Рішення

від 25.12.2013 по справі 901/4029/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.12.2013 Справа № 901/4029/13 За позовом Кримського республіканського підприємства «Вода Криму»

до відповідача Комунального підприємства «Трудове»

про стягнення 61097,81 грн.

Суддя Пукас А.Ю.

Представники:

Від позивача - Шараборін О.М., представник за довіреністю №48/1 від 19.07.2013р.

Від відповідача - не з'явився,

СУТЬ СПОРУ: Кримське республіканське підприємство «Вода Криму» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Комунального підприємства «Трудове» про стягнення 61 097,81 грн., у тому числі 59 259,25 грн. заборгованості за договором на водопостачання, 3 % річних у сумі 436,82 грн., пені в сумі 1 394,18 грн. та 07,56 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови Договору на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію № 6349 від 25.10.2012, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 59 259,25 грн.

Ухвалою суду від 03.12.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 25.12.2013 надав суду заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення позовних вимог та, з огляду на часткову оплату відповідачем заборгованості, просив стягнути 12 983,25 грн. заборгованості, 436,82 грн. 3% річних, 7,56 грн. інфляційних втрат та 1 394,18 грн. пені.

Оскільки зменшення позовних вимог є правом позивача, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає її до розгляду.

Відповідач явку свого представника у судові засідання призначені на 16.12.2013 та 25.12.2013 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, документи, витребувані судом, а також відзив на позов не надав. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 03.12.2013 одержана останнім 06.12.2013, про що свідчить підпис повноважної особи на поштовому повідомленні про вручення кореспонденції.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідача виходячи з наступного.

Як вказано у постанові пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, суд зауважує, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Враховуючи процесуальне обмеження щодо строку розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представника відповідача, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.10.2012 між позивачем (виробник за договором) та відповідачем (споживач за договором) укладено Договір № 6349 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію (далі за текстом Договір) (а. с. 8-13).

Згідно з пунктом 3.1. Договору виробник надає споживачу послуги з водопостачання та водовідведення за тарифами, встановленими у відповідності до норм діючого законодавства України.

Відповідно до пункту 2.3 Договору споживач приймає на себе зобов'язання споживати послуги водопостачання та водовідведення у кількості не більше встановленого нормативного об'єму (ліміту).

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що споживач зобов'язується своєчасно оплачувати наданні йому послуги з водопостачання та водовідведення, належно експлуатувати водопровідні і каналізаційні мережі, які підключені до магістральних мереж виробника, через які споживачу здійснюється подача води і здійснюється водовідведення, та/або які знаходяться на балансі споживача, прилади та пристрої на них згідно з даним Договором та «Правилами користування», «Правилами прийняття стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України», Правилами приймання стічних вод підприємств в систему каналізації міста Сімферополя, а також Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення.

Відповідно до пункту 3.2 Договору тарифи на послуги водопостачання та водовідведення та їх складові на дату укладення договору вказуються в окремому додатку, який складається виробником та є невід'ємною частиною договору. Тарифи за послуги водопостачання та водовідведення обов'язкові для застосування виробником та оплати Споживачем.

Пункт 3.4 Договору передбачає, що загальна вартість послуг визначається шляхом здійснення об'єму наданих споживачу послуг на тарифи, які діють у відповідний період.

В пункті 4.1 Договору визначено, що розрахунки за воду здійснюються згідно тарифів у розмірі за 1 куб. м відпущеної води у розмірі 2,68 грн. Додатково нараховується ПДВ 20%.

Згідно з пунктом 4.2.1 Договору оплата споживачем, який не є бюджетною організацією, здійснюється шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий рахунок виробника у розмірі 75 % від вартості спожитих послуг за попередній місяць (який був перед звітним). Авансовий платіж вноситься споживачем до 15 числа звітного місяця. Остаточний розрахунок споживача за послуги з водопостачання та водовідведення здійснюється протягом 3 (трьох) банківський днів з моменту отримання споживачем виставленого Виробником рахунку за спожиті послуги.

Строк дії Договору встановлений в пункті 14.1 - до 25.10.2013 включно.

