Постанова

від 26.12.2013 по справі 1/161

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року Справа № 1/161

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І. суддівБондар С.В. (доповідач), Палія В.В. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо - промислова компанія" від позивача: Гудов Я.В. від відповідача: не з'явились на ухвалуГосподарського суду Донецької області від 07.10.2013 року та ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року у справі№ 1/161 за заявоюДержавного підприємства "Селидіввугілля", м. Селидове Донецької області про визнання наказу Господарського суду Донецької області № 1/161 від 05.07.2004 року таким, що не підлягає виконанню по справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо - промислова компанія" м. Київ доДержавного підприємства "Селидіввугілля", м. Селидове Донецької області прозвернення стягнення на заставлене майно на суму 29 223 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

В ухвалі від 07.10.2013 року, яка прийнята Господарським судом Донецької області зазначено: Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.06.2004 року частково задоволено, позовні вимоги по справі № 1/161 та звернуто стягнення на заставлене майно на загальну суму 13 321 521 грн. на користь АКАБ "Україна".

05.07.2004 року на виконання рішення видано відповідні накази. Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2009 року змінено стягувача у виконавчому проваджені з виконання рішення Господарського суду Донецької області від 26.03.2004 року по справі № 1/161 з АКАБ "Україна" на його правонаступника - Державне підприємство "Селидіввугілля" (далі відповідач).

23.09.2013 року від відповідача надійшла заява про визнання наказу Господарського суду Донецької області № 1/161 від 05.07.2004 року щодо звернення стягнення на майно таким, що не підлягає виконанню повністю.

Вказаною вище ухвалою, задоволено заяву відповідача про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Донецької області № 1/161 від 05.07.2004 року про звернення стягнення на заставлене майно на загальну суму 13 321 521 грн.

Ухвала Господарського суду Донецької області від 07.10.2013 року мотивована тим, що відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2013 року по справі № 910/3358/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 року визнано недійсним договір відступлення права вимоги № 34 від 16.07.2008 року укладений між АКАБ "Україна" та ТОВ "Українська гірничо - промислова компанія" (далі позивач).

Не погоджуючись з ухвалою від 07.10.2013 року, яка була прийнята у даній справі Господарським судом Донецької області позивач звернувся з апеляційною скаргою (копія залучена до матеріалів справи, а.с.49-74), яка датована 17.10.2013 року до Донецького апеляційного господарського суду.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року апеляційну скаргу позивача на ухвалу Господарського суду Донецької області від 07.10.2013 року у даній справі повернуто позивачу без розгляду з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, оскільки судом встановлено, що позивач звернувся з апеляційною скаргою 17.10.2013 року, тобто після закінчення строку, встановленого для її подання без клопотання про поновлення цього строку.

В ухвалі Донецького апеляційного господарського суду зазначено, що оскаржувана позивачем ухвала Господарського суду Донецької області прийнята 07.10.2013 року, строк на подачу апеляційної скарги сплив 14.10.2013 року (з урахуванням вихідних днів).

Не погоджуючись з ухвалами першої та апеляційної інстанції прийнятими у даній справі позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 07.10.2013 року, скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року, застосувати до спірних правовідносин термін позовної давності, зупинити провадження по даній справі та проводити фіксацію судового процесу технічними засобами.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає про те, що при винесенні оскаржуваних ухвал судами було порушено матеріальне та процесуальне законодавство. В касаційній скарзі позивач вказує, що у мотивувальній частині ухвали від 30.10.2013 року суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду апеляційної інстанції, оскільки ухвалу Господарського суду Донецької області від 07.10.2013 року позивач отримав 17.10.2013 року і того ж дня подав апеляційну скаргу до Донецького апеляційного господарського суду. Позивач вважає, що його апеляційна скарга була подана до Донецького апеляційного господарського суду у встановлений законодавством строк.

Судовою колегією задоволено клопотання представника позивача щодо здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала місцевого господарського суду про внесення виправлень до наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Пунктом 2 ст. 107 ГПК України передбачено, що сторона має право подати касаційну скаргу на ухвали місцевого господарського суду, зазначені в ч. 1 ст. 106 цього кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Оскільки ухвала Господарського суду Донецької області від 07.10.2013 року не була предметом розгляду по суті в Донецькому апеляційному господарському суді, касаційна скарга позивача, в частині оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 07.10.2013 року, повинна бути залишена без розгляду, а касаційне провадження в цій частині - припинено.

Предметом розгляду даного касаційного провадження є вирішення питання обґрунтованості застосування судом апеляційної інстанції п.4 ч. 1 ст. 97 ГПК України при прийнятті ухвали від 30.10.2013 року у даній справі.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що ухвалу господарського суду Донецької області від 25.09.2013 року про призначення судового засідання з розгляду заяви відповідача, ним отримано 03.10.2013 року.

Ухвалою від 03.10.2013 року розгляд заяви відповідача було відкладено на 07.10.2013 року.

Як зазначено вище, 07.10.2013 року Господарським судом Донецької області було прийнято ухвалу, якою задоволено заяву відповідача та визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Донецької області від 05.07.2004 року.

Відповідно до ст. 93 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду подається протягом 5- ти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом.

Частиною 2 статті 93 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків встановлених цією статтею, і суд, за заявою особи яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Оскільки ухвала Господарського суду Донецької області про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду Донецької області № 1/161 від 05.07.2004 року про звернення стягнення на заставлене майно, на загальну суму 13 321 521 грн. прийнята 07.10.2013 року, то відповідно строк для подачі апеляційної скарги, з урахуванням вихідних днів сплинув 14.10.2013 року.

Позивач при зверненні до суду апеляційної інстанції помилково вважав, що ним не пропущений строк встановлений ст. 93 ГПК України на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду. Клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, як зазначено в ухвалі Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року позивачем не подавалось.

Пунктом 4 частини 1 статті 97 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга в частині оскарження ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року задоволенню не підлягає, а ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року повинна бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 86, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо - промислова компанія" в частині оскарження ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року відмовити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо - промислова компанія" в частині оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 07.10.2013 року залишити без розгляду.

3. Касаційне провадження в частині оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 07.10.2013 року у справі № 1/161 припинити.

4. Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року прийняту у справі № 1/161 залишити без змін.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

В.В.Палій