Постанова

від 19.11.2013 по справі 814/4113/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

19 листопада 2013 року Справа № 814/4113/13-а

м. Миколаїв

16:10

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,

представника позивача: Плохотнюк Н.В.,

представника відповідача: Масюка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлорембуд-Ніка», пр. Героїв Сталінграду, 17, кв. 33, м. Миколаїв, 54000, пр. Миру, 54 В, м. Миколаїв, 54000 до відповідача:Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 про:визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2013 № 0003452208, Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003452208, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області 13.09.2013.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлорембуд-Ніка» судові витрати в сумі 1598,50 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 року Справа № 814/4113/13-а

м. Миколаїв

16:10

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,

представника позивача: Плохотнюк Н.В.,

представника відповідача: Масюка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлорембуд-Ніка», пр. Героїв Сталінграду, 17, кв. 33, м. Миколаїв, 54000,пр. Миру, 54 В, м. Миколаїв, 54000 до відповідача:Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 про:визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2013 № 0003452208,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлорембуд-Ніка» (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - ДПІ або відповідач) від 13.09.2013 № 0003452208.

В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало на безпідставність перевірки, на порушення відповідачем Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.10.2010 № 984, на недоведеність фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

У письмових запереченнях проти адміністративного позову (т. с. 2, ар. 219-221) ДПІ, з посиланням на висновки акта перевірки, просила у задоволенні позовних відмовити.

В судовому засіданні представник Товариства вимоги позову підтримала, представник ДПІ просив у задоволенні позову відмовити.

19.11.2013 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до наказу від 12.08.2013 № 155 (т. с. 3, ар. 68), з 12.08.2013 по 16.08.2013 ДПІ, на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «ВАЙТОРІУС» (код ЄДРПОУ 36954874) з податку на додану вартість, результати якої оформила актом від 22.08.2013 № 146/14-03-22-08/33969521 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 21-49).

Як встановила ДПІ, Товариство порушило підпункт 7.2.6 пункту 7.2, підпункт 7.4.1 пункту 7.4, підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон № 168), в результаті чого був занижений ПДВ на суму 106 566 грн. (серпень 2010 року - 10 000 грн., вересень 2010 року - 32 533 грн., жовтень 2010 року - 64 033 грн.).

На підтвердження порушень ДПІ послалась на постанову старшого слідчого СВ ДПС у Миколаївській області від 19.06.2012 про призначення позапланової документальної перевірки Товариства (т. с. 2, ар. 223), а також на складений 02.06.2012 ДПІ акт № 737/23-420/36954874 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЙТОРІУС» (код за ЄДРПОУ 36954874), щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Агропрайд» код ЄДРПОУ 35870453 за серпень, жовтень 2010 року» (надалі - Акт по ТОВ «ВАЙТОРІУС», т. с. 2, ар. 224-226). Згідно з висновками Акта по ТОВ «ВАЙТОРІУС», «… оскільки … відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Враховуючи те, що у ТОВ «ВАЙТОРІУС», відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутній технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначена угода має ознаки нікчемності».

Крім цього, на стор. 16 Акта (т. с. 1, ар. 36) ДПІ вказала, що «до перевірки не надані товарно-транспортні накладні на перевезення товару з відмітками про пункт навантаження, розвантаження, автотранспортний засіб, найменування товару, який перевозився, дату транспортування, передачу та отримання товару, а також інших документів, що підтверджують факт перевезення товару, та по яких відбувся рух товару від продавця (постачальника) до покупця».

На стор. 27 Акта (т. с. 1, ар. 47) ДПІ вказала: «операції між ТОВ «Житлорембуд-Ніка» та ТОВ «ВАЙТОРІУС» є операціями без мети настання реальних наслідків, по яких не встановлено їх фактичності та використання в господарській діяльності».

Податковим повідомленням-рішенням від 13.09.2013 № 0003452208 (надалі - Рішення, т. с. 1, ар. 19, 20) ДПІ, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 і пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з ПДВ на 159 850 грн. (106 566 грн. - за основним платежем, 53 284 грн. - за штрафними санкціями).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168).

Товариство підтвердило первинними документами (видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, т. с. 1, ар. 73-130) факт придбання товарів у ТОВ «ВАЙТОРІУС». Крім того, позивач надав документи, що свідчать про подальше використання у межах його господарської діяльності придбаних товарів, - договори підряду, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (т. с. 1, ар. 181-249, т. с. 2, ар. 1-213, т. с. 3, ар. 4-67). Акт не містить доводів, які б заперечували право Товариства на включення до податкового кредиту відповідних податкових періодів сум ПДВ, що були сплачені позивачем на користь ТОВ «ВАЙТОРІУС» у складі вартості товарів.

Суд зазначає, що висновок ДПІ про невстановлення «фактичності» господарських операцій є безпідставним, оскільки, як свідчить зміст розділу 3.1 Акта, питання використання позивачем придбаних у ТОВ «ВАЙТОРІУС» товарів в ході перевірки не досліджувалось.

Стосовно товарно-транспортних накладних суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених визначеними вище документами.

Первинним документом, згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріально-цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а отже визначає взаємовідносини з виконання перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. Товариство здійснювало операції з придбання товарів та не виступало як замовник за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити про ненадання послуг з перевезення вантажів і, відповідно, про неправомірне включення вартості цих послуг до складу податкового кредиту.

У тексті Акта відсутні висновки про те, що Товариство відобразило у відповідних податкових деклараціях вартість послуг з перевезення вантажів, що були надані ТОВ «ВАЙТОРІУС».

Крім того, обсяг документів, наявність та зміст яких підлягали аналізу в ході перевірки, визначав відповідач. Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Товарно-транспортні накладні, на відсутність яких вказала ДПІ, не є документами, що підтверджують показники податкових декларацій Товариства з ПДВ за результатами господарських операцій з ТОВ «ВАЙТОРІУС».

Отже, у випадку необхідності, ДПІ мала право запропонувати платнику податку (позивачу) подати товарно-транспортні накладні, дослідити їх і зробити відповідні висновки.

Оскільки відповідач не надав суду доказів відмови позивача надати на вимогу контролюючого органу товарно-транспортні накладні (т. с. 1, ар. 131-157), твердження про їх ненадання є безпідставним.

Стосовно посилань в Акті на Акт по ТОВ «ВАЙТОРІУС» суд зазначає таке.

Порядок збору податкової інформації врегульований статтею 72 Податкового кодексу України, зокрема, відповідно до підпункту 72.1.5 пункту 72.1, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю.

Способами здійснення податкового контролю, відповідно до статті 62 Податкового кодексу України, є: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Єдина обставина, що підтверджується актом про неможливість проведення зустрічної звірки, - це непроведення зустрічної звірки, отже, Акт по ТОВ «ВАЙТОРІУС» не є інформацією, що надійшла за результатами податкового контролю.

Відповідно до наданої позивачем ухвали господарського суду Миколаївської області від 28.12.2010 у справі № 11/161/10 (т. с. 1, ар. 69-71), ТОВ «ВАЙТОРІУС» було ліквідовано, що виключало можливість здійснення податкового контролю або проведення зустрічної звірки.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що ДПІ безпідставно визначила Товариству грошове зобов'язання з ПДВ. Крім того, суд зазначає, що ДПІ застосувала штраф в сумі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання. Штраф у такому розмірі, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, застосовується при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку. Доказів існування обставин, які б давали право застосувати штраф у розмірі 50 відсотків, ДПІ не надала.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003452208, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області 13.09.2013.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлорембуд-Ніка» судові витрати в сумі 1598,50 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті160 КАС України

та підписана суддею 25 листопада 2013 року