На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення за вищевказаним Договором, позивачем виставлялись рахунки: № 6349 від 18.04.2013 на суму 9 557,95 грн., № 6349 від 24.05.2013 на суму 10 429,49 грн., № 6349 від 14.06.2013 на суму 11 776,99 грн., № 6349 від 12.07.2013 на суму 9 043,99 грн., № 6349 від 14.08.2013 на суму 13 594,03 грн., № 6349 від 14.08.2013 на суму 2 344,46 грн., № 6349 від 13.09.2013 на суму 15 411,07 грн., № 6349 від 13.09.2013 на суму 3 688,75 грн., рахунок № 6349 від 15.10.2013 на суму 15 194,56 грн., рахунок № 6349 від 15.10.2013 на суму 3 788,45 грн. (а.с. 19-28), всього на загальну суму 94 829,14 грн.

Рахунки містять підписи представника споживача (відповідача) про згоду з сумами спожитих послуг та їх об'ємом.

На підтвердження обсягів спожитої води та водовідведення позивачем та відповідачем складені та підписані наступні акти: Акт № 6349 від 18.04.2013, Акт № 6349 від 24.05.2013, Акт № 6349 від 14.06.2013, Акт № 6349 від 12.07.2013, Акт № 6349 від 14.08.2013 Акт № 6249 від 13.09.2013, Акт № 6349 від 13.09.2013, Акт № 6349 від 15.10.2013, Акт № 6349 від 15.10.2013.

Проте послуги з водопостачання та водовідведення відповідачем оплачені частково на суму 35 569,89 грн., що призвело до утворення заборгованості перед позивачем в сумі 59 259,25 грн. та стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

При цьому, частина заборгованості в сумі 46 276,00 грн. сплачена відповідачем в процесі розгляду справи, про що свідчить банківська виписка по рахунках від 20.12.2013, у зв'язку з чим позивачем зменшені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором.

Так, предметом даного позову є вимоги про стягнення 12 983,25 грн. заборгованості за договором № 6349 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію, 436,82 грн. 3% річних, 7,56 грн. інфляційних втрат та 1 394,18 грн. пені.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з невиконанням договору про надання послуг та регулюються положеннями глави 63 Цивільного кодексу України, з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи з положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, з урахуванням статті 629 зазначеного кодексу, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості перед позивачем, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 12 983,25 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 436,82 грн. 3 % річних та 07,56 грн. індексу інфляції.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, 3 % річних розраховувалися ним за період з 24.04.2013 по 05.11.2013 (а. с. 17).

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок, який складений вірно, у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає 436,82 грн. 3% річних.

Разом з цим, суд не може погодитися з розрахунком інфляційних втрат, наданим позивачем, оскільки ним не прийнято до уваги те, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись виходячи з індексу інфляції за кожен місяць прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а з огляду на те, що за визначений позивачем період нарахування інфляційних втрат, сукупний індекс інфляції дорівнює сумі, яка менше одиниці, позивач не зазнав жодних збитків від інфляції.

Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

При проведенні судом перевірки розрахунку інфляційного відшкодування, суд встановив, що сума інфляційного відшкодування заявлена позивачем становить 7,56 грн., в той час, як за розрахунком відповідно до норм чинного законодавства, за визначений позивачем період: в червні-серпні 2013 року, мала місце дефляція, а тому, позивачем збитки від інфляційних втрат не понесені, що в свою чергу є підставою для відмови позивачу в позові в частині вимог про стягнення 7,56 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 394,18 грн. пені.

Відповідно до п. 11.1.1 Договору після закінчення строку на оплату, вказаного в розділі 4 даного Договору, споживач за кожний день прострочення сплачує виробнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу.

Згідно з наданим позивачем розрахунку (а. с. 16), пеня нарахована за період з 30.05.2013 по 01.11.2013 за кожен день прострочення платежів та її загальний розмір становить 1 394,18 грн.

Суд погоджується з проведеним позивачем розрахунком та задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені повністю.

Оплату судового збору суд, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні 25.12.2013 оголошені вступна та резолютивна частині рішення. Повне рішення складено 26.12.2013.

Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Трудове» (вул. Шосейна, 6, с. Трудове, Сімферопольський район, 97533; код ЄДРПОУ 38206442, п/р 26009374531 в АТ «Райффайзен банк Аваль») на користь Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» (вул. Гурзуфська, 5, м. Сімферополь, 95053; ЄДРПОУ 20671506, п/р 26008402051 АТ «Райффайзен банк Аваль» м. Київ, МФО 380805) 12 983,25 грн. заборгованості, 436,82 грн. 3 % річних, 1 394,18 грн. пені, 1 720,28 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині вимог про стягнення 7,56 інфляційних втрат в позові відмовити.

Суддя А.Ю. Пукас