Рішення

від 17.12.2013 по справі 910/19187/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19187/13 17.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЕНЕРГОТЕРМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургічна

компанія"

про стягнення 52115,70грн.

суддя: Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

від позивача: Громадський О.В. (дов. № 1 від 17.05.2013 року);

від відповідача: не з'явились;

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 17.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЕНЕРГОТЕРМ" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургічна компанія" (далі по тексту - відповідач) про стягнення передоплати у розмірі 52 115,70 грн., сплачених на підставі рахунку-фактури № СФ-0001773 від 21.08.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/19187/13, розгляд справи призначено на 12.11.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2013 року судом відкладено розгляд справи на 19.11.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2013 року за заявою позивача в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.12.2013 року, в зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

В судове засідання 17.12.2013 представник позивача з'явився надав усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.12.2013р. наявний у матеріалах справи).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 03022, м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 30.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 181 та ч. 2 ст. 265 ГК України, допускається укладення договору поставки у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Так, на підставі залученого до матеріалів справи рахунку та податкової накладної, а також платіжного доручення, між позивачем та відповідачем склались наступні правовідносини з поставки товару на умовах попередньої оплати:

- по рахунку-фактурі № СФ-0001773 від 21.08.2013 (далі за текстом - рахунок-фактура) позивач сплатив відповідачу 52 115, 70 грн. за наведений у рахунку-фактурі товар, що підтверджується платіжним дорученням № 1411 від 22.08.2013 року. Зазначений товар відповідачем поставлений не був.

Представник позивача пояснив, що договір поставки (купівлі-продажу) у формі єдиного документу між сторонами не укладався.

06.09.2013 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу за № 936/09, у якій позивач просить здійснити поставку товару, на підставі оплаченого рахунку-фактури, або при неможливості здійснити поставку, повернути кошти в семиденний термін. Отримання вимоги відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання уповноваженою особою відповідача (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Відповідач зазначену вимогу залишив без задоволення. В матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень та внесення передоплати за поставку товару. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено вище судом, правовідносини сторін даного спору щодо поставки товару склались на умовах його попередньої оплати.

Попередня оплата була здійснена позивачем 22.08.2013 року, згідно платіжного доручення №1411 від 22.08.2013.

Із матеріалів справи вбачається, що претензія в порядку ст. 6 ГПК України про повернення коштів передплати або здійснення поставки була отримана відповідачем 12.09.2013 року, отже у відповідача, враховуючи приписи ст. 530 ЦК України, з 20.09.2013 року виник обов'язок здійснити поставку товару, зазначеного у рахунку-фактурі.

Враховуючи, що ст. 1212 ЦК України та ст. 693 ЦК України не встановлюють конкретних строків повернення коштів передплати/безпідставно одержаних коштів, зазначені зобов'язання підлягають виконанню в строк встановлений ст. 530 ЦК України.

Таким чином, до моменту направлення позивачем відповідачу претензії про повернення грошових коштів передплати за рахунком-фактурою, строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем по поверненню зазначених коштів сторонами визначений не був.

Доказів, які б підтверджували виконання відповідачем його зобов'язання по поверненню коштів передплати або поставки товару, матеріали справи не містять.

Оскільки, відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем по поставці товару, кошти отримані ним, як передплата за товар, отримані ним безпідставно, і підлягають поверненню.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 52 115, 70 грн. є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська металургічна компанія» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30; код ЄДРПОУ 37309821; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерготерм» (65085, м. Одеса, вул. Моторна, буд. 8-И; код ЄДРПОУ 35768238) 52 115 (п'ятдесят дві тисячі сто п'ятнадцять) грн. 70 коп. та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко