Рішення

від 24.12.2013 по справі 909/1374/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2013 р. Справа № 909/1374/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Озарко Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79000;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДВ", вул. О. Довженка, 22А/52, м. Івано-Франківськ, 76026;

про стягнення 1839 грн. 73 коп., з яких 1724 грн. 94 коп. основного боргу, 93 грн. 81 коп. пені, 20 грн. 98 коп. 3 % річних;

за участю представників сторін:

Від позивача: Федак О.М. - юрисконсульт 2 категорії, (довіреність № ню 28 від 01.01.13 );

Від відповідача: не з'явились.

ВСТАНОВИВ: Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДВ" про стягнення 1839 грн. 73 коп., з яких 1724 грн. 94 коп. основного боргу, 93 грн. 81 коп. пені, 20 грн. 98 коп. 3 % річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить суд позов задовольнити.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді. Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12.10.12 між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт" ДТГО "Львівська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХДВ" укладено договір № Л/МЧ Львів/12/3497/Мп, згідно умов якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе обов'язок по наданню послуг за договором, а саме: оформлення електронного перевізного документа із накладенням електронного цифрового підпису, оплата тарифу та додаткових станційних зборів по факту (+ комісія 5 %) згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів.

У відповідності до п. 2.1. договору, вартість послуг, що надаються за договором, визначається за домовленістю сторін, на підставі Протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.1. договору визначено, що відповідач здійснює платежі за оформлення електронного перевізного документа на умовах 100 % попередньої оплати, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно п. 5.1. договору, підтвердженням надання послуг є акт наданих послуг підписаний сторонами за договором.

Відповідно до п. 5.2. договору у випадку, якщо відправлений залізницею відповідачу акт надання послуг та (або) акт звірки ним не підписаний і немає письмових заперечень протягом 5 днів з моменту його отримання, він вважається прийнятим без змін і підлягає оплаті в повному обсязі відповідачем.

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги згідно умов договору № Л/МЧ Львів/12/3497/Мп від 12.10.12 на загальну суму 11524 грн. 94 коп., що підтверджується актами виконаних робіт № 305/37 від 08.06.13, № 305/37 від 08.06.13.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобов'язання за договором №Л/МЧ Львів/12/3497/Мп від 12.10.12 щодо оплати за надані послуги своєчасно та в повному обсязі не виконав - розрахувався частково в сумі 9800 грн., внаслідок чого станом на день розгляду справи борг відповідача перед позивачем становить 1724 грн. 94 коп.

Позивач звертався до відповідача з претензією №НЗЕ-1-10/2462 від 03.09.13р. з вимогою сплати борг за договором №Л/МЧ Львів/12/3497/Мп від 12.10.12. Проте, вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.

Згідно зі ст. ст. 610, 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності боргу, докази сплати такого боргу господарському суду не надані.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 1724 грн. 94 коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних.

З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 20 грн. 98 коп. 3 % річних підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2. договору, сторони передбачили, що відповідач несе відповідальність за несвоєчасно або не в повному обсязі перераховані платежі за договором та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

На підставі вказаного пункту договору, за прострочення відповідачем строків перерахування платежів позивач просить стягнути з відповідача 93 грн. 81 коп. пені.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені. З огляду на обґрунтованість поданих розрахунків, позовні вимоги про стягнення 93 грн. 81 коп. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити, стягнути з відповідача 1724 грн. 94 коп. основного боргу, 93 грн. 81 коп. пені, 20 грн. 98 коп. 3 % річних.

У відповідності до ст.49 ГПК України, судові витрати по оплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 610, 611, 625, 629, 901 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 218, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 43, 75, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДВ" про стягнення 1839 грн. 73 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДВ", вул. О. Довженка, 22А/52, м. Івано-Франківськ, 76026 (ідентифікаційний код 38163210) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79000 (ідентифікаційний код 01059900) 1724 (одну тисячу сімсот двадцять чотири) грн. 94 коп. основного боргу, 93 (дев'яносто три) грн. 81 коп. пені, 20 (двадцять) грн. 98 коп. 3 % річних, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.12.13

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"