Постанова

від 09.12.2013 по справі 910/19453/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 р. Справа№ 910/19453/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 09.12.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року

у справі № 910/19453/13 (суддя Паламар П.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Джурчі»

до дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної

компанії «Нафтогаз України»

про стягнення безпідставно набутих коштів, процентів за

користування чужими грошовими коштами

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року по справі № 910/19453/13 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Джурчі» до дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення безпідставно набутих коштів, процентів за користування чужими грошовими коштами, ціна позову 84 767,35 грн. - задоволено. Стягнуто з дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Джурчі» 80 430,70 грн. безпідставно набутих коштів, 4 336,65 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 1720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 05.11.2013 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року по справі № 910/19453/13 скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні 09.12.2013 року представник ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», надав суду свої пояснення по справі в яких, подану апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з доводами викладеними в ній та просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник ТОВ «Джурчі» у судовому засіданні 09.12.2013 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги оскільки, вважає, апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник позивача просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 05.11.2013 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 грудня 2010 року між позивачем як правонаступником закритого акціонерного товариства «Джурчі» та відповідачем укладено договір № 06/10-2053 про закупівлю природного газу.

12 квітня 2011 року сторонами укладено додаткову угоду № 4 до вказаного договору, згідно з якою договір № 06/10-2053 викладено у новій редакції. Так відповідно до додаткової угоди № 4 відповідач зобов'язався постачати позивачу протягом 2011 року природний газ в обсязі до 74,454 тис. куб. м. згідно наведеного графіку, а останній - прийняти та оплатити його вартість на умовах попередньої оплати.

Відповідно до умов п. 6.1 оплата за природний газ здійснюється шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки.

Строк дії договору відповідно до умов п. 11.1 договору в частині реалізації природного газу встановлений з 1 січня до 31 грудня 2011 року, а в частині розрахунків за газ - до повного їх здійснення.

Відповідно до умов п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 11 липня 2011 року ціна за 1000 куб. м. природного газу встановлена у розмірі 3628,20 грн. з ПДВ.

Згідно додаткової угоди № 5 від 11 липня 2011 року загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складає - 190900,90 грн., крім того ПДВ - 20%, усього з ПДВ - 229081,08 грн.

Додатковою угодою № 6 від 3 жовтня 2011 року сторони у справі припинили дію спірного договору в частині поставки природного газу з 1 жовтня 2011 року.

Як стверджує позивач, ТОВ «Джурчі» перерахувало на користь відповідача грошові кошти у розмірі 223995,11 грн. в рахунок попередньої оплати за поставку природного газу, в свою чергу відповідач поставив позивачу природний газ за договором лише на суму 143564,41 грн.

Так, у жовтні 2013 року ТОВ «Джурчі» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» про стягнення безпідставно набутих коштів, процентів за користування чужими грошовими коштами.

Обгрунтовуючи заявлений позов позивач посилався на те, що товар на всю суму попередньої оплати відповідач йому не передав, а одержані грошові кошти останній позивачу не повернув, обов'язок відповідача з поставки природного газу припинений з 1 жовтня 2011 року. Так, позивач на підставі ст.ст. 1212, 1214 ЦК України просив стягнути з відповідача на свою користь 80430,70 грн. безпідставно одержаних коштів та 4336,65 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

В свою чергу відповідач заявлений позов не визнав посилаючись на те, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про повернення спірних грошових коштів та взагалі, стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку природного газу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.

Як зазначалося вище рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року по справі № 910/19453/13 позов ТОВ «Джурчі» задоволено. Стягнуто з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» на користь товариства ТОВ «Джурчі» 80 430,70 грн. безпідставно набутих коштів та 4 336,65 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» підлягає задоволенню частково. Рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року по справі № 910/19453/13 слід скасувати частково в частині стягнення з відповідача 4 336,65 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Так, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у відповідності до банківських виписок з рахунку позивача за період з 29 березня по 25 листопада 2011 року, карткою рахунку позивача № 631, актами передачі-приймання природного газу за січень-вересень 2011 року, актом звіряння розрахунків між сторонами станом на 31 грудня 2011 року стверджується факт перерахування позивачем на користь відповідача оплати за цим договором у розмірі 223995,11 грн., а також передачі відповідачем природного газу загальною вартістю 143564,41 грн.

Доказів передачі газу за договором на всю суму попередньої оплати ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції суду не надано. При цьому, сторонами не надано й доказів повернення відповідачем позивачу 80430,70 грн., які були перераховані ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» як попередня оплата за договором поставки газу.

Відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Таким чином, оскільки обов'язок відповідача з поставки природного газу припинений з 1 жовтня 2011 року, та відповідачем не було поставлено позивачу газ на суму 80430,70 грн., судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, підстава набуття відповідачем грошових коштів в указаному розмірі як оплата за поставку природного газу на підставі договору № 06/10-2053 від 20 грудня 2010 р. відпала, а відтак з урахуванням положення ст. 1212 ЦК України місцевий господарський суд правомірно стягнув з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» на користь ТОВ «Джурчі» 80430,70 грн. як безпідставно набутих коштів.

Однак, що стосується висновків суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 4 336,65 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами враховуючи приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України, судова колегія погодитися не може, оскільки, стягнення з постачальника суми попередньої оплати перерахованої за договором на поставку природного газу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що за такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Як вбачається з умов договору, сторонами не обумовлений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами. Такий розмір процентів щодо даних правовідносин не зазначений і нормами чинного законодавства.

Таким чином, враховуючи зазначене, та той факт що стягнення суми попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України, а також ту обставину, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлений умовами спірного договору та нормами чинного законодавства щодо даних правовідносин, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що позивачем безпідставно були нараховані на підставі 625 ЦК України на суму попередньої оплати кошти у вигляді 3% річних у сумі 4 336,65 грн. та помилково стягнуті судом.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі щодо стягнення з відповідача 80430,70 грн. безпідставно набутих коштів. Проте, місцевий господарський суд помилково стягнув з відповідача 4 336,65 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами враховуючи приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Такої ж правової позиції дотримується й Верховний суд України. Так, у своїй постанові від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012 Верховний суд України зазначив, що стягнення з постачальника суми попередньої оплати перерахованої за договором на поставку природного газу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року у справі № 910/19453/13 слід задовольнити частково. Рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року у справі № 910/19453/13 скасувати частково в частині стягнення з відповідача 4336,65 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. В цій частині прийняти нове рішення суду яким, у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Джурчі» про стягнення з дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 4336,65 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами - відмовити. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року у справі № 910/19453/13 залишити без змін.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року у справі № 910/19453/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року у справі № 910/19453/13 скасувати частково в частині стягнення з відповідача 4336,65 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. В цій частині прийняти нове рішення суду яким, у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Джурчі» про стягнення з дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 4336,65 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами - відмовити.

3. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року у справі № 910/19453/13 залишити без змін.

4. Стягнути з дочірньої компанії «Газ України» Національної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) на користь приватного акціонерного товариства «Джурчі» (96300, Автономна Республіка Крим, сел. Первомайське, вул. Інтернаціональна, 1, код 30951066) 1632,48 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

5. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Джурчі» (96300, Автономна Республіка Крим, сел. Первомайське, вул. Інтернаціональна, 1, код 30951066) на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 44,01 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

6. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/19453/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 16.12.2013 року