Постанова

від 24.12.2013 по справі 910/13326/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р. Справа№ 910/13326/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Цапенко К.В. - дов. б/н від 08.07.2013р.

від відповідача Калашнюк О.С. - дов. №23/06 від 01.07.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 6»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 09.10.2013р. (головуючий суддя Ломака В.С.,

судді: Любченко М.О., Чинчин О.В.)

у справі №910/13326/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма

«Техно-Сервіс» (далі - ТОВ Фірма «Техно-Сервіс»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 6»

(далі - ТОВ «Рада 6»)

про стягнення 26 474,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2013р. у справі №910/13326/13 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Рада 6» на користь ТОВ Фірма «Техно-Сервіс» 24 265,00 грн. основного боргу, 1 776,22 грн. пені, 358,22 грн. 3% річних, 25,43 грн. інфляційних втрат та 1 717,26 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за наведених в апеляційній скарзі підстав. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржене рішення прийнято з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, надані суду в якості доказів акти прийомки виконаних робіт з технічного обслуговування, на підставі яких у відповідача виникає обов'язок з оплати наданих йому послуг, не можуть вважатися належними доказами, не є первинними документами, оскільки за формою не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Як результат, місцевим судом не доведено виникнення у відповідача обов'язку на оплату виконаних робіт тощо.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за наведених в скарзі підстав.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване просив залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ТОВ Фірма «Техно-Сервіс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Рада 6» про стягнення з відповідача, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, 24 265,00 грн. основного боргу, 1 776,22 грн. пені, 75,26 грн. інфляційних втрат та 358,22 грн. 3% річних. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що згідно укладеного між сторонами договору позивачем надано відповідачу послуги з технічного обслуговування справних та діючих установок системи пожежної сигналізації, системи оповіщення про пожежу та протипожежної автоматики, які останнім в повному обсязі не оплачено, відтак стягненню в судовому порядку підлягає заборгованість, що в зв'язку з цим утворилась тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, розглянувши подані документи і матеріали, дійшов висновку про обґрунтованість частини цих вимог, відтак позов задовольнив частково.

Так, частково задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що на виконання договору на технічне обслуговування №12220/ТО від 01.10.2012р. (далі - Договір) позивачем надано відповідачу послуги, за які відповідач повністю не розрахувався, внаслідок чого у нього виник борг на суму 24 265,00 грн. Оскільки відповідач отримав замовлені ним послуги й в обумовлені строки не сплатив позивачу їх повну вартість, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині основного боргу є обґрунтованими, підлягають задоволенню. Крім цього, згідно здійсненого місцевим судом перерахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, розмір пені повинен складати 1 819,89 грн., 3% річних - 436,76 грн.. Оскільки позивачем до стягнення відповідачу пеню та 3% річних нараховано в меншій сумі та за відсутності клопотання про вихід за межі позовних вимог, місцевий суд задовольнив вимоги позивача в цій частині у визначеному ним розмірі, сума інфляційних втрат за розрахунком місцевого суду складає 25,43 грн.

Як встановлено матеріалами справи, 01.10.2012р. між ТОВ «Рада 6», як замовником, та ТОВ Фірма «Техно-Сервіс», як виконавцем, укладено Договір, за умовами п.1.1. якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе роботи з технічного обслуговування (послуги) справних та діючих установок: системи пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу, автоматики ППА (електрична частина), змонтованих в житлових приміщеннях замовника по бул. Л. Українки, 7-9, секція 1 та 2 у м. Києві, а замовник зобов'язався приймати і оплачувати виконані послуги на визначених Договором умовах.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві цю послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, які встановлено договором (ст.ст.901, 903 ЦК України).

Положеннями п.п.2.1., 2.2. Договору встановлено, що сума до сплати за протоколом договірної ціни складає в місяць 8 500,00 грн. з ПДВ. Оплата за виконані роботи з технічного обслуговування установок проводиться замовником щомісячно на підставі акту виконаних робіт, не пізніше 20 числа поточного місяця.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання Договору позивачем надано відповідачу послуги з технічного обслуговування в жовтні 2012 року на суму 8 500,00 грн., в листопаді 2012 року на суму 8 500,00 грн., в грудні 2012 року на суму 8 500,00 грн. та в січні 2013 року на суму 8 500, 00 грн., про що сторонами підписано акти прийомки виконаних робіт з технічного обслуговування за жовтень, листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року.

Незважаючи на те, що згідно п.2.2. Договору відповідач за виконані роботи з технічного обслуговування установок мав щомісячно на підставі акту виконаних робіт не пізніше 20 числа поточного місяця проводити розрахунок, він за надані йому послуги розрахувався не в повному обсязі, фактично сплатив позивачу 19.12.2012р. 8 500,00 грн., а 18.04.2013р. - 1 235,00 грн., що підтверджується виписками банку по поточному рахунку позивача.

Відповідно до приписів ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст.193 ГК України та ст.ст. 525, 526, 530, 612 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк.

У відповідності до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскаржуючи рішення місцевого суду, апелянт посилався на невідповідність актів прийомки виконаних робіт з технічного обслуговування вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,а відтак на неналежність їх до первинних документів, а за відсутності деяких реквізитів вважав за можливе визнання цих актів недійсними.

Такі доводи апелянта є необґрунтованими, оскільки не зважаючи на відсутність деяких реквізитів всі акти : за листопад 2012 року, грудень 2012 року та січень 2013 року скріплено печаткою ТОВ «Рада 6», що дає змогу ідентифікувати юридичну особу, від імені якої підписувались ці акти. Докази на підтвердження того, що підписи уповноважених осіб відповідача на цих актах сфальсифіковано в матеріалах справи відсутні.

Крім цього, факт виконання зобов'язань за Договором з боку позивача та визнання своїх зобов'язань з боку відповідача підтверджено здійсненням часткових розрахунків за виконані роботи, про що наведено вище.

За відсутності наданих відповідачем належних та допустимих доказів на спростування наявності основного боргу та підтвердженням матеріалами справи факту надання йому послуг за період з жовтня 2012 року по січень 2013 року на суму 34 000,00 грн. , як і факту часткової сплати відповідачем 9 735,00 грн. заборгованості, позовні вимоги в частині стягнення 24 265,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання) є порушенням зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ч.1 ст.230, ч.4 ст.231 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як погодили сторони умовами Договору (п.п.4.3. Договору), у разі невиконання вимог п.2.2. замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості Договору за кожен прострочений день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Апеляційний господарський суд погоджується зі здійсненим місцевим судом розрахунком пені, 3% річних та інфляційних втрат, згідно якого розмір пені має складати 1 819,89 грн., 3% річних - 436,76 грн., інфляційні втрати - 25,43 грн., вважає його арифметично вірним та за відсутності клопотання про вихід за межі позовних вимог приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги в частині стягнення пені та 3% річних у визначеному позивачем розмірі, а інфляційні втрати в сумі 25,43 грн.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 6» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2013р. у справі №910/13326/13 - без змін.

Матеріали справи №910/13326/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун