання ремонтних робіт, вартість яких складає 320000,00 грн. в т.ч. ПДВ 53333,33 грн. Згідно даної угоди Підрядник зобов'язався за завданням Замовника надати певні роботи („поточний ремонт мансардного поверху, який знаходиться за адресою: м.Алушта, вул..Хромих, 27"), а Замовник - оплатити їх вартість. Сторони визначили кінцевий термін виконання до 20.03.2013 року.

На виконання умов договору у березні 2013 року ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» виконало замовлені ТОВ «Еднисть» ремонтні роботи на суму 320 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 53 333,33 грн., а ТОВ «Еднисть» оплатило їх вартість.

Оплата отриманих від ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» послуг здійснена позивачем в повному обсязі (в сумі 320000,00 грн.), зазначене підтверджується копією - платіжного доручення № 48 від 14.03.2013 р. та випискою банку по рахунку підприємства.

14.03.2013 р. ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» складено податкова накладна № 839 на суму 320 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 53333,33 грн.

Судом встановлено, що податкова накладна № 839 від 14.03.2013 р. містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р, а саме: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що "первинні документи"- це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду документи, податкову накладну № 839 від 14.03.2013 р. досліджену відповідачем при перевірці, суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги та заниження за період березень 2013 р. податку на додану вартість на суму 53333,33 грн. оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 даного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» під час виписки вищевказаних податкових накладних було зареєстровано як платник ПДВ.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» договору на підставі п.1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 668 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів про надання послуг, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Будь-яких даних та доказів нікчемності угоди між позивачем та ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» , по якій відповідач зменшив позивачу податок з ПДВ за період березень 2013 р., відповідачем не зазначено.

Суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що договір підряду № 11/02-2013 від 11.02.2013 року укладений між позивачем та ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним.

Крім того, суд вважає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було зменшено податок з ПДВ на суму 53333,33 грн. у період березень 2013 р., а тому збільшення позивачу податковими повідомленнями-№0011162270 від 23.10.2013 р.; №0011172270 від 23.10.2013 р., податку на додану вартість суперечить податковому законодавству України та не ґрунтується на фактичних обставинах, а тому і застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 38575, 00 грн. є безпідставним.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 172,05 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим №0011162270 від 23.10.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного зобов'язання 38575,00 грн. та 19287,50 грн. штрафних санкцій, прийняте відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Еднисть" (ЄДРПОУ 32435047).

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим №0011172270 від 23.10.2013 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 14758,00 грн., прийняте відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Еднисть" (ЄДРПОУ 32435047).

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еднисть" (ЄДРПОУ 32435047, 95011, АР Крим, м. Сімферополь, проспект Кірова, буд. 7а, кв.58) судовий збір в розмірі 172,05 грн. (сто сімдесят дві гривні п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Калініченко Г.Б.