Ухвала

від 27.12.2013 по справі 367/2553/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/2553/13-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В. Провадження № 22-ц/780/6113/13 Доповідач у 2 інстанції Коцюрба Категорія 44 27.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

16 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Коцюрби О.П.,

Суддів - Білоконь О.В., Волохова Л.А.,

При секретарі - Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Коцюбинської селищної ради Київської області на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2013 року у справі за позовом прокурора міста Ірпеня до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку, -

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

Прокурор м. Ірпеня Київської області звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави, посилаючись на те, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.08 № 2171/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га. для вказаних цілей. На підставі зазначеного рішення, ОСОБА_1 видано Державний акт серії ЯЖ № 922222 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га. із кадастровим номером 3210946200:01:042:0033 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

Вважає, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами селища Коцюбинське, Київської області. Коцюбинською селищною радою Київської

області, її було передано у приватну власність за рахунок земель, щоперебувають в постійному користуванні комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство", оскільки вказану земельну ділянку було надано у користування Святошинському лісопарковому господарству на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 року № 673 без виключення її з Держлісфонду України та згідно з картографічними матеріалами лісовпорядкування обліковуються як квартали Святошинського та Київського лісництв.

Зазначену земельну ділянку в приватну власність відповідача було передано без її вилучення з користування КП "Святошинське лісопаркове господарство", тобто без відома держави в особі уповноваженого органу та постійного землекористувача, яким є КП "Святошинське лісопаркове господарство".

Крім того, при прийнятті рішення, Коцюбинською селищною радою Київської області не було дотримано вимоги ст.ст. 20, 21 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України, оскільки зміна цільового призначення спірної земельної ділянки з лісового фонду на - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд не проводилась, будь-яких рішень щодо такої зміни не приймалось.

Також зазначає, що у порушення вимог ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", якою передбачено обов'язковість проведення вказаної експертизи проектів землеустрою щодо відведення земель лісогосподарського призначення, державна експертиза проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 не проводилась.

Вказує, що відведення спірної земельної ділянки відповідачу під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд генеральним планом смт. Коцюбинське, Київської області не передбачено, а отже, оскаржуване рішення Коцюбинською селищною радою Київської області прийнято з порушенням вимог ст. 39 Земельного кодексу України, ст.ст. З, 10, 12, 13, 23 Закону України "Про планування і забудову територій".

ОСОБА_1 відчужив зазначену вище земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.07.2009 року № 684 і зв»язку з чим ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 361511.

Вважає, що рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 року № 2171/25-5 не відповідає вимогам закону, порушує право державної власності на спірну земельну ділянку, а тому підлягає визнанню недійсним. З цих же підстав підлягає визнанню недійсним виданий ОСОБА_1 на підставі вказаного рішення державний акт на право власності на земельну ділянку.

Вказує, що зазначений вище договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 21 07.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, є нікчемним згідно ст. 228 ЦК України. Вважає, що уповноваженим державою органом, рішення про передачу спірної земельно ділянки у власність ОСОБА_1 не приймалось, тому, відповідно до ст. 346 ЦК України право державної власності на цю ділянку не припинено, а право власності відповідача на неї на законних підставах не виникло.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Просив визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 року №2171/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1»; визнати недійсним Державний акт серії ЯЖ № 922222 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0033, виданий на ім'я ОСОБА_1; визнати недійсним державний акт Серії ЯЛ № 361511 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:003^ виданий на ім'я ОСОБА_2; визнати право власності держави на земельну ділянку площею 0,15 га., кадастровий номер 3210946200:01:042:0033; судові витрати покласти на відповідачів.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2013 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з вище зазначеним рішенням, Коцюбинська селищна рада Київської області подала апеляційну скаргу в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким, в задоволенні позову відмовити зазначивши про те, що воно є незаконним.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення Ірпінського міського суду Київської області в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Коцюбинської селищної ради Київської області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,

підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 року № 2171/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га. На підставі зазначеного рішення, ОСОБА_1 видано Державний акт серії ЯЖ № 922222 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га. із кадастровим номером 3210946200:01:042:0033 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

В подальшому ОСОБА_1 відчужив зазначену земельну ділянку відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2009 року та ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 361511 на земельну ділянку площею 0,15 га. із кадастровим номером 3210946200:01:042:0033 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків.

Статтею 173 Земельного кодексу України визначено, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про основи містобудування" визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про планування і забудову територій" сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, в тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, з за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

На підставі встановлених обставин та наведеного нормативного обґрунтування, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 року № 2171/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" ОСОБА_1 було прийнято незаконно, виходячи з такого.

Судом встановлено, що відсутні будь-які графічні документи, які б підтверджували межі селища Коцюбинське, Київської області, генеральний план селища на час прийняття оспорюваного рішення не був затверджений.

Вказані обставини також встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011 року, де зазначено, що крім Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 11.02.1941 року, яким, зі складу Білицької селищної ради виключено населений пункт Берковець, перейменовано смт. Берковець в смт. ім. Коцюбинського і включено до складу селища ім. Коцюбинського залізничну станцію Біличі та Указу від 30.12.1962 року, яким сел. Коцюбинське було підпорядковано Ірпінській міській раді і разом з нею підпорядковано безпосередньо Київській обласній раді, а також Указом від 04.01.1965 року, яким смт. Коцюбинського перейменовано в сел. Коцюбинське, інших рішень щодо адміністративно-територіального устрою селища Коцюбинське не видавалось; землевпорядна документація стосовно встановлення меж смт. ім. Коцюбинського відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року не збереглось проекти рішень про встановлення меж м. Києва та меж селища Коцюбинське не затверджувались з моменту набрання чинності Земельним Кодексом України 2001року по даний час проект встановлення межі селища Коцюбинське, відповідно до вимог вказаного Кодексу Київською обласною не затверджувався.

Крім того, вищевказаним рішенням суду встановлено, що Коцюбинська селищна рада Київської області про прийняття рішень щодо відведення земельних ділянок у власність 501 громадянину, у тому числі і відповідачу ОСОБА_1, не приймала, керувалася матеріалами техніко-економічного обґрунтування та перспективним планом розвитку селища Коцюбинське затверджених рішенням "Про перспективний план розвитку смт. Коцюбинське" від 25.09.2008 року № 689/22-5.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 23.11.2009 року було встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 24.09.2008 року № 689/22-5 "Про перспективний план розвитку сел. Коцюбинське" та рішенням від 28.10.2008 року № 711/22-5 "Про передачу деревної рослинності віднесену до категорії зелених насаджень в межах сел. Коцюбинське" не встановлювались межі селища Коцюбинське, а фактично Коцюбинська селищна рада Київської області виконувала вимоги ст. 173 ЗК України щодо реалізації процедури встановлення меж селища. Генерального плану селища Коцюбинське на момент ухвалення вищевказаних рішень не було, його межі не були чітко визначеними, а його статус був сформований на підставі Указу Президії Верховної Ради від 11.02.1941 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що Ірпінський міський суд Київської області прийшов до правильного висновку про те, що немає ніяких підстав вважати, що Коцюбинська селищна рада Київської області при винесенні вищевказаних рішень вирішувала питання належності до її території будь яких земель у певно визначених межах., так як на момент прийняття спірного рішення, межі смт. Коцюбинське, Київської області у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені.

На законних підставах, суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання представника Коцюбинської селищної ради Київської області на рішення Виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих від 28.10.1968 року № 791 та схематичний план, який ним затверджено, оскільки межі селища, зазначені в ньому не встановлювалися на місцевості в натурі, що не дає можливості визначити належність спірної ділянки до земель Коцюбинської селищної ради Київської області, а також посилання представника Коцюбинської селищної ради Київської області на те, що спірне рішення приймалося радою на підставі висновків контролюючих органів наявних в проекті землеустрою, факт розташування спірної земельної ділянки в межах смт. Коцюбинське, Київської області радою не перевірявся, а згідно довідки відділу земельних ресурсів в м. Ірпінь, Київської області про правовий статус спірної земельної ділянки, яка міститься в проекті землеустрою, спірна земельна ділянка відводиться у приватну власність за рахунок земель Коцюбинської селищної ради Київської області, оскільки відповідно до листа відділу Держкомзему в м. Ірпінь, Київської області від 18.01.2013 року № 01-02/44-1 в період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року державна статистична звітність форми 6-зем по смт. Коцюбинське, Київської області не велася, землі запасу по смт. Коцюбинське, Київської області у вказаний період

не обліковувалися.

Зазначені обставини, також підтверджуються актом службового розслідування стосовно діяльності колишнього начальника відділу Держкомзему в м. Ірпінь, Київської області ОСОБА_3 Державного комітету України із земельних ресурсів від 27.04.2011 року.

Крім того, згідно висновку Управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області про погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідача, управлінням надано позитивний висновок за умови проведення процедури зміни цільового призначення спірної земельної ділянки на землі житлової забудови та внесення відповідного коригування до Генерального плану сел. Коцюбинське або ж розробки відповідного містобудівного обґрунтування, однак як вбачається з проекту землеустрою вказані умови висновку виконані не були.

