Рішення

від 26.12.2013 по справі 909/1375/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2013 р. Справа № 909/1375/13 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г.З., при секретарі судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західхімліс", вул.Василіянок, 62-А, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудпостач", юридична адреса: вул.Промислова,11, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300

про стягнення заборгованості в сумі 21195,07грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Головатчук П.С. - директор товариства, протокол зборів засновників товариства № 1-У від 13.10.1997р.

від відповідача: не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західхімліс" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудпостач" заборгованості в сумі 21195,07грн., в тому числі 19960 грн. основного боргу за поставлену продукцію з врахуванням індексу інфляції та 1195,07 грн. 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві .

Відповідач в судове засідання не з"явився, витребуваних доказів суду не подав, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалою від 17.12.13, доказ вручення якої міститься в матеріалах справи.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

У відповідності до п.3.14 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо її явку судом визнано обов'язковою, може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західхімліс" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембудпостач" (відповідач) укладено договір №0248 від 04.01.11, який за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу, відповідно до умов якого, продавець зобов'язувався продати, а покупець зобов'язувався прийняти та здійснити оплату товару в кількості та терміни, вказані у специфікації, рахунку - фактурі (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору при розрахунку між сторонами приймається договірна ціна згідно виставленого рахунку - фактури, та накладної на відпуск товару.

В ціну продукції (товару) включено ПДВ. Транспортні витрати несе покупець продукції (п. 2.2. договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що оплата продукції: попередня оплата, а при домовленості між сторонами оплата проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 10-ти банківських днів з моменту отримання товару.

У відповідності до п. 3.2. договору днем проведення оплати вважається день зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами і діяв до 31.12.2011 року, а при умові заборгованості однієї із сторін, до повного погашення даної заборгованості (п. 9.1. договору).

На виконання умов договору, позивачем передано відповідачу продукцію на загальну суму 21088,04 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 16.11.11, а саме: № 11/00414 на суму 11066,4 грн., № 11/00417 на суму 154,18 грн. та № 11/00419 на суму 9867,46 грн.

Враховуючи, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар в сумі 1088,04 грн., заборгованість перед позивачем станом на день звернення до суду становила 20000 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу претензію №0059/03 від 01.03.13 про погашення заборгованості (міститься в матерілах справи), але останній залишив її без відповіді і задоволення.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено в ч.1 ст. 188 ГК України.

Якщо у зобов"язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував, а тому суд вважає позовну вимогу про стягнення 19960 грн. основного боргу за поставлену продукцію з врахуванням індексу інфляції обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Слід визнати обгрунтованою вимогу позивача щодо стягнення 1195,07 грн. 3% річних, оскільки відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Правильність нарахування 3% річних судом перевірено.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1720,5 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 612, 614, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -85Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Західхімліс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудпостач" про стягнення заборгованості в сумі 21195,07грн. - задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудпостач", юридична адреса: вул.Промислова,11, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, ідентифікаційний код 22191495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західхімліс" (вул. Василіянок, 62-А, м.Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76018, ідентифікаційний код 25068097) - 19960 (дев"ятнадцять тисяч дев"ятсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 1195 (одну тисячу сто дев"яносто п"ять) грн. 07 коп. - 3% річних та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 27.12.13

Суддя Г.З. Цюх

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"