Рішення

від 23.12.2013 по справі 922/4898/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р.Справа № 922/4898/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом МКП "Арта", м. Донецьк до ТОВ "Електрична та тепловозна тяга", м. Харків про стягнення 485 351,98грн. за участю представників сторін:

позивача - Кліменков М.О., дов. № 187 від 11.12.13р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 434 928,17грн., пеню в розмірі 43 611,97грн., 3% річних в розмірі 6 811,84грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 03/11/1-П від 11.03.11р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 434 928,17грн., пеню в розмірі 24 618,13грн., 3% річних в розмірі 6 811,84грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 03/11/1-П від 11.03.11р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що позивач, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, вправі до прийняття рішення по суті спору зменшити розмір позовних вимог, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, дана заява приймається судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

11.03.11р. між Малим колективним підприємством "Арта" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрична та тепловозна тяга" (відповідач) було укладено договір поставки № 03/11/1-П (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався, відповідно до специфікацій, поставити та передати у власність відповідача певну продукцію (товар), а відповідач прийняти та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Позивач на виконання умов договору поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 8 471 430,86грн. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується специфікаціями, видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленими належним чином та наявними у матеріалах справи.

Видаткові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

Умови оплати за поставлений за договором товар сторони погодили у п.7.2 договору, а саме відповідач зобов'язався здійснити оплату товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача або в порядку повної чи часткової попередньої оплати, або впродовж 20 банківських днів після факту постачання за погодженням сторін.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, як зазначає позивач, відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 8 036 502,69грн.

Таким чином у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за поставлений за договором товар в розмірі 434 928,17грн.

Позивач звертався на адресу відповідача з вимогою сплатити суму основного боргу, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Факт наявності заборгованості підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 434 928,17грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.12.1 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від вартості простроченого зобов'язання за кожен день прострочки, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. На підставі зазначеного позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 24 618,13грн.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Суд звертає увагу, що сторони у договорі інший порядок нарахування пені не передбачили, а тому позивач мав право на нарахування пені лише за шість місяців, починаючі від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (протягом 20 банківських днів з моменту поставки товару, відповідно до п. 7.2 договору).

З наданого позивачем розрахунку судом вбачається, що нарахування пені здійснено за період з 10.06.13р. по 10.11.13р., тобто після спливу шести місяців, передбачених ст.232 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних, суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних в сумі 6 811,84грн.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 509, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 193, 230, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична та тепловозна тяга", код ЄДРПОУ 34045149 (61033, м. Харків, вул. Кисловодська, 15, оф. 1, п/рахунок 26009170640181 в Донецькій обласній філії ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 334011) на користь Малого колективного підприємства "Арта", код ЄДРПОУ 13534766 (83013, м. Донецьк, вул. Софійська, 1, р/р 26003301745639 у філії Головного управління ПАТ ПІБ в Донецькій області м. Донецька, МФО 334635) - 434 928,17грн. основного боргу, 6 811,84грн. 3% річних, 9 194,63грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 24 618,13грн. відмовити.

Повне рішення складено 25.12.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.