Рішення

від 20.12.2013 по справі 713/2710/13-ц

ВИЖНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 713/2710/13-ц

Провадження №2/713/939/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2013 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Кибич І.А.

з участю секретаря Мірчева О.І.

за участю представників позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2

за участю представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вижниця цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 сільської ради, Вижницького району Чернівецької області, де третьою особою без самостійних вимог є відділ Держземагенства у Вижницькому районі Чернівецької області, про визнання рішення сільської ради недійсним, встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом про визнання рішення сільської ради недійсним, встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, до відповідача ОСОБА_5 сільської ради, де третьою особою без самостійних вимог є відділ Держземагенства у Вижницькому районі.

Посилалися на те, що 01.04.2011 року помер їх батько ОСОБА_6. Після його смерті в селі Чорногузи на території ОСОБА_5 сільської ради Вижни цького району Чернівецької області, відкрилася спадщина у вигляді 2,77 га. землі наданої, згідно Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею серії «Б» №000142, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за №19 від 31-го серпня 1992 року, - у довічне успадковане володіння для ведення селянського (фермерсько го) господарства, загальною нормативно-грошовою вартістю, згідно Витягу відділу держкомзему у Вижницькому районі №02/472 від 07.02.2012 року - 23588,26 грн.

Рішенням Вижницького районного суду від 12.07.2011 року встановлено факт родин них відносин, а саме, що ОСОБА_6, який помер 01.04.2011 року, являвся ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 - рідним батьком, а тому вони є спадкоємцями першої черги за законом в силу вимог ст.1261 ЦК України, після смерті батька ОСОБА_6

Вони своєчасно звернулися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак державним нотаріусом Вижницької державної нотаріальної постановою від 04.10.2011 року їм відмовлено у видачі Свідоцтва про право на вказану спадщину за законом, як спадкоємцям першої черги, оскільки за життя спадкодавцем ОСОБА_6 чем не було оформлено свого права власності на вище вказані земельні ділянки у відповіднос ті до вимог чинного законодавства України, а також з тієї причини, що державний акт та рішення ОСОБА_5 сільської ради Вижницького району Чернівецької області видано на ім’я ОСОБА_7, а помер ОСОБА_6.

Крім них інших спадкоємців, в тому числі, які б мали обов'язкову частку у вказаній спадщині немає.

Вважають, що померлому ОСОБА_6 належали вище вказані земельні ділянки, які надані у довічне успад коване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства, належали нашому батькові ОСОБА_6Р, на підставі Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею Б №000142 від 31 серпня 1992 року, як законного і правомірно оформленого на той час право-встановлювального документу, а тому вони є предметом спадку вання, оскільки у відповідності до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припи нились внаслідок його смерті.

Зазначали, що Державний акт на право довічного успадкованого во лодіння землею серії Б № 000142, виданий Вижницькою районною радою народних депутатів на підставі Рішення Вижницької районної ради народних депутатів Вижницького району Чер нівецької області від 31 березня 1992 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за №19, - належав дійсно їх батько ві і землеволодільцю ОСОБА_6, як правовстановлювальний до кумент на право довічного успадкованого володіння 2,77 гектарів землі для ведення селянсь кого (фермерського) господарства в урочищі «Смеречина», оскільки вказану земельну ділянку у своїй господарській діяльності використовувало фермерське господарства «Зелена діброва», де головою його був батько та записаний, як засновник правильно - ОСОБА_6.

Згідно Рішення дванадцятої сесії XXI скликання Вижницької районної Ради народних де путатів від 31-го березня 1992 року на підставі якого було видано вище вказаний державний акт зазначалося що - надати у довічне успадковане володіння земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_8 с.Чорногузи 2,5 га (рілля) урочище «Смеречина». Проте в акті помилково записано «Патаковський» та за мість правильного імені батька, яке на українській мові звучало ОСОБА_6, особи, які запов нювали реквізити державного акту на землю помилково написали також ім’я (за активним вживанням в той час ще російськомовного звучання) - Філімон.

