Рішення

від 25.12.2013 по справі 923/1671/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2013 р. Справа № 923/1671/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» м. Херсон

до селянського (фермерського) господарства "Віра" с. Володимиро-Іллінка Новотроїцького району Херсонської області

про стягнення 17607грн. 37коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Фабріна А.М.

від відповідача - не прибули

Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» (позивач по справі) звернулося з позовом про стягнення з селянського (фермерського) господарства "Віра" (відповідач) 16774грн. 61коп. заборгованості за спожиту електричну енергію в червні, липні 2013 року згідно з договором №1651 від 09.08.2009року.

Крім того, позивач просить стягнути 676грн.96коп. пені та 155грн.80коп. 3% річних, посилаючись на порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання.

В засіданні суду представник позивача позовні вимоги підтримав в повному розмірі та надав додаткові пояснення.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду вдруге не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи за адресою с.Володимиро-Іллінка Новотроїцького району Херсонської області вул. Нижня № 62, яка є його місцезнаходженням та зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ухвала про відкладення розгляду справи від 17.12.2013року направлена відповідачу у встановленому порядку, що підтверджується реєстром поштової кореспонденції канцелярії суду та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів за 17.12.2013року. Доказів які б свідчили про її неотримання до господарського суду не надходило, отже відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи .

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Між відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго», найменування якого змінено відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» на публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» (позивач по справі), в особі його структурного підрозділу без права юридичної особи Новотроїцькі районні електричні мережі, та селянським (фермерським) господарством "Віра" (відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії №1651 від 09.08.2009року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати для забезпечення потреб електроустановок відповідача електричну енергію, а останній зобов'язався розраховуватися за спожиту електричну енергію у строки і в порядку, встановленому договором.

Пунктом 2.1 договору №1651 від 09.08.2009року сторони передбачили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством, зокрема, Правилами користування електричною енергією (далі - Правилами).

Пунктом 6.11 Правил встановлено обов'язок споживача здійснити остаточні розрахунки за спожиту електричну енергію на підставі виставленого постачальником рахунку відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових приладів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором.

Відповідно до додатку №2 до договору від 09.08.2009року розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключено грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. Споживач знімає показання електролічильників а саме: 18 числа у місяці з 31 днем; 17 числа у місяці з 30 днями; 16 числа у місяці з 29 днями; 15 числа у місяці з 28 днями та передає відомості постачальнику електричної енергії.

Будь які рахунки на оплату електричної енергії мають бути оплачені споживачем протягом 5-ти операційних днів з дня отримання відповідачем рахунку (пункт 1 додатку №2).

Відповідно до пункту 3 додатку №2 договору обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електричних мереж, визначається за актом про обсяги споживання електричної енергії (додаток №2а) згідно показань розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показань або акта про порушення Правил користування.

При цьому при відсутності представника постачальника на обумовлену додатком №2 дату, споживач самостійно проводить зняття показників розрахункових приладів обліку, оформляє акт про обсяги споживання електричної енергії та надає його постачальнику не пізніше наступного робочого дня

Абзацом 3 пункту 3 додатку №2 до договору сторони узгодили, що у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію у вигляді додатка № 2а в зазначений термін, визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку. У цьому разі відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії (абзац 4 пункту 3 додатку №2 до договору).

Матеріалами справи доведено, що у червні 2013року відповідач не подавав позивачу звіти про фактично спожиту електричну енергію за показниками електролічильника, тому відповідно до п.3 додатку №2 до договору позивач виставив відповідачу рахунок №1651 від 20.06.2013року, виходячи із середньодобового обсягу споживання за попередній період (травень 2013року).

Проте, і в липні 2013року відповідач знову не надав позивачу звіт про спожиту електричну енергію, тому позивач відповідно до абзацу 4 пункту 3 додатку №2 до договору виставив відповідачу рахунок №1651 від 23.07.2013року (за період з 18.06.2013року по 18.07.2013року) за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання на суму 18195грн.31коп.

Зазначені рахунки надіслано відповідачу рекомендованими листами про що до матеріалів справи надані копії поштових квитанцій.

Матеріалами справи підтверджується, що загальна вартість спожитої відповідачем за червень, липень 2013року електричної енергії в сумі 16774грн.61коп. ( з урахуванням переплати за червень в сумі 1420грн.70коп.) відповідачем не сплачена, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами та розрахунком суми позову.

Правилами користування електричною енергією (підпункт 2 пункту 10.2) передбачено обов'язок споживача сплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до договору.

Пунктом 1 додатку №2 до договору № 1651 від 09.08.2009року передбачено обов'язок відповідача сплачувати будь-які рахунки на протязі 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Однак, надіслані позивачем рахунки №1651 від 20.06.2013року та від 23.07.2013року відповідач не сплатив у визначені договором та додатком №2 до договору строки.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виконання обов'язків за договором та оплати вартості спожитої активної електроенергії відповідач суду не надав. Не надано ним і будь-яких заперечень проти розрахунку суми позову, тому позовні вимоги про стягнення 16774грн.61коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію в червні, липні 2013року підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарську відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п.4.2.1 договору від 09.08.2009року та пункту 6 додатку №2 до договору, якими передбачено, що у випадку прострочення оплати вартості спожитої електроенергії відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Таким чином, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків розрахунків за договором, умови договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення пені в сумі 676грн.96коп. нарахованої за період прострочки з 09.08.2013року по 29.11.2013року заявлена позивачем обгрунтовано і зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічну відповідальність сторони узгодили пунктом 6 додатку №2 до договору №1651 від 09.08.2009року.

На підставі вказаної норми закону та договору позивачем за прострочення виконання зобов'язань по оплаті спожитої електричної енергії нараховано 155грн.80коп. 3% річних, які також підлягають стягненню на користь позивача.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України судом відносяться на відповідача, з вини якого виник спір в суді.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з селянського ( фермерського) господарства "Віра" с. Володимиро-Іллінка Новотроїцького району Херсонської області, вул. Нижня, 62, р/рахунок 29028866100030 в КБ «Приватбанк», МФО 305299, ідентифікаційний код 14138433 на користь публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» м. Херсон вул. Пестеля 5:

- на рахунок зі спеціальним режимом використання у філії Херсонського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» № 10021 №26036300020852, МФО 352457 ідентифікаційний код 05396638 - 16774 грн. 61коп. основного боргу;

- на поточний рахунок № 26007010068166 у ПАТ "ВТБ Банк" МФО 321767 ідентифікаційний код 05396638 - 676 грн. 96коп. пені, 155 грн. 80 коп. - 3% річних та 1720грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26 грудня 2013р.

Суддя З.І. Ємленінова