Рішення

від 19.11.2013 по справі 910/18815/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18815/13 19.11.13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест"

до товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.А.Р.С."

про стягнення 48 726,24 грн.

Суддя Удалова О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача Слюсар О.В. (за довіреністю)

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.А.Р.С." про стягнення 48 726,24 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за товар за договором № 14/09/2010 купівлі-продажу товарів від 14.09.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/18815/13, розгляд справи призначено на 31.10.2013 р.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

31.10.2013 р. у судовому засіданні представник позивача надав суду додаткові документи, які було долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2013 р. розгляд справи було відкладено на 19.11.2013 р.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвали про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), тому вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив.

14.09.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" (продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "С.Т.А.Р.С." (покупцем) було укладено договір № 14/09/2010 купівлі-продажу товарів (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору продавець зобов'язується систематично передавати (продавати) покупцю у власність товар (далі - товар) відповідно до замовлень, які оформлюються згідно зі специфікацією, що є невід'ємними частинами цього Договору, а покупець зобов'язується приймати товар та проводити його оплату на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору продавець зобов'язаний поставити (продавати) товари за цінами, які зазначені у специфікаціях до цього Договору. Ціна товару, що поставляється за цим Договором, визначається по кожній позиції номенклатури товару у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору, та включає в себе ціну товару, упакування, маркування та загрузку товару на складі продавця. Специфікації оформляються у вигляді додатків до Договору (п. 2.2. Договору).

Покупець на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури проводить 100% попередню оплату за кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору строк поставки товару покупцю складає 3 (три) робочих дні з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Товар передається продавцем представнику покупця на підставі доручення на отримання товару з наступним підписанням сторонами видаткової накладної на кожну партію товару, яка сформована на підставі замовлення покупця (п. 3.5).

Згідно п. 3.8. Договору право власності на товар виникає у Покупця в момент передачі товару.

У випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством (п. 4.1).

29.11.2011 р. позивач продав Відповідачу товар на суму 48 081,42 грн., що підтверджується видатковою накладною № БИ-0006902 від 29.11.2011 р. та довіреністю № 0187 від 28.11.2011 р. на отримання товару.

У порушення умов Договору відповідач грошові кошти за поставлений товар не перерахував.

10.04.2013 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 129 про сплату заборгованості в розмірі 48 081,42 грн. Претензію відповідачем не було отримано, у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Таким чином, заборгованість відповідача за договором № 14/09/2010 купівлі-продажу товарів від 14.09.2010 р. становить 48 081,42 грн.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідач прийняв товар від позивача, суму заборгованості за проданий товар не сплатив, тому вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 48 081,42 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач не здійснив оплату за поставлений товар, отже, допустив прострочення, що, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, є підставою для стягнення 3% річних.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 596,74 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані за розрахунком позивача.

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення. Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р. Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з 19.04.2013 р. до 16.09.2013 р. (кінцевий місяць, зазначений позивачем у розрахунку) без виключення місяців, у яких була дефляція.

З урахуванням викладеного, розрахунок інфляційних збитків позивача визнається судом необґрунтованим, а тому суд проводить власний розрахунок:

48 081,42 грн. (сума боргу) х (100,0% х 100,1% х 100,0% х 99,9% х 99,9%) (індекси інфляції за період квітень 2013 р. - серпень 2013 р.) = - 336,62 грн., тобто за вказаний період існувала дефляція.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вище викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача суми 3% річних в розмірі 596,74 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.А.Р.С." (03150, м. Київ, вул. Горького, 97, код 37120092) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" (21003, м. Вінниця, вул. Чехова, буд. 7-В, код 34004579) 48 081 (сорок вісім тисяч вісімдесят одну) грн. 42 коп. основного боргу, 596 (п'ятсот дев'яносто шість) грн. 74 коп. 3 % річних, 1 718 (одну тисячу сімсот вісімнадцять) грн. 81 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Повне рішення складено 25.12.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова