Рішення

від 17.12.2013 по справі 905/8037/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2013 Справа № 905/8037/13 Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Коровіній І.С. розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Союз-перспектива і К" до 1. Публічного акціонерного товариства "Новомосковський завод залізобетонних виробів" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-Комерційна Фірма "АНТРАЦИТ" про стягнення 55374,74грн. Представники сторін: від позивача: від відповідача 1 : від відповідача 2: Сьомка Р.О. -представник за довіреністю. не з'явився; не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-перспектива і К" до Відкритого акціонерного товариства "Новомосковський завод залізобетонних виробів" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-Комерційна Фірма "АНТРАЦИТ" про стягнення 55374,74грн, у тому числі основної заборгованості у розмірі 47560,00грн., пені у розмірі 6276,32грн., 3% річних у розмірі 1538,42грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, відповідач-1 змінив назву на Публічне акціонерне товариство "Новомосковський завод залізобетонних виробів".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1 неналежним чином виконав умови договору №2102/13 від 21.02.2013 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого відповідачу товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача-1 становить 47560,00грн.

Також позивач посилається на укладений між ним та відповідачем-2 договір поруки, за яким відповідач -2 поручився за належне виконання відповідачем-1 зобов'язань по договору в межах суми 300,00 грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №2102/13 від 21.02.2013, специфікації договору №1, №2 до договору; рахунку-фактура №СФ-0000099 від 12.04.2013; видаткової накладної №РН-0000097 від 12.04.2013; акту приймання-передачі цементу №2102/13 від 12.03.2013; договір поруки №5 від 27.02.2013.; акту звірки взаємних розрахунків від 11.11.2013; листа №532-2 від 17.10.2013; платіжних доручень.

В судове засідання 17.12.2013 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та зазначив, що просить стягнути заборгованість з відповідачів як солідарних боржників.

Відповідач-1 відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач-2 подав відзив, в якому просив обмежити відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-Комерційна Фірма "АНТРАЦИТ" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-перспектива і К" за невиконання Відкритим акціонерного товариства "Новомосковський завод залізобетонних виробів" своїх обов'язків в межах суми у розмірі 300,00грн.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем-2 документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

21.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз Перспектива і К", як постачальником (позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Новомосковський завод залізобетонних виробів", як покупцем (відповідач-1) укладено договір поставки №2102/13.

Згідно з п.1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця цементну продукцію, (далі по тексту - товар), в асортименті, кількості та строки, передбачені даним договором, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах та в порядку, визначених даним договором.

Відповідно до п. 3.1 договору поставка товару провадиться залізничним транспортом, на умовах (базис поставки) СРТ (фрахт/перевезення оплачені до (...назва місця призначення), у редакції ІНКОТЕРМС 2010, якщо інше не передбачено в додатках (специфікаціях) до цього договору.

Ціна та вартість товару встановлюється у специфікаціях (додатках до даного договору) на умовах поставки, передбачених цим договором. У ціну товару входить витрати до моменту його поставки, витрати на транспортування товару у відповідності з умовами даного договору (базису) поставки, інші витрати, пов'язані з доставкою товару до місця призначення, зазначеного покупцем у заявці (5.1 договору).

Пунктом 5.3 договору визначено, що порядок оплати товару вказується у специфікаціях (додаток до даного договору), які підписуються уповноваженими представниками сторін.

Покупець провадить оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, якщо інше не передбачено додатками до даного договору. Оплатою визнається факт надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2013 року.

28.02.2013 між позивачем та відповідачем погоджені та підписані специфікації №1, №2 від 28.02.2013 до договору (додаток №1, №2), відповідно до яких постачальник зобов'язався здійснити поставку портландцементу ПЦ І- 500-Н навал: у кількості 144 тони за ціною 990,00грн. з ПДВ, на суму 71280грн. з ПДВ (загальна сума по двом специфікаціям 142560,00грн.). Вантажоодержувач - ВІТ "НхЗБВ", код ЄДРПОУ 01033409; станція призначення - Орловщина, Придніпровської з/д, код станції: 452808, код підприємства: 3014.

Пунктом 2 специфікацій №1, №2 від 28.02.2013 сторони визначили умови оплати: протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Договір та специфікації №1, №2 від 28.02.2013 до нього підписані сторонами, скріплені їх печатками та містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору та специфікацій, позивач передав відповідач-1 товар на загальну суму 142560,00грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000087 від 12.04.2013 на суму 142560,00грн., актом приймання-передачі цементу до договору №2102/13 від 12.04.2013, копії яких міститься в матеріалах справи.

З представлених акту приймання-передачі цементу та видаткової накладної вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять усі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками такі акт приймання-передачі цементу та видаткова накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу-1 на підставі вищевказаних акту приймання-передачі цементу та видаткової накладної здійснювалась на виконання договору поставки №2102/13 від 21.02.2013.

Крім того, позивач передав відповідачу-1 рахунок-фактуру №СФ-0000099 від 12.04.2013 на оплату поставленого товару на загальну суму 142560,00грн., який наданий позивачем до матеріалів справи.

Оскільки відповідачем-1 отримано товар, відповідно до вищезазначених прийомо-здаточних акту та видаткової накладної, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись у терміни, передбачені сторонами у договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 була здійснена часткова оплата товару на суму 95000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач-1 умови п. 5.3 договору та умови специфікацій у повному обсязі не виконав, а саме не перерахував позивачу протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару (02.04.2013) кошти за товар.

Судом встановлено, що відповідачем-1 була здійснена часткова оплата товару на загальну суму 95000,00грн. з простроченням строку оплати, про що свідчать платіжні доручення: №443 від 06.06.2013 на суму 5000,00грн., №455 від 10.06.2013 на суму 5000,00грн., №624 від 15.07.2013 на суму 10000,00грн., №639 на суму 5000,00грн., №698 від 23.04.2013 на суму 5000,00грн., №752 від 31.07.2013 на суму 50000,00грн., №789 від 07.08.2013 на суму 10000,00грн., №815 від 12.08.2013 на суму 5000,00грн.

17.10.2013 позивач направив відповідачу-1 претензію №532-2 про оплату заборгованості на загальну суму 142560,00грн. Відповідач-1 відповіді на вищезазначену претензію не надав, кошти не перерахував.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 в порушення умов договору та специфікації №1, №2 до договору, вартість товару отриманого за вищезазначеними прийомо-здаточними актом та видатковою накладною оплатив частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 47560,00грн.

Відповідачем-1 не надано доказів перерахування коштів позивачу та відсутності заборгованості, а судом таких не встановлено.

27.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче-Комерційна Фірма "Антрацит", як поручителем (відповідач 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз -Перспектива і К", як кредитором (позивач) укладений договір поруки №5.

Згідно з п.1.1 вищевказаного договору, у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Відкритого акціонерного товариства "Новомосковський завод залізобетонних виробів", код ЄДРПОУ 01033409 (наділі іменується Боржник) у повному обсязі відносно основного договору, передбаченим ст. 2 цього договору.

Під основним договором сторони розуміють договір №2102/13 від 21.02.2013 укладений між кредитором та боржником. (п. 2.1 договору).

Договір поруки набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015 (п. 4.1 договору поруки).

06.03.2013 між Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-перспектива і К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче-Комерційна Фірма "АНТРАЦИТ" підписано додаткову угоду №1 до договору поруки №5 від 27.02.2013, якою сторони дійшли згоди внести зміни в п.1.2 договору, виклавши його наступним чином: "Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручитель відповідає перед кредитором у розмірі не більше трьохсот грн. за виконання зобов'язання і всі порушення зобов'язань боржником, що сталися протягом дії основного договору".

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника. Поручителя слід вважати зобов'язаним надати виконання замість основного боржника лише з моменту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником у визначений строк.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання кредитор має право заявити вимогу до поручителя про виконання договору поруки у солідарному порядку.

Як альтернативний варіант сторони можуть передбачити в договорі поруки субсидіарний порядок заявлення вимог.

До правовідносин поруки застосовуються загальні правила, що стосуються солідарних та субсидіарних зобов'язань встановлені у статтях 541 - 544 та статті 619 Цивільного кодексу України, приписи яких застосовуються в обсязі, що не суперечать суті поруки.

Якщо в договорі не передбачено субсидіарну відповідальність поручителя, кредитор має право, керуючись статтею 543 Цивільного кодексу України, звернутися як до боржника за основним зобов'язанням, так і до поручителя; як разом, так і окремо; як повністю, так і в частині боргу.

Тобто, при солідарній поруці кредитор наділяється правом самостійно вирішувати питання про те, до кого з них - боржника чи поручителя - чи до обох разом, в якій частині і в якій послідовності пред'являти свої вимоги.

При субсидіарній поруці перед тим, як заявити вимоги до поручителя, кредитор повинен звернутися до основного боржника. Частиною 2 статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що відмова боржника від задоволення цієї вимоги або неотримання на неї відповіді в розумний строк дають кредитору право вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі від поручителя.

Як встановлено судом вище, договором поруки укладеним між позивачем та відповідачем-2 передбачено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність, поручитель відповідає перед кредитором у розмірі не більше 300 грн. за виконання зобов'язання і всі порушення зобов'язань боржником, що сталися протягом дії основного договору.

Позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою погасити заборгованість, однак відповідач-1 не виконав свої зобов'язання по договору та не оплатив вартість отриманого у позивача товару.

Зобов'язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов'язаним виключно в межах строку, передбаченого у частині 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (пункт 4 вказаної норми).

Дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що станом на момент вирішення спору, порука є чинною та не припиненою.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості є обґрунтованими, однак з відповідача-2 підлягає стягненню заборгованість тільки у розмірі 300,00 грн. За таких обставин, оскільки боржник та поручитель виступають перед кредитором солідарно, то з відповідачів як солідарних боржників підлягає стягненню заборгованість у розмірі 300,00 грн., а з відповідача-1 заборгованість у розмірі 47260,00 грн.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 6.5 договору просить стягнути з відповідачів пеню за період з 02.04.2013 по 30.09.2013 у розмірі 6276,13грн.

Відповідно до п. 6.3 договору за порушення строків оплати вартості товару, обумовлених п.5.3 договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, нараховану на суму простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок позивача пені, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем у розрахунку пені допущені арифметичні помилки та не вірно зазначено розмір облікової ставки НБУ.

За розрахунком суду розмір пені за період з 02.04.2013 по 30.09.2013 становить 7635,04грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог за відсутності відповідної заяви, тому розмір пені який підлягає нарахуванню та стягненню за порушення грошових зобов'язань становить 6276,32грн.

Враховуючи вказані вище порушення, позивач просить стягнути з відповідачів 3% річних за період з 02.04.2013 по 15.11.2013 у розмірі 1538,42грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача суд визнає його невірним, оскільки позивачем у розрахунку 3% річних допущені арифметичні помилки.

За розрахунком суду розмір 3% річних за період з 02.04.2013 по 15.11.2013 становить 1772,78грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог за відсутності відповідної заяви, тому стягненню підлягають 3% річних в сумі 1538,42грн.

Враховуючи те, що розмір відповідальності поручителя обмежений 300,00 грн., який судом врахований та присуджений до стягнення як основний борг, то вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних підлягають задоволенню частково, в частині стягнення останніх тільки з відповідача-1.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з відповідача-1 суми основного боргу у розмірі 47260,00грн., пені у розмірі 6276,32грн., 3% річних у розмірі 1538,42 грн., та солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 суми основного боргу у розмірі 300,00грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Новомосковський завод залізобетонних виробів" (вул. Заводська, 1, смт. Меліоративне, Новомосковський р-н, Дніпропетровська обл., 51217, код ЄДРПОУ 01033409 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-перспектива і К" (пр. Полеглих Комунарів, 102Б, м.Донецьк, 83023, код ЄДРПОУ 35099297) основну заборгованість у розмірі 47260 (сорок сім тисяч двісті шістдесят) 00грн., пеню у розмірі 6276 (шість тисяч двісті сімдесят шість) 32грн., 3% річних у розмірі 1538 (одна тисяча п'ятсот тридцять вісім) 42грн., судовий збір у розмірі 1711 (одна тисяча сімсот одинадцять) грн. 18 коп.

3. Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства "Новомосковський завод залізобетонних виробів" (вул. Заводська, 1, смт. Меліоративне, Новомосковський р-н, Дніпропетровська обл., 51217, код ЄДРПОУ 01033409 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-Комерційна Фірма "АНТРАЦИТ" (вул. Леніна, буд. 67, кв. 20, м. Макіївка, Донецька область, 86157, код ЄДРПОУ 35950638 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-перспектива і К" (пр.Полеглих Комунарів, 102Б, м.Донецьк, 83023, код ЄДРПОУ 35099297) основну заборгованість у розмірі 300 (триста)грн. 00коп., судовий збір у розмірі 09 (дев'ять) грн. 32 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-перспектива і К" (пр. Полеглих Комунарів, 102Б, м. Донецьк, 83023, код ЄДРПОУ 35099297) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1374 (одна тисяча триста сімдесят чотири) грн. 19 коп.

5. Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік Дата складення повного рішення 19.12.2013.