Постанова

від 17.12.2013 по справі 914/2827/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. Справа № 914/2827/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Гриців В.М.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу комунального підприємства Міжгірської селищної ради "Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства", смт.Міжгір'я, №243від 28.10.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 17.10.2013р.

у справі № 914/2827/13

за позовом: комунального підприємства Міжгірської селищної ради "Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства", смт.Міжгір'я

до відповідача-1: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів

до відповідача-2 : приватного підприємства "Смок", с.Оброшино

про стягнення 24543,11грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідачів-1, -2 - не з'явились.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.10.2013р. у справі №914/2827/13 (суддя Щигельська О.І.) у задоволенні позову комунального підприємства Міжгірської селищної ради "Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства" (надалі - Міжгірське ВУЖКГ) відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що самовільного підключення чи користування системами центрального водопостачання та водовідведення зі сторони відповідачів не було. Про відсутність вищевказаних обставин, зокрема, свідчать: чинний договір від 01.06.2007р. на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації, укладений між позивачем та відповідачем-1; наявність у відповідача-1 дозволу на спеціальне водокористування, який передбачає можливість скиду стічних вод у каналізаційні мережі Міжгірського ВУЖКГ; наявність договору оренди від 01.03.2011р. між відповідачами.

Дане рішення оскаржив позивач, оскільки вважає, що при його прийнятті суд порушив норми матеріального права та неповно з'ясував фактичні обставини, що мають значення у даній справі, у зв'язку з чим просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов. Позивач зазначив, що місцевий господарський суд прийняв рішення без участі його представника, чим позбавив позивача можливості подати додаткові пояснення до позовної заяви; відповідач-1 не скерував на адресу позивача відзиву на позовну заяву. Крім того, судом не враховано тієї обставини, що в акті перевірки зафіксовано наявність на трубі перед лічильником власного джерела двох виводів труб, що свідчить про безоблікове водовідведення.

В судовому засіданні від 26.11.2013р. представник скаржника виклав свої доводи щодо вимог апеляційної скарги.

Відповідачі не виконали вимог ухвал суду від 07.11.2013р. та від 26.11.2013р. і не подали відзивів на апеляційну скаргу, не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення відповідачу-1 ухвали суду від 07.11.2013р., а також повернутим від відповідача-2 поштовим конвертом із довідкою ВПЗ із зазначенням причини повернення: «за зазначеною адресою не проживає» (а.с. 110-111 ). При цьому, ухвали суду від 07.11.2013р. та від 26.11.2013р. направлялись відповідачу-2 за його місцезнаходженням згідно ЄДРЮОФОП (а.с. 54-55 ). Зважаючи на це, колегія суддів вважає, що сторона належним чином була повідомлена про час та місце судових засідань у даній справі.

Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалою від 26.11.2013р. не визнавалась обов'язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін.

З матеріалів справи, апеляційної скарги та пояснень представника скаржника вбачається наступне:

01.06.2007р. між Міжгірським ВУЖКГ (позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач-1) укладено договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації (надалі - договір на водопостачання та відведення), відповідно умов якого, позивач зобов'язувався забезпечувати водою та приймати стічні води з будівлі басейну по АДРЕСА_1, а відповідач-1 зобов'язувався своєчасно сплачувати надані йому послуги та належно експлуатувати водопровідні і каналізаційні мережі (а.с. 11-12 ).

01.03.2011р. між ОСОБА_2 (орендодавцем) та приватним підприємством «Смок» (орендар, надалі - ПП «Смок») укладено договір оренди №01/03-1 (надалі - договір оренди), згідно якого орендодавець зобов'язувався передати орендарю в строкове володіння і користування нежитлові приміщення площею 2423,32кв.м. (3, 4, 5 поверхи) за адресою: АДРЕСА_1, а також майно та обладнання, яке є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 35 ).

21.12.2012р. Міжгірським ВУЖКГ проведено обстеження ПП "Смок" - ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_2, по питанню водопостачання та водовідведення даного об'єкта та виявлено, що підприємство користується двома джерелами водопостачання - централізованого та власного, на якому встановлено неопломбований лічильник. На трубі до лічильника виявлено два виводи труб діаметром 25 та 50мм для використання води. Кількість води, використаної із власного джерела, встановити неможливо. Вказані обставини зафіксовані позивачем у відповідному акті (а.с. 21 ).

На підставі вказаного акту, позивачем розраховано втрати за безоблікове водовідведення (а.с. 22, 23 ), виставлено ФОП ОСОБА_2 рахунок від 27.05.2013р. за безоблікове водовідведення (а.с. 24 ) та направлено претензію №123 від 27.05.2013р. про сплату 24543,11грн. за безоблікове водовідведення (а.с. 17-18, 19 ).

Вказана претензія залишена відповідачем-1 без відповіді, а заявлена у ній вимога - без задоволення, що зумовило звернення Міжгірського ВУЖКГ з позовом про стягнення вказаної суми з відповідачів (з врахуванням заяви від 07.08.2013р. №197, а.с. 32-33 ).

Судова колегія, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до п.3.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р. (далі - Правила користування), розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Згідно з п.3.2 вказаних Правил, водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними .

Як вірно встановлено судом першої інстанції, факт належного приєднання і користування відповідачем-1 системами комунального водовідведення підтверджується договором на водопостачання і відведення, а також дозволом на спеціальне водокористування УКР №4806-А/ЗАК від 30.03.2012р., який виданий ФОП ОСОБА_2 на об'єкт водокористування - спортивно-оздоровчий комплекс "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34 ).

Договором на водопостачання та відведення передбачено можливість скиду в каналізацію, крім стічних вод з комунального водопроводу, також і вод з інших джерел водопостачання (розділ 3, абзац 3). Так, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показаннями водолічильників, а в разі їх відсутності - за узгодженням з водоканалом за діючими нормами водоспоживання або іншими засобами, передбаченими правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України. Такі положення договору кореспондуються з п.3.14 Правил користування.

Відповідно до ст.ст. 48, 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Дозволом на спеціальне водокористування встановлено ліміти забору води з підземного джерела водопостачання прісної води, а також загальний ліміт скиду стічних вод у каналізаційні мережі Міжгірського ВУЖКГ.

Відповідно до положень розділу 8 договору на водопостачання і відведення, станом на момент виникнення спірних правовідносин, договір був чинним. Дозвіл на спеціальне водокористування виданий відповідачу-1 на термін до 30.03.2015р.

Стосовно вимог до відповідача-2, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до п.6.2 договору оренди, орендодавець має право спільно з орендарем використовувати об'єкт для ведення господарської діяльності, як суб'єкта підприємницької діяльності, а саме: використовувати загальні площі для ведення діяльності басейну та надання готельних послуг. Тобто, суб'єктом спеціального водокористування та абонентом за договором на водопостачання та відведення є ФОП ОСОБА_2, а ПП "Смок" має лише право спільного використання загальних площ для ведення діяльності басейну за договором оренди.

Відтак, в діях відповідача-1 та відповідача-2 відсутні ознаки самовільного підключення чи користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення, а отже - відсутні підстави вважати, що відповідачами здійснювалось безоблікове водокористування.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження скаржника про те, що про безоблікове водокористування свідчить та обставина, що відповідачем-1 на власному джерелі водокористування встановлено лічильник, на трубі до якого виявлено два виводи труб діаметром 25 та 50мм для використання води. Скаржником жодним чином не доведено, яким чином наявність двох виводів труб може трактуватись, як самовільне підключення до систем водовідведення чи самовільне користування ними.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, пунктами 3.15-3.16 Правил користування передбачено окремий порядок розрахунку споживачів, що мають власні водозабори і скидають стічні води до мереж централізованого водовідведення при відсутності в цих споживачів засобів обліку стічних вод, або у випадку ненадання ними інформації про обсяг стічних вод. Отже, пункти 3.2-3.4 Правил користування, як такі що передбачають відповідальність за безоблікове водокористування, до спірних відносин застосовуватись не можуть.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 на власне джерело водопостачання встановлено лічильник обліку води (заводський номер 200609020596), повірка якого проведена 12.10.2012р., про що зроблено передбачену чинним законодавством відмітку на паспорті лічильника води (а.с. 46 ). Відповідно до п.1.1 Правил користування, ці правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Отже, твердження позивача про неможливість врахування показів неопломбованого лічильника відповідача-1, який встановлений на власному джерелі водопостачання, є необґрунтованими, оскільки такого обов'язку водокористувача чинним законодавством не передбачено.

Колегія суддів також не приймає до уваги аргументи скаржника про порушення судом принципу змагальності сторін та позбавлення судом скаржника можливості подати додаткові пояснення до позовної заяви. З матеріалів справи вбачається, що ухвалами суду від 13.08.2013р., 23.09.2013р. та 07.10.2013р. розгляд справи неодноразово відкладався. При цьому, в судовому засіданні від 07.10.2013р. представник позивача був присутній та підтримав доводи позовної заяви та заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості подати додаткові докази, яке суд задовольнив. Разом з тим, ненадіслання відповідачем-1 відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджало позивачу скористатись своїм правом, передбаченим ст.22 ГПК України та ознайомитись із матеріалами справи. Отже, суд першої інстанції повною мірою забезпечив стороні можливість викласти свою позицію по справі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 17.10.2013р. у справі №914/2827/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства Міжгірської селищної ради "Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 26.12.2013р.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Гриців В.М.

суддя Орищин Г.В.