Постанова

від 12.11.2013 по справі 804/10435/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 р. Справа № 804/10435/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Фоменко О.В.

представників позивача: Люльки А.Г., Лук’янової І.Л.

представника відповідача: Семейко Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «ЕЛЕКТРОВОЗОБУДУВАННЯ»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Державне підприємство «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «ЕЛЕКТРОВОЗОБУДУВАННЯ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 29.03.2013р. №0000282205, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог зазначалося, що відповідачем безпідставно було зроблено висновок про нереальність правочинів, укладених позивачем з його контрагентами ПП «ВКК «Алтан» та ПП «Зеліскон» (до 23.08.2012р. - ПП «Темко»), оскільки ці правочини недійсними в судовому порядку не визнавалися та є реальними, що посвідчується відповідними первинними документами, які були надані до перевірки, натомість, акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цим первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами даного правочину. Висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях перевіряючого щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, однак така позиція не підкріплена належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

У судовому засіданні представники позивача підтримали пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просили повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач неправомірно завищив суму податкового кредиту, включивши до нього суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними контрагентами позивача - ПП «ВКК «Алтан» та ПП «Зеліскон» (до 23.08.2012р. - ПП «Темко»), оскільки правочини, укладені з цими контрагентами не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого є висновки акту перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 16.10.2012р. №1665/22-517/36365712 щодо дотримання вимог податкового законодавства ПП «Зеліскон», а також акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 30.08.2012р. №1295/22/34792156 щодо дотримання вимог податкового законодавства ПП «ВКК «Алтан», згідно яких встановлено порушення цими підприємствами ч.5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог означених статей в момент вчинення правочинів з позивачем, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, оскільки товари по вказаних правочинах фактично передані від постачальника до покупця не були всупереч приписам ст.ст.662,655,656 Цивільного кодексу України. Також означеними вище актами перевірки встановлено відсутність у ПП «ВКК «Алтан» та ПП «Зеліскон» (до 23.08.2012р. - ПП «Темко») необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, а також доказів щодо перевезення товару, його походження, сертифікації та інше. У зв'язку із наведеним у вказаних підприємств відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість в розумінні п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, оскільки фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «ВКК «Алтан», ПП «Зеліскон» не було, а складені за цими правочинами первинні документи не мають статусу таких і є дефектними навіть за наявності всіх формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.

Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення пред'явленого адміністративного позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що пред'явлений адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «ЕЛЕКТРОВОЗОБУДУВАННЯ» (код ЄДРПОУ 32495626) (далі - ДП «ДНВК «ЕЛЕКТРОВОЗОБУДУВАННЯ») зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 09.06.2003р., перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) як платник податків, в тому числі податку на додану вартість.

На підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 05.03.2013р. №202 та п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України працівником вказаного органу доходів і зборів було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «ДНВК «ЕЛЕКТРОВОЗОБУДУВАННЯ» за період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р. по взаємовідносинах з ПП «ВКК «Алтан» та ТОВ «Зеліскон».

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 06.03.2012р. №796/215/32495626, яким зафіксовано допущення позивачем порушення приписів п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого останнім було занижено податок на додану вартість всього на суму 365377грн. за квітень 2012 року. Означений висновок обґрунтований тим, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту квітня 2012 року суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентами ПП «ВКК «Алтан» та ПП «Зеліскон» (до 23.08.2012р. - ПП «Темко»), оскільки правочини, укладені з цими контрагентами не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого є висновки акту перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 16.10.2012р. №1665/22-517/36365712 щодо дотримання вимог податкового законодавства ПП «Зеліскон», а також акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 30.08.2012р. №1295/22/34792156 щодо дотримання вимог податкового законодавства ПП «ВКК «Алтан», згідно яких встановлено порушення цими підприємствами ч.5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог означених статей в момент вчинення правочинів з позивачем, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, оскільки товари по вказаних правочинах фактично передані від постачальника до покупця не були всупереч приписам ст.ст.662,655,656 Цивільного кодексу України. Також означеними вище актами перевірки встановлено відсутність у ПП «ВКК «Алтан» та ПП «Зеліскон» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, а також доказів щодо перевезення товару, його походження, сертифікації та інше. Крім того в акті вказано, що позивачем не було надано до перевірки первинні документи по взаємовідносинам з ПП «Зеліскон» у квітні 2012 року із посиланням на те, що з таким підприємством у ДП «ДНВК «ЕЛЕКТРОВОЗОБУДУВАННЯ» взаємовідносин не було, однак, відповідно до наявної податкової інформації (АІС «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», реєстр отриманих податкових накладних) позивач декларував у квітні 2012 року зобов'язання по взаємовідносинам з ПП «Зеліскон» на суму податку на додану вартість 290592,74грн. (т.1 а.с.69-80).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 29.03.2013р. було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000282205, яким ДП «ДНВК «ЕЛЕКТРОВОЗОБУДУВАННЯ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 548065,50грн., з яких за основним платежем - 365377грн. та за штрафними санкціями - 182688,50грн. (т.1 а.с.81).

Так, згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 27 березня 2012 року між ДП «ДНВК «ЕЛЕКТРОВОЗОБУДУВАННЯ» (покупець) та ПП «Темко» (продавець) було укладено договір поставки №461/258, згідно якого продавець зобов'язувався протягом 2012 року поставити покупцеві товари, зазначені у специфікаціях до цього договору, а покупець зобов'язувався прийняти ці товари і сплатити за них визначену специфікаціями ціну (т.2 а.с.21-22,23-27).

При цьому судом встановлено, що ПП «Темко» (код ЄДРПОУ 36365712, ІПН 363657104669) з 23.08.2012р. перетворено в ПП «Зеліскон», що відповідачем не заперечується.

Як пояснили представники позивача у судовому засіданні, первинні документи по взаємовідносинам з ПП «Темко» не були надані за запитом ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, оскільки цим запитом було витребувано документальне підтвердження взаємовідносин саме з ПП «Зеліскон», а з таким підприємством позивач жодних взаємовідносин не мав, про що і повідомив відповідача своїм листом від 11.02.2013р. №05/35-13 (т.2 а.с.51).

При цьому позивачем під час оскарження податкового повідомлення-рішення відповідача від 29.03.2013р. №0000282205 в позасудовому порядку до скарг надавалися первинні документи по взаємовідносинам з ПП «Темко» (ПП «Зеліскон»). Також ці документи були долучені до позовної заяви.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Темко» (ПП «Зеліскон») підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: договору поставки №461/258 від 27 березня 2012 року та специфікацій до нього за №№1-4, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, прибуткових ордерів та карток складського обліку щодо оприбуткування отриманого від цього контрагенту товару на складі позивача, лімітних книжок та лімітних карток по списанню товару у виробництво, а також банківських виписок щодо перерахування позивачем на розрахунковий рахунок ПП «Темко» (ПП «Зеліскон») коштів за отриманий від останнього товар (т.1 а.с.12-34, т.2 а.с.21-33,68-122,215-218,239-264).

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем протягом 2011року було укладено чотири договори з контрагентом ПП «ВКК Алтан», а саме: договір від 27.12.2011р. за №1826/294, договір від 24.10.2011р. за №1604/78/1, договір від 29.12.2011р. за №1843/235 та договір від 29.12.2011р. за №1844/234 на поставку запчастин та комплектуючих для виробничих потреб, умови яких є тотожними та постачання товарів за якими здійснювалося, в тому числі і в квітні 2012 року, тобто протягом перевіряємого періоду.

Реальність господарських операцій з ПП «ВКК Алтан» також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: договорів поставки, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, прибуткових ордерів та карток складського обліку щодо оприбуткування отриманого від цього контрагенту товару на складі позивача, лімітних книжок та лімітних карток по списанню товару у виробництво, а також банківських виписок щодо перерахування позивачем на розрахунковий рахунок ПП «ВКК Алтан» коштів за отриманий від останнього товар (т.1 а.с.35-66, т.2 а.с.34-50,123-209,228-238).

Податкові накладні, виписані ПП «Темко» (ПП «Зеліскон») та ПП «ВКК Алтан», оформлені з дотриманням вимог ст.201 Податкового кодексу України та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що відповідачем не заперечується. Ці податкові накладні також були відображені у відповідності до приписів п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду та відображено в даних додатку 5 до податкових декларацій позивача з ПДВ.

На час укладення та виконання угод між ДП «ДНВК «ЕЛЕКТРОВОЗОБУДУВАННЯ» та ПП «Темко» (ПП «Зеліскон») і ПП «ВКК Алтан» вказані суб'єкти господарювання були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Доводи відповідача про нереальність угод, укладених між позивачем та його контрагентами судом до уваги не приймаються, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Посилання відповідача на те, що позивач неправомірно завищив суму податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами ПП «Темко» (ПП «Зеліскон») та ПП «ВКК Алтан» за квітень 2012 року, оскільки правочини, укладені з цими контрагентами не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого є висновки акту перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 16.10.2012р. №1665/22-517/36365712 щодо дотримання вимог податкового законодавства ПП «Зеліскон», а також акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 30.08.2012р. №1295/22/34792156 щодо дотримання вимог податкового законодавства ПП «ВКК «Алтан», згідно яких встановлено відсутність у цих підприємств необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, а також доказів щодо перевезення товару, його походження, сертифікації та інше, що є порушенням цими підприємствами приписів ч.5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог означених статей в момент вчинення правочинів з позивачем, оскільки товари по вказаних правочинах фактично передані від постачальника до покупця не були, не беруться судом до уваги, оскільки складські, торгівельні приміщення, транспорт та виробниче обладнання могли орендуватися вказаними суб'єктами господарювання за цивільно-правовими договорами з іншими контрагентами, а трудові ресурси залучатися також на підставі окремих цивільно-правових угод.

При цьому не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Крім того, навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ за правочинами, укладеними з ПП «Темко» (ПП «Зеліскон») та ПП «ВКК Алтан», на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального виконання господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 2294 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи (т.1 а.с.2), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 2294 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «ЕЛЕКТРОВОЗОБУДУВАННЯ» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 29.03.2013р. №0000282205.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «ЕЛЕКТРОВОЗОБУДУВАННЯ» (код ЄДРПОУ 32495626) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова