Рішення

від 23.12.2013 по справі 913/3129/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

23 грудня 2013 року Справа № 913/3129/13

Провадження № 6/913/3129/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області

до відповідача Державного підприємства "Донбасантрацит", м. Красний Луч Луганської області

про стягнення 4 996 грн. 26 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Липова К.С.

У засіданні брали участь :

від позивача - Бондаренко В.А., довіреність від 01.04.13, № 1-3/3д-58;

від відповідача - Смиков С.О., довіреність від 02.01.13, № 1-1/22.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 517 872 грн. 68 коп. за договором № 20 на експлуатацію залізничних під'їзних колій від 01.01.2010.

Відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву від 16.12.2013, за якими останній зазначає, що договір № 20 від 01.01.2010 був підписаний іншою юридичною особою, а саме - ДВАТ ПРПП ДХК «Донбасантрацит», а не ДП «Донбасантрацит».

Фактично протягом 2011 року між сторонами існували відносини на умовах усної домовленості, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних послуг. В той же час, позивач не звертався до відповідача з відповідною вимогою про оплату відповідних послуг, у зв'язку з чим термін виконання зобов'язання в сумі 517 872 грн. 68 коп. не настав.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.

01.01.2010 між ДП «Донбасантрацит» та ДП «Донбасантрацитвантажтранс» був укладений договір № 20 на експлуатацію залізничних під'їзних колій. За умовами вказаного договору позивач зобов'язався надати у користування залізничні колії, а відповідач зобов'язався оплатити надані послуги.

Відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України № 574 від 29.12.2010 діяльність ДП «Донбасанатрацитвантажтранс» була припинена шляхом реорганізації - приєднання до ДП «Ровенькиантрацит».

01.12.2011 між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» укладено концесійний договір, де Міністерство - концесієдавець, а ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» - концесіонер.

Відповідно до п. 1 концесійного договору концесієдавцем концесіонеру на платній та строковій основі надане право на управління (експлуатацію) цілісним майновим комплексом ДП «Ровенькиантрацит».

Відповідно до п. 33.8 вказаного договору концесіонер є правонаступником ДП «Ровенькиантрацит» за майновими та немайновими правами та обов'язками, які сформувалися на дату укладення концесійного договору та передані концесіонеру за зведеним актом приймання-передачі.

На виконання прийнятих зобов'язань за договором в період: січень 2011 - грудень 2011, підприємством відповідачу надавалися відповідні послуги - надано в експлуатацію під'їзні колії ст. Краснокутськая - ВП «Шахта Краснокутська - 4 234, 4 м.; колія до ст. Краснокутська - 2 395, 9 м.

Між сторонами були підписані акти приймання-передачі наданих послуг та позивачем виставлено відповідачу рахунків на суму 542 454 грн. 79 коп.

Відповідачем оплата наданих послуг здійснена частково в сумі 24 582 грн. 11 коп., у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 517 872 грн. 68 коп.

Оскільки відповідачем оплата в добровільному порядку здійснена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом, який обґрунтовує посиланням на ст. ст. 526, 610, 612 ЦК України та інші.

Відповідач проти позову заперечує.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

01.01.2010 між ДП «Донбасантрацитвантажтранс» (Виконавець) та ДП «Донбасантрацит» (Замовник) був укладений договір № 20 на експлуатацію залізничних під'їзних колій.

Згідно п. 1 власник колії надає в користування, а підприємство приймає у тимчасову експлуатацію залізничні колії, які є власністю ДП «Донбасантрацитвантажтранс».

Підприємство здійснює оплату за користування згідно калькуляції.

Згідно п. 2.2 договору в редакції протоколу розбіжностей - підприємство здійснює оплату протягом місяця, наступного за звітним на підставі рахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В преамбулі договору зазначено, що замовником є ДП «Донбасантрацит» в особі в.о. генерального директора Перепелиці Б.А., що діє на підставі статуту. В той же час, за розділом договору: «Юридичні адреса та реквізити сторін» підприємством визначено: Державне відкрите акціонерне товариство «Підприємство з реалізації та поставок продукції» Державної холдінгової компанія «Донбасантрацит» з адресою: м. Красний Луч, Луганської області, вул. Дружби, буд.24, код 00183093, та договір скріплено печаткою вказаного підприємства і підписано директором Шахназаровою І.В. При цьому, адреса відповідача у справі - ДП «Донбаснтрацит»: м. Красний Луч, Луганської області, вул. Косіора, буд. 10, код 32446546.

В даному випадку, відповідач не є стороною за договором № 20 від 01.01.2010.

Відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України № 574 від 29.12.2010 діяльність ДП «Донбасанатрацитвантажтранс» була припинена шляхом реорганізації - приєднання до ДП «Ровенькиантрацит». 17.06.2011 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - ДП «Донбасантрацитвантажтранс».

Крім цього, 01.12.2011 між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» укладено концесійний договір, де Міністерство - концесієдавець, а ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» - концесіонер.

Відповідно до п. 1 концесійного договору концесієдавцем концесіонеру на платній та

Відповідно до п.1 вказаного договору Концесієдавець надає Концесіонеру на платній та строковій основі право на управління (експлуатацію) цілісним майновим комплексом ДП "Ровенькиантрацит", та на добудову об'єктів незавершеного будівництва у складі цілісного майнового комплексу підприємства на умовах взяття Концесіонером на себе зобов'язання щодо використання цілісного майнового комплексу підприємства та об'єктів незавершеного будівництва у складі цілісного майнового комплексу підприємства, для комплексного забезпечення задоволення громадських потреб.

Відповідно до п.2 Концесійного договору цілісним майновим комплексом підприємства є майно, що складається з державного майна, яким підприємство наділене на праві господарського відання, а також державного майна, яке придбане підприємством станом на 30.04.2011р., дату інвентаризації майна підприємства, у власність при здійсненні господарської діяльності на базі майна, попередньо отриманого у господарське відання (основні засоби, у тому числі незавершене будівництво, нематеріальні активи), та яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку об'єктів права державної власності, які можуть надаватись в концесію» від 11.12.1999р. №2293 забезпечує комплексне надання послуг у сферах господарської діяльності: пошук, розвідка, видобування корисних копалин, надання послуг у житлово-експлуатаційній сфері, використання об'єктів соціально-культурного призначення.

У п. 33.4 Концесійного договору визначено, що Концесієдавець не пізніше трьох днів з моменту надання підприємством належним чином оформлених передавальних актів готує на підставі цих передавальних актів зведений акт приймання-передачі майна у складі об'єкта концесії, майна, яке передається Концесіонеру за цим договором на відповідальне зберігання, утримання під час концесії відповідно до п.3 цього договору, а також майнових та немайнових прав та обов'язків, між Концесієдавцем та Концесіонером, підписаний зі свого боку, надає його на підписання Концесіонеру.

На підставі п. 33.7. Концесійного договору Концесіонер набуває право на майно, майнові та немайнові права та обов'язки, визначені у передавальних актах, передбачених у п.п.33.1 цього пункту договору, з дати підписання Концесієдавцем та Концесіонером Зведеного Акта приймання-передачі майна.

Пунктом 33.8. Концесійного договору передбачено, що Концесіонер є правонаступником підприємства за майновими та немайновими правами та обов'язками, які сформувалися у підприємства станом на дату укладення між сторонами Договору та передані Концесіонеру за зведеним актом приймання-передачі майна, передбаченим п.33.4 цього пункту договору, з моменту його укладення між сторонами.

До матеріалів справи позивачем надано зведений акт приймання-передачі майна підписаний Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" відповідно до п. 33.4 концесійного договору від 01.12.2011.

Крім цього, позивачем до суду надано підписаний між ДП "Ровенькиантрацит" та ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" передавальний акт № 3/РА від 01.12.2011, відповідно до якого дебіторська та кредиторська заборгованість, яка сформувалася у ДП "Ровенькиантрацит" станом на 01.12.2011 передається Концесіонеру відповідно до концесійного договору від 01.12.2011, укладеного між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит". В даному акті відсутні відомості щодо передачі дебіторської заборгованості за договором № 20 від 01.01.2010.

Відповідно до норми ст.19 Основного Закону держави - Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вказані положення, позивач при зверненні з позовом мав обґрунтувати свої вимоги поданими суду доказами, а відповідач - спростувати доводи позивача. Тобто, виходячи з наведених приписів, згідно з принципом змагальності саме позивач мав надати суду певні докази допущення відповідачем порушень та наявності відповідної заборгованості. У разі ж надання позивачем відповідних доказів та невизнання певних обставин відповідачем, на останнього покладається обов'язок їх спростування.

В даному випадку, позивачем не було доведено суду, що за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 517 872 грн. 68 коп. за договором № 20 від 01.01.2010.

За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача у справі.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 26.12.2013.

Суддя Т.А. Василенко