Рішення

від 25.12.2013 по справі 905/8393/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.12.2013 Справа № 905/8393/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Буховці С.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електронікс», м. Київ

до відповідача: Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «ДОНБАС-ІНФОРМ-РЕСУРСИ», м. Макіївка Донецької області в особі Донецької філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «ДОНБАС-ІНФОРМ-РЕСУРСИ», м. Донецьк

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 87480,00грн., пені - 6835,42грн., 3 % річних - 1322,99грн.

За участю уповноважених представників :

від позивача: Гриценко М.С. (за довіреністю № 17 від 23.12.2013р.);

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні 16.12.2013р. оголошувалась перерва до 25.12.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕА Електронікс», м. Київ звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «ДОНБАС-ІНФОРМ-РЕСУРСИ», м. Макіївка Донецької області в особі Донецької філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «ДОНБАС-ІНФОРМ-РЕСУРСИ», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 87480,00грн., пені - 6835,42грн., 3 % річних - 1322,99грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № 127 від 01.10.2010р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: правоустановчі документи; договір поставки № 127 від 01.10.2010р.; специфікацію до договору; гарантійний лист № 220 від 08.04.2011р.; розрахунок заборгованості; рахунок-фактуру № 26168 від 05.04.2011р.; вантажну декларацію № КВ-8821501 від 11.04.2011р.; видаткову накладну № 6406 від 11.04.2011р.; довіреність № 77 від 11.04.2011р.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: виписка по операції за 22.11.2011р. на суму 4200,00грн.; заява, в якій проти відкладення розгляду справи заперечував.

Відповідач у судове засідання 25.12.2013р. не з'являвся, відзиву та доказів слати заборгованості не надав. Через канцелярію суду 24.12.2013р. від відповідача надійшла заява, в якій останній просив відкласти розгляд справи для мирового врегулювання спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2010р. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) укладений договір поставки №127 (а.с.а.с. 14-17) (далі договір), згідно п.п. 1.1. якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця у визначені цим договором строки дорожні світлофори, зазначені у специфікації (надалі - товар), а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити на умовах, визначених цим договором.

Прийняття товару здійснюється покупцем у відповідності з Інструкцією Держарбітражу СРСР П-6 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за кількістю» від 15.06.1965р. і Інструкцією Держарбітражу СРСР П-7 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю» від 25.04.1966р. (п. 2.4. договору).

За приписами п. 2.6. договору Постачальник є таким, що виконав умови щодо поставки товару з дати передачі товару перевізнику. Датою поставки товару є дата, що вказана в вантажній декларації (реєстрі відправлення).

Відповідно до п.п. 3.5., 3.6. договору поставлений товар (партія товару) підлягає оплаті покупцем після його отримання, але не пізніше 10 днів з дати поставки. Оплата товару здійснюється на підставі рахунків-фактур Постачальника.

За порушення Покупцем умов оплати товару Покупець повинен сплатити Постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу. Сплата неустойки не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором. Сторона, яка порушила зобов'язання, має відшкодовувати іншій стороні завдані цим збитки (п.п. 5.1., 5.4., 5.5. договору).

Згідно умов п. 8.2. договору замість специфікацій можуть використовуватися рахунки-фактури, виписані на підставі заявок Покупця і гарантійного листа Покупця.

Відповідно до п. 7.1. договору, строк дії договору - один календарний рік з дня підписання договору обома сторонами. У випадку якщо одна сторона цього договору за один місяць до закінчення строку договору не повідомить іншу сторону про своє небажання продовжити договір, строк дії договору вважається продовженим на один календарний рік і так на кожний наступний строк, без обмеження кількості строків.

На підставі гарантійного листа відповідача № 220 від 08.04.2011р. позивачем було виставлено рахунок-фактури № 26168 від 05.04.2011р., відповідно до якого позивач повинен був поставити відповідачу: світлофор СД пішохідний, 2-х секційний, D - 200мм у кількості 4 шт.; світлофор СД пішохідний, 3-х секційний, D - 200мм з таблом відліку часу у кількості 4 шт.; світлофор СД транспортний, 3-х секційний, D - 300мм у кількості 8 шт.

Позивачем 11.04.2011р. була здійснена поставка товару відповідачеві відповідно до вантажної декларації (а.с. 22).

Даний товар було отримано відповідачем на підставі довіреності № 77 від 11.04.2011р., що підтверджується видатковою накладною 6406 від 11.04.2011р. (а.с.а.с. 23, 24).

Довіреність видана № 77 від 11.04.2011р. Вітер Андрію Анатолійовичу для отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електронікс» цінностей, а саме: світлофор СД пішохідний, 2-х секційний у кількості 4 шт.; світлофор СД пішохідний, 3-х секційний, D - 200мм з таблом відліку часу у кількості 4 шт.; світлофор СД транспортний, 3-х секційний у кількості 8 шт.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару у сумі 4200,00грн., що підтверджується банківською випискою від 22.11.2011р. на суму 4200,00грн. (а.с. 35).

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару, у останнього виникла заборгованість з зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки №127 від 01.10.2010р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №127 від 01.10.2010р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №127 від 01.10.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким Покупець зобов'язаний сплатити суму за товар в строки, які визначені в накладній на передачу товару.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковою накладною № 6406 від 11.04.2011р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати у визначених в накладних сумах.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору поставки №127 від 01.10.2010р. за видатковою накладною № 6406 від 11.04.2011р. в сумі 91680,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, відповідачем частково були виконанні грошові зобов'язання зі сплати поставленої продукції за рахунком-фактурою № 26168 від 05.04.2011р., що підтверджується банківською випискою від 22.11.2011р. на суму 4200,00грн. Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню повністю у сумі 87480,00грн.

Щодо нарахованих 3% річних та пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.1. договору, встановлено, що за порушення Покупцем умов оплати товару Покупець повинен сплатити Постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами договору сторони встановили кінцевий строк оплати за договором поставлений товар (партія товару) підлягає оплаті покупцем після його отримання, але не пізніше 10 днів з дати поставки (п.3.5. договору). Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за видатковою накладною № 6406 від 11.04.2011р. - 22.04.2011р.

На підставі статей 549, 625 Цивільного кодексу України Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 6835,42грн. пені та 1322,99грн. 3% річних.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та пені за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог у розмірі, визначеному позивачем.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 611, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 216-218, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електронікс», м. Київ (ЄДРПОУ 32611674) до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «ДОНБАС-ІНФОРМ-РЕСУРСИ», м. Макіївка Донецької області (ЄДРПОУ 08807392) в особі Донецької філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «ДОНБАС-ІНФОРМ-РЕСУРСИ», м. Донецьк (ЄДРПОУ 36479470) про стягнення суми основного боргу у розмірі 87480,00грн., пені - 6835,42грн., 3 % річних - 1322,99грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «ДОНБАС-ІНФОРМ-РЕСУРСИ» (86114, Донецька область, м. Макіївка, вул. Геологічна, буд. 3, ЄДРПОУ 08807392) в особі Донецької філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «ДОНБАС-ІНФОРМ-РЕСУРСИ» (83062, м. Донецьк, вул. Потійська, буд. 57, ЄДРПОУ 36479470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електронікс» (02094, м. Київ, вул. Краківська, буд. 13-Б, корпус 2, ЄДРПОУ 32611674) суму основного боргу у розмірі 87480,00грн., пені - 6835,42грн., 3 % річних - 1322,99грн., судовий збір у розмірі 1912,77грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 25.12.2013р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2013р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 38716/13

387-59-08

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу