Рішення

від 24.12.2013 по справі 914/4511/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2013 р. Справа № 914/4511/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОДНИК»,

м. Новодністровськ, Чернівецька обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар»,

м. Львів

про: стягнення 33 249,60 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: Драбчук В.С. - дов. №30 від 09.12.2013 р.,

до відповідача: не зявився.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОДНИК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар» про стягнення 33 249,60 грн. Ухвалою від 28.11.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.12.2013р.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

В судове засідання 24.12.2013 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав. Позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

В судове засідання 24.12.2013 р. представник відповідача не з'явився,незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, що підтверджується повідомленням про вручення від 02.12.2013 р., відзиву не подав. Вимоги ухвали суду від 28.11.2013 р. та від 12.12.2013 р. не виконав.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних обгрунтованих клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 75 ГПК України у випадку неподання витребуваних відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом документів, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 24.12.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив:

14.10.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОДНИК» (далі по тексту - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дар» (далі по тексту - відповідач), укладено договір оренди автомобіля №01(далі по тексту - Договір).

Згідно п.1.1. Договору орендодавець (позивач) зобов'язується передати орендарю (відповідач) в строкове оплатне володіння та користування (ореду) автомобіль (надалі - «ТЗ»), обумовлений Договором, а орендар (відповідач) зобов'язується їх прийняти, володіти і користуватися ним та сплачувати за це Орендодавцю у порядку та на умовах, визначених Договором орендну плату.

Згідно п.1.2. Договору, ТЗ, які орендодавець зобов'язується передати в оренду, належить йому на підставі права власності і мають наступні суттєві характеристики: а) марка: КАМАЗ; б) модель:55111; в) тип: вантажний; г) колір: хакі; д) рік випуску: 1989; е) державні номерні знаки: 94-84 ЧВА.

Відповідно до п. 4.3. Договору, прийом - передачі ТЗ оформляється актом приймання-передачі, який підписується сторонами або їх уповноваженими представниками. ТЗ вважається переданим в оренду і повернутим з оренди з моменту підписання сторонами Акта приймання- передачі.

На виконання умов договору позивач за актом приймання - передачі від 14.10.2012 р., передав відповідачу ТЗ зазначений у п.1.2. Договору. Зазначений акт підписаний сторонами Договору і скріплений печатками сторін.

Сторони погодили, що розмір орендної плати за автомобіль складає 138,54 грн. за фактично відпрацьовану годину, без ПДВ. Вартість використання палива та мастил не входить у розмір орендної плати. ( п.5.2. Договору).

У п.5.3. Договору, узгоджено сторонами, що орендар сплачує орендну плату на користь орендодавця щомісячно до 10 числа місяця наступного за звітним.

Згідно п.6.2.4. Договору орендар бере на себе зобов'язання своєчасно здійснювати орендні платежі.

Однак в порушення умов Договору, відповідач не сплатив орендну плату згідно виставленого йому позивачем рахунку № 2 від 21.11.2012 р. на підставі акту прийому-передачі надання послуг по оренді автомобіля від 21.11.2012 р., що підписаний сторонами. Внаслідок цього у відповідача виникла основна заборгованість перед позивачем в сумі 33 249,60 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №1 від 05.03.2013 р. про погашення боргу в сумі 33 249,60 грн., однак претензія відповідачем залишена без відповіді.

На день розгляду справи заборгованість по орендній платі у сумі

33 249,60 грн. - відповідачем не погашена, доказів оплати суду не представлено. Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти даного позову.

Суд, розглянувши та дослідивши докази у справі та оцінивши їх в сукупності, оглянувши оригінали документів, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст.286 Гогсподарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.

Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи 14.10.2012 року між ТзОВ «Водник» та ТзОВ «Дар» укладено договір №01 оренди автомобіля. Позивач за актом приймання - передачі від 14.10.2012 р., передав відповідачу ТЗ, зазначений у п.1.2. Договору. Вказаний акт підписаний сторонами Договору і скріплений печатками сторін. Термін дії Договору з 14.10.2012 року по 31.12.2013 року (п.9,1, п. 3.1 Договору).

Відповідно до п.5.2. даного Договору, розмір орендної плати за автомобіль складає 138,54 грн. за фактично відпрацьовану годину, без ПДВ. Вартість використання палива та мастил не входить у розмір орендної плати. У п.5.3. цього Договору, сторонами узгоджено, що орендар сплачує орендну плату на користь орендодавця щомісячно до 10 числа місяця наступного за звітним.

Згідно п. 6.2.4. Договору орендар бере на себе зобов'язання своєчасно здійснювати орендні платежі.

Однак в порушення умов Договору, відповідач не сплатив орендну плату за період 22 жовтня по 22 листопада 2012 р. за 200 мошино-годин оренди автомобіля, згідно виставленого позивачем рахунку № 2 від 21.11.2012 р. на підставі акту прийому-передачі надання послуг по оренді автомобіля від 21.11.2012 року на суму 33 249, 60 грн., підписаного сторонами і скріпленого печатками обох сторін. Внаслідок цього у відповідача виникла основна заборгованість перед позивачем в сумі 33 249,60 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією №1 від 05.03.2013 року ,яка скерована відповідачу рекомендованим листом 06.03.2013 року (докази в матеріалах справи) на яку відповідач не відреагував.

Суд також бере до уваги те, що відповідач будучи повідомленим про час і місце розгляду справи, відзиву не подав і не заперечив у визначеному законом порядку проти заявленого позову у даній справі.

З огляду на зазначені вище обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 33 249,60 грн. основної заборгованості по орендній платі по договору оренди автомобіля №01 від 14.10.2012 року є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір слід стягнути з відповідача в повному обсязі на користь позивача, так як спір виник з його вини.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар» (адреса: вул. Наукова, 7а/231, м. Львів, ідентифікаційний код 32217045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОДНИК» (адреса: мікрорайон «Діброва», буд. №17 «а»/120, м. Новодністровськ, Чернівецька область, ідентифікаційний код 21419186) заборгованість по орендній платі в сумі 33 249,60 грн. та 1720,50 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.12.2013 р.

Суддя Долінська О.З.