Рішення

від 15.11.2013 по справі 764/9300/13-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Справа № 764/9300/13-ц

Провадження № 2/764/4234/2013

Категорія 50

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" листопада 2013 р. Ленінський районний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Рубан М.В.,

при секретарі - Бурчуладзе С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу „Севастопольський міський Дім ветеранівВ» про зобов’язання видати трудову книжку, внести зміни про дату звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся у вересні 2013 року до суду з позовом до комунального закладу „Севастопольський міський Дім ветеранівВ» , в якому з врахуванням уточнень просить зобов’язати видати трудову книжку, внести зміни про дату звільнення, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу. Вимоги позову мотивовані тим, що позивач працював на посаді юрисконсульта в комунальному закладі „Севастопольський міський Дім ветеранівВ» , з якої 29 липня 2013 року був звільнений за власним бажанням, однак трудову книжку йому не видали. Звернувшись до відповідача із заявою про видачу трудової книжки, останній надав відповідь, що трудова книжка не була надана позивачем при прийомі на роботу. Отже, до фактичної видачі позивачу трудової книжки, останній має право на одержання середнього заробітку за весь час затримки видачі такої трудової книжки та внесення змін про дату звільнення.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та підтвердив всі обставини, викладені у позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив що трудова книжка позивачем не здавалася до комунального закладу „Севастопольський міський Дім ветеранівВ» при прийомі на роботу, про що свідчать запис в журналі обліку трудових книжок, докладна діловода та акт про нездачу позивачем трудової книжки від 15.11.2011 року. Отже, відповідач позбавлений можливості видати позивачу трудову книжку, у зв'язку з її відсутністю.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працював на посаді юрисконсульта в комунальному закладі „Севастопольський міський Дім ветеранівВ» , з якої 29 липня 2013 року був звільнений за власним бажанням, про що свідчить наказ № 20-к від 24.07.2013 року та, про що не заперечував представник відповідача.

13.08.2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення розрахунку при звільненні, видачу наказу про звільнення та трудової книжки (а.с. 4), що також підтвердив представник відповідача.

14.08.2013 року відповідач надіслав позивачу наказ про його звільнення, розрахункову відомість та акт про відмову від підпису в наказі від 30.07.2013 року. Також в цьому листі було вказано, що видати трудову книжки позивачу не має можливості, оскільки таку книжку позивач не надавав відповідачу при прийомі на роботу (а.с.5).

Згідно з ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з приписами ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 - 4 Постанови КМУ «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301 при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше. Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказами Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно з п.4.2 вказаної Інструкції якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

З протоколу № 27-04-09/85 від 31.10.2013 року вбачається, що за порушення законодавства про працю був складений протокол про адміністративне порушення відносно директора комунального закладу „Севастопольський міський Дім ветеранівВ» ОСОБА_2 у зв'язку із порушенням ч.2 ст. 48 КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказами Міністерства праці України, Міністерства юстиції України,

Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58, зокрема, що форма книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них не відповідає типовій (Т-10), форма якої затверджена наказом Мінстату України від 11.08.1993 року № 180, а також порушення строку виплати всіх сум, що належать працівникові від підприємства при звільненні.

На підставі наведеного суд доходить висновку, що обов'язок з прийняття та збереження трудової книжки працівника покладений на роботодавця, оскільки без трудової книжки особа не може бути прийнята на роботу, а якщо особа приймається на роботу вперше, то роботодавець зобов'язаний завести трудову книжку.

Суд не приймає до уваги запис в журналі обліку трудових книжок про відмову позивача у наданні на збереження трудової книжки, докладні діловода від 11.11.2011 року, 09.07.2012 року про нездачу трудової книжки позивачем та акт про нездачу трудової книжки від 15.11.2011 року, як докази того, що трудова книжка позивачем не надавалися при прийомі на роботу, оскільки з актом про нездачу трудової книжки від 15.11.2011 року позивач не був ознайомлений, про що він наголошував у судовому засіданні, пояснення з цього приводу від позивача не відбиралися майже протягом двох років перебування його у трудових відносинах із відповідачем, за наслідками подання діловодом двох докладних директором установи взагалі не приймалися будь-які заходи з перевірки цих обставин та врегулювання спірного питання, зокрема, не робились письмові зауваження позивачу з приводу ненадання трудової книжки, не складалася комісія за участю позивача з перевірки обставин нездачі трудової книжки, зокрема через дев’ять місяців після працевлаштування позивача за повторною докладною діловода, не видавалися накази про зобов’язання позивача надати на збереження трудову книжку в разі виявлення її нездачи, з якими би ознайомили позивача; також, запис в журналі обліку трудових книжок, який, до того ж, заведено з порушенням типової форми (Т-10), докладні діловода та акт про нездачу позивачем трудової книжки від 15.11.2011 року складені самими працівниками відповідача, ніде не зареєстровані, тому викликають сумнівів у суду, оскільки могли бути складені в будь-який час за відсутності вищенаведених обставин, отже, відповідачем не доведено належними та беззаперечними доказами, що трудова книжка позивачем не здавалася при прийомі останнього на роботу. Крім того, в наказі про звільнення позивача зазначені відомості про видачу позивачу належним чином оформленої трудової книжки.

Таким чином, вимога позивача про зобов’язання відповідача видати трудову книжку є обґрунтованою та доведеною, тому підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про внесення змін про дату звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 234 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказами Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58 при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.

На підставі наведеного, враховуючи, що позивачу не видана трудова книжка, суд доходить висновку, що вимоги позивача про внесення змін про дату звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Згідно розрахункової відомості (а.с.8), заробітна плата позивача за травень 2013 року за 19 робочих днів склала 1404,64 грн., за червень 2013 року за 16 робочих днів склала 1379,00 грн., отже, враховуючі положення абз.3 п.2, п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року, середній заробіток позивача становить 1391,82 грн. (1404,64 + 1379,00) : 2), а середній заробіток за день складає 79,53 грн. (1391,82: (19+16)). Вимушений прогул складає період з 30.07.2013 року по день прийняття судового рішення, тобто до 15.11.2013 року - 109 днів. Отже, стягненню з позивача на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу без врахування податків то інших обов’язкових платежів в розмірі 8668,77 грн. (79,53 грн. х 109 робочих днів).

Суд не приймає до уваги довідку комунального закладу „Севастопольський міський Дім ветеранівВ» від 22.10.2013 року № 1 про розмір середньої заробітної плати позивача в сумі 1340,34 грн., оскільки розрахунок середньої заробітної плати позивача був здійснений за останні 12 місяців, а не за два місяці, як це передбачено положеннями абз.3 п.2, п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року.

Враховуючи приписи ст. 367 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в межах місячного платежу в сумі 1391,82 грн.

Відповідно до приписів ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір за вимогу майнового характеру в розмірі 229,40 грн. та судовий збір за вимогу немайнового характеру в розмірі 114,70 грн., а всього 344,10 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 10, 11, 57-61, 88, 179, 212-215, 367 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Зобов’язати комунальний заклад „Севастопольський міський Дім ветеранівВ» видати ОСОБА_1 належно оформлену згідно вимог трудового законодавства трудову книжку із внесенням змін до неї щодо дати звільнення ОСОБА_1 з 29.07.2013 року на день фактичної видачі трудової книжки.

Стягнути з комунального закладу „Севастопольський міський Дім ветеранівВ» (код ЄДРПОУ 33276452) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8668,77 грн. без врахування податків та інших обов’язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в розмірі місячного платежу в сумі 1391,82 грн.

Стягнути з комунального закладу „Севастопольський міський Дім ветеранівВ» (код ЄДРПОУ 33276452) на користь держави судовий збір в розмірі 344,10 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги до Ленінського районного суду м.Севастополя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно

Суддя Ленінського районного суду

м.Севастополя М.В. Рубан