Рішення

від 19.12.2013 по справі 910/21387/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2013 р. Справа № 910/21387/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія Машекспорт» до Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-груп» про стягнення 37 357,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Присяжнюк П.О. (довіреність б/н від 30.10.2013 року); від відповідача:не з'явились. секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

18.11.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Машекспорт» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою № 1184 від 31.10.2013 року (вх. №4250/13) до Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-груп» (далі-відповідач) про стягнення 37 357,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо своєчасної оплати повної вартості робіт за договором на виконання робіт №2012.10.12 від 12.10.2012 року, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 36 000,00 грн. сума основного боргу та 1357, 50 грн. сума пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.11.2013 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 05.12.2013 року.

04.12.2013 року через канцелярію суду від позивача надійшла від позивача заява про перенесення судового засідання не раніше 17.12.2013 року.

У судове засідання 05.12.2013 року представники від позивача та відповідача не з'явилися.

Ухвалою від 05.12.2013 року, на підставі п.1 ст.77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 19.12.2013 року.

18.12.2013 року через канцелярію господарського суду від позивача з супровідним листом № 1223 від 18.12.2013 року (вх. № 25894) надійшли документи на вимогу ухвали суду від 18.11.2013 року.

Також 18.12.2013 року через канцелярію суду позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог № 1225 від 18.12.2013 року (вх. № 25894), в якій просить суд зменшити розмір вимог за позовом на суму 7 184,40 грн., в зв'язку з тим, що відповідач сплатив частину основного боргу в сумі 6 900, 00 грн. та перерахунком пені.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як роз'яснено у п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Беручи до уваги подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що вона за своїм змістом відповідає ст. 22 ГПК України.

Відтак, на розгляд господарського суду передані позовні вимоги остаточно сформовані в заяву про зменшення розміру позовних вимог № 1225 від 18.12.2013 року (вх. № 25894) щодо стягнення з Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою власністю «Транс-груп» 29 100,00 грн. суми основного боргу та 1 073,10 грн. пені.

Представник позивача у судовому засіданні 19.12.2013 року позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання 19.12.2013 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору .

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 19.12.2013 року господарським судом Київської області в порядку вимог ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

12.10.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Машекспорт» (виконавець за договором, позивач у справі) та Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-груп» (замовник за договором, відповідач у справі) було укладено договір на виконання робіт № 2012.10.12 (далі-договір).

Пунктом 1.1. договору виконавець зобов'язується розробити робочу документацію по об'єкту «Реконструкція з розширенням комплексу виробничої бази (цех по ремонту автомобілів)» у відповідності до Завдання на проектування, в подальшому Завдання, що є недійною частиною договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору вартість робіт по договору складає 76 666, 67 грн., крім того ПДВ (20%) в сумі 15 333,33 грн. Всього з ПДВ - 92 000,00 грн.

Оплату по договору замовник здійснює за виконані роботи на поточний рахунок виконавця після отримання документації в повному обсязі відповідно до вимог завдання, на протязі 20 банківських днів після оформлення Акту здачі-приймання робіт (п. 3.2. договору).

Виконавець зобов'язується не пізніше 3-х календарних днів після настання кінцевого терміну виконання робіт по платіжному етапу договору передати замовнику результати виконаних робіт в кількості примірників відповідно до завдання по накладній та акти здачі-приймання, які підписуються уповноваженими особами сторін (п. 4.1. договору).

Згідно п. 4.1. договору замовник зобов'язаний підтвердити отримання вищевказаної документації (оформити печаткою та повернути виконавцю один примірник накладної).

Підписання акту здачі-приймання виконаних робіт замовником є підтвердженням відсутності претензій до виконаних робіт з його боку і являється підставою для проведення розрахунків за виконані роботи (п. 4.4. договору).

Згідно п. 9.1. договір набуває чинності після підписання його обома сторонами.

Термін дії договору закінчується після повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору (п. 9.2. договору).

Таким чином, договір є чинним за період, за який заявлено до стягнення заборгованість.

Господарським судом встановлено, що відповідно до умов договору, позивач у період

16.01.2013 року по 10.12.2013 року виконав роботи на загальну суму 92 000, 00 грн. (з ПДВ), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту здачі-приймання виконаних робіт від 15.01.2013 року (оригінал оглянуто в судовому засіданні).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач в порушення умов договору (п. 3.2. договору) не здійснив повний розрахунок шляхом оплати за фактично виконані роботи позивачем згідно вищевказаного акту здачі-приймання виконаних робіт від 15.01.2013 року.

Як встановлено господарським судом, відповідач лише частково здійснив оплату виконаних робіт (наданих послуг), на загальну суму 62 900,00 грн. , що підтверджується зазначеними платіжними дорученнями:

№ 27 від 16.01.2013 на суму 12 000,00 грн. (оплачено до 12.02.2013);

№ 64 від 29.01.2013 на суму 5 000,00 грн. (оплачено до 12.02.2013);

№ 311 від 24.04.2013 на суму 10 000,00 грн.;

№ 336 від 14.05.2013 на суму 5 000,00 грн.;

№ 357 від 22.05.2013 на суму 5 000,00 грн.;

№ 441 від 26.06.2013 на суму 10 000,00 грн.

№ 462 від 03.07.2013 на суму 5 000,00 грн.;

№ 496 від 19.07.2013 на суму 1 000,00 грн.;

№ 534 від 08.08.2013 на суму 1 000,00 грн.

№ 541 від 09.08.2013 на суму 1 000,00 грн.

№ 550 від 14.08.2013 на суму 1 000,00 грн.

№ 813 від 27.11.2013 на суму 4 900,00 грн.;

№ 842 від 10.12.2013 на суму 2 000,00 грн.

В заяві про зменшення розміру позовних вимог вих. № 1225 (вх. № 25894 від 18.12.2013 року) позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по оплаті виконаних робіт у розмірі 29 100,00 грн., пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 073,10 грн. та витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Позивач обґрунтовує свою заяву вих. № 1225 (вх. № 25894 від 18.12.2013 року) тим, що після подання позовної відповідач здійснив часткову оплату основного боргу в сумі 6 900,00 грн., на підставі чого було здійснено перерахунок розміру пені.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що станом на момент розгляду справи в суді заборгованість відповідача складає 29 100, 00 грн.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого, відповідно до ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2. договору оплату по договору замовник здійснює за виконані роботи на поточний рахунок виконавця після отримання документації в повному обсязі відповідно до вимог завдання, на протязі 20 банківських днів після оформлення Акту здачі-приймання робіт.

Таким чином, виходячи з умов договору та фактично виконаних позивачем робіт за договором, відповідач повинен був здійснити оплату до 12.02.2013 року, згідно акту здачі-приймання виконаних робіт від 15.01.2013 року.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятого на себе за договором зобов'язання в повному обсязі та в строк, встановлений договором, і його заборгованість станом на момент розгляду справи у суді становить 29 100,00 грн.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та докази, що підтверджують виконання ним своїх зобов'язань щодо оплати отриманих послуг, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, та підлягає задоволенню (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) повністю у сумі 29 100,00 грн .

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 1073,10 грн. пені.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості отриманих послуг доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.5. договору за порушення термінів оплати виконавець має право, згідно чинного законодавства України, застосувати до замовника штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,01 % від несплаченої суми за кожний день затримки виконання грошового зобов'язання.

Здійснивши за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» власний розрахунок пені, здійснений на підставі п. 5.5. договору, суд встановив, що він є вірним.

За таких обставин, враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань із оплати наданих позивачем відповідачу виконаних робіт, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 1073,10 грн. пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими, тому позов задоволено повністю у сумі 30 173, 10 грн., з яких 29 100, 00 сума основного боргу та 1 073,10 грн. пеня.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-груп», відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-груп» (07400, Київська обл., місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 18, ідентифікаційний код: 31256942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Машекспорт» (04655, м. Київ, Шевченківський район, узвіз Кудрявський, будинок 7, ідентифікаційний код: 35948278) 29 100 (двадцять дев'ять тисяч сто) грн. 00 коп. основного боргу, 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 10 коп. пені та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 24.12.2013 року