Рішення

від 26.12.2013 по справі 906/1737/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" грудня 2013 р. Справа № 906/1737/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.,

при секретарі Гекалюк О.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: Аксьонова Ю.В. - директора, наказ №3-ОП від 16.12.2005р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Приват Ліс Сервіс" (с.Можари, Овруцький район, Житомирська область)

про стягнення 34872,50 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Приват Ліс Сервіс" про стягнення боргу в сумі 34872,50грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.11.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 12.12.2013р. та зобов'язано сторони надати документи, необхідні для розгляду справи.

У зв'язку із неявкою представника відповідача, невиконання ним вимог ухвали суду, ухвалою від 12.12.2013р., необхідністю витребування доказів, господарський суд відклав розгляд справи на 26.12.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №1000212878810 про вручення 17.12.2013р. уповноваженій особі відповідача рекомендованого листа.

Неявка представника відповідача в судове засідання та неподання останнім письмового відзиву на позовну заяву не перешкоджають вирішенню спору по суті. Спір розглянуто за наявними матеріалами справи у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсал" (позивач/продавець) та Приватним підприємством "Приват Ліс Сервіс" (відповідач/покупець) було укладено договір купівлі-продажу №37 Н/С (далі - договір, а.с.9-10), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, пиловник неокорений хвойних порід (сосна), на франко нижньому складі (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар на мовах договору.

Згідно з п.п.1.2, 1.3 договору, за взаємною згодою сторін для визначення характеристик, асортименту, кількості, вартості та ціни одиниці товару оформлюються у письмовій формі у Додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною. В разі збільшення ціни товару або зміни асортименту, кількості оформлюються новим додатком до цього договору. Ціни можуть змінюватись по квартально, згідно аукціонів.

Ціна договору складається з вартості товару продавця і визначається додатком №1 до договору, яка становить 546500,00грн. (п.2.1 договору).

У пункті 3.2 договору сторони встановили, що розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або, за погодженням сторін, в інших формах, не заборонених чинним законодавством.

Відповідно до п.4.1 договору, передача та прийомка товару здійснюється на франко нижньому складі продавця.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по ньому, але не пізніше як до 31.12.2012р. (п.6.1 договору).

01.10.2012р. сторони підписали додаток №1 до договору №37 Н/С від 01.10.2012р., в якому визначили характеристику, асортимент, кількість, вартість та ціну одиниці товару (а.с.11).

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов укладеного 01.10.2012р. між сторонами договору купівлі-продажу №37 Н/С, позивач 02.10.2012р. та 12.11.2012р. передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 79245,10грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними №359 від 02.10.2012р. на суму 34372,60грн., №423 від 12.11.2012р. на суму 44872,75грн. (а.с.38,15), довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №35 від 01.10.2012р. (а.с.12-13) та податковими накладними від 02.10.2012р., від 12.11.2012р. (а.с.16-17).

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у відповідача виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.1 договору купівлі-продажу №37 Н/С від 01.10.2012р., покупець здійснює 100% попередню оплату за заявлену партію лісосировини.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено лише часткову передоплату за товар в сумі 4372,60грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №20 від 01.10.2012р. (а.с.18).

Отже, відповідачем не було здійснено 100% передоплати, передбаченої п.3.1 договору купівлі-продажу №37 Н/С від 01.10.2012р.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, товар поставлявся позивачем відповідачу без 100% передоплати, що свідчить про те, що сторонами фактично змінено умови договору в частині проведення розрахунку.

Крім того, до звернення позивача з позовом у даній справі, відповідачем проведено оплату отриманого товару на суму 40000,00грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами: №22 від 10.10.2012р. на суму 10000,00грн. (а.с.18), №23 від 11.10.2012р. на суму 10000,00грн. (а.с.19), №24 від 12.10.2012р. на суму 10000,00грн. (а.с.19) та банківськими виписками: за 29.01.2013р. на суму 5000,00грн. (а.с.22), за 12.07.2013р. на суму 5000,00грн. (а.с.23).

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до господарського суду, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 34872,50грн. (79245,10грн. - 4372,60грн. - 10000,00грн. - 10000,00грн. - 10000,00грн. - 5000,00грн. - 5000,00грн.).

У відповідності з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв'язку з невиконанням ПП "Приват Ліс Сервіс" своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №37 Н/С від 01.10.2012р., ТОВ "Універсал" зверталось до відповідача з вимогою вих.№127 від 24.09.2013. про погашення заборгованості в розмірі 34872,50грн. (а.с.24-25); докази отримання відповідачем (а.с.26).

Проте, відповідач відповіді на вимоги позивач не надав, заборгованість не погасив, що стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість заявленого позову, господарський суд враховує таке.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з купівлі-продажу товару, до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України.

На час розгляду справи, ПП "Приват Ліс Сервіс" не надало суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 34872,50грн.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо). Наявність заборгованості в сумі 34872,50грн. відповідач визнав, що підтверджується підписаним представниками сторін та скріпленим печатками підприємств актом звірки розрахунків №50 від 12.12.2013р. (а.с.39).

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 34872,50грн. основного боргу є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 626, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 175,193 ГК України та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Приват Ліс Сервіс" (11130, Житомирська область, Овруцький район, с.Можари, вул.Шкільна, буд.1, ідентифікаційний код 37260268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал" (04073, м.Київ, Московський проспект, 11, ідентифікаційний код 31612169)

- 34872,50грн. боргу,

- 1720,50грн. витрат по сплаті судового забору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.12.13

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек.);

3 - відповідачу (рек. з пов).