Рішення

від 10.12.2013 по справі 911/4217/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"10" грудня 2013 р. Справа № 911/4217/13

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хавестер", м. Київ до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Леся Сердюка, Баришіввський район, с. Бзів про стягнення 21866,08грн. за участю представників:

позивача:Ігнатенко К.Е - дов. від 01.10.2012р. відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Хавестер" (далі - позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Леся Сердюка (далі - відповідач) про стягнення 21866,08 грн., з яких 19099,53 грн. основний борг, 1390,86 грн. 3% річних та 1375,69 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 24.03.2011р. № 258 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов'язується поставити, а відповідач - покупець прийняти та оплатити товар - запасні частини для сільськогосподарської техніки (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються безпосередньо між постачальником та покупцем в національній валюті України (гривні) у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у порядку 100% попередньої оплати.

Згідно п. 6.1 та п. 6.3 договору передача товару здійснюється на умовах FCA м. Київ у відповідності до норм "Інкотермс-200". Умови поставки - самовивіз транспортом покупця.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011р., але в будь-якому випадку до моменту повного його виконання. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомить другу сторону в письмовій формі про розірвання договору, строк його дії автоматично продовжується на 1 календарний рік (п. 12.1, 12.2 договору).

На виконання умов договору позивач по видатковим накладним від 12.04.2011р. № РН-0001260 на суму 6569,17 грн., від 10.05.2011р. № РН-0002029 на суму 588,13 грн. та від 17.05.2011р. № РН-0002231 на суму 11942,23 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 19099,53 грн., а відповідач на підставі довіреностей від 12.04.2011р. серії ЯПЖ № 185900, від 10.05.2011р. № 13 та від 17.05.2011р. № 27 вказаний товар прийняв.

Перелічені видаткова накладна підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін.

Для оплати поставленого по переліченим видатковим накладним товару позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки-фактури від 12.04.2011р. № СФ-0001690 на суму 6569,17 грн., від 10.05.2011р. № СФ-0002573 на суму 588,13 грн. та від 16.05.2011р. № СФ-0002794 на суму 11942,23 грн., посилання на які містяться у відповідних видаткових накладних. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Проте відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань розрахунків за поставлений товар не здійснив, у зв'язку з чим позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 11.09.2013р. вих. № 53, якою вимагав погасити заборгованість за поставлений за договором товар у загальній сумі 19099,53 грн. Вказану кореспонденцію відповідач отримав 17.09.2013р. про що свідчить підпис представника відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 11.09.2013р. № 0306705246027, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач зазначену претензію залишив без відповіді та задоволення, внаслідок чого за ним на час звернення позивача з даним позовом до суду рахувався борг у розмірі 19099,53 грн.

Розмір зазначеної заборгованості підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків між сторонами у справі, згідно якого сальдо станом на 31.12.2011р. на користь позивача складає суму 19099,53 грн., а також відображена у оборотно-сальдовій відомості за період з 01.01.2011р. по 18.10.2013р. Зазначений акт звірки взаємних розрахунків підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Судом досліджено, що відповідач під час розгляду справи сплатив на користь позивача 28.11.2013р. грошові кошти в сумі 5099,53 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за 28.11.2013р., оригінал якої залучений до матеріалів справи.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи сплачена частково сума основного боргу в розмірі 5099,53 грн. то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 5099,53 грн. основного боргу припинити.

За таких обставин, за відповідачем на час розгляду справи рахується борг в розмірі 14000 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару у спірному періоді по переліченим вище видатковим накладним.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 14000 грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 14000 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3% річних з простроченої суми за загальний період прострочення 17.05.2011р. по 18.10.2013р. за 886 днів прострочення складають 1390,86 грн.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, положення п. 4.1 договору, згідно якого розрахунки у порядку 100% попередньої оплати, приписи ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару а також, дати видаткових накладних, за якими позивачем було здійснено відповідачу поставку товарів згідно договору, прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар починається з наступного дня після дати поставки товару, визначеної у відповідній видатковій накладній, тобто прострочення із здійснення розрахунків за поставлений товар по видатковій накладній від 12.04.2011р. № РН-0001260 на суму 6569,17 грн. починається з 13.04.2011р., по видатковій накладній від 10.05.2011р. № РН-0002029 на суму 588,13 грн. - з 11.05.2011р. та по видатковій накладній від 17.05.2011р. № РН-0002231 на суму 11942,23 грн. - з 18.05.2011р.

Таким чином, згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням встановленого початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, періоду нарахування 3% річних, заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три проценти річних за прострочення зі сплати 7157,30 грн. за період з 17.05.2011р. по 18.10.2013р. в сумі 520,62 грн., а за прострочення зі сплати 11942,23 грн. за період з 18.05.2011р. по 18.10.2013р. в сумі 867,70 грн., що загалом складає 1388,32 грн. В решті заявлених до стягнення сум трьох процентів річних суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Крім того, позивач на підставі п. 8.6 договору просить суд за порушення покупцем строків оплати товару стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, розмір якої за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 18.04.2013р. по 18.10.2013р. складає 1375,69 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, прострочення із здійснення розрахунків за поставлений товар по видатковій накладній від 12.04.2011р. № РН-0001260 на суму 6569,17 грн. починається з 13.04.2011р., по видатковій накладній від 10.05.2011р. № РН-0002029 на суму 588,13 грн. - з 11.05.2011р. та по видатковій накладній від 17.05.2011р. № РН-0002231 на суму 11942,23 грн. - з 18.05.2011р., а відтак і нарахування пені з огляду на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України на прострочені суми із здійснення розрахунків за поставлений товар повинно здійснюватись починаючи з дня виникнення прострочення плюс 6 місяців. В той же час, позивачем нараховується пеня в період з 18.04.2013р. по 18.10.2013р.

Оскільки нарахування пені на прострочені платежі за відповідні періоди згідно ч. 6 ст. 232 ГК України припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а розрахунок пені, здійснений позивачем, на прострочені платежі, знаходиться поза межами такого шестимісячного періоду, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені в розмірі 1375,69 грн. з огляду на їх безпідставність.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що борг відповідача в сумі 14000 грн. перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 14000 грн. основного боргу та 1388,32 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог, провадження по яким не припинено, суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру доведених та обґрунтованих вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення 5099,53 грн. основного боргу.

2. Решту позову задовольнити частково.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Леся Сердюка (07527, Київська область, Баришівський р-н, с. Бзів, вул. Леніна, 24, ідентифікаційний код 00857479) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хавестер" (03680, м. Київ, вул. Виборзька, 99, ідентифікаційний код 31115663) 14000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1388 (одну тисячу триста вісімдесят вісім) грн. 32 коп. 3% річних, 1612 (одну тисячу шістсот дванадцять) грн. 06 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 26.12.2013р.