Рішення

від 19.12.2013 по справі 910/18090/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2013 Справа № 910/18090/13 Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Коровіній І.С, розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб'юшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУП" про стягнення 161156,91 грн. Представники сторін: від позивача: від відповідача не з'явився; не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб'юшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУП" про стягнення заборгованості на загальну суму 161156,91 грн., у тому числі основної заборгованості у розмірі 149500,00грн., пені у розмірі 4628,00грн, 22% річних у розмірі 7028,55грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №70 від 03.01.2013 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого на підставі видаткової накладної №1/7816 від 10.04.2013 товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 149500,00грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №70 від 03.01.2013; повідомлення про осіб, що приймають товар від 03.01.2013; видаткових накладних №1/7816 від 10.04.2013, №1/5962 від 20.03.2013; товарно-транспортних накладних №41030 від 10.04.2013, №31475 від 20.03.2013; акт звірки заборгованості за період з 01.01.2013 по 19.07.2013.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду за фактичною адресою отримані відповідачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштової кореспонденції. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Ухвалою суду від 19.11.2013, за клопотанням позивача, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві надати належним чином засвідчені копії податкових декларацій з ПДВ за березень, квітень 2013 року з додатком №5 до них, та реєстри виданих та отриманих податкових накладних, які подані Товариством з обмеженою відповідальністю "БУП" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

19.12.2013 на адресу суду надійшли документи витребувані від Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

19.12.2013 позивач та відповідач явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, яке судом задоволено.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

03.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб'юшн", як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУП", як покупцем (відповідач) укладено договір поставки №70 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується, в обумовлений даним договором строк, поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар (продукти харчування) в асортименті, відповідно специфікації постачальника (додаток №1) та накладних, на умовах та в порядку, визначених даним договором.

Пунктом 4.1 договору визначено, що ціна договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором окремими партіями.

Згідно п. 4.2 договору, покупець сплачує за товар в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний в договорі, або іншим способом, незабороненим чинним законодавством України.

Покупець зобов'язаний здійснювати оплату товару не пізніше 21 (двадцяти одного) календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній (п. 4.2 договору).

Поставка товару здійснюється за рахунок і силами постачальника; поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальн7иком до виконання замовлень покупця; замовлення покупця повинне містити асортимент, кількість товарів, строк поставки (календарна дата) та надсилатися не менше ніж за 2 календарних днів до поставки товару , у формі, що дозволяє зафіксувати момент передачі замовлення (лист, телефони, телефонограма, факс, e-mail) (п. 5.1, п. 5.2, п.5.3 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що передача товару покупцю здійснюється виключно при наявності довіреності на отримання товаро-матеріальних цінностей. При централізовано кільцевих перевезеннях товару його відпуск постачальником може здійснюватись без довіреностей, при умові, що покупець надає повідомлення за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства про зразок підпису особи, уповноваженої отримувати товар та зразок печатки (штампу), якою вказана особа завіряє на супровідних документах (накладній) свій підпис.

Здача товару постачальником і його приймання покупцем по найменуванню, кількості і ціни здійснюється на підставі товарної накладної і відповідно до погодженого сторонами замовлення (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору, договір набирає чинності з дати його підписання та діє до "31" грудня 2014 року.

Між сторонами підписана специфікація до договору поставки №70 від 03.01 2013, в якій визначено найменування товару, виробника, кількість та ціну.

Договір та специфікація до договору підписані сторонами, скріплені їх печатками та містяться в матеріалах справи.

Також в матеріалах справи, наявне повідомлення від відповідача позивачу про особу, яка буде здійснювати приймання товаро-матеріальних цінностей, якою є, - директор Ярошенко Е.О., в якому також міститься відтиск печатки відповідача із зазначенням найменування відповідача та ідентифікаційного коду 37046695.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору №70, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 560700,00грн. з урахуванням ПДВ, на підставі видаткових накладних №1/7816 від 10.04.2013 на суму 199500,00грн., №1/5962 від 20.03.2013 на суму 361200,00грн. Товар відповідачу був поставлений транспортним засобом, про що позивачем також були складені товарно-транспортні накладні, які підписані представниками позивача, перевізника та скріплені печаткою позивача: №41030 від 10.04.2013, №31475 від 20.03.2013.

Даний спір виник у зв'язку з тим, що відповідач не оплатив у повному розмірі вартість поставленого товару згідно видаткової накладної 1/7816 від 10.04.2013 на суму 199500,00грн.. Як зазначає позивач, відповідачем перераховано 18.03.2013, 05.04.2013 та 08.04.2013 позивачу кошти на суму 411200,00 грн., на підтвердження чого позивачем надано довідку банку №923/1100 від 18.10.2013, з якої вбачається, що кошти перераховані згідно договору поставки №2038 та рахунку №2038. Позивачем додано до матеріалів справи рахунок №2038, який виписаний ним на поставку, що здійснювалась на підставі видаткової накладної №31475 від 20.03.2013. Згідно пояснень позивача, договір №2038 між сторонами не укладався.

При дослідженні наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що позивачем додано до матеріалів справи копію видаткової накладної №1/7816 від 10.04.2013 на суму 199500,00грн., на якій відсутній підпис особи відповідальної за здійснення господарської операції від відповідача та стоїть відтиск печатки відповідача, який відрізняється від того, який міститься на повідомленні відповідача позивачу, яке зазначене судом вище, в частині ідентифікаційного коду, замість вірного 37046695, вказано 37045695.

Згідно пояснень позивача, поставка товару згідно видаткової накладної №1/7816 від 10.04.2013 на суму 199500,00грн. було здійснено підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІА ТРАНС ЕКСПЕДИЦІЯ", яке надає послуги по перевезенні вантажу (товарів), що також підтверджується товарно-транспортні накладною №41030 від 10.04.2013. Водій, який здійснював поставку товару не звернув увагу на те, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю "БУП" не поставив підпис на видатковій накладній №1/7816 від 10.04.2013. Позивачем не надано копію договору укладеного з приводу перевезення вантажів.

Крім того, позивач надав копії податкових декларацій з ПДВ за березень, квітень 2013 року з додатком №5 до них, та реєстри виданих та отриманих податкових накладних, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб'юшн" до податкової інспекції. Дослідивши вказані документи, судом встановлено, що позивачем до складу податкових зобов'язань включена сума ПДВ, вказана у податковій накладній №1983 від 20.03.2013, яка видана на підставі видаткової накладної №1/5962 від 20.03.2013 на суму 361200,00грн. та податковій накладній №1106 від 10.04.2013, яка видана на підставі видаткової накладної №1/7816 від 10.04.2013 на суму 199500,00грн.

На запит суду, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві надано належним чином засвідчені копії податкові декларації з ПДВ за березень, квітень 2013 року з додатком №5 до них, та реєстри виданих та отриманих податкових накладних, які подані Товариством з обмеженою відповідальністю "БУП" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві. Дослідивши вказані документи, судом встановлено, що відповідачем не відображена постава позивачем у квітні 2013 року відповідачу товару на підставі спірної видаткової накладної №1/7816 від 10.04.2013 на суму 199500,00грн., а також не відображена поставка товару у березні 2013, яка як зазначає позивач, відповідачем оплачена.

Судом враховані пояснення позивача щодо того, що згідно норм чинного законодавства, відповідач має право відобразити податкову накладну №1106 від 11.04.2013 у будь-якому періоду протягом 365 днів. Також судом враховані пояснення позивача про те, що розрахунки здійснювались на підставі виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб'юшн" рахунку на оплату товару, що підтверджується рахунком №2038 від 15.03.2013 та зазначено як підставу на суму 361200,00грн., в призначені платежу було здійснено помилку - скопійовано номер та дату рахунку №2038 від 15.03.2013 та зазначено як підставу для оплати згідно договору поставки №2038 від 15.03.2013, хоча малось на увазі, що оплата здійснюється на підставі договору поставки №70 від 03.01.2013.

Також, судом відмічається, що позивачем не надано жодних замовлень відповідача, як це передбачено п. 5.2, п 5.3 договору, надісланих позивачу та інших доказів на здійснення замовлення відповідачем товару у позивача.

Відповідачем жодних пояснень по суті позовних вимог не надано.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України ).

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Договір купівлі-продажу є оплатним - при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві ціну речі, яка обумовлена договором; двосторонньозобов'язучим - це обумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов'язків; даний договір є консесуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Обов'язковою умовою, що може бути доказом здійснення господарської операції саме з конкретним контрагентом є наявність у первинному документі даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку саме цього контрагента та дані, що дають змогу визначити повноваження такої особи на вчинення вказаних дій.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджується факт отримання відповідачем товару по видатковій накладній №1/7816 від 10.04.2013 на суму 199500,00грн., оскільки в ній відсутній підпис особи відповідальної за здійснення господарської діяльності від відповідача, відтиск штампу відповідача не відповідає тому, який зазначений у повідомленні відповідача позивачу про особу уповноважену отримувати товар. За таких обставин, видаткова накладна №1/7816 від 10.04.2013 на суму 199500,00грн., не є первинним бухгалтерським документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Окрім того, судом не приймається в якості доказу отримання відповідачем товару у квітні 2013 від позивача товаро-транспортна накладна №41030 від 10.04.2013, оскільки на ній також відсутні відомості про отримання товару відповідачем. Позивачем не надано інших доказів на підтвердження отримання відповідачем товару 10.04.2013.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Зважаючи на викладене, за переконанням суду, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивача, що вказує на відсутність правових підстав для їх задоволення, оскільки видаткова накладна від 10.04.2013, на яку посилається позивач як на доказ на підтвердження отримання відповідачем товару, не підписана з боку відповідача. Інші зібрані у справі докази також не підтверджують замовлення та отримання відповідачем товару у квітні 2013 року, що у свою чергу не підтверджує факту переходу товару у власність відповідача та відповідно виникнення у відповідача зобов'язання оплачувати товар, який він не отримав, у зв'язку з тим, що таке зобов'язання у відповідача виникає тільки протягом 21 календарного дня після отримання товару.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин господарський суд, дійшов висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 149500,00 грн.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 7.2 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 03.05.2013 по 19.07.2013 у розмірі 4628,13грн.

Відповідно до п. 7.2 договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 22% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу. При цьому, черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями буде встановлена відповідно до ст. 534 Цивільного

кодексу України.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Оскільки судом не встановлено порушення відповідачем грошового зобов'язання по договору №70, то відповідно відсутні підстави для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення з нього пені та нарахування відповідачу 22 % річних.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основного боргу, пені та 22% річних визнаються судом не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб'юшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУП" про стягнення заборгованості на загальну суму 161156,91 грн., у тому числі основної заборгованості у розмірі 149500,00грн., пені у розмірі 4628,00грн, 22% річних у розмірі 7028,55грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік Дата складення повного рішення 24.12.2013.