Також податкові та інші платежі по використанню вказаної земельної ділянки сплачувались батьком з правильною вказів кою у всіх офіційних документах, як - ОСОБА_6 Рома нович.

Вказаний факт необхідно встановити для оформлення їх спадкових прав.

Також зазначали, що рішенням ОСОБА_5 сільської ради ХХVІ сесії VІ скликання за №376-26/13 від 22.08.2013 року припинено права користування земельною ділянкою фермерського господарства «Зелена діброва» - ОСОБА_7, площею 2,77га., і вирішила перевести вищевказану ділянку в запас сільської ради. Землевпоряднику сільської ради внести зміни в земельно-облікові документи.

Вважають дане рішення незаконним і таким, що порушує їхні права на вище вказану земельну ділянку, як спадкоємців після смерті ОСОБА_6, оскільки орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права користування проводиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Спадкодавець ОСОБА_6 не був позбавлений за життя ( у нього жодним чи ном не вилучалась земельна ділянка) та права власності на неї.

Просили визнати недійсним та скасувати Рішення ХХVІ сесії VІ скликання ОСОБА_5 сільської ради за №376-26/13 від 22 серпня 2013 року про припинення права користування земельною ділянкою фермерського господарства «Зелена Діброва» - ОСОБА_7, площею 2.77га. та переведення її в запас сільської ради. Визнати приналежним Державний акт на право довічного успадкованого володіння землею серії Б № 000142, виданий Вижницькою районною радою народних депутатів на підставі Рішення Вижницької районної ради народних депутатів Вижницького району Чернівецької області від 31 березня 1992 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за №19, - померлому 01.04.2011 року ОСОБА_6, як правовстановлювальний документ на право довічного успадкованого володіння 2,77 гектарів землі для ведення селянського (фермерського) господарства. Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_4, як спадкоємців за зако ном першої черги після смерті батька ОСОБА_6, - право по 1\2 частин земельних ділянок кожній, згідно Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею серії «Б» №000142, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за №19 від 31-го серпня 1992 року, - для ведення селянського (фермерського) господарства, що розміщені на території ОСОБА_5 сільської ради с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному об’ємі, діючи також в інтересах за довіреністю від імені позивачки ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала в повному об’ємі, просила їх задовольнити.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному об’ємі, посилалась на обставини викладені в позовній заяві. Зазначала,що рішення ОСОБА_5 сільської ради ХХVІ сесії VІ скликання за №376-26/13 від 22.08.2013 року припинено права користування земельною ділянкою фермерського господарства «Зелена діброва» - ОСОБА_7, площею 2,77га., і вирішила перевести вищевказану ділянку в запас сільської ради, прийнято після смерті ОСОБА_6, атому не відповідає вимогам закону, порушує права спадкоємців, а тому підлягає скасуванню. Просила позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 сільської ради позовні вимоги не визнав, вважав їх безпідставними. До початку розгляду ОСОБА_5 сільська рада надала заперечення на позов. Посилаються на те, що державний акт на право довічного успадкованого володіння землею серія Б №000142 виданий 31.08.1992 року містить примітку «Тимчасовий, до проведення приватизації землі на території Ради», а це означає, що на даний час приватизація землі не завершена, право у позивачів на успадкуванні прав не виникло, а виникне після завершення приватизації. Примітка носить попереджувальний характер, унеможливлюючи передачу у спадщину право володіння. Рішенням дванадцятої сесії XXI скликання Вижницької районної Ради народних де путатів від 31-го березня 1992 року виділялась земельна ділянка площею 2,5 га., а в державному акті зазначено 2.77 га., а тому площа земельної ділянки не співпадає. Вимоги позивачів про встановлення належності державного акту померлому ОСОБА_6 не впливають на позовні вимоги і не можуть бути підставою для їх задоволення. Зазначали, що рішення ОСОБА_5 сільської ради ХХVІ сесії VІ скликання за №376-26/13 від 22.08.2013 року прийнято в межах повноважень та відповідає вимогам Закону. Просять відмовити в задоволені позову.

