Постанова

від 17.12.2013 по справі 826/8849/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8849/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Дестені» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби до Дочірнього підприємства «Дестені» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Дочірнього підприємства «Дестені» про стягнення податкового боргу у розмірі 45392,69 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було подано звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 рік, якою самостійно нарахував орендну плату за землі державної або комунальної власності на 2011 рік на загальну суму 44870,43 грн. (зареєстрована в органі державної податкової служби за №22626).

Також, відповідачем до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було подано звітний податковий розрахунок збору за спеціальне водокористування в частині використання води, в тому числі використання води теплоелектростанціями з прямоточною системою водоспоживання, та виростання поверхневих і підземних вод, які входять до складу напоїв за 2010 рік, якою нарахував суму збору всього на 337,00 грн.

Згідно облікової картки загальна сума заборгованості зі збору за спеціальне водокористування з урахуванням недоїмки складає 522,26 грн.

Загальна сума податкового зобов'язання, що визначена відповідачем в податковій декларації та розрахунку, складає 45392,69 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати за землю та зі збору за спеціальне користування води, який у зв'язку з несплатою відповідачем підлягає стягненню у судовому порядку.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково виходячи з наступного.

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до пункту 328.3 статті 328 Податкового кодексу України податкові декларації збору за спеціальне використання води подаються платниками збору контролюючим органам у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем податковий розрахунок збору за спеціальне водокористування за 2010 рік подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, тобто задекларовані до іншого контролюючого органу, колегія суддів вважає, що у позивача відсутнє право звернення до суду про стягнення цього боргу, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Разом з тим, оскільки відповідачем не було уточнено податкові зобов'язання з плати за землю, які були задекларовані до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, колегія суддів вважає, що вони є узгодженими.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що податкова декларація з плати за землю до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подана для відома, оскільки нормами ПК України такого типу податкової декларації не передбачає.

Згідно пункту 57.1 статті 57 зазначеного Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

Так, у зв'язку із наявністю податкового боргу, з метою його погашення відповідачу було направлено податкову вимогу від 23.02.2011 року №581.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу з плати за землю, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли, про що свідчать матеріли справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення податкового боргу з плати за землю у розмірі 44870,43 грн.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Дестені» задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2013 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Дестені» (ідентифікаційний код юридичної особи 32667072, 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 57-б) податковий борг з плати за землю у розмірі 44870 (сорок чотири тисячі вісімсот сімдесят) гривень 43 коп.

В інший частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 23.12.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.