Рішення

від 25.12.2013 по справі 905/8648/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.12.2013 Справа № 905/8648/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Буховці С.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», м. Горлівка Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЗ АЛКО-ТРЕСТ» в особі Донецької філії «МАКСИМА», м. Донецьк

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 31315,88грн., пені - 1790,59грн., 3 % річних - 406,64грн.

За участю уповноважених представників :

від позивача: Амеліна Т.М. (за довіреністю б/н від 31.07.2013 р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», м. Горлівка Донецької області звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЗ АЛКО-ТРЕСТ» в особі Донецької філії «МАКСИМА», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 31315,88грн., пені - 1790,59грн., 3 % річних - 406,64грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов'язань за договором поставки № 1203 від 15.04.2013р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: розрахунок позовних вимог; правоустановчі документи; договір поставки № 1203 від 15.04.2013р.; повідомлення від 15.04.2013р.; видаткові накладні № 232251/225302 від 28.06.2013р., № 240842/233448 від 19.07.2013р.; податкові накладні № 10867 від 28.06.2013р., № 7426 від 19.07.2013р.; правовстановлюючі документи; акт звірки взаємних розрахунків за період з 28.05.2013р. по 09.12.2013р.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: довідка б/н б/д, де зазначено про наявність заборгованості станом на 18.12.2013р.; довідка б/н б/д щодо відсутності інших правовідносин з відповідачем; заява б/н б/д, у якій останній просив виправити технічну помилку у позовній заяві, а саме просив замість заявлених « 20 % річних у розмірі 406,64грн.» вважати вірним « 3 % річних у розмірі 406,64грн.»

Відповідач у судове засідання 25.12.2013р. не з'являвся, до канцелярії суду надав відзив на позовну заяву б/н від 24.12.2013р., у якому позовні вимоги визнав частково, а саме в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 31315,88грн., пені - 1790,59грн., проти стягнення 20 % річних у розмірі 406,64грн. заперечував, посилаючись на те, що п. 9.2. виключено з договору відповідно до підписаного сторонами протоколу розбіжностей від 15.04.2013р. до договору поставки № 1203 від 15.04.2013р. В обґрунтування своєї правової позиції надав суду: правовстановлюючі документи; договір поставки № 1203 від 15.04.2013р.; протокол розбіжностей від 15.04.2013р. до договору поставки № 1203 від 15.04.2013р.; платіжні доручення № 719 від 14.08.2013р., № 727 від 15.08.2013р., № 737 від 20.08.2013р., № 750 від 23.08.2013р., № 764 від 30.08.2013р., № 756 від 28.08.2013р., № 782 від 04.09.2013р., № 802 від 11.09.2013р., № 814 від 13.09.2013р., № 826 від 18.09.2013р., № 836 від 25.09.2013р., № 853 від 02.10.2013р., № 876 від 09.10.2013р.

Також надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника у дане засідання та наказ про відрядження № 23/12-01 від 23.12.2013р.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

15.04.2013р. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) укладений договір поставки №127 (а.с. 8) (далі договір), згідно п.п. 1.1. якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця алкогольні напої (далі - товар), а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору. Відповідно до п. 9.7. даний договір чинний протягом 2 років з дати укладення.

Постачання товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника, на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотерм» ( в редакції 2000р.). Сторони можуть визначити інші умови постачання товару, при узгодженні замовлення на товар. Постачальник поставляє товар покупцю на підставі його замовлення. Покупець має право здійснити замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового зв'язку (п.п. 3.1., 3.3. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору найменування, кількість, асортимент товару визначається Покупцем у замовленні та зазначається Постачальником у видатковій накладній на товар.

За приписами п. 6.1. договору розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом семи календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати. Датою оплати Покупцем вартості отриманого від Постачальника товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок Постачальника.

Пунктом 5.1. договору, встановлено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати.

На виконання умов договору поставки № 1203 від 15.04.2013р., позивач поставив товар відповідачу, а відповідач отримав товар, що підтверджується видатковими накладними № 232251/225302 від 28.06.2013р., № 240842/233448 від 19.07.2013р.

Даний товар було отримано відповідачем на підставі повідомлення від 15.04.2013р., виданого Чернічному Андрію Миколайовичу на отримання матеріальних цінностей за договором поставки № 1203 від 15.04.2013р. (а.с. 9).

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару у сумі 7600,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 719 від 14.08.2013р. на суму 1000,00 грн., № 727 від 15.08.2013р. на суму 500,00 грн., № 737 від 20.08.2013р. на суму 500,00 грн., № 750 від 23.08.2013р. на суму 500,00 грн., № 764 від 30.08.2013р. на суму 1000,00 грн., № 756 від 28.08.2013р. на суму 500,00 грн., № 782 від 04.09.2013р. на суму 500,00 грн., № 802 від 11.09.2013р. на суму 1000,00 грн., № 814 від 13.09.2013р. на суму 500,00 грн., № 826 від 18.09.2013р. на суму 500,00 грн., № 836 від 25.09.2013р. на суму 300,00 грн., № 853 від 02.10.2013р. на суму 500,00 грн., № 876 від 09.10.2013р. на суму 300,00 грн. (а.с.а.с. 31-43).

Враховуючи неналежне виконанням відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару, у останнього виникла заборгованість в сумі 31315,88грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки № 1203 від 15.04.2013р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки № 1203 від 15.04.2013р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки № 1203 від 15.04.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким Покупець зобов'язаний сплатити суму за товар в строки, які визначені в накладній на передачу товару.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковими накладними № 232251/225302 від 28.06.2013р., № 240842/233448 від 19.07.2013р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати у визначених в накладних сумах.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору поставки № 1203 від 15.04.2013р. за видатковими накладними № 232251/225302 від 28.06.2013р., № 240842/233448 від 19.07.2013р. в сумі 38915,88грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Однак, відповідачем частково були виконанні грошові зобов'язання зі сплати поставленої продукції за видатковими накладними № 232251/225302 від 28.06.2013р., № 240842/233448 від 19.07.2013р., що підтверджується платіжними дорученнями № 719 від 14.08.2013р. на суму 1000,00 грн., № 727 від 15.08.2013р. на суму 500,00 грн., № 737 від 20.08.2013р. на суму 500,00 грн., № 750 від 23.08.2013р. на суму 500,00 грн., № 764 від 30.08.2013р. на суму 1000,00 грн., № 756 від 28.08.2013р. на суму 500,00 грн., № 782 від 04.09.2013р. на суму 500,00 грн., № 802 від 11.09.2013р. на суму 1000,00 грн., № 814 від 13.09.2013р. на суму 500,00 грн., № 826 від 18.09.2013р. на суму 500,00 грн., № 836 від 25.09.2013р. на суму 300,00 грн., № 853 від 02.10.2013р. на суму 500,00 грн., № 876 від 09.10.2013р. на суму 300,00 грн., на загальну суму 7600,00грн. Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у сумі 31315,88грн.

Щодо нарахованих 3% річних та пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.1. договору, встановлено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами договору сторони встановили кінцевий строк оплати товару - протягом семи календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (п.6.1. договору). Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за видатковою накладною № 232251/225302 від 28.06.2013р. - 06.07.2013р., за видатковою накладною № 240842/233448 від 19.07.2013р. - 27.07.2013р.

На підставі статей 549, 625 Цивільного кодексу України Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 1790,59грн. пені та 1322,99грн. 3% річних.

Заперечення відповідача щодо нарахування 20% річних судом не приймаються до уваги, оскільки при підготовці позивачем позовної заяви була допущена технічна помилка, яка за заявою останнього була виправлена у судовому засіданні, а саме помилково зазначені 20 % річних у розмірі 406,64грн. виправлені на 3 % річних в сумі 406,64грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та пені за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог у розмірі, визначеному позивачем, а саме 1790,59грн. - пені, 406,64грн. - 3% річних.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 611, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 216-218, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 78, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», м. Горлівка Донецької області (ЄДРПОУ 35871504) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЗ АЛКО-ТРЕСТ» (ЄДРПОУ 37902628) в особі Донецької філії «МАКСИМА», м. Донецьк (ЄДРПОУ 38471274) про стягнення суми основного боргу у розмірі 31315,88грн., пені - 1790,59грн., 3 % річних - 406,64грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЗ АЛКО-ТРЕСТ» (83023, м. Донецьк, вул. Сєченова, буд. 31, ЄДРПОУ 37902628) в особі Донецької філії «МАКСИМА» (83112, м. Донецьк, вул. Адигейська, буд. 14, ЄДРПОУ 38471274) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, буд. 2, ЄДРПОУ 35871504) суму основного боргу у розмірі 31315,88грн., пені - 1790,59грн., 3 % річних - 406,64грн. , судовий збір у розмірі 1720,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 25.12.2013р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2013р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 40977/13

387-59-08

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу