Постанова

від 25.12.2013 по справі 826/19845/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року 08:10 №826/19845/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона» доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

16.12.2013 р. до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон.Інжирінг.Охорона» (надалі - Позивач/ТОВ «Домофон. Інжирінг. Охорона») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач/ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії Відповідача по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки Позивача за результатами якої складено Акт №729/26-51-22-01/35092907 від 09.08.2013 р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Домофон.Інжиніринг.Охорона» (код ЄДРПОУ 35092907) з питань фінансово-господарських відносин з: ТОВ «Авитек Груп ЛТД» (ЄДРПОУ 37046350) за період 01.02.2011 p. по 28.02.2011 p., ТОВ «Альфа Строй-Н» (ЄДРПОУ 37074539) за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 p., ТОВ «Альведен» (ЄДРПОУ 30972259) за період з 01.06.2011 p. по 30.06.2011 p., ТОВ «Український Інвестиційний Холдинг» (ЄДРПОУ 33547165) за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 p., ТОВ «Авіс» (ЄДРПОУ 32155639) за період з 01.02.2012 р. по 31.03.2012 p., ТОВ «Білдальянс» (код ЄДРПОУ 36857716) за період діяльності з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р.»;

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0003672201/3258 від 02.09.2013 р. з податку прибуток підприємств на суму 292 271,79 грн. та №0003662201/3257 від 02.09.2013 р. з податку на додану вартість на суму 279 365, 99 грн.;

3. Судові витрати покласти на Відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, зазначає про порушення відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час проведення перевірки, внаслідок чого прийшов до невірних висновків при складанні акту перевірки та прийняв неправомірні податкові повідомлення-рішення.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце був повідомлений належним чином, заперечень проти позовних вимог не надав, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Зважаючи відсутність в судовому засіданні представника Відповідача, а приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з довідки АБ №628853 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» зареєстроване Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією з 26.04.2007 р. Крім того, Позивач, відповідно до довідки про взяття на облік платника податків, перебуває на податковому обліку у ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС з 28.04.2007 р.

На підставі наказу №304-П від 07.08.2013 р. та направлення на перевірку від 07.08.2013 р., виданих ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в період з 07.08.2013 р. по 09.08.2013 р. Відповідачем була проведена перевірка Позивача щодо правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з питань фінансово-господарських відносин з: ТОВ «Авитек Груп ЛТД» (ЄДРПОУ 37046350) за період 01.02.2011 p. по 28.02.2011 p., ТОВ «Альфа Строй-Н» (ЄДРПОУ 37074539) за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 p., ТОВ «Альведен» (ЄДРПОУ 30972259) за період з 01.06.2011 p. по 30.06.2011 p., ТОВ «Український Інвестиційний Холдинг» (ЄДРПОУ 33547165) за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 p., ТОВ «Авіс» (ЄДРПОУ 32155639) за період з 01.02.2012 р. по 31.03.2012 p., ТОВ «Білдальянс» (код ЄДРПОУ 36857716) за період діяльності з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р.

За результатами чого було складено Акт №729/26-51-22/01/35092907 від 09.08.2013 р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» (код ЄДРПОУ 35092907) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Авитек Груп ЛТД» (ЄДРПОУ 37046350) за період 01.02.2011 p. по 28.02.2011 p., ТОВ «Альфа Строй-Н» (ЄДРПОУ 37074539) за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 p., ТОВ «Альведен» (ЄДРПОУ 30972259) за період з 01.06.2011 p. по 30.06.2011 p., ТОВ «Український Інвестиційний Холдинг» (ЄДРПОУ 33547165) за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 p., ТОВ «Авіс» (ЄДРПОУ 32155639) за період з 01.02.2012 р. по 31.03.2012 p., ТОВ «Білдальянс» (код ЄДРПОУ 36857716) за період діяльності з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р.» (надалі - Акт №729), в якому зокрема було зазначено наступні порушення Позивача:

ь п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого завищено витрати на загальну суму 931 220,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 195 806,19 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2011 р. на суму 2 875,00 грн., за І квартал 2012 р. на суму 192 931,19 грн.;