В судове засідання представник третьої особи відділу Держземагенства у Вижницькому районі не з’явився, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, представника позивачів, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 квітня 2011 року помер батько позивачів - ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія 1-МИ №089585 виданого виконкомом ОСОБА_5 сільської ради 03.04.2011 року, актовий запис №07.

Рішенням Вижницького районного суду від 12.07.2011 року встановлено факт родин них відносин, а саме, що ОСОБА_6, який помер 01.04.2011 року, являвся ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 - рідним батьком.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Після смерті ОСОБА_6 в селі Чорногузи на території ОСОБА_5 сільської ради Вижни цького району Чернівецької області, відкрилася спадщина у вигляді земельних ділянок площею 2,77 га., що розташовані на території ОСОБА_5 сільської ради.

Позивачі ОСОБА_1 в межах строку визначеного ст. 1270 ЦК України, звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, однак державним нотаріусом Вижницької державної нотаріальної постановою від 04.10.2011 року їм відмовлено у видачі Свідоцтва про право на вказану спадщину за законом, як спадкоємцям першої черги, оскільки ними не надано належним чином оформлені документи, що посвідчують право власності ОСОБА_6 на дані земельні ділянки, а також з тієї причини, що державний акт та рішення ОСОБА_5 сільської ради Вижницького району Чернівецької області видано на ім’я ОСОБА_7, а помер ОСОБА_6, що підтверджується копією постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії від 04.10.2011 року №622/02-31.

Крім позивачів спадкоємців першої черги за законом та інших осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадковому майні немає, що підтверджується матеріалами спадкової справи №235/2011 року.

З копії Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею серія Б №000142 від 31.08.1992 року вбачається, що державний акт виданий на ім’я ОСОБА_7, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі рішення Вижницької районної Ради народних депутатів Вижницького району Чернівецької області Української РСР від 31 березня 1992 року, надається у довічне успадковане володіння 2,77 га. землі в межах згідно з планом землеволодіння. Землю надано у довічне успадковане володіння для ведення селянського(фермерського) господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за №19.

З копії довідки державної податкової інспекції у Вижницькому районі №1456/10/15-059 від 30.05.2012 року, вбачається, що фермерське господарство «Зелена діброва» взята на облік в ДПІ у Вижницькому районі 29.10.1992 року за №202, керівником являється ОСОБА_9. З 2000 року фермерське господарство є платником фіксованого податку.

З копії довідки державної податкової інспекції у Вижницькому районі №1490/10/15-321 від 12.11.2003 року, вбачається, що селянське фермерське господарство «Зелена діброва» взята на облік в ДПІ у Вижницькому районі 20.11.1992 року за №50, керівником являється ОСОБА_8.

З копії рішення ОСОБА_5 сільської ради №8-15/04 від 09.11.2004 року вбачається, що голові селянського фермерського господарства «Зелена Діброва» ОСОБА_7 та його членам ОСОБА_4, ОСОБА_10 погоджено надання земельних ділянок у власність.

Відповідно до ст. 256 ч. 1 п. 6 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Судом встановлено, що позивачі після смерті батька ОСОБА_6 не можуть отримати свідоцтво про право на спадкове майно, оскільки Державний акт на право довічного успадкованого во лодіння землею серії Б № 000142, виданий Вижницькою районною радою народних депутатів на підставі Рішення Вижницької районної ради народних депутатів Вижницького району Чер нівецької області від 31 березня 1992 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за №19, на ім’я ОСОБА_7, а у свідоцтві про смерть серія 1-МИ №089585 виданого виконкомом ОСОБА_5 сільської ради 03.04.2011 року, актовий запис №07, значиться, що помер ОСОБА_6.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачі надали докази того, що померлому 01 квітня 2011 року ОСОБА_6 належав державний акт на право довічного успадкованого володіння землею серія Б №000142 від 31.08.1992 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за №19, площею 2,77 га. землі в межах згідно з планом землеволодіння, цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, виданого Вижницькою районною радою народних депутатів на підставі рішення Вижницької районної ради народних депутатів Вижницького району Чернівецької області від 31 березня 1992 року, на ім’я ОСОБА_7.

Даний факт має для позивачів юридичне значення і іншим порядком підтвердити його вони не мають можливості, тому вимоги позивачів про встановлення даного факту підлягають задоволенню. Встановлення даного факту позивачам необхідно для оформлення спадщини та відповідачем не оспорювався.

Що стосується вимог позивачів про визнання недійсним та скасування рішення ОСОБА_5 сільської ради від 22.08.2013 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, до яких, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. В числі передбачених способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.

Згідно ст. 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 154 Земельного кодексу України орган виконавчої влади та орган місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати передбачені законодавчими актами додаткові обов’язки чи обмеження.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року (зі змінами внесеними згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2) «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при вирішені спорів про припинення права власності на земельну ділянку або права користування нею суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише у порядку, з підстав і за умов, передбачених ст.ст. 140-149 Земельного кодексу України. У випадку, визначених цими нормами, припинення права власності на землю або землекористування проводиться за позовами відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

При вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи у користування, слід врахувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до п.5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та оскаржуваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни.

Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» , - право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб...

У відповідності до вимог частин 3-6, 10, пункту 5.3 Рішення Конституційного суду України у справі (про постійне користування земельними ділянками) від 22 вересня 2005 року №5-рп 2005 передбачено, що після набрання чинності ст.92 ЗК України ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадяна ми в установлених законом випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Судом встановлено, що рішенням Вижницької районної ради народних депутатів Вижницького району Чернівецької області від 31 березня 1992 року ОСОБА_8 надано у довічне успадковане володіння земельні ділянки для ведення селянського /фермерського/ господарства в с.Чорногузи. площею 2,5 га. /рілля/ урочище «Смеречина».

На підставі зазначеного, рішення від 31.03.1992 року видано державний акт на право довічного успадкованого володіння землею серія Б №000142 від 31.08.1992 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за №19, площею 2,77 га. землі в межах згідно з планом землеволодіння, цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, на ім’я ОСОБА_7.

З копії повідомлення відділу статистики у Вижницькому районі №23-122/249 від 13.03.2013 року вбачається, що фермерське господарство «Зелена діброва» надавало звіти по Ф.№4-сг «Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012 р.р.» В даних звітах вказана посівна площа - 2.5 га.

З копії Статуту фермерського господарства «Зелена діброва» вбачається, що статут зареєстровано Вижницькою райдержадміністрацією 26.10.1992 року Розпорядження №182, перереєстровано Вижницькою районною державною адміністрацією 09.01.2001 року, реєстраційне свідоцтво №РО4062086 ЮО 02-14/0154, ідентифікаційний код №14273256, підписаний головою та членами фермерського господарства.

З копії довідки управління статистики у Вижницькому районі №283 від 17.07.2006 року про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що фермерське господарство «Зелена діброва» є юридичною особою, керівник ОСОБА_6, розташоване в с.Чорногузи, Вижницького району чернівецької області, приватної форми власності, вид діяльності - вирощування зернових, технічних культур та розведення великої рогатої худоби, видано свідоцтво про державну реєстрацію серія ААО №720891.

З копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО №720891 від 26.10.1992 вбачається, що фермерське господарство «Зелена діброва» є юридичною особою, ідентифікаційний код №14265506, розташоване в с.Чорногузи, Вижницького району Чернівецької області, місце проведення державної реєстрації - Вижницька районна державна адміністрація Чернівецької області.

Вказані вище докази підтверджують діяльність фермерське господарство «Зелена діброва» на даний час, будь яких інших доказів, які б спростовували наведені позивачем та досліджені судом, відповідачем не представленні.

Судом також встановлено, що рішенням ОСОБА_5 сільської ради ХХVІ сесії VІ скликання за №376-26/13 від 22.08.2013 року, тобто після видачі ОСОБА_7 довічного успадкованого володіння землею серія Б №000142 від 31.08.1992 року, а також після його смерті 01.04.2011 року, припинено право користування земельною ділянкою фермерського господарства «Зелена діброва» - ОСОБА_7, площею 2,77га., і вирішили перевести вищевказану ділянку в запас сільської ради.

Відповідно до ч.1 ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно п.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Спадкодавець ОСОБА_6 не був позбавлений за життя, у нього жодним чи ном не вилучалась земельна ділянка та право володіння землею, у встановленому законом порядку, спірні земельні ділянки є предметом спадкування позивачами, як спадкоємцями, а тому рішення ОСОБА_5 сільської ради ХХVІ сесії VІ скликання за №376-26/13 від 22.08.2013 року є незаконним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Однією з таких підстав є успадкування прав на майно, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦК України.

У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України (в редакції Закону від 26.04.2003 року) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно ч.1 ст.126 Земельного кодексу України (в редакції Закону від 26.04.2003 року) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Виникнення права власності на земельну ділянку безпосередньо пов'язане з державною реєстрацією цього права, яка здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Відповідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» згідно до ст.1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно ст. 1225 ЦК України спадкування права на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, зі збереженням його цільового призначення.

За змістом ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно п.9 Постанови Пленуму ВСУ №20 від 22.12.1995 року із змінами «Про судову практику у справах про захист права приватної власності « успадкування майна селянського фермерського господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.

У відповідності до ч.1 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР від 05.12.90 №511 «Про вирішення питань, пов’язаних із правом власності на землю» громадянам надавалися земельні ділянки для ведення селянського й особистого підсобного господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилих будинків, задоволення інших потреб, передбачених законом, у довічне успадковуване володіння. Земельним кодексом Української РСР від 18.12.90 також передбачалось право громадян на довічне успадковуване володіння землею, а Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.03.91 №889 «Про форми державних актів на право володіння або користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок» затверджено форму державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею та умови надання такого права.

Підпунктом другим пункту 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.90 №562 «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» визначалось, що громадяни, підприємства, установи і організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13.03.92 №220 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно з пунктом 6 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.90 №563 "Про земельну реформу" визначено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 15 березня 1994 року оформити праві власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку, раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається. Згідно з Постановою Верховної Ради України від 17.02.2004 N 1492 дію вказаного пункту продовжено до 01.01.2008.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року у справі №5-рп/2005 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право користування, визнані неконституційними. Таким чином, оформлення права постійного користування відповідно до норм Земельного кодексу України, на землі, які фактично перебувають у користуванні, не є обмеженими у часі.

Згідно п.5.3 вказаного вище рішення Контситуційного Суду України поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір, забезпечувалась можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, довічного успадковуваного володіння або тимчасового користування.

Відповідно до вимог ст. 22 Земельного Кодексу Української РСР право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі на місцевості і одержання документа ,що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж цієї ділянки в натурі на місцевості і одержання документа ,що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється

Крім того з матеріалів справи вбачається,що на спірній земельній ділянці, проведено земельно-кадастрові роботи та визначено фактично межі на місцевості, таким чином земля використовувалася за призначенням.

З Витягу технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №02/472 від 07.02.2012 року вбачається, що вартість земельної ділянки згідно Державного акту серія Б №000142, площею 2,6 га, цільовим призначенням - для ведення селянського /фермерського/ господарства, яка розташована на території ОСОБА_5 сільської ради, Вижницького району Чернівецької області, користувачем якої є ОСОБА_7, становить 23588,00 грн.

Згідно ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 01.01.2013 року) права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ст.16 вказаного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно вимог ст.19 вищезазначеного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно до п.п.9 п.27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є: державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до вимог Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею у тому числі на умовах оренди», яка затверджена наказом Державного Комітету України по земельним ресурсам 04.05.99 №43, присвоєння кадастрового номера земельній ділянці при видачі Державного акта про право приватної власності на землю, на той час нічим не було передбачено.

Враховуючи зазначені вимоги закону, а також з урахуванням наведених вище досліджених судом доказів, суд вважає, що державний акт на право довічного успадкованого володіння землею серія Б №000142 від 31.08.1992 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за №19, площею 2,77 га. землі в межах згідно з планом землеволодіння, цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, виданого Вижницькою районною радою народних депутатів на підставі рішення Вижницької районної ради народних депутатів Вижницького району Чернівецької області від 31 березня 1992 року, на ім’я ОСОБА_7, є дійсними на сьогоднішній день,

Оскільки позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 своєчасно прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6, якому було видано державний акт без зазначення кадастрового номера земельної ділянки відсутні, в нотаріальному порядку не має можливості видати свідоцтва про право на спадкове майно в порядку спадкування за законом, право на володіння земельними ділянками в порядку спадкування переходить до спадкоємців за законом, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання права по 1/2 ідеальній частці на земельні ділянки, належних померлому 01 квітня 2011 року ОСОБА_6, згідно державного акта на право довічного успадкованого володіння землею серія Б №000142 від 31.08.1992 року, є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному об’ємі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 сільської ради, на користь ОСОБА_1, ОСОБА_4 судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 579,98 грн.

На підставі ст.19 Конституції України, ст.ст.16, 328, 393, 1217, 1218,1225, 1258, 1261, 1268-1270 ЦК України ст.23 Закону України «Про фермерське господарство», ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.22 ЗК Української РСР, ст.ст.125, 126, 152, 154, 155 ЗК України керуючись ст. ст. 10,11, 16, 57 -61, 212-215, 218, 234, 256-259 ЦПК України, Суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_4, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 26 сесії 6 скликання ОСОБА_5 сільської ради Вижницького району Чернівецької області №376-26/13 від 22 серпня 2013 року про припинення права користування земельною ділянкою фермерського господарства «Зелена Діброва» - ОСОБА_7, площею 2,77 га. та переведення вказаної земельної ділянки в запас сільської ради.

Встановити факт належності померлому 01 квітня 2011 року ОСОБА_6 державного акта на право довічного успадкованого володіння землею серія Б №000142 від 31.08.1992 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за №19, площею 2,77 га. землі в межах згідно з планом землеволодіння, цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, виданого Вижницькою районною радою народних депутатів на підставі рішення Вижницької районної ради народних депутатів Вижницького району Чернівецької області від 31 березня 1992 року, на ім’я ОСОБА_7.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а саме, на 1/2 ідеальну частку земельних ділянок, належних померлому 01 квітня 2011 року ОСОБА_6, згідно державного акта на право довічного успадкованого володіння землею серія Б №000142 від 31.08.1992 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за №19, площею 2,77 га., землі в межах згідно з планом землеволодіння, цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, розташовані на території ОСОБА_5 сільської ради, Вижницького району Чернівецької області, виданого Вижницькою районною радою народних депутатів на підставі рішення Вижницької районної ради народних депутатів Вижницького району Чернівецької області від 31 березня 1992 року.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, право на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а саме, на 1/2 ідеальну частку земельних ділянок, належних померлому 01 квітня 2011 року ОСОБА_6, згідно державного акта на право довічного успадкованого володіння землею серія Б №000142 від 31.08.1992 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за №19, площею 2,77 га., землі в межах згідно з планом землеволодіння, розташовані на території ОСОБА_5 сільської ради, Вижницького району Чернівецької області, цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, виданого Вижницькою районною радою народних депутатів на підставі рішення Вижницької районної ради народних депутатів Вижницького району Чернівецької області від 31 березня 1992 року.

Стягнути з ОСОБА_5 сільської ради, Вижницького району Чернівецької області на користь ОСОБА_1, ОСОБА_4 судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 579,98 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення - з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд Чернівецької області.

Суддя: ОСОБА_11