Ухвала

від 03.12.2013 по справі 2а-1158/10/0370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 р. Справа № 9104/28310/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я. С.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року по справі №2а - 1158/10/0370 за адміністративним позовом приватного підприємства «АЄРО» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «АЄРО» звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції і просило скасувати рішення відповідача від 28 вересня 2009 року за №0004902303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період із 01 липня 2006 року по 04 вересня 2009 року, за результатами якої 15 вересня 2009 року складено акт перевірки №3230/23 - 1/20137391. На підставі вказаного акта перевірки та викладених у ньому висновків відповідачем 28 вересня 2009 року прийнято рішення №0004892303, яким за порушення законодавства про патентування та обігу готівки застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 1 738 гривень 97 коп.. Проте, вважає, що у відповідача не було підстав для застосування штрафної санкції, оскільки висновки перевірки про перевищення використання виданої під звіт в сумі 6 955 гривень 86 коп. без звітування щодо раніше виданих сум у 2006 та 2007 роках не відповідає дійсності. Зокрема, під час проведення перевірки, не враховано, що станом на 01 липня 2006 року у підприємства було кредитове сальдо у сумі 8 358 гривень 03 коп., щодо яких директором підприємства було відзвітовано в 2004 - 2005 роках та першому півріччі 2006 року та які підтверджені авансовими звітами. Ці кошти видавалися із 01 липня 2006 року на погашення підзвітних сум. Крім цього, особи, які проводили перевірку, не взяли до уваги договір позики коштів керівника підприємства на загальну суму 5 864 гривні, хоча дані кошти були обліковані на підприємстві і знаходились на залишку рахунку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року адміністративний позов ПП «АЄРО» задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28 вересня 2009 року №0004892303.

Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Зазначаючи в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Також, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що за наслідками проведеної позапланової перевірки позивача 15 вересня 2009 року було складений акт №3230/23 - 1/20137391. У відповідності до наданих документів, встановлено порушення вимог закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637. Зокрема, позивачем не виконувалася вимога щоденного друкування на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та не забезпечено їх збереження в книзі обліку. Так, відсутні Z - звіти №0350, №0351 та №0478, а також не роздруковані щоденно Z - звіти за 29 жовтня, 02 та 20 грудня 2006 року. Тому, на підставі ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім цього, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування, передбачено право податкового органу самостійно визначити суму податкових зобов'язань платників податків, не пізніше 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Тому, у даному випадку відсутні підстави для застосування положень ст. 250 Господарського кодексу України.

Особа, яка подала апеляційну скаргу (позивач) та відповідач в судове засідання представників не направили, хоча сторони були належним чином та у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Тому, відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що в ході перевірки підтверджено факт порушення позивачем порядку видачі під звіт готівки і її використання, подання звіту про використання коштів до бухгалтерії в установлені строки без одночасного повернення до каси невикористаних підзвітних сум. Всього підприємством видано із порушенням кошти в сумі 6 955 гривень 86 коп.. Відповідачем за виявлене порушення застосовано штрафну санкцію у розмірі 25 відсотків від виданих під звіт сум на підставі Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Як зазначає суд першої інстанції, за своїм змістом визначена штрафна санкція є адміністративно - господарською. Гарантією прав суб'єктів господарювання у разі застосування до них адміністративно - господарських санкцій є встановлення законодавцем максимального строку давності. Тому, суд прийшов до висновку, що за виявлений 15 вересня 2009 року факт перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки та видачу готівки під звіт без повного звітування раніше виданих сум відповідачем не може бути застосована штрафна санкція в силу ст. 250 Господарського кодексу України, так як минув строк застосування штрафної санкції на час прийняття оспорюваного рішення.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне наголосити на такому.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період із 01 липня 2006 року по 04 вересня 2009 року, за наслідками якої 15 вересня 2009 року було складено акт №3230/23 - 1/20137391.

Згідно змісту вищевказаного акта, в ході перевірки виявлено порушення ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637. Зокрема, позивачем не виконувалася вимога щоденного друкування на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та не забезпечено їх збереження в книзі обліку. Відсутні Z - звіти №0350, №0351 та №0478, а також не роздруковані щоденно Z - звіти за 29 жовтня, 02 та 20 грудня 2006 року. Крім цього, позивачем допущено перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки та видачу готівки під звіт без повного звітування щодо раніше виданих сум в 2006 році та в 2007 році в сумі 6 955 гривень 86 коп..

Також, згідно акта перевірки, 01 серпня 2006 року підприємством видано ОСОБА_1 під звіт кошти у сумі 1010 гривень. У дводенний строк за видані готівкові кошти відзвітовано на суму 344 гривні 86 коп.. 08 серпня 2006 року видано під звіт 371 гривню.

Крім цього, як було встановлено судом та не заперечується сторонами, згідно бухгалтерського обліку по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» станом на 31 грудня 2005 року кредитове сальдо рахунка свідчить про наявність заборгованості підприємства перед його працівниками за придбані у 2003 - 2005 роках товари на господарські потреби у сумі 8 358 гривень 03 коп..

На підставі вищевказаного акта перевірки та викладених у ньому висновків, відповідачем 28 вересня 2009 року було прийнято та направлено на адресу позивача рішення №0004892303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Дана штрафна санкція нарахована позивачу за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки та видачу готівки під звіт без повного звітування щодо раніше виданих сум в 2006 році та в 2007 році в сумі 6 955 гривень 86 коп. згідно Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Також, 28 вересня 2009 року відповідачем прийнято рішення за №0004902303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 360 гривень.

Відповідно до п. 2.11 р. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно з п.2 Порядку складання Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом ДПА України від 19 вересня 2003 №440, звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно - правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

Вищевикладені обставини та положення нормативно - правових актів підтверджують висновки перевірки, викладені відповідачем в акті перевірки.

Разом з тим, відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, колегія суддів апеляційного суд вважає, що суд першої інстанції, застосувавши положень ст. 250 Господарського кодексу України, прийшов до правильного висновку, оскільки застосована штрафна санкція є адміністративно - господарською санкцією.

Доводи апеляційної скарги відповідача не заслуговують на увагу, так як не спростовують висновків суду першої інстанції, і такі висновки ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, в той час як у апеляційна скарга не містить посилань на обставин, які б спростовували висновки суду щодо застосування положень ст.250 Господарського кодексу України.

Крім цього, колегія апеляційного суду зазначає, що обираючи спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції правильно застосував положення ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України щодо наданих повноважень суду при вирішенні справи.

Тобто, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судових рішень, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не свідчать про наявність передбачених ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування ухвали та постановлення нової ухвали з питань забезпечення позову.

З урахуванням положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 117, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року по справі №2а - 1158/10/0370 за адміністративним позовом приватного підприємства «АЄРО» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування штрафних санкцій - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення особам, які беруть участь у справі, копії ухвали і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Т. В. Онишкевич

Я. С. Попко