Рішення

від 18.12.2013 по справі 910/20972/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20972/13 18.12.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Совант"

про стягнення 131 536,72 грн. та розірвання договору,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Совант" про стягнення заборгованості по лізинговим платежам в сумі 123 733,42 грн., пені в сумі 6 231,40 грн. та трьох процентів річних у сумі 1 571,90 грн. відповідно до договору фінансового лізингу від 29.02.2012 № 120229/067 та розірвання договору фінансового лізингу від 29.02.2012 № 120229/067.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання представників сторін, які були належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд встановив:

До прийняття рішення у справі позивач надав суду уточнений розрахунок пені, за яким позивач здійснив розрахунок пені по кожному несплаченому лізинговому платежу та просить суд стягнути пеню в сумі 6 231,40 грн.

Позов мотивовано тим, що 29.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг", далі Лізингодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Совант", далі Лізингоодержувач, укладений договір фінансового лізингу № 120229/067, далі Договір, предметом якого є транспортний засіб HOWO ZZ 3407S2867, строк лізингу - 40 місяців. Валютою договору визначено українську гривню. Предмет лізингу був переданий по акту приймання-передачі від 29.02.2012.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили розмір першого та щомісячних лізингових платежів, який становить 12 376,06 грн. з яких відшкодування вартості предмета лізингу - 4 723,72 грн., банківські відсотки та комісія - 7 652,34 грн.

Згідно п. 8.2 Додатку № 2 до Договору нарахування щомісячних лізингових платежів розпочинаються з дати підписання сторонами акту прийому-передачі предмету лізингу, але не пізніше п'яти днів з дати повідомлення Лізингоодержувача про готовність предмету лізингу до передачі.

Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати на користь Лізингодавця лізингові платежі (п. 8.1 Додатку № 2 до Договору). Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати щомісячні та спеціальні лізингові платежі не пізніше 7 числа кожного місяця (п. 8.3 Додатку № 2 до Договору).

Відповідно до п. 8.4 Додатку № 2 до Договору неодержання рахунку Лізингоодержувачем, не звільняє його від зобов'язання своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Пунктом 10.1.4 Додатку № 2 до Договору передбачено, що Лізингодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від Договору, якщо прострочення сплати Лізингоодержувачем будь-якого лізингового платежу чи його частини становить більше 30 календарних днів.

Проте, всупереч прийнятих обов'язків, Лізингоодержувач зобов'язання за договором щодо своєчасної сплати лізингових платежів не виконав у повному обсязі , у зв'язку з чим за ним утворився основний борг в сумі 123 733,42 грн. за період з листопада 2012 по серпень 2013.

Згідно п. 8.16 Додатку № 2 до Договору у разі прострочення сплати лізингових платежів, Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь Лізингодавця пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Тому позивач намагається стягнути з відповідача пеню в сумі 6 231,40 грн.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього три проценти річних в сумі 1 571,90 грн. за весь період прострочення з 08.12.2012 по 26.09.2013.

У зв'язку з істотним порушенням договору відповідачем, позивач просить суд розірвати договір фінансового лізингу № 120229/067 від 29.02.2012.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін, та досліджено правову норму, яку потрібно застосовувати у спірних відносинах. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

Статтею 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", далі Закон, за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що грошове зобов'язання з боку відповідача не виконано належним чином, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів неможливості виконання вказаного зобов'язання. Беручі до уваги наявні в матеріалах справи докази, виставлені відповідачу рахунки на оплату лізингових платежів за період з листопада 2012 по серпень 2013, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо оплати лізингових платежів в сумі 123 733,42 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача та мала місце несвоєчасна оплата за Договором, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, передбаченої п. 8.16 Додатку № 2 до Договору, обґрунтовані та підлягають задоволенню, а наданий позивачем розрахунок пені в сумі 6 231,40 грн. відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи те, що грошове зобов'язання з боку відповідача виконано несвоєчасно, тому позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних у сумі 1 571,90 грн. за період з 08.12.2012 по 26.09.2013 вважаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Стаття 651 ЦК України містить підстави для зміни та розірвання договору, за умовами того, що:

Ш згода сторін на це;

Ш за рішенням суду;

Ш порушення істотних умов договору;

Ш одностороння відмова від договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору фінансового лізингу, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. У даному випадку, законодавець не вимагає від сторони за договором надіслання такої вимоги передбаченою статтею 188 ГК України.

Несплата щомісячних лізингових платежів є істотним порушенням Договору, за такими обставинами, позовні вимоги щодо розірвання договору фінансового лізингу від 29.02.2012 № 120229/067 укладеного між Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Совант" слід задовольнити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Совант", згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 18.12.2013 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 10, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 526, 625, 651, 806 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 232, 291 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, частиною другою та третьою ст. 85 ГПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Совант" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Совант", 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 22А, код ЄДРПОУ 36185913, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг", 03039, м. Київ, вул. Віктора Забіли, буд. 5, приміщення № 120, код ЄДРПОУ 37258463, заборгованість по лізинговим платежам в сумі 123 733,42 грн., пеню в сумі 6 231,40 грн., три проценти річних у сумі 1 571,90 грн. та судовий збір у розмірі 3 777,73 грн., видавши наказ.

3. Розірвати договорів фінансового лізингу № 120229/067 від 29.02.2012, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Совант".

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 23.12.2013 року

Суддя Ю.О.Підченко