Рішення

від 24.12.2013 по справі 906/1758/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "24" грудня 2013 р. Справа № 906/1758/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Товянський В.С., довіреність від 05.11.2013р;

Черниш О.М., довіреність від 05.11.2013р.

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Лідер-Продукт" (м.Житомир)

до Приватного акціонерного товариства "Лугинський хлібозавод" (смт.Лугини, Житомирська область)

про стягнення 19562,56грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог (а.с.34).

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 19721,43 грн., з яких: 7728,85грн. боргу за поставлений товар, 395,01грн. пені, 1159,33грн. штрафу та 10279,37грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що згідно договору він здійснив поставку товару відповідачу, за який відповідач в повному обсязі не розрахувався.

Представники позивача в судове засідання подали заяву про зменшення позовних вимог, в якій з посиланням на допущення арифметичної помилки під час здійснення розрахунку суми позову, просять стягнути з відповідача 19562,56грн., з яких: 7728,85грн. основного боргу, 395,01грн. пені, 1159,33грн. штрафу та 10279,37грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами (а.с.34).

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 19562,56грн. заборгованості.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. В адресованому господарському суду відзиві на позовну заяву від 20.12.2013р. останній не визнає позовні вимоги в частині нарахування та стягнення пені, штрафу та відсотків за користування чужими грошовими коштами, зазначаючи, що поставка товарів здійснювалась після закінчення строку дії договору, оскільки в договорі не зазначено строк його дії, тому він діяв лише рік.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговою компанією Лідер-Продукт" (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Лугинський хлібзавод" (покупець, відповідач) укладено Договір поставки товару №305 (а.с.8-9), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продовольчі товари, а покупець зобов'язався прийняти товар в асортименті, кількості і по ціні, згідно накладних і оплатити його на умовах цього договору (1.1 договору).

Частиною 1 ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Як вбачається із розділу 7 договору (та підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву), сторони не визначили строк його дії, отже в силу ст.267 ЦК України договір поставки №305 від 01.02.2012р. діяв лише рік, тобто до 01.02.2013р.

Оскільки строк дії договору закінчився 01.02.2013р., поставка позивачем відповідачу товару в період з 08.05.2013р. по 05.06.2013р. здійснювалась на підставі усної домовленості, за якою позивач передав відповідачу товар на загальну суму 7728,85грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними №КР13-08635, №КР13-08637 від 08.05.2013р. та №КР13-10763 від 05.06.2013р. (а.с.10-12). В накладних також не зазначено, що поставка здійснювалась на підставі договору №305 від 01.02.2012р.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару не виконав.

За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений згідно видаткових накладних товар.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є позадоговірними (заснованими на усних домовленостях) правовідносинами з купівлі-продажу, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару на загальну суму 7728,85грн., виник кореспондуючий обов'язок оплатити його.

Отже, згідно приписів ст.ст.173, 174 ЦК України між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Приписами ч.1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже із приписів ч.1 ст.692 ЦК України випливає обов'язок відповідача оплатити товар після його прийняття та прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Тобто, прийнявши від позивача товар по видатковим накладним, у відповідача відповідно до вищенаведених приписів ст.692 ЦК України виник кореспондуючий обов'язок одразу оплатити його.

Крім того, у видаткових накладних сторони визначили строк оплати за поставлений товар, відповідно до 22 травня 2013р.

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за поставлений товар не провів.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 7728,85грн. визнається відповідачем, що вбачається із акту звірки розрахунків, підписаного представником та скріпленим печаткою підприємства - відповідача (а.с.30-31).

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 7728,85грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до п.6.2 Договору поставки від 01.02.2012р. за порушення строків оплати нарахував відповідачу 395,01грн. пені, 1159,33грн. штрафу та на підставі п.6.8 Договору 10279,37грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Однак, господарський суд вважає, що пеня в сумі 395,01грн., штраф у розмірі 1159,33грн. та 10279,37грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами по видатковим накладним нараховані необґрунтовано виходячи з наступного.

Як встановлено судом, Договір поставки №305 від 01.02.2012р., в якому передбачалось нарахування пені, штрафу та відсотків за користування чужими грошовими коштами, за несвоєчасну оплату поставленого товару, діяв до 01.02.2013р.

Після 01.02.2013р. Договір поставки між сторонами не укладався, тому поставка по накладним №КР13-08635, №КР13-08637 від 08.05.2013р. та №КР13-10763 від 05.06.2013р. здійснювалась на підставі усної домовленості.

Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Оскільки чинним законодавством, що регулює правовідносини між сторонами, не передбачено відповідальності покупця за невиконання договірних зобов'язань у вигляді пені, штрафу, відсотків за користування чужими грошовими коштами, та враховуючи відсутність між сторонами правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчиненого у письмовій формі, вимоги позивача про стягнення з відповідача 395,01грн. пені, 1159,33грн. штрафу та 10279,37грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, що нараховані по видатковим накладним (які також не містять угоди щодо слати пені, штрафу тощо), є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, наявність боргу перед позивачем визнав у розмірі 7728,85грн. (а.с.31).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 7728,85грн. основного боргу.

В частині стягнення 395,01грн. пені, 1159,33грн. штрафу та 10279,37грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами господарський суд відмовляє в позові за безпідставністю.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частина 2 цієї статті Кодексу передбачає, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, господарський суд визнав за необхідне покласти судовий збір на відповідача у повному обсязі, оскільки відповідач внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків з позивачем спонукав останнього звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лугинський хлібозавод" (11301, Житомирська область, смт.Лугини, вул.Донського, 56, код 00378796)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Лідер-Продукт" (10001, м.Житомир, вул.Ватутіна, 188, код 33644213)

- 7728,85грн. основного боргу;

- 1720,50грн. судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 395,01грн. пені, 1159,33грн. штрафу та 10279,37грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 2 прим.

1- в справу

2- відповідачу (рек. з повід.)