Постанова

від 18.12.2013 по справі 2а-1752/10/0370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 30318/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Дяковича В. П., Рибачука А. І.;

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "Луцьккондитер" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2010 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2010 № 00033923399/2, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 701 735,00 грн., та застосовано штрафні санкції в розмірі 850867,50 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що 18.12.2009 року Луцькою ОДПІ на підставі акту документальної невиїзної перевірки ТзОВ "ВКФ "Луцьккондитер" від 16.12.2009 року № 468/07/003822027 винесено податкове повідомлення-рішення № 00033923399/0. Позивач звертає увагу на те, що необгрунтована позиція відповідача про відсутність за основним місцем знаходження постачальників продукції та надання послуг позивачу ТзОВ "Рекламна агенція "Нью-Медіа Стиль", ТзОВ "Архідея-Холл" та ТзОВ "Біскотер", відсутність у зазначених суб'єктів господарської діяльності виробничих потужностей не є підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.04.2010 № 00033923399/2.

Зазначену постанову мотивовано тим, що позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства контрагентами. Зроблені відповідачем висновки про безпідставне формування позивачем податкового кредиту, нікчемності укладених ним угод не відповідають дійсним обставинам справи.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що актом перевірки не підтверджено факт сплати ПДВ контрагентами позивача, до бюджету, встановлено відсутність контрагентів за місцезнаходженням, неможливість здійснення господарської діяльності через відсутність трудових ресурсів.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Встановлено, що Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" стосовно завищення суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування з державного бюджету.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.1.8 ст.1, пп.7.2.1 «д» п.7.2 та пп.7.7.2 «а» п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за деклараціями за січень 2008 року на суму 1 001 736,31 грн.; за лютий 2008 року на суму 20000,00 грн..; за березень 2008 року на суму 214000,00грн.; за травень 2008 року на суму 243666,66 грн.; за червень 2008 року на суму 136000,00 грн., а також завищено суму бюджетного відшкодування: за лютий 2008 року на 229628,00 грн., за березень 2008 року в розмірі 258827,00 грн. , за квітень 2008 року в розмірі 312927,00 грн., за травень 2008 року в розмірі 617395,00 грн. та за червень 2008 року в розмірі 282958,00 грн.

В обґрунтування своїх висновків про вчинені ТзОВ «ВКФ "Луцьккондитер" порушення Луцька ОДПІ вказує, що постачальники позивача, а саме: ПП «Сарниінформсервіс», ТзОВ «Рекламна агенція «Нью-Медіа Стиль», ТзОВ«Біскотер» та ТзОВ «Архідея-Холл», - відсутні за місцезнаходженням, вказаним в реєстраційних документах, а тому провести зустрічну перевірку цих контрагентів позивача неможливо. Водночас, згідно із повідомленнями на запити податкові інспекції за місцем перебування на обліку постачальників позивача інформували, що підприємства не мають виробничих потужностей для виконання робіт, послуг, вказаних в первинних документах, а самі документи за результатами виконання договорів про надання послуг (виконання робіт) не містять інформації про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру, що позбавляє можливості підтвердити фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання підприємством у власній господарській діяльності.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку, однак за результатами розгляду скарг такі залишені без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України кожного зобов'язано сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши перевірку оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на предмет відповідності вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп.3.1.1 п. 3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд апеляційної інстанції вкотре підкреслює, що основою формування податкового кредиту, а в подальшому і бюджетному відшкодуванню є реальність здійснення господарської операції, що підтверджується належними первинними документами.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює продаж товару (надає послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Тобто, предмет доказування в даній справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що невиконання продавцями товарів (робіт, послуг) зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що надання податковому органу належним чином оформлених податкових накладних з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди, на думку суду апеляційної інстанції, можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Отже, наявність виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Зокрема, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ «ВКФ «Луцьккондитер» та ТзОВ «Біскотер» 17.01.2008 року укладено договір про надання послуг із доарбітражного урегулювання спорів, відповідно до якого ТзОВ «Біскотер» зобов'язується надати замовнику послуги з проведення роботи по оплаті дебіторської заборгованості протермінової більше як на 30,60,90,100 днів відповідно. 05 травня 2008 року між зазначеними вище сторонами було укладено договір про технічне обслуговування та ремонт обладнання, згідно якого виконавець надає послуги з технічного обслуговування та/або ремонту кондитерського обладнання карамельного цех чи його складових частин, 10 березня 2008 року укладено договір №10103108-01 на виконання робіт та надання послуг з складення графіку вантажопотоку, моделювання транспортних мереж і розрахунку найкоротших відстаней, планування маршрутів перевезення, надання транспортних засобів, 07 лютого 2008 року договір купівлі-продажу №476 згідно якого передається виробниче обладнання бувше у вжитку, 22 лютого 2008 року договір на виконання робіт та надання послуг №22/02/08-01 на виконання робіт та надання послуг з складення графіку вантажопотоку, моделювання транспортних мереж і розрахунку найкоротших відстаней, планування маршрутів перевезення, надання транспортних засобів, 14 квітня 2008 року договір на технічне обслуговування персональних комп'ютерів №14/04-08.

