Рішення

від 23.12.2013 по справі 910/20158/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20158/13 23.12.13

За позовомПершого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради доЗакритого акціонерного товариства «Монтано інвест» пророзірвання договору оренди землі та зобов'язання повернення земельної ділянки Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився від прокуратури:Долгорук С.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Монтано інвест» (надалі - «Товариство») про розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за договором оренди земельної ділянки від 24.09.2003 р., зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 29.10.2003 р. за №91-6-00183, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для розірвання такого договору та зобов'язання відповідача повернути отриману земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.11.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.11.2013 р. розгляд справи відкладено до 23.12.2013 р. у зв'язку із неявкою представників позивача, відповідача та невиконанням ними вимог ухвали суду.

Прокурор в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №27491271, отриманим представником позивача 03.12.2013 р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01004, м. Київ, пров. Івана Козловського, 5, кв. 14, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №17573449 від 14.11.2013 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач та відповідач повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради №36/757 від 24.02.2000 р. Товариству оформлено право оренди строком на 50 років на земельну ділянку площею 0,04 га для експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Рейтарській, 4 у Шевченківському районі у зв'язку з переходом права власності на будівлю.

На підставі вказаного рішення між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки від 24.09.2003 р., який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 24.09.2003 р. за реєстровим №930 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 29.10.2003 р. за №91-6-00813 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради №36/757 від 24.02.2000 р. передає, а орендар приймає в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Рейтарська, 4 у Шевченківському районі м. Києва, розміром 0,0410 га для експлуатації та обслуговування житлового будинку у межах, які переносяться в натуру (на місцевість) і зазначені в плані, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендодавцеві орендну плату у грошовій формі, незалежно від результатів свої діяльності.

Згідно з п. 2.5 Договору орендна плата вноситься орендарем щомісячно впродовж тридцять календарних днів, наступних за останнім календарних днем звітного місяця.

Відповідно до п. 11 Договору за порушення умов договору або умов використання земельної ділянки сторони несуть відповідальність встановлену законодавством.

Із матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС листом №49/9/15.9-33 від 11.06.2013 р. звернулася до прокуратури Шевченківського району м. Києва з повідомленням про невиконання Товариством обов'язків зі сплати орендної та утворення заборгованості у розмірі 0,26 тис. грн.

Крім того, листом №861/9/26-59-15-08-41 від 24.09.2013 р. ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було повідомлено прокуратуру Шевченківського району м. Києва про те, що починаючи з 2010 року Товариство нарахувань та сплату орендної плати не проводить.

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку прокурора, підстав для розірвання Договору у зв'язку з невиконання відповідачем покладених на нього згідно Договору обов'язків.

Договір є договором оренди земельної ділянки, а тому спірні правовідносини регулюються в т.ч. законодавством України про оренду землі.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За замістом ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що за оренду земельної ділянки орендар сплачу орендодавцеві орендну плату у грошовій формі, незалежно від результатів свої діяльності.

Згідно з п. 2.5 Договору орендна плата вноситься орендарем щомісячно впродовж тридцять календарних днів, наступних за останнім календарних днем звітного місяця.

Відповідно до п. 11 Договору за порушення умов договору або умов використання земельної ділянки сторони несуть відповідальність встановлену законодавством.

Із матеріалів справи вбачається, що з 2010 року Товариством систематично не сплачувалась орендна плата згідно умов Договору, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 0,26 тис. грн., що підтверджується листами ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС листом №49/9/15.9-33 від 11.06.2013 р. та ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №861/9/26-59-15-08-41 від 24.09.2013 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання зобов'язання відповідача щодо сплати орендних платежів за користування спірною земельною.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності незалежних від нього обставин, які перешкоджали належному виконанню умов п. 2.5 Договору.

За таких обставин позовні вимоги прокурора про розірвання договору оренди земельної ділянки від 24.09.2003 р., укладеного між Київською міською радою та Товариством, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 24.09.2003 р. за реєстровим №930 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 29.10.2003 р. за №91-6-00813 є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, прокурор просить зобов'язати Товариство повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,0410 га, вартістю 854 998,64 грн., що знаходиться за адресою: вул. Рейтарська, 4 у Шевченківському районі м. Києва, кадастровий номер - 8000000000:91:175:0006.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно з п. 7.2 Договору орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання після припинення або розірвання цього договору.

Пунктом 8 Договору передбачено, що після припинення дії договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її у оренду.

Оскільки судом встановлено наявність підстав для розірвання Договору, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про повернення спірної земельної ділянки Київській міській раді.

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду прокурором в інтересах держави в особі Київської міської ради суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Ст. 36 1 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац третій частини першої та частина третя ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Враховуючи викладене, перший заступник прокурора Шевченківського району правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Київської міської ради.

Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 24.09.2003 р. між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Монтано інвест», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 24.09.2003 р. за реєстровим №930 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 29.10.2003 р. за №91-6-00813.

3. Зобов'язати Закрите акціонерне товариство «Монтано інвест» (01004, м. Київ, пров. Івана Козловського, 5, кв. 14; ідентифікаційний код 25283006) передати Київській міській раді (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883131) земельну ділянку площею 0,0410 га, вартістю 854 998,64 грн., що знаходиться за адресою: вул. Рейтарська, 4 у Шевченківському районі м. Києва, кадастровий номер - 8000000000:91:175:0006. Видати наказ.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Монтано інвест» (01004, м. Київ, пров. Івана Козловського, 5, кв. 14; ідентифікаційний код 25283006) в дохід Державного бюджету України судовий збір 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.12.2013 р.

Суддя В.П. Босий