Враховуючи викладені обставини справи, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що довідка відділу земельних ресурсів в м. Ірпінь про правовий статус спірної земельної ділянки, яка міститься у проекті відводу земельної ділянки відповідачу ОСОБА_1 не є належним доказом знаходження спірної земельна ділянки в межах сел. Коцюбинське, так як зазначена в ній інформація спростовується вказаними вище матеріалами справи.

Крім того, в судовому засіданні встановлено що на момент прийняття спірного рішення була відсутні містобудівна документація, визначена Законом України "Про планування і забудову територій" в сел. Коцюбинське. Перспективний план розвитку селища на який посилався представник Коцюбинської селищної ради та техніко-економічне обґрунтування згідно вимог зазначеного закону не є містобудівною документацією, яка могла б бути підставою для прийняття рішення щодо відведення земельної ділянки для містобудівних потреб.

Таким чином, при прийнятті спірного рішення, Коцюбинською селищною радою було_порушенс вимоги ст. 39 ЗК України і ст. З Закону України «Про планування і забудову територій».

Є безпідставними посилання представника відповідача на рішення Коцюбинської селищної ради від 29.04.2010 року №75, від 15.09.2010 року №153 та від 06.11.2009 року №170, так як вони прийняті після спірного рішення, і обставини, що ними підтверджуються, не існували на момент прийняття оспорюваного рішення, а тому не мають доказового значення по справі.

Ірпінський міський суд Київської області на законних підставах не прийняв до уваги посилання представника Коцюбинської селищної ради на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки з листів прокурора . Ірпеня та листів Коцюбинської селищної ради, наданих представником відповідача, не вбачається, що спірне рішення було надано до прокуратури на початку 2009 року, так як в листах відсутні відмітки про їх отримання.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2011 року № 4176-УІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", встановлено, що позов про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, може бути подано протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, отже позивач не пропустив строк для подачі даного позову до суду.

Враховуючи викладені обставини, Ірпінський міський суд Київської області дійшов правильного висновку, що Коцюбинською селищною радою спірне рішення прийнято з порушенням вимог п. 12 Прикінцевих положень ЗК України, так як селищна рада розпорядилася земельною ділянкою, яка розташована за межами смт. Коцюбинське, а тому, визнав недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 року №2171/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1».

Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Так як вказане рішення Коцюбинської селищної ради визнано недійсним то суд першої інстанції на законних підставах визнав недійсним і державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на підставі даного рішення ОСОБА_1, а також державний акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0.15 га., по АДРЕСА_1, отриманого ним на підставі договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

Суд першої інстанції при вирішенні даного спору на законних підставах не прийняв до уваги посилання прокурора на ті обставини, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, те, що вона перебувала в постійному користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство», не було проведення процедури вилучення і зміни цільового призначення земельної ділянки із земель лісового фонду на землі житлової забудови, а також на те, що не була проведена експертиза проекту землеустрою так як постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011 року встановлено, що у КП» Святошинське лісопаркове господарство» відсутні правовстановлюючі документи на спірні території, дане підприємство не є державним лісогосподарським підприємством, в нього відсутні документи, що підтверджують право користування на вказані землі. Дані обставини у відповідності до ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають. Тому, відсутні підстави щодо вилучення земельної ділянки у КП «Святошинське лісопаркове господарство».

Таким чином, земельна ділянка, яка була передана ОСОБА_1 не відноситься до земель лісового фонду, тому не потребує окремого рішення про зміну її цільового призначення, а проект її земле відведення не підлягає обов'язковій державній експертизі.

За правилами ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України нікчемним вважається правочин, який порушує публічний порядок, тобто він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи або юридичних осіб, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Прокурором не надано доказів порушення договором купівлі-продажу земельної ділянки укладеного між відповідачами конституційних прав і свобод людини, громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади чи незаконного заволодіння ним в зв»язку з чим, Ірпінський міський суд Київської області правильно визнав посилання прокурора на нікчемність даного договору безпідставними.

Оскільки вимоги прокурора в частині визнання права власності держави на спірну земельну ділянку не грунтуються на вимогах закону, тому, вони не підлягають задоволенню, в звязку з чим, Ірпінський міський суд відмовив в їх задоволенні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому, апеляційну скаргу Коцюбинської селищної ради необхідно відхилити, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2013 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307 , 308 , 313 , 314, 315, 317, 319 ЦПК України , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Коцюбинської селищної ради відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: