Рішення

від 19.12.2013 по справі 911/4316/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2013 р. Справа № 911/4316/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства Данилівської сільської ради

про стягнення 151 009,71 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Винокуров В.В. (довіреність №14-331 від 16.03.2012 року);

від відповідача: Соловйов Ю.М. (довіреність № 1184 від 04.12.2013 року)

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

19.11.2013 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою №14/2-1832 від 15.11.2013 року (вх. №4271/13) до Комунального підприємства Данилівської сільської ради (далі - відповідач) про стягнення 151 009,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 700700042-ТКЕ-ТЕ/11 на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, що укладений між ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» та Комунальним підприємством Данилівської сільської ради.

У зв'язку з зазначеним та тим, що відповідно до договору про відступлення права вимоги №14/7121/12 від 21.11.2012 року ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» передало ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» право вимоги до Комунального підприємства Данилівської сільської ради за договором № 700700042-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 року, позивач просить суд стягнути з відповідача 140 117,11 грн. основного боргу, 876,47 грн. інфляційних втрат, 6 758,82 грн. 3% річних та 3 347,32 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.11.2013 року було порушено провадження у справі №911/4316/13 та призначено її розгляд на 05.12.2013 року.

05.12.2013 року через канцелярію господарського суду від відповідача надійшло пояснення від 04.12.2013 року №1185 (вх. №25100), в якому Комунальне підприємство Данилівської сільської ради визнав наявність заборгованості. Також відповідач зазначає, що на даний час не має можливості здійснити грошову сплату у зв'язку в відсутністю коштів.

У судове засіданні 05.12.2013 року представники сторін з'явилися, на підставі ч.3 ст. 77 ГПК України господарським судом було оголошено перерву на 19.12.2013 року.

У судове засідання 19.12.2013 року представники сторін з'явились, представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

У судовому засіданні 19.12.2013 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

01.10.2011 року між ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (постачальник за договором, позивач у справі) та Комунальним підприємством Данилівської сільської ради (споживач за договором, відповідач у справі) було укладено договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №700700042-ТКЕ-ТЕ/11 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору постачання «Споживачу» в 2011 році природного газу виключно для вироблення теплової енергії для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Пунктом 11.1. договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині постачання газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Господарським судом встановлено, що у період з жовтня 2012 року по квітень 2012 року на виконання умов договору ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» поставило Комунальному підприємству Данилівської сільської ради на загальну суму 425 344, 72 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання передачі природного газу:

- від 31 жовтня 2011 року на суму 20 258,56 грн.;

- від 30 листопада 2011 року на суму 53 711,24 грн.;

- від 03 січня 2012 року на суму 70 712,51 грн.;

- від 01 лютого 2012 року на суму 92 733,25 грн.;

- від 01 березня 2012 року на суму 107 337,38 грн.;

- від 02 квітня 2012 року на суму 77 896,09 грн.;

- від 30 квітня 2012 року на суму 2 695,64 грн.

Зазначені акти приймання-передачі, оригінали яких оглянуті судом у судовому засіданні, підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Таким чином, на підставі та у відповідності до договору ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» своєчасно та в повному обсязі передавало відповідачеві природний газ. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав. Як зазначає позивач у позовній заяві, заборгованість відповідача за вказаним договором складає 140 117,11 грн.

Наявність вказаної заборгованості відповідача за договором №700700042-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 року підтверджується наявною в матеріалах справи копією Акту звірки взаєморозрахунків по оплаті за природний газ та його транспортування між Васильківська ФЕГГ ПАТ «Київоблгаз» та КП Данилівської сільської ради станом на 31.08.2012 року, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб.

Крім того, відповідач у поясненні також підтверджує наявність вказаної заборгованості за договором №700700042-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 року.

Враховуючи викладене та відсутність в матеріалах справи доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду справи заборгованість Комунального підприємства Данилівської сільської ради за договором №700700042-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 року становить 140 117,11 грн.

Як встановлено господарським судом, 21.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (новий кредитор за договором, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (первісний кредитор за договором) було укладено договір про відступлення права вимоги №14/7121/12, згідно умов якого (п. 1.1) первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора Комунального підприємства Данилівської сільської ради за договором на постачання природного газу №700700042-ТКЕ-Те/11 від 01.10.2011 року у сумі 140 117,11 грн.

Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором (п. 1.2 договору №14/7121/12 від 21.11.2012 року).

Приписами статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, судом встановлено, що до позивача у справі перейшло право вимоги стягнення грошових коштів в сумі 140 117,11 грн., як заборгованості відповідача за договором на постачання природного газу №70070042-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 року.

На підставі укладеного договору №14/7121/12 від 21.11.2012 року та акту приймання-передачі документів від 27.11.2012 року, первісний кредитор повідомив відповідача про уступку права вимоги листом №12-4221 від 27.11.2012 року. Докази направлення повідомлення та копії зазначених документів наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Приписами статей 173, 193 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

При цьому, об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 712, 692 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 6.1 договору №700700042-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2013 року передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням вартості постачання і транспортування газу територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 7-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу .

В порушення умов договору відповідач не здійснив оплату за спожитий природний газ своєчасно та в повному обсязі.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Жодних доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, згідно договору про відступлення права вимоги №14/7121/12 від 21.11.2012 року, сторонами суду надано не було.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що відповідачем факт існування заборгованості не заперечується, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 140 117,11 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу (до 7-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу), позивач просить суд стягнути з відповідача 3 347,32 грн. пені, що нарахована, з урахуванням часткових оплат відповідачем боргу, з 08.12.2011 року по 23.12.11 року; з 15.08.2012 року по 07.10.2012 року;з 15.08.2012 року по 07.10.2012 року; з 08.05.2012 року по 07.11.2012 року.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 217 ГК України зазначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.5. договору на постачання природного газу передбачено, що за невиконання «Споживачем» умов п.6.1. цього договору, «Споживач» зобов'язується (крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку позивача, останнім нараховано пеню з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та виходячи з подвійної облікової ставки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені нарахованих за періоди з 08.12.2011 року по 23.12.2011 року; з 15.08.2012 року по 07.10.2012 року; з 08.05.2012 по 07.11.2012 року з урахуванням часткових оплат відповідачем за отриманий природний газ, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», суд встановив, що він є арифметично вірним і складає 3 347,32 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 3 347,32 грн. підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 786,47 грн. інфляційних втрат, за період з 08.12.2011 року по 23.12.2011 року нарахованих на суму 15 121,82 грн.; з 12.01.2012 року по 17.01.2012 року нарахованих на суму 26 792,10 грн.; з 09.02.2012 року по 16.02.2012 року нарахованих на суму 792,10 грн.; з 08.02.2012 року по 16.02.2012 року нарахованих на суму 92 733,26 грн.; з 15.03.2012 року по 23.04.2012 року нарахованих на суму 64 525,36 грн.; з 08.03.2012 року по 11.05.2012 року нарахованих на суму 107 337,39 грн.

Однак, у зв'язку з тим, що позивач здійснював розрахунок боргу з урахуванням інфляції лише за періоди в яких індекс інфляції більше одиниці, тому розрахунок позивача є невірним.

Що стосується інфляційних втрат, то господарський суд звертає увагу на наступне.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України.

Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Поняття дефляції наведене в "Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін", затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 №519, та у "Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін", затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, згідно яких розраховується індекс споживчих цін, тобто індекс інфляції.

Дефляція - це зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу (на відміну від інфляція - зростання).

У відповідності до зазначених нормативно-правових актів розрахунок індексу споживчих цін за квартал, за період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

При цьому, виключення з цього ланцюга одного чи декількох індексів з тих підстав, що вони свідчать про дефляцію (тобто зменшення вартості грошей, що мале місце протягом одного чи декількох періодів) протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному.

Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом, і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, - будь-то позивач, відповідач чи суд, тому інфляційні мають розраховуватись з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду україни від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», в якому зазначено сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 № 62-97 р].

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» встановив, що розмір суми боргу з урахуванням індексу інфляції складає - 441,18 грн., тобто інфляційні втрати у заявлений період відсутні.

Розрахунок інфляції за таблицею ЛИСТОПАД 2011 року

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції? 08.12.2011 - 23.12.2011 15121.82 1.002 30.24 15152.06 Розрахунок інфляції за таблицею ГРУДЕНЬ 2011 року

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції? 08.01.2012 - 11.01.2012 41792.1 1.000 0.00 41792.10 12.01.2012 - 17.01.2012 26792.1 1.002 53.58 26845.68 18.01.2012 - 08.02.2012 16792.1 1.000 0.00 16792.10 09.02.2012 - 16.02.2012 792.1 1.002 1.58 793.68 Розрахунок інфляції за таблицею СІЧЕНЬ 2012 року

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції? 08.02.2012 - 16.02.2012 92733.26 1.002 185.47 92918.73 17.02.2012 - 14.03.2012 84525.36 1.000 0.00 84525.36 15.03.2012 - 23.04.2012 64525.36 1.003 193.58 64718.94 24.04.2012 - 04.05.2012 59525.36 1.000 0.00 59525.36 05.05.2012 - 11.05.2012 9525.36 1.000 0.00 9525.36 Розрахунок інфляції за таблицею ЛЮТИЙ 2012 року

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції? 08.03.2012 - 11.05.2012 107337.39 1.003 322.01 107659.40 12.05.2012 - 25.07.2012 72862.75 0.992 -582.90 72279.85

26.07.2012 - 14.08.2013 59525.37 1.000 0.00 59525.37 Розрахунок інфляції за таблицею БЕРЕЗЕНЬ 2012 року

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції? 08.04.2012 - 14.08.2013 77896.09 0.992 -623.17 77272.92 Розрахунок інфляції за таблицею КВІТЕНЬ 2012 року

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції? 08.05.2012 - 14.08.2013 2695.65 0.992 -21.57 2674.08 Таким чином, у задоволенні позову в частині стягнення на користь позивача інфляційних втрат у сумі 786,47 грн. суд відмовляє.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму боргу, є правомірною.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних а допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», суд встановив, що він є невірним та становить 6776,72 грн.

Однак, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 6 758,82 грн., заяв про збільшення позовних вимог, у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п. 2 с. 83 Господарського процесуального кодексу України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 року № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»), позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягнення сумі боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 42,40 грн. нарахованих на суму заборгованості в період з 01.11.2011 року по 25.02.2011 року.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 6 758,82 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись, законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у сумі 150 223, 25 , з яких основний борг - 140 117,11 грн., пеня - 3 347,32 грн. та 3 % річних - 6 758,82 грн.

В іншій частині позову, а саме в стягненні 786,47 грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Як роз'яснено у п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

З огляду на викладене та враховуючи, що спір виник з вини відповідача, судовий збір відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладається повністю на Комунальне підприємство Данилівської сільської ради в розмірі 3020,19 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Данилівської сільської ради (08621, Київська область, Васильківський район, с. Данилівка, Військове містечко № 21, буд. 6, кв. 1-А, ідентифікаційний код: 33532756) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський район, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 140 117 (сто сорок тисяч сто сімнадцять) грн. 11 коп. основного боргу, 3 347 (три тисячі триста сорок сім) грн. 32 коп. пені, 6 758 (шість тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 82 коп. 3% річних та 3 020 (три тисячі двадцять) грн. 19 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 24.12.2013 року