Постанова

від 25.11.2013 по справі 814/4524/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

25 листопада 2013 року Справа № 814/4524/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Компанія "ЕТС УКРАЇНА", вул.Чкалова 32, м.Миколаїв, 540174 доДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул.Потьомкінська 24/2, м.Миколаїв, 54030; проскасування податкових повідомлень - рішень від 17.07.13р. №0000432208 та №0000412208, від 30.09.13р. №0004152208; За участю представників:

Від позивача: Шередека С.М. - довіреність від 31.05.13р.;

Від відповідача: Масюк А.М. - довіреність №26/9/10/013 від 08.04.13р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "Етс Україна" (позивач) звернулось з адміністративним позовом до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (відповідач) з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.07.13р. №0000432208 та №0000412208, від 30.09.13р. №0004152208.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові та додаткових поясненнях (а.с.4-14, 158-160, 192-195).

Відповідач, позовні вимоги не визнав, зазначив що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято у відповідності до чинного законодавства (а.с.146-150).

Заслухав пояснення представників сторін, дослідив матеріали справи суд, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "ЕТС Україна" (позивач) зареєстровано як юридичну особу 26.06.2001 року виконкомом Миколаївської міської ради та виконує основні види діяльності: транспортне оброблення вантажів, іншу допоміжну діяльність у сфері транспорту, надання інформаційних послуг тощо (а.с.15).

В період з 11.06.13р. по 17.06.13р. відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами - постачальниками ТОВ "Акса", ТОВ Агентство незалежної експертизи "Карго Орієнтал", ПП "Укр-Нива", ТОВ "Сталь-Інвест-Груп", ТОВ "Сталь-Інвест-Груп", ТОВ "Комплект Стандарт Плюс" та контрагентами - покупцями.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт №590/22-200/31554212 від 25.06.13р. (а.с.16-66 ) у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено:

- порушення позивачем п.п.7.4.1, п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" в наслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті за вересень 2010р. в розмірі 1630грн.;

- порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1, ст.187, п.188.1, ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, ст.200 ПКУ в наслідок занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті за березень, квітень 2011р. та вересень, жовтень 2012р. в розмірі 31844грн.;

- порушення позивачем п.п.200.3, ст.200 ПКУ в наслідок чого зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в розмірі 50053грн. за квітень 2011р. та жовтень 2012р.;

- порушення п.п.5.1, п.п.5..2.1, п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. №334/94-ВР, в результаті чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 8468грн.

- порушення п.44.1 ст.44, ст.134.1, ст.134, п.138.1, п.138.2 п.138.6, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 п.149.1 ст.149 ПКУ в наслідок чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 83044грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000412208 від 17.07.13р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 38320,75грн. (а.с .67 );

- №0000432208 від 17.07.13р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50033грн. (а.с .68 );

- №0004152208 від 30.09.13р., прийняте за наслідком розгляду скарг позивача в адміністративному порядку (а.с.70-78, 80-83), на зменшену суму грошового зобов'язання по податку на прибуток (90932грн. основного платежу та 15557,75грн. штрафу (а.с. 79 ).

Крім того, в акті перевірки відповідач також дійшов висновків, що у позивача та у його контрагентів (ТОВ "Акса", ТОВ Агентство незалежної експертизи "Карго Орієнтал", ПП "Укр-Нива", ТОВ "Сталь-Інвест-Груп", ТОВ "Сталь-Інвест-Груп", ТОВ "Комплект Стандарт Плюс") була відсутня можливість виконувати господарські операції, всі вони (операції) мають ознаки нереальних, фіктивних та безтоварних, бухгалтерські та фінансові документи складались без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку із чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету.

Крім того, контрагенти позивача мали взаємовідносини із іншими підприємствами (у ланцюгу постачання), які також не довели реальність своїх господарських операцій, що на думку відповідача підтверджується актами перевірок інших податкових органів України (а.с.35, 36, 37, 41, 42, 45).

В той же час, позивач зазначив, що відповідачем не прийняті до уваги первинні бухгалтерські, податкові та інші документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами. Відповідачем протиправно (на думку позивача) взято до уваги отримані від інших контролюючих органів акти про неможливість проведення зустрічних звірок.

Таким чином, позивач дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача ґрунтуються на безпідставних висновках Акту перевірки, а отже прийняті відповідачем без достатніх правових підстав та підлягають скасуванню.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, з'ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх в обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків та результатів його безпосередньої господарської діяльності.

В той же час, судом встановлено, що відповідач дійшов певних висновків без достатньої мотивації, без дослідження всіх первинних документів позивача, а також із застосуванням припущень. Так, в Акті перевірки робиться посилання на відомості відображені в інших актах податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок та перевірок (а.с.41-43).

Так, позивачем надано суду копії первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій позивача та відповідність наданих документів вимогам податкового законодавства.

Так, судом було досліджено наступні докази щодо реальності правочину між позивачем та ТОВ "Транс Гарант Сервіс", ТОВ "Миколаївський Житлово-Експлуатаційний комплекс", ПП "Укр-Нива", ТОВ "Сталь-Інвест-Груп", ТОВ "Комплект Стандарт Плюс":

- договір купівлі-продажу будівельних матеріалів №10/10-12 від 10.10.12р., від 23.11.12р., договір про надання послуг від 01.10.12р. між ТОВ "Комплект Стандарт Плюс" та позивачем, рахунок фактура №1030/01 від 30.10.12р., видаткова накладна №1030/01 від 30.10.12р., податкова накладна №8 від 30.10.12р.;

Товар по договору купівлі-продажу №10/10-12 від 10.10.12р. був частково оплачений, а залишок заборгованості був погашений шляхом взаємозаліку, а саме частково був повернутий товар шляхом купівлі - продажу цього товару ТОВ "Комплект Стандарт Плюс" у позивача (договір купівлі-продажу від 23.11.12р., рахунок на сплату №220 від 30.11.12р., податкова накладна №21 від 30.11.12р., видаткова накладна №222 від 30.11.12р.) (а.с. 84-88, 95-106 );

- договір №11 купівлі-продажу нафтопродуктів від 26.04.11р. між ПП "Укр-Нива" та позивачем, видаткова накладна №РН-0000007 від 28.04.11р., податкова накладна №10 від 28.04.11р., виписка по рахунку про оплату товару (а.с. 107-110 ).

Також на реальність правочину вказує той факт, що зазначені паливно - мастильні матеріали в подальшому були експортовані про що свідчить митна декларація від 01.06.11р. (а.с. 111 ).

- договір про надання послуг від 10.09.10р. між ТОВ "Транс Гарант Сервіс" та позивачем, рахунок фактура №052 від 18.09.10р., Акт виконаних робіт №051 від 18.09.10р, податкова накладна №365 від 18.09.10р., квитанція до прибуткового ордеру №40 від 01.10.10р. (а.с. 112-117 ).

- договір про надання послуг від 18.02.11р. між ТОВ "Миколаївський Житлово- Експлуатаційний комплекс" та позивачем, рахунок фактура №6-00000006 від 01.03.11р., видаткова накладна №6-00000001 від 01.03.11р., податкова накладна №1 від 01.03.11р., виписка по рахунку про оплату товару (а.с. 118-122 ).

- договір про надання послуг від 12.09.12р. між ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" та позивачем; Акти виконаних робіт №ОУ-О911/О1 від 11.09.12р., №ОУ-0922/01 від 22.09.12р., №ОУ-0930/06 від 30.09.12р.; подат. накладні №90 від 30.09.12р., №91 від 22.09.12р. №92 від 11.09.12р. (а.с. 123-142 ).

На підставі наданих позивачем доказів та пояснень сторін у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та його безпосередніх контрагентів були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання та підтверджені первинними документами.

Судом також встановлено, що позивач та його безпосередні контрагенти, які виписали податкові накладні, були зареєстровані як юридичні особи на момент вчинення відповідних господарських операцій. Вказані обставини не спростовані відповідачем.

Безпідставним та необґрунтованим також є посилання відповідача на господарську діяльність контрагентів (у ланцюгах) безпосередніх партнерів позивача. Суд приймає до уваги та досліджує господарські взаємовідносини тільки між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Відповідачем не надано суду будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (нереальності, нікчемності або недійсності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Безпідставним також є посилання відповідача в акті перевірки на порушення позивачем або його контрагентами норм цивільного та господарського законодавства з огляду на врегулювання спірних правовідносин саме нормами податкового законодавства.

Не доведено також відповідачем взаємозв'язок фактів визнання недійсними установчих документів контрагентів позивача та недійсністю (нереальністю) господарських правочинів сторін (стосовно ТОВ "АКСА" - а.с.30-32).

Суд також зазначає, що відповідно до п.50.1. ст.50 ПКУ, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Судом встановлено, що уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів - Д5 з додатками були направлені позивачем відповідачу в порядку та в строки передбаченому положеннями ПКУ (а.с.162-185).

Слід також зазначити, що відповідно до Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. №327, зареєстрованому в МЮ України 25.08.05р. за №25/11205 (надалі - Порядок), а саме пп.2.4.1, 2.4.2 п.2.4, висновок акту перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у п.4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08р. №584.

При розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях та на неперевірених даних, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства з боку позивача.

Крім того, суд звертає увагу на таке.

В обґрунтування безтоварності (нереальності) правочинів відповідач посилається на акти інших податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.

В той же час, при складанні актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, податковими інспекторами не досліджувались первинні документи. У зв'язку з чим, було порушено вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. №984. Висновки про укладення безтоварних (нереальних, нікчемних, недійсних) правочинів є суб'єктивними припущеннями перевіряючих і не підтверджуються достатніми та необхідними доказами, в тому числі первинними документами.

Крім того, згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.10р. №1232 , зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Як вбачається з вимог Порядку №1232 за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка .

Надані відповідачем акти про неможливість проведення зустрічних звірок та перевірок суб'єкта господарювання є різновидом податкової інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань, право на збір якої передбачено ст.72 Податкового кодексу України.

Але, оскільки зустрічні звірки не є перевірками, то за їх результатами не може складатись акт перевірки, тобто наслідками зустрічної звірки не можуть бути висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків та прийматись податкові повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

Обґрунтованим, на думку суду, є також посилання позивача на відповідну судову практику. Так, в Постанові ВАСУ від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12 зазначено, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства.

Крім того, в Ухвалі ВАСУ від 19.02.2013р. по справі №К/9991/56274/12 було зазначено, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ.

Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. (Ухвала ВАСУ від 22.08.12р. К/9991/42289/12).

Відповідачем не було надано суду доказів наявності фактів узгодженості дій позивача з недобросовісним постачальником або інших неправомірних дій з боку позивача.

Крім того, Вищий адміністративний суд України зазначав (постанови від 14.11.2012 року у справі №2а-9864/11/2670, від 19.02.13р. у справі №2а-6067/11/1470 та інші), що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Судження відповідача про відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових ресурсів, матеріальних ресурсів, умов для здійснення господарських операцій, не підтверджено достатніми та допустимими доказами, як і не доведена відповідачем неможливість залучення до виконання господарських зобов'язань третіх осіб за цивільно-правовими угодами. Крім того, відсутність трудових ресурсів, устаткування тощо не можуть бути доказом неспроможності контрагентів виконати операції із надання послуг, поставки певного товару з огляду на відсутність законодавчого обмеження на здійснення посередницької діяльності та щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд у своєму рішенні від 22.01.09р. в п.71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного податкового законодавства, не надав та, відповідно, не довів суду законність прийнятих податкових повідомлень - рішень.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0000432208 від 17.07.2013р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0000412208 від 17.07.2013р.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0004152208 від 30.09.2013р.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "ЕТС УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 31554212) сплачений судовий збір в розмірі 389грн. 70коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Повний текст постанови

підписано 29.11.13р.