Позивачем в підтвердження реальності надання ТзОВ «Біскотер» послуг долучено до матеріалів справи копії договорів, копії квитанцій, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії податкових накладних, копії інших бухгалтерських документів.

Податковим органом встановлено, що засновником, директором та головним бухгалтером ТзОВ «Біскотер» з серпня 2008 року є одна особа - ОСОБА_2, громадянка Білорусії, згідно її пояснення відношення до діяльності даного підприємства вона не має, місцезнаходження документів по фінансово-господарській діяльності TзOB "Біскотер" їй не відомо. На вказаному підприємстві кількість працюючих складає 1 чол., відсутні виробничі потужності. Згідно наданих підтверджуючих документів TзOB «ВКФ «Луцьккондитер» щодо фінансово-господарських операцій з TзOB "Біскотер" встановлено відсутність у первинних документах за результатами виконання договорів про надання послуг (виконання робіт) інформації про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру, що позбавляє можливості підтвердити фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання підприємством у власній господарській діяльності.

Дані обставини, на думку суду апеляційної інстанції вказують на відсутність у ТзОВ «Біскотер» необхідних умов для надання позивачу послуг по виконанню вказаних договорів в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Із врахуванням наведеного вище суд апеляційної інстанції приходить до висновку про нереальний характер господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Біскотер».

Між ТзОВ «ВКФ «Луцьккондитер» та ПП «Сарниінформсервіс» 03жовтня 2007 року укладено договір №0310/1-5 про передачу у власність ТзОВ «ВКФ «Луцьккондитер» нафтопродуктів в асортименті, компонентів, присадок та добавок.

Позивачем в підтвердження реальності надання ПП «Сарниінформсервіс» послуг долучено до матеріалів справи акти пред'явлення відсоткових векселів до платежу, податкова накладна, платіжне доручення.

Водночас, податковим органом в апеляційній скарзі зазначено, що провести зустрічну перевірку неможливо, оскільки ПП «Сарниінформсервіс» не допускав посадових осіб до проведення виїзних (планової та позапланової) перевірок. Відділом реєстрації та обліку платників податків 05.09.2008 року до ЄДР внесено запис про ліквідацію підприємства. Проведеними заходами на даний час розпочати проведення позапланової виїзної перевірки не має можливості, оскільки 14.02.2008 року від директора ПП «Сарниінформсервіс» ОСОБА_4 в Рівненський MB УМВС України в Рівненській області надійшла письмова заява про викрадення з його автомобіля фінансово-господарських документів ПП «Сарниінформсервіс» та комп'ютера з бухгалтерськими програмами. ПП «Сарниінформсервіс» з лютого 2008 року звітує до МДПІ про відсутність господарської дальності.

Дані обставини, на думку суду апеляційної інстанції вказують на нереальний характер господарських операцій між позивачем та ПП «Сарниінформсервіс».

Між ТзОВ «ВКФ «Луцьккондитер» та TзOB «Будівельна компанія «Архідея-Холл» 22 серпня 2007 року укладено договір на ремонт №03-09/07 згідно якого TзOB «Будівельна компанія «Архідея-Холл» здійснює будівельно-монтажні роботи, ремонт, технічне переоснащення об'єкту та роботи по благоустрою прилеглої території за адресою: м. Луцьк, вул. Володимирська, 57а.

Позивачем в підтвердження реальності договору долучено до матеріалів справи акт прийняття виконаних підрядних робіт, довідку про вартість виконаних підрядних робіт, підсумкова відомість ресурсів, копія податкової накладної, копії платіжних доручень.

Апелянт зазначає, що провести зустрічну перевірку неможливо, оскільки місцезнаходження TзOB «Будівельна компанія «Архідея-Холл» не встановлено, телефони, зазначені в обліковій справі, не відповідають дійсності. Матеріали по справі передано до ВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Листом ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 23.12.2008 року №7260/7/26-152 (вх. від 29.12.2008 року №18494/7) повідомлено, що за результатами проведених заходів щодо розшуку TзOB «Будівельна компанія «Архідея-Холл» (код за ЄДРПОУ 34715117), зареєстроване Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 5 встановлено, що товариство за вказаною адресою не знаходиться, про що складено відповідний акт. Засновник та директор громадянка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, головний бухгалтер ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно довідки АБ по м. Києву та Київської області не значиться. Встановити фактичне місцезнаходження ТзОВ «Будівельна компанія «Архідея-Холл» є неможливим.

Зазначене вище на думку суду апеляційної інстанції вказує на нереальний характер господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Будівельна компанія «Архідея-Холл».

Також слід зазначити, що між ТзОВ «ВКФ «Луцьккондитер» та ТзОВ Рекламна агенція «Нью-Медіа Стиль» 09 січня 2008 року укладено договір про надання послуг №19, відповідно до якого виконавець надає послуги по проведенню досліджень ринку товарів з метою вивчення ринку об'єктів роздрібної торгівлі: аналіз роботи конкурентів, аналіз привабливості об'єктів роздрібної торгівлі, оцінка вартості об'єктів роздрібної торгівлі, дослідження успішних торгових центрів в країнах ближнього зарубіжжя, 07 квітня 2008 року укладено договір про надання послуг №07/04/08 згідно якого виконавець надає послуги з розробки та впровадження системи бюджетування на підприємстві, визначення та затвердження центрів фінансової відповідальності, розробка системи проходження платежів, адаптація обліку на підприємстві до вимог міжнародних стандартів, розробка форм управлінської звітності, 05 лютого 2008 року укладено договір про виготовлення поліграфічної продукції №НМ-5/02/08 згідно якого виконавець зобов'язаний виготовити поліграфічну продукцію, 23 травня 2008 року договір про надання послуг згідно якого надаються послуги по проведенню семплінгів та дегустації продукції замовника.

Позивачем в підтвердження реальності договору копіями рахунків-фактур, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, звітом про виконання договору про надання послуг, копіями платіжних доручень.

Водночас, податковим органом встановлено, згідно листа ГВПМ ДПІ в Печерському районі м. Києва №10947/7/2606/51 від 19.11.20091 року дане товариство відсутнє за місцем знаходження. Засновником, директором та головним бухгалтером є гр. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований та мешкає в Азербайджані. В період з лютого 2008 року по квітень 2009 року засновником, директором та головним бухгалтером ТзОВ Рекламна агенція «Нью-Медіа Стиль» являлась ОСОБА_8. Згідно наданого пояснення товариство здійснювало посередницьку діяльність, в її обов'язок входило оформлення договорів, податкових декларацій та інших документів. На вказаному підприємстві кількість працюючих складає 1 чол., відсутні виробничі потужності, складські приміщення. Вказане вище підтверджується листом ДПІ в Печерському районі м. Києва №18086/7 від 07.08.2009 року.

Звідси, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про нереальний характер господарських операцій між позивачем та ТзОВ Рекламна агенція «Нью-Медіа Стиль».

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту та валових витрат, визначених постачальником. При цьому необхідною умовою є те, що подані документи у сукупності повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на отримання податкової вигоди, тобто відомості у представлених документах повинні бути достовірними.

Судом першої інстанції у розгляді справи проігноровано той факт, що подані докази у своїй сукупності спростовують доводи платника про реальність здійснення господарських операцій зі спірними контрагентами, позаяк у останніх відсутні необхідні ресурси, управлінський та технічний персонал, основні та транспортні засоби.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції констатує, що позивачем надано визначені законом документи, наявність яких є підставою для одержання податкової вигоди, однак оскільки встановлені фактичні обставини справи вказують на неможливість здійснення позивачем господарських операцій із вищевказаними контрагентами з огляду на відсутність у них достатнього обсягу матеріальних ресурсів економічно необхідних для виконання таких операцій, то підстави вважати правомірною отриману позивачем податкову вигоду - відсутні.

Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення - прийнято згідно із вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року в справі № 2а-1752/10/0370 - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "Луцьккондитер" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. П. Дякович

А. І. Рибачук