Рішення

від 18.12.2013 по справі 918/1759/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. Справа № 918/1759/13

Суддя Романюк Р.В. . розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хансаком - Вест"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про розірвання договору поставки

В засіданні приймали участь:

від позивача: Яськів Ю.Б. (довіреність б/н від 03.12.2013 року)

від позивача: ОСОБА_3 (договір б/н від 01.09.2013 року)

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хансаком - Вест" звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання усної домовленості на поставку товару, стягнення 9 500 грн. сплачених в якості попередньої оплати, 570 грн. - 3 % річних та 28 грн. 51 коп. інфляційних.

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він згідно усної домовленості з відповідачем, сплатив в якості попередньої оплати за лісоматеріал грошові кошти в сумі 20 000 грн., однак останнім продукцію було поставлено лише частково, а тому залишок коштів в сумі 9 500 грн. з урахуванням інфляційних та 3 % річних, позивач просить суд стягнути з відповідача у примусовому порядку.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання 04 грудня 2013р. та 18 грудня 2013 року не з'явився, вимог суду не виконав, відзиву на позов не подав. Проте, до господарського суду повернувся конверт, в якому відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, було направлено повідомлення про час та місце розгляду справи, з довідкою відділення підприємства зв'язку: "адресат тимчасово відсутній" (а.с. 20-22, 34-36).

В матеріалах справи наявний витяг Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і згідно витягу станом на 06.12.2013 року (а.с.38-40) місцезнаходження відповідача зазначено: АДРЕСА_1,.

Саме за вказаною адресою судом направлялись відповідачу повідомлення про час та місце розгляду справи .

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, господарський суд вжив усіх заходів для повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвали за місцем реєстрації відповідача.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу по суті позовних вимог, без участі представника відповідача за наявними матеріалами, в порядку ст. 75 ГПК України.

Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач згідно платіжних доручень № 158 від 18.08.2011року на суму 5 000 грн. 00 коп. та № 172 від 25.08.2011 року на суму 15 000 грн. 00 коп. перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в якості попередньої оплати за лісопродукцію.

Як встановлено під час судового розгляду справи та вбачається з залученої до матеріалів справи накладної № 26/08 (а.с. 10), 26.08.2011 року відповідачем відпущено, а позивачем у справі прийнято лісопродукцію (пиловик сосна) у кількості 21 м 3 , загальною вартістю 10 500 грн.

Доказів передачі лісопродукції на залишок сплачених в якості попередньої оплати коштів в сумі 9 500 грн. чи повернення зазначених коштів відповідачем не подано.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Статтею 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, відповідач отримавши грошові кошти в якості попередньої оплати в сумі 20 000 грн., товар поставив лише на суму 10 500 грн. і позивач листом від 01.10.2013р. (а.с. 12) відмовився від товару та вимагав повернути залишок суми попередньої оплати.

За таких обставин, коли зібраними у справі доказами підтверджується факт перерахування грошових коштів відповідачу в порядку попередньої оплати за товар, який відповідачем поставлено лише частково, то, враховуючи заявлену вимогу від 01.10.2013р., позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 500 грн. судом визнаються обгрунтованими.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 28 грн. 51 коп. інфляційних та 570 грн. 3 % річних. Як вбачається з позовної заяви, додаткового обгрунтування та пояснень представників позивача, останній вважає, що відповідач припустився прострочення виконання грошового зобов'язання в період з 01.10.2011р. по 30.09.2013р., а відтак повинен сплатити суму боргу з урахуванням заявлених нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з тим, як встановлено під час судового розгляду справи, позивач відмовився від поставки лісопродукції та звернувся з вимогою повернути кошти сплачені в якості попередньої оплати лише 01.10.2013р., а тому, згідно ст. 530 ЦК України, грошове зобов'язання у відповідача виникло лише з 08.10.2013р., а відтак нараховувати 3 % річних та інфляційні, передбачені ст. 625 ЦК України у наведеному позивачем періоді (01.10.2011р. по 30.09.2013р.) є неправомірним.

Що стосується вимоги про розірвання усної домовленості між сторонами щодо постачання лісоматеріалів за які позивачем сплачені кошти, то суд в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовляє, виходячи з наступного.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, згідно положень якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до приписів ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

За таких обставин, коли зібраними у справі доказами не підтверджується про вчинення сторонами правочину, який би відповідав вимогам ст. 203 ЦК України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати про порушення права позивача чи охоронюваного законом інтересу, які б підлягали захисту в порядку ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

Позивачем також заявлено про включення до складу судових витрат та, відповідно, стягнення з відповідача у справі 5 000 грн. на оплату послуг адвоката.

Згідно статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" .

Закон України "Про адвокатуру" втратив чинність згідно із Законом України від 5 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон).

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 13, 14, 15 Закону.

Судом встановлено, що 01 вересня 2013 року між позивачем (клієнтом) та адвокатом ОСОБА_3, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю виданого Тернопільською обласною КДК адвокатури НОМЕР_2 від 27 квітня 2012 року, укладено договір б/н про надання правової допомоги (надалі - Договір).

Договором визначено, що за надання правової допомоги за цим Договором Клієнт зобов'язується оплачувати фактичні видатки пов'язані з виконанням даного договору, шляхом їх авансування, зокрема - оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, видатки, пов'язані з відрядженням, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо.

Гонорар за цим Договором виплачується адвокату поетапно, шляхом внесення авансових внесків, за дії які підлягають виконанню.

Склад та розмір гонорару закріплюється в акті прийому передачі коштів за правову допомогу, що є додатком до договору .

Матеріалами справи, а саме актом прийому передачі коштів за правову допомогу від 04 грудня 2013 року, підтверджується, що позивачем сплачено адвокату 5 000 грн. 00 коп..

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено правовий статусу адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів позивачем на підставі договору, суд дійшов висновку, що понесені витрати в сумі 5 000 грн. 00 коп. є оплатою послуг адвоката в розумінні статті 44 ГПК України.

Статтею 49 ГПК України визначено порядок розподілу судових витрат, згідно положень якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що судом визнано обгрунтованими лише позовні вимоги в частині стягнення 9 500 грн. попередньої оплати, а в частині розірвання усної домовленості, стягнення інфляційних та 3 % річних в позові відмовлено, судові витрати (у тому числі і витрати на оплату послуг адвоката) покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог, а тому керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хансаком - Вест" (46010, м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 13, ідент. код 37646167) - 9 500 грн. 00 коп. заборгованості та 3 970 грн. 37 коп. судових витрат.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.12.2013р

Суддя Романюк Р.В.