Рішення

від 25.12.2013 по справі 901/3828/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.12.2013Справа № 901/3828/13 за позовом фізичної особи підприємця Дикусар Вадима Сергіїовича

до Сільськогосподарського виробничого кооператива «Єдність»

про стягнення 90 531,50 грн.

Суддя С.С. Потопальський

Представники:

від позивача - Ткаченко Д.С., довіреність № б/н від 05.11.2013, представник;

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: фізична особа підприємець Дикусар Вадим Сергіїович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооператива «Єдність» (далі - відповідач) про стягнення суми основної заборгованості за Договором від 01 липня 2011 року у розмірі 65 766,00 грн., суми пені визначеною Договором від 01 липня 2011 року у розмірі 20 656,10 грн., суми 3 % річних від простроченої суми боргу у розмірі 4 109,40 грн.

Позивач в судовому засіданні 25.12.2013 надав уточнення позовних вимог, відповідно до якого зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути: суму основного боргу у розмірі 65 766,00 грн., 3 % річних від простроченої суми боргу у розмірі 4 109,40 грн.

Відповідач, вдруге, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

Між фізичною особою підприємцем Дикусар Вадимом Сергіїовичем, (виконавець, надалі - позивач) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Єдність» (замовник, надалі - відповідач) був укладений договір №1 від 01 липня 2011 року про надання послуг з проведення робіт сільськогосподарською технікою по прибиранню врожаю зернових культур (надалі договір).

Відповідно до п.1.1 договору замовник надає земельну ділянку у розмірі 500 га на власних полях для проведення робіт по збиранню врожаю зернових культур 2011 року, а виконавець зобов`язується провести роботи по збиранню врожаю власними комбайнами.

Згідно до п.1.2 договору вартість робіт та строки їх проведення будуть визначенні в додатках до договору 01.07.2011 року.

Пунктом 3.1договору визначено, що приймання-передача виконаних робіт здійснюється сторонами по акту приймання-передачі за кожні 100 га зібраних площ та підписується сторонами.

Згідно додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною укладеного Договору №1 від 01 липня 2011 року, вартість робіт по прибиранню врожаю становить 270 гривень за один га прибраної площі земельної ділянки.

Як свідчать матеріали справи, на виконання вищевказаного договору позивачем виконано умови договору №1 від 01 липня 2011, а саме, власною сільськогосподарською технікою на земельній ділянці відповідача площею 255,8 га. був прибраний озимий ячмінь та на ділянці площею 210 га. озима пшениця, про що 12 липня 2011 року між сторонами було складено відповідний акт № 1 про виконання цих робіт.

Однак, відповідач належним чином свої обов'язки за договором № 1 від 01 липня 2011 року не виконав та не здійснив повну оплату проведених робіт, так відповідно до виписки по особистому рахунку позивача з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», згідно акту №1 від 12 липня 2011 року було перераховано 19 липня 2011 року суму у розмірі 15000 гривень, 28 липня 2011 року у розмірі 15000 гривень та 27 вересня 2011 року у розмірі 30000 гривень, коли загальна сума згідно акту за виконанні роботи становила 125 766 гривень.

За таких обставин, заборгованість відповідача складає 65 766,00 грн.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Крім того, згідно цієї статті ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зі змісту положень ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України випливає, що учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Таким чином, у зв'язку із порушенням умов Договору, на підставі наведених норм, з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 65 766,00 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення 4109,00 грн. 3 % річних, які також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Окрім того боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком позивача про розрахування 3 % річних, за таких обставин позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт повної оплати по договору № 1 від 01.07.2011 року.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України. Надмірно сплачені судові витрати підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України у розмірі 90,13 грн.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 25.12.2013.

Повне рішення складено 27.12.2013.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооператива «Єдність», (вул.Придорожна, буд.4, с.Желябовка, Нижньогірський р-н, ЄДРПОУ 30923552) на користь фізичної особи підприємця Дикусар Вадима Сергіїовича, (вул.Дубова, буд.4, смт.Покровське, Дніпропетровська обл., ідент. номер 2595106517) 65 766,00 грн. основного боргу, 4109,40 грн. 3 % річних, 1720,50 грн. судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби України у м.Сімферополі , Автономної Республіки Крим, ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026, банк - ГУ ДКСУ в АР Крим) на користь фізичної особи підприємця Дикусар Вадима Сергіїовича, (вул.Дубова, буд.4, смт.Покровське, Дніпропетровська обл., ідент. номер 2595106517) 90,13 грн. судового збору.

Накази видати після вступу рішення в законну чинність.

Суддя С.С. Потопальський