Рішення

від 16.12.2013 по справі 910/18509/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18509/13 16.12.13

За позовом Селянського (фермерського) господарства "Оріяна"

До Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювента-Оіл"

про стягнення 23 074,74 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

Від позивача: Головень Т.А. - дов. № 2/2013 від 25.10.2013 р.

Від відповідача: Лисенко В.А. - дов. № 278 D від 23.05.12 р.

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Селянського (фермерського) господарства "Оріяна" до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" про стягнення 20 622,12 грн. недоплаченої суми страхового відшкодування, 1 550,90 грн. пені та 901,72 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.09.2013 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/18509/13, призначено справу до розгляду на 28.10.2013 р., залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ювента-Оіл», зобов'язано учасників судового процесу надати певні документи.

У судовому засіданні 28.10.2013 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, представник відповідача подав письмовий відзив на позовну заяву.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних документів суду не надав.

Ухвалою суду від 28.10.2013 р. відкладено розгляд справи до 13.11.2013 р., у зв'язку з необхідністю витребувати у сторін додаткові докази у справі та зважаючи на неявку представника третьої особи у призначене судове засідання і не виконанням ним вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 13.11.2013 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача повідомив, що страхову справу надати не в змозі.

Через відділ діловодства суду 13.11.2013 р. від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких третя особа просила розглянути справу № 910/18509/13 без участі представника ТОВ "Ювента-Оіл".

Представники сторін заявили письмове клопотання про продовження строку розгляду спору для надання можливості відповідачу виконати вимоги ухвали суду.

Розглянувши клопотання представників сторін про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив.

Уповноважені представники третьої особи у судове засідання 13.11.2013 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.11.2013 р., яке підтверджує отримання третьою особою 04.11.2013 р. ухвали про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 13.11.2013 р. відкладено розгляд справи до 27.11.2013 р., у зв'язку з необхідністю витребувати у відповідача додаткові докази у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 27.11.2013 р. надав усні пояснення по суті спору.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, відповідач вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки не повідомив.

Ухвалою суду від 27.11.2013 р. відкладено розгляд справи до 11.12.2013 р., у зв'язку з необхідністю повторно витребувати у відповідача додаткові докази у справі, попереджено відповідача про відповідальність за не виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 11.12.2013 р. представник позивача надав суду письмові заперечення на відзив відповідача, які долучено до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача повідомив, що страхову справу надати не може, та просив суд розглядати справу за наявними у матеріалах справи документами, проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представники третьої особи у судове засідання 11.12.2013 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.12.2013 р., яке підтверджує отримання третьою особою 06.12.2013 р. ухвали про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 11.12.2013 р. розгляд справи було відкладено на 16.12.2013 р. для дослідження доказів у справі.

У судовому засіданні 16.12.2013 р. представник позивача заявив клопотання про витребування у відповідача письмового клопотання про розгляд справи за наявними у матеріалах справи документами, оскільки він не в змозі представити суду страхову справу та письмових пояснень щодо причин неможливості надати суду витребуваних доказів, зауважив, що дане клопотання було заявлено відповідачем у минулому судовому засіданні усно.

Представник відповідача заперечень проти задоволення клопотання не навів та пояснив суду, що в 2013 році розглядалася справа у господарському суді Житомирської області, у зв'язку з чим працівником відповідача було взято дану справу з архіву, після чого її не повернуто.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав заяву про зміну підстав позову, просить стягнути з відповідача 20 622,12 грн. збитків, які полягають у недоплаченій потерпілій особі сумі страхового відшкодування, 1 550,90 грн. пені та 901,72 грн. трьох процентів річних. Вважає, що оскільки відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором страхування, то через це позивач змушений був виплатити третій особі 20 622, 00 грн. відшкодування шкоди.

Представник відповідача проти позову повторно заперечив, пояснив, що позивач не вправі отримувати страхове відшкодування.

Представники третьої особи у судове засідання 16.12.2013 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

На запитання суду щодо наявності додаткових обставин, що мають значення для справи, представники сторін повідомили, що ними подані всі докази, які мають значення для вирішення справи по суті, судом досліджені всі обставини справи і на підставі зібраних доказів можливо прийняти рішення у справі.

У судовому засіданні 16.12.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2010 р. між Селянським (фермерським) господарством "Оріяна" (страхувальник) та Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна», яке було перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна", (страховик) було укладено договір № 5112/242/000506 про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з переліком забезпечених ТЗ у додатку №1 та поліс № ВЕ/0304593 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, об'єктом страхування якого визначено ТЗ HWTCAB причіп 1878, реєстраційний номер НОМЕР_1.

18.12.2010 р. в с. Велика Виска Маловисківського р-ну Кіровоградської області по вул. Леніна, 119 на автозаправній станції ТОВ «Ювента-Оіл» сталася страхова подія - дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ДАФ AS95XF, реєстраційний номер НОМЕР_2, з причепом PR/HWTCAB, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4

ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом ДАФ AS95XF, реєстраційний номер НОМЕР_2, з причепом PR/HWTCAB, реєстраційний номер НОМЕР_1, від'їжджаючи від нерухомого об'єкту (автозаправної колонки), не обрав безпечний боковий інтервал та допустив зіткнення з автозаправною колонкою, чим порушив ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що призвело до механічних ушкоджень вказаного транспортного засобу та автозаправної колонки.

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 02.03.2011 р. № 3-833/11 ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУ про адміністративні правопорушення.

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" визнало вищевказану подію страховим випадком та відшкодувало ТОВ «Ювента-Оіл» грошову суму в розмірі 4 367,88 грн.

Проте, згідно Звіту про незалежну оцінку по визначенню вартості матеріального збитку завданого власнику (експлуатанту) АЗС №19 «ANP» в результаті наїзду КТЗ від 27.05.2011 року, вартість матеріального збитку ТОВ «Ювента-Оіл» становить 58 037,10 грн.

На підставі вищевикладеного ТОВ «Ювента-Оіл» звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Оріяна" про стягнення 58 037,10 грн. як відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, спричиненої працівником Селянського (фермерського) господарства "Оріяна".

Рішенням господарського суду Житомирської області від 02.03.2012 року у справі № 5/5007/87/11 позовні вимоги ТОВ «Ювента-Оіл» задоволені частково. Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Оріяна" на користь ТОВ «Ювента-Оіл» 53 669,22 грн. матеріальної шкоди, 1000,00 грн. витрат на проведення експертного дослідження та 1 307,05 грн. витрат по оплаті судового збору.

Згідно страхового полісу № ВЕ/030459, укладеного між Селянським (фермерським) господарством "Оріяна" та Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна", ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 25 500,00 грн., а за мінусом франшизи у розмірі 510,00 грн., складає - 24 990,00 грн.

Зважаючи на те, що Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" сплатило страхове відшкодування у розмірі 4 367,88 грн., то ліміт відповідальності страховика зменшився до 20 622,12 грн. (24 990,00 грн. - 4 367,88 грн. = 20 622,12 грн.).

Позивач 15.03.2012 р. звернувся до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" з заявою про виплату страхового відшкодування ( вих. № 15/03-1) та 22.06.2012 р. з повторною заявою про виплату страхового відшкодування ( вих. № 22/06-12) у розмірі 20 622,12 грн., проте відповідач страхового відшкодування не сплатив.

За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Оріяна" до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" про стягнення 20 622,12 грн. збитків, які полягають у недоплаченій третій особі сумі страхового відшкодування, 1 550,90 грн. пені та 901,72 грн. трьох процентів річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені рішенням господарського суду Житомирської області від 02.03.2012 року у справі № 5/5007/87/11, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 02.03.2012 року у справі № 5/5007/87/11 з Селянського (фермерського) господарства "Оріяна" стягнуто на користь ТОВ «Ювента-Оіл» 53 669,22 грн. матеріальної шкоди, 1000,00 грн. витрат на проведення експертного дослідження та 1 307,05 грн. витрат по оплаті судового збору.

Таким чином, господарським судом Житомирської області було встановлений розмір матеріальної шкоди, яку має відшкодувати позивач на користь ТОВ «Ювента-Оіл», що становить 53 669,22 грн.

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Позивач повідомив суду, що Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" не належним чином виконало свої зобов'язання за договором № 5112/242/000506 про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з переліком забезпечених ТЗ у додатку №1 від 18.03.2010 р. та полісом № ВЕ/0304593 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сплативши лише частину страхового відшкодування потерпілій особі - ТОВ «Ювента-Оіл» у розмірі 4 367,88 грн.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Господарським судом Житомирської області у рішенні від 02.03.2012 року у справі № 5/5007/87/11 було встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок ДТП, майну ТОВ «Ювента-Оіл», становить 53 669,22 грн.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/0304593 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 25500,00 грн. та франшиза - 510,00 грн.

Позивач своєчасно звернувся до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" з заявою про виплату страхового відшкодування (вих. № 15/03-1) та 22.06.2012 р. з повторною заявою про виплату страхового відшкодування (вих. № 22/06-12) у розмірі 20 622,12 грн., у зв'язку з чим відповідач визнав дану подію страховим випадком, проте на день звернення Селянського (фермерського) господарства "Оріяна" з даним позовом до суду відповідач потерпілій особі страхового відшкодування не сплатив.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що він не поніс би фактичні витрати у розмірі 20 622, 12 грн., які полягають у відшкодуванні потерпілій особі заподіяної шкоди, якби відповідач належним чином виконав зобов'язання за договором страхування цивільно-правової відповідальності.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного між сторонами договору від 18.03.2010 р. № 5112/242/000506 про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідач зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування протягом одного місяця з дня отримання страховиком документів, визначених у статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Як зазначалось вище, дорожньо-транспортна пригода була визнана відповідачем страховим випадком, у зв'язку з чим був складений страховий акт.

Частина страхового відшкодування, яка була сплачена відповідачем потерпілій особі (третій особі) у розмірі 4 367, 88 грн., складає вартість матеріального збитку для тимчасового відновлення працездатності ПРК, що встановлено у пункті 4 звіту про незалежну оцінку по визначенню вартості матеріального збитку завданого власнику (експлуатанту) АЗС № 19 «ANP» в результаті наїзду КТЗ, що знаходиться по вул. Леніна, 119, с. Велика Виска, Маловисківського р-ну, Кіровоградської області від 27.05.2011 року (за мінцсом франшизи 510,00 грн.).

При цьому загальна вартість матеріального збитку в результаті пошкодженого майна АЗС № 19 «ANP» в результаті ДТП, який підлягав відшкодуванню для повного відновлення працездатності ПРК, становить 58 037,10 грн., з урахуванням ПДВ, і це засвідчено у пункту 4 вказаного звіту.

Таким чином, відшкодування відповідачем витрат на тимчасове відновлення працездатності ПРК не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати витрати потерпілої особи, понесені відповідно до судового рішення на повне відновлення працездатності пошкодженої ПРК, в межах встановленого ліміту.

13.11.2013 р. позивач надав господарському суду оригінал платіжного доручення № 3160 від 22.02.2013 р. на суму 10 000,00 грн. та оригінал платіжного доручення № 2632 від 23.05.2012 р. на суму 10 000,00 грн., в яких призначенням платежу було вказано - відшкодування збитків згідно рішення господарського суду Житомирської області від 02.03.2012 р. по справі 5/5007/87/11, та зазначений одержувач ТОВ «Ювента-Оіл».

Таким чином, позивач підтвердив понесення ним фактичних витрат з виплати ТОВ «Ювента-Оіл» 20 000,00 грн. заподіяної шкоди.

Відповідно до ст. 216, ч. 2 ст. 217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 623 та ст. 22 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між цим порушенням та збитками має бути причинний зв'язок, тільки за наявності останнього збитки підлягають відшкодуванню.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

У відповідності до частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Позивачем доведено понесення ним фактичних витрат на відшкодування заподіяної шкоди майн потерпілій особі на суму 20 000, 00 грн., про що свідчать надані платіжні доручення, отже, розмір витрат господарський суд визнає доведеним лише в цій частині.

В ході судового розгляду відповідачем не було доведено належного виконання ним зобов'язань за договором від 18.03.2010 р. № 5112/242/000506 щодо перерахування потерпілій особі страхового відшкодування, і обґрунтованих причин такого порушення господарському суду не наведено.

Що стосується такого елементу складу правопорушення, як вина, то у відповідності до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Проте відповідач не обґрунтував та не довів відсутність його вини у порушенні договірних зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування потерпілій особі у сумі 24 990, 00 грн.

Причинно-наслідковий зв'язок між заподіяними збитками та порушенням відповідачем договірних зобов'язань полягають у тому, що у випадку належного виконання відповідачем зобов'язання за договором від 18.03.2010 р. № 5112/242/000506 на позивача було покладено обов'язок сплачувати на користь ТОВ «Ювента-Оіл» не 53 669,22 грн. матеріальної шкоди (враховуючи сплату 4 367, 88 грн.), а на 20 622, 12 грн. менше.

28.10.2013 р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив господарський суд міста Києва відмовити Селянському (фермерському) господарству "Оріяна" у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на наступне. Виходячи з норм ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», право вимоги за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності належить потерпілій особі, тобто третій особі, майну якої внаслідок ДТП заподіяна шкода. Вказана вище подія була визнана страховим випадком. На виконання вимог ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та укладеного договору, розглянувши заяву потерпілої сторони, відповідачем було сплачено на користь ТОВ «Ювента-Оіл» страхове відшкодування в розмірі 4 367,88 грн. Пунктом 36.3 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що якщо особа, яка має право на отримання відшкодування, не задоволена рішенням страховика щодо виплати страхового відшкодування, вона має право подати до МТСБУ скаргу про перегляд вищезазначеного рішення. Якщо прийняте МТСБУ рішення не задовольняє таку особу, то вона має право подати позов до суду щодо відшкодування шкоди в установленому законом порядку. Свого незадоволення щодо прийнятого відповідачем рішення про виплату страхового відшкодування потерпіла особа не висловлювала, з претензіями та позовами до ПАТ «СК «Універсальна» не зверталася.

Крім того відповідач вказує, що згідно п. 37.4 ст. 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. З заявою про компенсацію витрат, понесених страхувальником на виконання рішення господарського суду Житомирської області, СФГ «Оріяна» до ПАТ «СК «Універсальна» не зверталось.

Таким чином, відповідач зазначає, що законом передбачена можливість виплати страхового відшкодування виключно потерпілій особі, або можливість компенсації витрат страхувальника.

Проте господарський суд не погоджується з твердженнями відповідача, оскільки позивач просить не компенсувати йому витрати як страхувальника, а відшкодувати збитки, які полягають у виплаті потерпілій особі відшкодування заподіяної шкоди.

Крім того, як зазначалось вище, відшкодування відповідачем витрат на тимчасове відновлення працездатності ПРК у розмірі 4 367, 00 грн. не свідчить про належне виконання ни договірних зобов'язань та не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати витрати потерпілої особи, понесені відповідно до судового рішення на повне відновлення працездатності пошкодженої ПРК, в межах встановленого ліміту.

Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги СФГ «Оріяна» до ПАТ «СК «Універсальна» частково - в межах понесених витрат у сумі 20 000, 00 грн., які визнаються господарським судом збитками і підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Що стосується решти частини заявлених позовних вимог недоплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 622,12 грн. (20 622,12 грн. - 20 000,00 грн. = 622,12 грн.), то господарський суд приходить до висновку відмовити у їх задоволенні, оскільки позивачем не надано належних доказів фактичного понесення.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 550,90 грн. за прострочення виконання зобов'язання та 3 % річних в розмірі 901,72 грн.

Господарський суд вважає обставини, на які посилається позивач щодо стягнення пені, безпідставними, виходячи з того, що позивачем невірно вказаний період, за який нараховується пеня, а саме з 08.04.2012 р. по 07.10.2012 р.

Даний період позивач обґрунтовує набранням законної сили рішенням господарського суду Житомирської області у рішенні від 02.03.2012 року у справі № 5/5007/87/11, проте зобов'язання відповідача виникло не з зазначеного рішення, а в силу умов договору. Крім того, позивачем не враховано у розрахунку, що сплата ним відшкодування шкоди потерпілій особі відбувалося різними платежами. У зв'язку з цим господарський суд визнає, що розмір пені та трьох відсотків річних позивачем не обґрунтований, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 48А, ідентифікаційний код 20113829) на користь Селянського (фермерського) господарства "Оріяна" (12405, Житомирська область, Житомирський район, село Левків, ідентифікаційний код 20411030) 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. збитків та 1 490 (одна тисяча чотириста дев'яносто) грн. 81 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 23.12.13 р.

Суддя Гавриловська І.О.