Рішення від 16.12.2013 по справі 247/5147/13-ц

Торезький міський суд Донецької області

Справа № 247/5147/13-ц

2/247/1352/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р. Торезький міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Фролової Л.Д.,

при секретарі Покусаєвій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Шахтарськантрацит» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цивільним позовом до відповідача, посилаючись на те, що у зв’язку з ушкодженням здоров’я йому спричинені моральні страждання. Мотивуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем. В результаті роботи отримав профзахворювання. Згідно висновку МСЕК від 20 березня 2012 року йому було вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності та ІІІ група інвалідності. Після переогляду 09 квітня 2013 року МСЕК встановлено повторно 25 % втрати працездатності безстроково. Вважає, що отриманою травмою йому спричинена моральна шкода, оскільки відповідачем не забезпечені безпечні умови праці. Факт заподіяння моральної шкоди наявний, тому що позивач втратив професійну працездатність, не витримує навіть легких фізичних навантажень. Він змушений постійно приймати ліки, часто перебуває на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, не в змозі займатись звичними справами по господарству. Захворювання порушило і змінило його звичний спосіб життя. Позивач просить суд стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 9000 грн.

Позивач в судове засідання не з’явився. На адресу суду надав письмову заяву, в якій просив судове засідання провести без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с.37).

Представник відповідача за довіреністю (а.с.24) ОСОБА_2 до суду не прибула, хоча повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи. В письмових запереченнях представник відповідача вказала на те, що проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди заперечує. Вважає, що позивачем не доведена наявність моральних страждань, а факт отримання професійного захворювання не підтверджує наявність моральної шкоди. Просить суд у задоволенні позову відмовити (а.с.21-22), судове засідання провести за відсутності представника ДП «Шахтарськантрацит» (а.с.23).

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1, згідно з даними трудової книжки, в період з 19 вересня 1995 року по 21 березня 2012 року працював на різних посадах з повним робочим днем під землею у відокремленому підрозділі «Шахта «Шахтарська-Глибока» державного підприємства «Шахтарськантрацит». Звільнений на підставі наказу № 166-к від 21 березня 2012 року у через виявлену невідповідність роботі,Ю що виконується, внаслідок стану здоров’я (а.с.9-10).

02 березня 2012 року комісією у складі лікарів СЕС, представників відділення ФССНВ України та державного підприємства «Шахтарськантрацит» був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання (без номеру). В акті зазначено, що у ОСОБА_1 встановлене профзахворювання, позивач неспроможний працювати за своєю професією. Обставинами виникнення профзахворювання визнана робота у шкідливих умовах праці: запиленість та загазованість повітря робочої зони, загазованість повітря робочої зони шкідливими речовинами. Приписами комісії встановлені заходи для адміністрації підприємства відповідача по покращенню умов праці (а.с.13-14).

Згідно з випискою з акта огляду МСЕК серії 10ААА № 125014 від 20 березня 2012 року, у ОСОБА_1 вперше встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 30 % у зв’язку з профзахворюванням та ІІІ група інвалідності з 19 березня 2012 року (а.с.27). Після переогляду МСЕК 09 квітня 2013 року ступінь втрати професійної працездатності позивача знижений до 25% та встановлений безстроково (а.с.17).

Після вперше встановленої втрати працездатності у зв’язку з профзахворюванням ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування та неодноразово звертався до закладів охорони здоров’я зі скаргами на самопочуття, що підтверджується відповідними лікарськими документами (а.с.28-36).

Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожний має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров’я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно з законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності», Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці»(в редакції Закону від 21 листопада 2002 року № 229-ІУ із наступними змінами), КЗпП та інших законодавчих і нормативно-правових актів у тій частині, що не суперечить Закону № 1105-ХІУ.

Переліченими законодавчими актами, і зокрема Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності», Законом України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці» передбачена можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику профзахворюванням або нещасним випадком на виробництві.

За змістом статей 21, 28, 30, 34, 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності», право на отримання потерпілим у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Однак, п.27 ст.77 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-ІУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію абзацу четвертого ст. 1, підпункту «е» пункту 1 частини першої ст. 21, частини третьої ст. 28 та частини третьої ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей на 2006 рік було зупинено.

Відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717 «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності» виключена частина 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності».

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, у зв’язку із зміною спеціального закону, не відповідає за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником виробничої травми чи професійного захворювання в цей період він набуває права на відшкодування моральної шкоди на загальних підставах, встановлених законом.

Так, відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз’яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових правовідносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої діяльності.

Судом встановлено, що позивачу первинно встановлена стійка часткова втрата працездатності у розмірі 30 %, що підтверджується відповідними висновками МСЕК. Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання зазначене підприємство, де було отримане позивачем захворювання - державне підприємство «Шахтарськантрацит», тобто під час роботи у відповідача через небезпечні умови праці.

В результаті професійного захворювання позивач несе моральні страждання, які полягають в тому, що через нього він змушений докладати додаткові зусилля для утримання себе та своєї родини, одержання повноцінного та своєчасного лікування. Його втрати носять безстроковий характер. Втрата працездатності призвела до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі. Він продовжує хворіти, потребує лікування. Зазначені обставини свідчать про те, що моральна шкода позивачу дійсно заподіяна. Вказані факти свідчать про наявність у позивача моральних страждань. Тому висновки відповідача про недоведеність цього факту, відсутність причинно-наслідкового зв’язку є безпідставними.

У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру заподіяних фізичних та душевних страждань, їх глибини та погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, а також інших негативних наслідків, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Суд враховуючи вимоги розумності, справедливості та виваженості завданої моральної шкоди, з огляду на наслідки профзахворювання, постійний характер негативних наслідків, обмеження життєдіяльності, порушення та зміну звичайного укладу життя і особистих зв'язків, вважає за можливе задовольнити позов ОСОБА_1 та стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 9000 грн., що буде еквівалентом завданим моральним стражданням, оскільки саме ця сума відповідає всім обставинам справи, а також вищезазначеним принципам.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору для даної категорії справ (позов немайнового характеру) з 23 жовтня 2013 року встановлена у розмірі 229 грн. 40 коп. Тому, в порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь Торезького УК (м. Торез).

Керуючись ст.ст. 3,10,15, 60, 79, 197,209,212,214,215,223,233 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Шахтарськантрацит» про відшкодування моральної шкоди, - задовольнити.

Стягнути з державного підприємства «Шахтарськантрацит» (ЄДРПОУ 32299510) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), у відшкодування моральної шкоди суму 9000 /дев’ять тисяч/ грн. 00 коп.

Стягнути з державного підприємства «Шахтарськантрацит» (ЄДРПОУ 32299510) на користь Торезького УК (м. Торез) судовий збір у розмірі 229 /двісті двадцять дев’ять/ грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л. Д. Фролова