Рішення

від 23.12.2013 по справі 905/7674/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.12.2013 Справа № 905/7674/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Гудковій К.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстильник-2005», м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про: стягнення боргу по експлуатаційним витратам у розмірі 4744,53грн.

За участю уповноважених представників:

від позивача: Баришева В.В. (за довіреністю № 08/6-2 від 02.01.2013р.);

від відповідача: ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3, виданий Кіровським РВ МУ УМВС України в Донецькій області 21.12.2001р.).

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстильник-2005», м. Донецьк звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення боргу по експлуатаційним витратам у розмірі 4744,53грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на участь в загальних витратах з утримання будинків та придомових територій № 77 від 05.07.2007р.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: рішення Донецької міської ради № 2/21 від 26.05.2006р.; розпорядження Донецького міського голови № 22 від 16.01.2007р.; правоустановчі документи; список передачі житлового фонду; договір купівлі-продажу від 05.07.2007р.; акт приймання-передачі вбудованого нежитлового приміщення; договір на участь в загальних витратах з утримання будинків та придомових територій № 77 від 05.07.2007р.; договір купівлі-продажу від 30.11.2007р.; розшифровки рахунку; угода до договору № 77 від 05.07.2007р. від 07.12.2007р.; договір купівлі-продажу від 11.12.2007р.; угода до договору № 77 від 05.07.2007р. від 11.12.2007р.; договір купівлі-продажу від 04.11.2009р.; угода до договору № 77 від 05.07.2007р. від 06.07.2011р.; претензія № 08-2-123 від 10.09.2013р.; лист № 01/7-413 від 16.09.2013р.; акт звірки взаєморозрахунків; рахунки № 77 від 06.09.2013р., від 08.08.2013р., від 08.07.2013р., від 07.07.2013р., від 08.05.2013р., від 08.04.2013р., від 07.03.2013р., від 08.02.2013р., від 08.01.2013р., від 07.12.2012р.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: докази надіслання рахунків на адресу відповідача; лист № 08/6-29 від 18.11.2013р.; лист № 01/7-558 від 14.11.2013р.; лист № 02/1-30 від 18.11.2013р. та докази його надіслання; акт звірки; рішення виконавчого комітету Донецької міської ради; розрахунки зборів з орендаторів; розрахунки фактичних витрат.

Відповідач до канцелярії суду надав заперечення на позовну заяву, у яких зазначив, що з вимогами позивача не згоден, у зв'язку з тим, що останній використовуючи своє монопольне становище не бажає переукласти договір на взаємних умовах та вимагає своєчасної оплати за ненадані послуги. Також відповідачем надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_4 та договір купівлі-продажу від 07.12.2007р.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

05.07.2007р. між Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу на нежитлове приміщення загальною площею 380,7 м2 за адресою: АДРЕСА_2

05.07.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Текстильник-2005» (балансоутримувач будинку) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (співвласник) був укладений договір на участь в загальних витратах з утримання будинків та придомових територій № 77 (а.с. 17-18) (далі договір), за умовами п. 1.1. якого балансоутримувач будинку забезпечує обслуговування житлового фонду в якому знаходиться нежитлове приміщення співвласника відповідно п. 1.2. договору, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 площею 380,7 м2, а також утримання при домової території цього будинку, а співвласник приймає участь у витратах балансоутримувача будинку по управлінню, експлуатації та поточному ремонту житлового фонду шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок балансоутримувача будинку.

Відповідно до приписів п. 2.2.6. співвласник зобов'язан своєчасно та самостійно щомісячно здійснювати оплату за п. 1.1. та 2.1.1. договору у строки та на умовах оплати розділу 3 договору на розрахунковий рахунок балансоутримувача будинку.

Розділом 3 передбачено порядок та умови оплати:

- «підставою для здійснення оплати щомісячних платежів є розрахунок експлуатаційних витрат, виконаний на підставі Порядку участі суб'єктів підприємницької діяльності у розрахунках по утриманню домів та придомової території в м. Донецьку, затверджених рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради № 464 від 29.10.2003р. (п. 3.1. договору)»;

- «по закінченню звітного кварталу балансоутримувач будинку здійснює перерахунок експлуатаційних витрат за фактично сформованим витратам Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстильник-2005» за звітний квартал, який є підставою для сплати наступних щомісячних платежів за звітним кварталом (п. 3.5. договору)»;

- «співвласник відповідно до наданих рахунків щомісячно здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок балансоутримувача будинку протягом 3 днів від дати отримання рахунку (п. 3.7. договору)».

Даний договір набуває чинності з 05.01.2007р. та діє до 05.07.2008р. Якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії договору не звернулась з пропозицією про припинення строку дії договору, то договір вважається переукладеним на той же строк.

13.11.2007р. між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу на приміщення площею 23,5 м2 за адресою: АДРЕСА_2 із загальної площі 380,7 м2, у зв'язку з чим було укладено угоду від 13.11.2007р. до договору № 77 від 05.07.2007р., відповідно до якого плаща відповідача склала 357,2 м2,

07.12.2007р. між відповідачем та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу на приміщення площею 52,4 м2 за адресою: АДРЕСА_2 із загальної площі 380,7 м2, у зв'язку з чим було укладено угоду від 07.12.2007р. до договору № 77 від 05.07.2007р., відповідно до якого плаща відповідача склала 304,8 м2.

11.12.2007р. між відповідачем та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу на приміщення площею 54,1 м2 за адресою: АДРЕСА_2 із загальної площі 380,7 м2, у зв'язку з чим було укладено угоду від 11.12.2007р. до договору № 77 від 05.07.2007р., відповідно до якого плаща відповідача склала 250,7 м2.

04.11.2009р. між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу на приміщення площею 14,3 м2 за адресою: АДРЕСА_2 із загальної площі 380,7 м2, у зв'язку з чим було укладено угоду від 11.12.2007р. до договору № 77 від 05.07.2007р., відповідно до якого плаща відповідача склала 236,4 м2.

Позивач свої зобов'язання за договором на участь в загальних витратах з утримання будинків та придомових територій № 77 від 05.07.2007р. виконав належним чином, протягом з 01.12.2012р. до 01.09.2013р. забезпечив технічне обслуговування житлового фонду за адресою: АДРЕСА_2, відповідачу були виставлені відповідні рахунки № 77 за грудень 2012р. - вересень 2013р. на загальну суму 5271,7грн. (а.с. 44-53), які отримані відповідачем 19.01.2013р., 05.03.2013р., 26.04.2013р., 29.04.2013р., 27.05.2013р., 17.06.2013р. відповідно (а.с 57-70), які не були в повному обсягу сплачені останнім, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на жовтень 2013р. склала 4744,53грн.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості по експлуатаційним витратам на підставі договору на участь в загальних витратах з утримання будинків та придомових територій № 77 від 05.07.2007р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України і умовами договору на участь в загальних витратах з утримання будинків та придомових територій № 77 від 05.07.2007р.

Із п. 1 наявного у матеріалах справи рішення Донецької міської ради № 2/21 від 26.05.2006р. вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстильник-2005» визначено виконавцем послуг по управлінню житловим фондом територіальної громади м. Донецька у Кіровському районі. Розпорядженням Донецького міського голови № 22 від 16.01.2007р. передано в управління позивача житловий фонд у складі 146 домів, з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості, відповідно дислокації (додаток №1).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що утриманням будинків і прибудинкових територій є господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та\або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків, споруд, комплексів будинків і споруд, а також, утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

В силу приписів ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах; споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору на участь в загальних витратах з утримання будинків та придомових територій № 77 від 05.07.2007р. суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами глави 63 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про надання послуг.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором про надання послуг, а тому до нього застосовуються положення законодавства про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на підставі п. 3.7. договору направив відповідачу рахунки за грудень 2012р. - вересень 2013р., які були отримані останнім, що підтверджується фіскальними чеками та повідомленнями про вручення.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків по оплаті наданих послуг по утриманню будинків та придомових територій, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що рахунки на надані послуги отримані останнім.

Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4744,53грн.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 11, 509, 629, 627, 901 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстильник-2005», м. Донецьк (ЄДРПОУ 33966871) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний код НОМЕР_2) про стягнення боргу по експлуатаційним витратам у розмірі 4744,53грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83117, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстильник-2005» (83117, м. Донецьк, вул. Жарікова, буд. 3-А, ЄДРПОУ 33966871) борг по експлуатаційним витратам у розмірі 4744,53грн., судовий збір в сумі 1720,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 23.12.2013р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2013р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 32642/13

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачам

1 - відповідачу