Ухвала

від 20.11.2013 по справі 872/10230/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2013 р. справа № 804/4137/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О.

суддів: Баранник Н.П. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2013р. у справі №804/4137/13-а за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос ЛТД» до: про:Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

25.03.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос ЛТД» (далі - ТОВ «Колос ЛТД») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Дніпродзержинська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень / а.с. 3-14/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2013р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №804/4137/13-а та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем документальної позапланової перевірки ТОВ «Колос ЛТД» з питання підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Маркон груп ко» за квітень 2011р., ТОВ «Дормашавто» за грудень 2010р., березень, квітень 2011р., з «ТПК «Техномашпостач» за серпень 2010р., з ТОВ «Різано Трейд» за серпень, вересень 2010р., березень 2011р., з ПП «Клер Шато Фіорд» за травень, червень 2010р., з ТОВ «Компанія «Вайліс» за грудень 2010р., з ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» за липень, вересень, листопад 2009р., березень, квітень 2010р. було складено акт №1842/53/22.6-09/13463523 від 13.02.2013р., у якому, за результатами проведеної перевірки, податковим органом було зроблено висновки: про порушення вимог ст. ст. 203,215,228 ЦК України в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів з контрагентами, у тому числі ТОВ «Дормашавто», які не спрямовані на реальне настання наслідків, обумовленими ними, відсутні об'єкти оподаткування при придбанні та продажу товарів у ТОВ «Дормашавто», що свідчить про нікчемність правочинів з цим контрагентом, та про порушення позивачем вимог податкового законодавства, яке призвело до заниження податку на прибуток за 2 квартал 2011р. на загальну суму 6135 грн., та заниження податку на додану вартість (далі- ПДВ) на суму 8338 грн., за результатами перевірки відповідачем 12.03.2013р. були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000202206, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток у розмірі 10828 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) - 9889 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 939грн.; № 0000192206, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ у розмірі 8590 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) - 8338грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 252грн.; позивач вважає висновки податкового органу за результатами перевірки та прийняті на підставі акту перевірки вищезазначені податкові-повідомлення рішення необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що усі зазначені у акті перевірки контрагенти позивача на момент укладення договорів та виконання сторонами за договорами своїх зобов'язань були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, посилання податкового органу на постачальників по всьому ланцюгу постачання є безпідставними, оскільки позивач не мав правовідносин з цими підприємствами та не може нести відповідальність за своєчасність та повноту сплати ними податків та зборів, позивачем та його контрагентом- ТОВ «Дормашавто» зобов'язання за договором про надання послуг на перевезення вантажів автомобільним транспортом в межах України були виконані, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентами своїх зобов'язань за договорами, що свідчить про те, що угоди позивача з його постачальниками, у тому числі ТОВ «Дормашавто» були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність, тому позивач вважає, що прийняті відповідачем за результатами перевірки рішення є безпідставними та ґрунтуються лише на припущеннях відповідача і просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000192206 та №0000202206 від 12.03.2013р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2013р. у справі №804/4137/13-а адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.03.2013р. №0000192206 та №0000202206 винесені Дніпродзержинською ОДПІ. (суддя Серьогіна О.В.) / а.с. 190-192/.

Відповідач, не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2013р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 198-205/ , у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 22.04.2013р. у даній справі та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 22.04.2013р. у даній справі скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було об'єктивно та повно з'ясовано усі обставини справи та постановлено обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача та позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Колос ЛТД» , код ЄДРПОУ 13463523, зареєстровано як юридична особа 31.01.1991р. виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради, та як платник податків підприємство перебуває на податковому обліку у Дніпродзержинській ОДПІ.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у справі у період з 06.02.2013р. по 12.02.2013р. було проведено документальну позапланову перевірки ТОВ «Колос ЛТД» з питання підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Маркон груп ко» за квітень 2011р., ТОВ «Дормашавто» за грудень 2010р., березень, квітень 2011р., з «ТПК «Техномашпостач» за серпень 2010р., з ТОВ «Різано Трейд» за серпень, вересень 2010р., березень 2011р., з ПП «Клер Шато Фіорд» за травень, червень 2010р., з ТОВ «Компанія «Вайліс» за грудень 2010р., з ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» за липень, вересень, листопад 2009р., березень, квітень 2010р., за результатами якої було складено акт №1842/53/22.6-09/13463523 від 13.02.2013р. (далі - акт перевірки) / а.с. 17-78/.

Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 17-78/, у ході перевірки податковим органом, було зроблено висновки про:

- порушення вимог ст. ст. 203,215,228 ЦК України, в частині недодержання вимог цих статей, в момент вчинення правочинів з контрагентами, у тому числі ТОВ «Дормашавто», які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовленими ними, відсутні об'єкти оподаткування при придбання та продажу товарів у ТОВ «Дормашавто», що свідчить про нікчемність правочинів з цим контрагентом;

- про порушення позивачем вимог податкового законодавства, яке призвело до заниження податку на прибуток за 2 квартал 2011р. на загальну суму 6135 грн.,

- про порушення вимог податкового законодавства. яке призвело до заниження ПДВ на суму 8338 грн..

За результатами перевірки на підставі вищезазначеного акту перевірки податковим органом (відповідачем у справі) 12.03.2013р. були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000202206, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток у розмірі 10828 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) - 9889 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 939грн. /а.с. 16/;

- № 0000192206, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ у розмірі 8590 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) - 8338грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 252грн.; / а.с. 15/.

Як вбачається з акту перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем у справі протягом перевіряємого періоду вимог чинного податкового законодавства, яке призвело до заниження суб'єктом господарювання податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, зроблено податковим органом з огляду на те, що позивачем включено витрати на придбання послуг на перевезення вантажів автомобільним транспортом в межах України від контрагента - ТОВ «Дормашавто», до складу валових витрат підприємства у відповідних звітних періодах, а суми ПДВ сплачені у вартості послуг придбаних у цього контрагентів віднесені до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах, по господарським операціям, за якими не підтверджується реальність її здійснення, оскільки за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та сум податкового кредиту в розрізі контрагентів постачальників позивача на рівні ДПА України встановлено розбіжності, що робить неможливим підтвердити взаємовідносини між позивачем та його контрагентом, що на думку податкового органу свідчить про те, що договір (правочин) між позивачем та його контрагентом ТОВ «Дормашавто» не спрямований на настання реальних наслідків, його було укладено з метою отримання вигоди у вигляді відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість, що свідчить про фіктивність та нікчемність цього правочину.

Під час розгляду даної адміністративної справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивачем у справі було укладено договір з контрагентом - ТОВ «Дормашавто» про надання послуг на перевезення вантажів автомобільним транспортом в межах України , контрагент позивача за цим договором під час укладення договору з позивачем у даній справі та під час виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстрований у якості юридичної особи та зареєстрований платником ПДВ, сторонами за цим договором свої зобов'язання виконані у повному обсязі, що підтверджується належними первинними документами за цим правочином, які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань, тобто про оплату позивачем у справі вартості наданих послуг та фактичне надання ТОВ «Дормашавто» послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в межах України, і саме на підставі цих первинних документів, які у розумінні ст. ст. 1,3,9 Закону України «Про фінансовий облік і бухгалтерську звітність» є підставою для здійснення бухгалтерського обліку, оскільки фіксують факти здійснення певних господарських операцій, позивачем протягом перевіряємого періоду формувався фінансовий облік та бухгалтерська та податкова звітність. зазначені обставини підтверджуються належними письмовими доказами, які були надані суду під час розгляду даної справи, ним досліджені та долучені до матеріалів справи / а.с. 103-122/.

Отже вищенаведені обставини, з урахуванням положень п. 5.1 , пп. 5.3.9 п.5.3. ст. 5, пп. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , п.14.1.36 п.14.1 ст. 14, пп.134.1.1 п. 134.1, п.138.2, п. 138.4, пп. 138.8.1. ст.. 138.8 ст. 138, п. 198.1,п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, які регулюють спірні правовідносини з урахуванням строку їх виникнення, дають можливість зробити висновок, що у позивача у справі наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право позивачу на формування валових витрат та податкового кредиту певних звітних періодів з урахуванням вартості послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в межах України та сум ПДВ, які були сплачені у вартості товарів, (відповідно), які позивачем було отримано від його контрагента ТОВ «Дормашавто», та використано у власній господарській діяльності.

Щодо доводів податкового органу (відповідача у справі) у акті перевірки та під час розгляду справи судом про безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, та визнання податковим органом за цих підстав правочинів позивача з його контрагентами фіктивним та нікчемними, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов'язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Згідно висновків акту перевірки №1842/53/22.6-09/13463523 від 13.02.2013р/ а.с. 17-78/ відповідач у справі правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Дормашавто», кваліфікує, як такий що не направлений на настання реальних правових наслідків, а отже визнає його нікчемність, але враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов'язують недійсність господарського зобов'язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, і відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів - судових рішень щодо визнання недійними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його постачальниками (контрагентами), як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (послуги) покупець зобов'язаний сплатити вартість товару (послуги) продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару (послуги) цього обов'язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару (послуги), який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару (послуги) податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР - 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім цього колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв'язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС»АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності, а відповідно до ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду даної справи та підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної справи, колегія суддів вважає, що відповідачем у справі, який у спірних правовідносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, в порушення вимог ч. 1 , ч. 2 ст. 71 КАС України, не було доведено обґрунтованості та правомірності прийняття ним податкових повідомлень-рішень №0000192206 та №0000202206 від 12.03.2013р., а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про обґрунтованість заявлених позивачем у цій частині позовних вимог та постановив обґрунтоване рішення щодо задоволення цієї частини позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 22.04.2013р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2013р. у справі №804/4137/13-а - залишити без змін .

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено - 18.12.2013р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: В.Є. Чередниченко