Рішення

від 02.10.2013 по справі 182/5140/13-ц

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/5140/13-ц

Провадження № 2/0182/2612/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02.10.2013 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - судді Тихомирова І.В.

при секретарі - Рахуба О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на 1/2 частину квартири у порядку спадкування за заповітом, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на 1/2 частину квартири та земельну ділянку у порядку спадкування за заповітом , -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на 1/2 частину квартири у порядку спадкування за заповітом.

Свої вимоги мотивує тим, що її бабусі, ОСОБА_3, на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 10.04.1979 року та свідоцтва про право власності на житло від 25.09.1996 року належала 1/2 частина квартири АДРЕСА_1.

За життя ОСОБА_3 залишила заповіт, яким все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, вона заповіла позивачу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої вищевказане майно. Єдиним спадкоємцем за заповітом даного майна є позивач у справі.

В установлений законом строк позивач не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв'язку з відсутністю доказів родинних відносин зі спадкодавцем, однак спадщину прийняла фактично, шляхом спільного проживання зі спадкодавцем до моменту його смерті та вступу в управління спадковим майном.

Враховуючи те, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3, але через незалежні від неї причини не може належним чином посвідчити своє право власності на спадкове майно, вона просить суд задовольнити позов.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом визнання права власності на 1/2 частину квартири та земельну ділянку у порядку спадкування за заповітом.

Свої вимоги мотивує тим, що його дідусю, ОСОБА_4, на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 10.04.1979 року та свідоцтва про право власності на житло від 25.09.1996 року належала 1/2 частина квартири АДРЕСА_1.

Крім того, йому належала земельна ділянка, площею 8,660 га на підставі державного акту про право власності на землю серії ДП № 002808, виданого Нікопольською райдержадміністрацією 12 грудня 2003 року, кадастровий номер 1222982800-05-006-0259.

За життя ОСОБА_4 залишив заповіт, яким все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, вона заповіла позивачу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої вищевказане майно. Єдиним спадкоємцем за заповітом даного майна є позивач за зустрічним позовом у справі.

В установлений законом строк позивач не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, однак спадщину прийняв фактично, шляхом спільного проживання зі спадкодавцем до моменту його смерті та вступу в управління спадковим майном.

Враховуючи те, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4, але через незалежні від неї причини не може належним чином посвідчити своє право власності на спадкове майно, він просить суд задовольнити зустрічний позов.

Сторони у судове засідання не з'явилися, від них надійшли заяви про слухання справи за їх відсутності, при цьому позивач підтримав позовні вимоги та визнав зустрічні, а відповідач підтримав зустрічні позовні вимоги, а первісні визнав.

Розглянувши заяви сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно пп. 4,5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в ред. 2003 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася на час дії ЦК України (в ред. 1963 року) і була прийнята позивачем фактично, шляхом спільного проживання зі спадкодавцем до моменту його смерті та вступу в управління спадковим майном, до цієї спадщини підлягають застосуванню саме норми ЦК України (в ред. 1963 року).

Згідно ст. 534 ЦК України (в ред. 1963 року) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Поскільки спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилася на час дії ЦК України (в ред. 2003 року) і була прийнята позивачем фактично, шляхом спільного проживання зі спадкодавцем до моменту його смерті та вступу в управління спадковим майном, до цієї спадщини підлягають застосуванню саме норми ЦК України (в ред. 2003 року).

Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України (в ред. 2003 року) Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Як було встановлено судом, бабусі позивачки, ОСОБА_3, на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 10.04.1979 року та свідоцтва про право власності на житло від 25.09.1996 року належала 1/2 частина квартири АДРЕСА_1.

За життя ОСОБА_3 залишила заповіт, яким все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, вона заповіла позивачу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої вищевказане майно. Єдиним спадкоємцем за заповітом даного майна є позивач у справі.

В установлений законом строк позивач не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв'язку з відсутністю доказів родинних відносин зі спадкодавцем, однак спадщину прийняла фактично, шляхом спільного проживання зі спадкодавцем до моменту його смерті та вступу в управління спадковим майном.

Дідусю відповідача, ОСОБА_4, на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 10.04.1979 року та свідоцтва про право власності на житло від 25.09.1996 року належала 1/2 частина квартири АДРЕСА_1.

Крім того, йому належала земельна ділянка, площею 8,660 га на підставі державного акту про право власності на землю серії ДП № 002808, виданого Нікопольською райдержадміністрацією 12 грудня 2003 року, кадастровий номер 1222982800-05-006-0259.

За життя ОСОБА_4 залишив заповіт, яким все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, вона заповіла позивачу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої вищевказане майно. Єдиним спадкоємцем за заповітом даного майна є позивач за зустрічним позовом у справі.

В установлений законом строк ОСОБА_2 не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, однак спадщину прийняв фактично, шляхом спільного проживання зі спадкодавцем до моменту його смерті та вступу в управління спадковим майном.

Квартира АДРЕСА_1 була згодом перенумерована у квартиру АДРЕСА_2 того ж будинку, що підтверджується довідкою Криничуватської сільської ради (а. с. 5 - 15, 21 -33).

Проблема у встановленні факту родинних відносин між ОСОБА_3 та позивачкою за первісним позовом виникла у тому, что дошлюбне прізвище позивачки у різних документах написано по - різному: «ОСОБА_1» і «ОСОБА_1».

Факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був визнаний сторонами у справі, а тому в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України не потребує доведення.

При таких обставинах суд вважає, що сторони є спадкоємцями спірного майна за заповітами, мають намір його прийняти, від спадкування не усувалися, а тому їхні позови підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 534 ЦК України (в ред. 1963 року), ст. 1235 ЦК України (в ред. 2003 року), ст. ст. 10, 11, 14, 15, 61, 212, 213-215, 218, 256 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, визнавши ОСОБА_1 онукою ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування за заповітом після смерті її бабусі, ОСОБА_3.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 та земельну ділянку, площею 8,660 га, що знаходиться на території Криничуватської сільської ради, кадастровий номер 1222982800-05-006-0259, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у порядку спадкування за заповітом після смерті його дідуся, ОСОБА_4.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення через Нікопольський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, можуть оскаржити рішення в той же строк з дня отримання копії рішення суду.

Суддя: І. В. Тихомиров