Ухвала

від 17.12.2013 по справі 826/12294/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12294/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Агромат» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 жовтня 2013 року адміністративний позов Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Агромат» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 04 липня 2013 року №0000283920 та №0000293920.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин між позивачем та його контрагентом - ТОВ «НВСП «Гама-Інтертех» вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 23 травня 2013 року по 12 червня 2013 року Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПТК ТОВ «Агромат» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведені взаєморозрахунків з ТОВ «НВСП «Гама-Інтертех» за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт від 19 червня 2013 року №710/39-20/21509937, в якому встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 17623,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року - 2696,00 грн., 1 квартал 2011 року - 1937,00 грн., 1 квартал 2012 року - 9473,00 грн., 2 квартал 2012 року - 3517,00 грн.; порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 274587,00 грн., у тому числі за листопад 2010 року - 857,00 грн., грудень 2010 року - 1300,00 грн., січень 2011 року - 1225,00 грн., лютий 2011 року - 325,00 грн., січень 2012 року - 55378,00 грн., лютий 2012 року - 68760,00 грн., березень 2012 року - 93080,00 грн., квітень 2012 року - 250,00 грн., червень 2012 року - 53412,00 грн.

На підставі акту перевірки №710/39-20/21509937 від 19 червня 2013 року Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 липня 2013 року №0000283920, згідно якого за порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 22031,00 грн., у тому числі 17625,00 грн. за основним платежем та 4406,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0000293920, згідно якого за порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 342849,00 грн., у тому числі 274587,00 грн. за основним платежем та 68262,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується виконання робіт та використання їх у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З вищенаведеними нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» також кореспондуються норми Податкового кодексу України (для взаємовідносин, що мали місце після набрання ним чинності).

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додна вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2009 року між ТОВ «НВСП «Гама-Інтертех» (виконавець) та позивачем (замовник) було укладено договір про технічне обслуговування №160-09/ТО, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе роботи з технічного обслуговування та поточного ремонту системи пожежної сигналізації (ПС), газової сигналізації (ГС), водяного спринклерного пожежегасіння (ВСП) на об'єктах замовника у м.Києві.

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «НВСП «Гама-Інтертех» (підрядник) було укладено договори на виконання підрядних робіт від 01 вересня 2011 року №29-09/11, згідно умов якого замовник доручає, а підрядник виконує монтаж та налагоджування водяного автоматичного пожежогасіння, газового пожежогасіння, газової сигналізації, пожежної адресної сигналізації та мовного оповіщення про пожежу згідно проектної документації в багатофункціональному комплексі з будівлями торговельного, виробничо-складського, громадсько-офісного призначення ПТК ТОВ «Агромат» по вул.Булаховського, 4; від 01 вересня 2011 року № 30-09/11, згідно умов якого замовник доручає, а підрядник виконує із здачею в експлуатацію, в тому числі із залученням ТОВ «ЮніТім», монтаж та налагоджування примусового димовидалення та автоматичного керування згідно проектної документації в багатофункціональному комплексі з будівлями торговельного, виробничо-складського, громадсько-офісного призначення ПТК ТОВ «Агромат» по вул.Булаховського, 4; від 18 квітня 2012 року №51-04М, згідно якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати монтаж та налагоджування охоронної сигналізації в приміщеннях багатофункціонального комплексу з будівлями торговельного, виробничо-складського, громадсько-офісного призначення ПТК ТОВ «Агромат» по вул.Булаховського, 4; від 20 квітня 2012 року №20-04/12, згідно якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати монтаж та налагоджування пристроїв пожежної сигналізації та мовного сповіщення в приміщеннях, відведених під розташування банківської установи та облаштування пожежною сигналізацією додаткових підвісних майданчиків під набірною стелею (на 1-му поверсі), згідно зауважень в журналі авторського нагляду та додаткової проектної документації для цих місць у багатофункціональному комплексі з будівлями торговельного, виробничо-складського, громадсько-офісного призначення ПТК ТОВ «Агромат» по вул.Булаховського, 4; від 28 травня 2012 року №25-05/12, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати із здачею в експлуатацію, в тому числі із залученням ТОВ «ЮніТім Груп», корегування проектної документації, монтаж та налагоджування додаткового обладнання у зоні димовидалення світлового зенітного ліхтаря сходової клітини СК-2, та блокування пожежною сигналізацією додаткових підвісних майданчиків під набірною стелею (на 2-му поверсі), згідно зауважень в журналі авторського нагляду та додатково відкорегованої та доповненої проектної документації у багатофункціональному комплексі з будівлями торговельного, виробничо-складського, громадсько-офісного призначення ПТК ТОВ «Агромат» по вул.Булаховського, 4.

Реальність виконання умов за даними договорами підтверджується доданими до матеріалів справи актами приймання-передачі виконаних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, податковими накладними, банківськими виписками з рахунку ПТК ТОВ «Агромат» про сплату виконаних підрядних робіт на користь контрагента.

Крім того, реальність виконаних робіт ТОВ «НВСП «Гама-Інтертех» підтверджується сертифікатом відповідності закінченого будівництвом об'єкта: будівництво багатофункціонального комплексу з будівлями торговельного, виробничо-складського, громадсько-офісного призначення по вул.Булаховського, 4 в м.Києві, та готовність його до експлуатації, виданим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві 02 липня 2012 року, актом прийняття в експлуатацію системи пожежної автоматики від 02 липня 2012 року, актом проведення комплексного опробування системи автоматичного водяного пожежогасіння, актом прийняття до експлуатування системи протидимного захисту від 11 червня 2012 року, а також договорами на придбання комплектуючих та на виконання робіт, укладених ТОВ «НВСП «Гама-Інтертех» з контрагентами, за участю яких виконувались підрядні роботи для позивача.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на акті перевірки ДПІ у Макарівському районі Київської області ДПС №15/9/22-0/23573454 від 29 січня 2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВСП «Гама-Інтертех» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Сатурн КП» за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року, в якому встановлено порушення ТОВ «НВСП «Гама-Інтертех» норм Податкового законодавства України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат, продажу товарів (послуг), що свідчить про відсутність у ТОВ «НВСП «Гама-Інтертех» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Макарівському районі Київської області ДПС №15/9/22-0/23573454 від 29 січня 2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВСП «Гама-Інтертех», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «НВСП «Гама-Інтертех» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності контрагентом позивача та відсутності реального здійснення договорів, укладених між ТОВ «НВСП «Гама-Інтертех» та позивачем.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ТОВ «НВСП «Гама-Інтертех», на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності виконаних робіт та проведення оплати за них, використання виконаних робіт у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 04 липня 2013 року №0000283920 та №0000293920, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 23 грудня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.