ь п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 186 243,99 грн., в т.ч. за червень 2011 р. на суму 2 500,00 грн., за лютий 2012 р. на суму 179 099,99 грн., за березень 2012 р. на суму 4 644,00 грн.;

ь ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» (код ЄДРПОУ 35092907) при придбанні та продажу товарів (послуг);

ь ст.22, ст.185, ст.188, ст.198, ст.201 ПК України в частині відсутності об'єктів оподаткування ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» (код ЄДРПОУ 35092907) при придбанні товарів (послуг) у ТОВ «Авитек Груп ЛТД» (код ЄДРПОУ 37046350), ТОВ «Альфа Строй-Н» (код ЄДРПОУ 37074539) та продажу товарів (послуг) у лютому, березні 2011 р. покупцями.

Позивачем направлялись заперечення №4783 від 20.08.2013 р. на Акт №729 до Відповідача, однак листом №33066/10/26-51-22-01 від 28.08.2013 р. Відповідач надав відповідь на письмові заперечення Позивача, в яких повідомив, що висновки викладені в Акті №729 відповідають виявленим порушенням.

20.09.2013 р., на підставі Акту №729, Відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення, зокрема:

ь форма «Р» №003672201/3258 - яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 292 271,79 грн. (із яких 195 806,19 грн. - за основним зобов'язанням, та 96 465,60 грн. - за штрафними санкціями);

ь форма «Р» №0003662201/3257 - яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 279 365,99 грн. (із яких 186 243,99 грн. - за основним зобов'язанням, та 93 122 грн. - за штрафними санкціями).

13.09.2013 р. Позивача подав скаргу на податкові повідомлення-рішення №5631, однак листом №6352/10/26-15-10-04 від 12.11.2013 р. Головне управління Міндоходів у м. Києві було залишено скаргу без задоволення.

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень та під час проведення перевірки, ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» оскаржило їх в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії Відповідача по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки Позивача за результатами якої складено Акт №729, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно з п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Так, 07.08.2013 р. ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було прийнято наказ №304-П щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та ст.79 ПК України.

При цьому, згідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка позивача здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, судом встановлено, що не спростовано Відповідачем, що документальна позапланова перевірка здійснюється за обов'язкової умови подання запиту до суб'єкта господарювання та ненадання відповіді на запит (п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач отримав запит від Відповідача №114/10/26-51-22-01 від 10.07.2013 р. «Про надання пояснень та їх документальних підтверджень» (вх. №374 від 16.07.2013 р.) в яких просив надати інформацію та документальне підтвердження щодо господарських операцій із ТОВ «Авитек груп ЛТД» (за лютий 2011 р.), ТОВ «Альфа Строй-Н» (за березень 2011 р.), ТОВ «Альведен» (за червень 2011 р.), ТОВ «Український інвестиційний холдинг» (за вересень 2011 р.), ТОВ «Авіс» (за лютий, березень 2011 р.).

25.07.2013 р. Позивачем із супровідним листом №4209 від 25.07.2013 р. було надано Відповідачу інформацію та документальне підтвердження щодо господарських операцій із ТОВ «Авитек груп ЛТД» (за лютий 2011 р.), ТОВ «Альфа Строй-Н» (за березень 2011 р.), ТОВ «Альведен» (за червень 2011 р.), ТОВ «Український інвестиційний холдинг» (за вересень 2011 р.), ТОВ «Авіс» (за лютий, березень 2011 р.).

Суд приймає до уваги твердження Позивача щодо порушення Відповідачем п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, оскільки Позивачем надано документи на вимогу Відповідача.

Таким чином, суд дійшов до висновку щодо протиправності дій Відповідача в проведенні документальної невиїзної позапланової перевірки Позивача, за результатами якої складено Акт №729.

Щодо позовної вимоги Позивача про скасування податкових повідомлень-рішень Відповідача від 02.09.2013 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В п.198.1 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Крім того, відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В п.198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п.198.6 ст.198 ПК України вказано, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу

При цьому, згідно абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Як вбачається із матеріалів справи, між Позивачем та контрагентами укладено ряд договорів, зокрема:

ь із ТОВ «Більдалянс» укладено договір №2112 про надання послуг з монтажних, планово-попереджувальних робіт від 21.12.2011 р. (надалі - Договір №2112), відповідно до якого ТОВ «Більдалянс» зобов'язується провести планово-попереджувальні заходи, виконати монтаж трубок, монтаж, демонтаж налагодження металевих дверей і СОД за завданням та з використанням мета ріалів і устаткування Замовника (Позивача), а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані планово-попереджувальні заходи, монтажні роботи (п.1.1 Договору №2112);

ь із ТОВ «Авітек Груп ЛТД» укладено договір №240111 про надання послуг з монтажних, планово-попереджувальних робіт від 24.01.2011 р. (надалі - Договір №240111), відповідно до ТОВ «Авітек Груп ЛТД» зобов'язалось провести планово-попереджувальні заходи, виконати монтаж трубок, металевих дверей (п.1.1 Договору №240111);

ь із ТОВ «Альфа Строй-Н» укладено договір №321 про надання послуг з монтажних, планово-попереджувальних робіт від 21.03.2011 р., відповідно до якого ТОВ «Альфа Строй-Н» зобов'язується провести планово-попереджувальні заходи, виконати монтаж трубок, металевих дверей, а Позивач зобов'язується прийняти і оплатити виконані планово-попереджувальні заходи, монтажні роботи (п.1.1 Договору №321);

Відповідно до п.1.3 Договору №2112, п.1.4 Договору №240111 та п.1.4 Договору №321 прийняття роботи здійснюється на підставі Актів виконаних робіт.

В якості доказів виконання робіт, Позивачем надано наступні Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що укладені із контрагентами:

ь за Договором №2112 на загальну суму 1 053 249,00 грн. - №6 від 02.02.2012 р. на суму 59 562,25 грн., №13 від 03.02.2012 р. на суму 59 814,00 грн., №19 від 06.02.2012 р. на суму 59 850,00 грн., №27 від 07.02.2012 р. на суму 59 598,00 грн., №33 від 09.02.2012 р. на суму 59 886,00 грн., №39 від 10.02.2012 р. на суму 59 760,00 грн., №61 від 14.02.2012 р. на суму 59 940,00 грн., №81 від 15.02.2012 р. на суму 59 868,00 грн., №88 від 16.02.2012 р. на суму 59 472,00 грн., №97 від 17.02.2012 р. на суму 59 670,00 грн., №104 від 20.02.2012 р. на суму 59 112,00 грн., №118 від 21.02.2012 р. на суму 59 616,00 грн., №126 від 22.02.2012 р. на суму 58 752,00 грн., №136 від 23.02.2012 р. на суму 59 972,83 грн., №158 від 24.02.2012 р. на суму 50 976,00 грн., №169 від 27.02.2012 р. на суму 59 832,00 грн., №195 від 28.02.2012 р. на суму 59 400,00 грн., №235 від 29.02.2012 р. на суму 48 168,00 грн.;

ь за Договором №240111 на загальну суму 731 430,00 грн. - №АГ-0000053 від 04.02.2011 р. на суму 33 540,00 грн., №АГ-0000054 від 08.02.2011 р. на суму 99 960,00 грн., №АГ-0000055 від 11.02.2011 р. на суму 99 750,00 грн., №АГ-0000057 від 14.02.2011 р. на суму 98 700,00 грн., №АГ-0000059 від 18.02.2011 р. на суму 98 910,00 грн., №АГ-0000062 від 14.02.2011 р. на суму 136 710,00 грн., №АГ-0000065 від 28.02.2011 р. на суму 97 860,00 грн.;

ь за Договором №321 на загальну суму 490 716,00 грн. - №ОУ-0000001 від 21.03.2011 р. на суму 97 020,00 грн., №ОУ-00000002 від 21.03.2011 р. на суму 97 860,00 грн., №ОУ-0000003 від 21.03.2011 р. на суму 99 540,00 грн., №ОУ-0000004 від 25.03.2011 р. на суму 99 750,00 грн., №ОУ-00000007 від 31.03.2011 р. на суму 96 546,00 грн.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Позивачем надано до суду Податкові накладні, які були надані контрагентами Позивача, а саме:

ь ТОВ «Білдальянс» на загальну суму 1 053 249,00 грн., а саме: №6 від 02.02.2012 р. на суму 59 562,25 грн., №13 від 03.02.2012 р. на суму 59 814,00 грн., №19 від 06.02.2012 р. на суму 59 850,00 грн., №27 від 07.02.2012 р. на суму 59 598,00 грн., №33 від 09.02.2012 р. на суму 59 886,00 грн., №39 від 10.02.2012 р. на суму 59 760,00 грн., №61 від 14.02.2012 р. на суму 59 940,00 грн., №81 від 15.02.2012 р. на суму 59 868,00 грн., №88 від 16.02.2012 р. на суму 59 472,00 грн., №97 від 17.02.2012 р. на суму 59 670,00 грн., №104 від 20.02.2012 р. на суму 59 112,00 грн., №118 від 21.02.2012 р. на суму 59 616,00 грн., №126 від 22.02.2012 р. на суму 58 752,00 грн., №136 від 23.02.2012 р. на суму 59 972,83 грн., №158 від 24.02.2012 р. на суму 50 976,00 грн., №169 від 27.02.2012 р. на суму 59 832,00 грн., №195 від 28.02.2012 р. на суму 59 400,00 грн., №235 від 29.02.2012 р. на суму 48 168,00 грн.;

ь ТОВ «Авітек Груп ЛТД» на загальну суму 731 430,00 грн., а саме: №167 від 04.02.2011 р. на суму 99 540,00 грн., №168 від 08.02.2011 р. на суму 99 960,00 грн., №169 від 11.02.2011 р. на суму 99 750,00 грн., №172 від 14.02.2011 р. на суму 98 700,00 грн., №174 від 18.02.2011 р. на суму 98 910,00 грн., №177 від 24.02.2011 р. на суму 136 710,00 грн. 3179 від 28.02.2011 р. на суму 97 860,00 грн.;

ь ТОВ «Альфа Сторой-Н» на загальну суму 490 716,00 грн., а саме: №2 від 21.03.2011 р. на суму 97 020,00 грн., №3 від 21.03.2011 р. на суму 97 860,00 грн., №4 від 21.03.2011 р. на суму 99 540,00 грн., №8 від 25.03.2011 р. на суму 99 750,00 грн., №15 від 31.03.2011 р. на суму 96 546,00 грн.

В якості доказів проведення оплати за отримані послуги Позивачем надано виписки із банківських рахунків.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Положеннями ч.1 ст.639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В ч.1 ст.181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Під час перевірки Відповідачем було встановлено взаємовідносини між Позивачем та іншими учасниками без укладення письмових договорів, зокрема:

ь із ТОВ «Альведен», щодо купівлі Позивачем канцелярських товарів на суму 15 000,00 грн.

В якості доказів реальності господарських операцій із ТОВ «Альведен», Позивачем надано наступні документи: рахунок-фактура №СФ-3045 від 23.06.2011 р. на суму 15 000,00 грн., видаткова накладна №РН-3045 від 30.06.2011 р. на суму 15 000,00 грн., податкова накладна №16 від 24.06.2011 р. на суму 15 000,00 грн., копію із Журналу виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжні доручення, виписку із банківського рахунку про перерахування коштів ТОВ «Альведен», оборотно-сальдова відомість по рахунку 631.

ь із ТОВ «АВІС», щодо купівлі Позивачем канцелярських товарів на суму 49 519,19 грн.

В якості доказів реальності господарських операцій із ТОВ «АВІС», Позивачем надано наступні документи: рахунки-фактури №СФ-0001037 від 17.02.2012 р. на суму 358,51 грн., №СФ-000936 від 14.02.2012 р. на суму 3 517,20 грн., №СФ-0001130 від 21.02.2012 р. на суму 17 779,48 грн., №СФ-0001461 від 05.03.2012 р. на суму 27 864,00 грн.;видаткові накладні №РН-000854 від 05.03.2012 р. на суму 358,51 грн., №РН-000574 від 15.02.2012 р. на суму 3 517,20 грн., №РН-0000704 від 23.02.2012 р. на суму 17 779,48 грн., №РН-0001128 від 27.03.2012 р. на суму 27 864,00 грн.; податкові накладні №312 від 22.02.2012 р. на суму 358,51 грн., №204 від 15.02.2012 р. на суму 3 517,20 грн., №330 від 23.02.2012 р. на суму 17 475,19 грн., №331 від 23.02.2012 р. на суму 304,29 грн., №131 від 12.03.2012 р. на суму 27 864,00 грн.; копію із Журналу виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії платіжних доручень, виписку із банківського рахунку про перерахування коштів ТОВ «АВІС», оборотно-сальдова відомість по рахунку 631.

При цьому, суд приймає до уваги надані позивачем додаткові докази які посвідчують реальність господарської мети, та необхідності укладення договорів із контрагентами Позивачем, зокрема: рекламну брошуру Позивача, в якій зазначається про послуги що надаються ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона».

Натомість, Відповідачем, в порушення положень ч.2 ст.71 КАС України, не було надано доказів щодо відсутності у контрагентів Позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину (виписки самих податкових накладних).

Як наслідок, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких Позивач сформував податковий кредит, відповідають положенням ст.201 ПК України.

Суд також приймає до уваги, що Відповідачем, в порушення положень ч.2 ст.71 КАС України, не було надано доказів відсутності у контрагентів Позивача (ТОВ «Авитек груп ЛТД», ТОВ «Альфа Строй-Н», ТОВ «Альведен», ТОВ «Авіс», ТОВ «Більдальянс») умов для здійснення господарської діяльності, в тому числі із залученням третіх осіб; підписання спірних правочинів не уповноваженими на те особами.

В силу ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч.1 ст.69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч.1, ч.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Більше того, суд критично ставиться до посилання Відповідача про нікчемність правочинів, укладених між Позивачем та контрагентами з огляду на наступне.

Відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідачем не доведено безтоварності правочину ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» з контрагентами та не надано відповідного судового рішення, яким укладені між Позивачем та контрагентами договори визнано недійсними.

З огляду на положення ст.228 ЦК України Відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в ст.216 ЦК України.

Разом з тим, оскільки укладені Позивачем з контрагентами правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсним наслідки, що підлягають застосуванню, передбачені у ст.208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена Господарським кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені Позивачем правочини з контрагентами мають ознаки фіктивних та/або нікчемних правочинів, не вжив передбачених чинним законодавством заходів - не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемних правочинів.

З огляду на вище викладене, Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження Позивачем податкових зобов'язань як з податку на додану вартість так і з прибутку підприємств.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема: постанова від 22.06.2011 р. по справі №К/9991/15429/11, ухвала від 05.10.2011р. по справі №К9991/14602/11.

В свою чергу, надані Позивачем суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені Позивачем господарські операції з придбання послуг є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Суд наголошує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання Позивачем податкової вигоди.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ч.1, ч.4, ч.5 та ч.6 ст.72 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується в повному обсязі.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона» за результатами якої складено Акт №729/26-51-22-01/35092907 від 09.08.2013 р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Домофон.Інжиніринг.Охорона» (код ЄДРПОУ 35092907) з питань фінансово-господарських відносин з: ТОВ «Авитек Груп ЛТД» (ЄДРПОУ 37046350) за період 01.02.2011 p. по 28.02.2011 p., ТОВ «Альфа Строй-Н» (ЄДРПОУ 37074539) за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 p., ТОВ «Альведен» (ЄДРПОУ 30972259) за період з 01.06.2011 p. по 30.06.2011 p., ТОВ «Український Інвестиційний Холдинг» (ЄДРПОУ 33547165) за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 p., ТОВ «Авіс» (ЄДРПОУ 32155639) за період з 01.02.2012 р. по 31.03.2012 p., ТОВ «Білдальянс» (код ЄДРПОУ 36857716) за період діяльності з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р.».

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від №0003672201/3258 від 02.09.2013 р. та №0003662201/3257 від 02.09.2013 р.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона» понесені судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

5. Стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (код ЄДРПОУ 38735205, адреса: 02217, м. Київ, вул. Закревського, 41) судові витрати в розмірі 4 100 (чотири тисячі сто) грн. 80 коп. на користь Окружного адміністративного суду м. Києва (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача - 820019; рахунок отримувача - 31218206784007; код класифікації доходів бюджету - 22030001; призначення платежу «судовий збір, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона», Окружний адміністративний суд міста Києва, справа №826/19845/13-а».)

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін