Рішення

від 23.12.2013 по справі 914/4362/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2013 р. Справа № 914/4362/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання Л.Боржієвській розглянув матеріали справи

за позовом: Київського благодійного фонду охорони здоров'я дітей «Сонечко», м. Київ;

до відповідача: Агрофірми «Оріяна», с. Старий Кропивник, Дрогобицький район, Львівська область;

про: стягнення 67 403 грн. 10 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Чеботарьов В.П. - представник на підставі довіреності №1 від 09.12.2013 року;

відповідача: Прокопишак Б.В. - президент.

Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 20.11.2013 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Київського благодійного фонду охорони здоров'я дітей «Сонечко» до Агрофірми «Оріяна» про стягнення 67 403 грн. 10 коп. Розгляд справи призначено на 10.12.2013 року.

У судовому засіданні 10.12.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, подав довідки про те, що за відповідні періоди кошти на його рахунки від відповідача не надходили. Від відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи. Судом відкладено розгляд справи на 23.12.2013 року.

У судове засідання 23.12.2013 року позивач подав клопотання про стягнення з відповідача судових витрат. Представник відповідача додаткових документів не подав.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 23.12.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилися.

Представникам сторін, що брали участь у судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Суть спору. Київський благодійний фонд охорони здоров'я дітей «Сонечко» (надалі по тексту рішення - позивач) звернувся до суду з позовом до Агрофірми «Оріяна» (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 67 403 грн. 10 коп., з яких 64 345 грн. сума основної заборгованості, 64 грн. 34 коп. інфляційних втрат та 2 993 грн. 76 коп. 3 % річних.

З рахунку позивача 15.12.2011 року без його відома на рахунок відповідача було переведено 64 345 грн., що підтверджується платіжним дорученням, нібито в рахунок платежу за офтальмоскоп. Проте, як стверджує та доводить позивач, офтальмоскоп у відповідача не замовляв, будь-яких письмових чи усних договорів між сторонами не укладалося.

Відповідач проти позову не заперечив, доказів про повернення коштів позивачу, про наявність договірних відносин між сторонами та інших доказів, які б підтверджували правомірність отримання коштів у сумі 64 345 грн., не подав.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 15.12.2011 року з рахунку Київського благодійного фонду охорони здоров'я дітей «Сонечко» на рахунок відповідача було переведено 64 345 грн., в рахунок платежу за офтальмоскоп TW-2411 згідно з р/ф № ЮО-0000015 від 10.12.2011 року, що підтверджується платіжним дорученням № 161 від 15.12.2011 року, копія якого долучена до позовної заяви, та банківською випискою за 15.12.2011 року.

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» листом від 13.12.2013 року № 301.5-13773 на запит позивача від 12.12.2013 року надало відповідь, якою підтверджено той факт, що 15.12.2011 року через мережу Інтернет (ІР адреса - 82.207.26.217) було перераховано кошти в розмірі 64 345 грн. з розрахункового рахунку Київського благодійного фонду охорони здоров'я дітей «Сонечко» на розрахунковий рахунок № 260090060616 в ВАТ «Укрексімбанк».

07.11.2011 року Приватне підприємство «ЮГ-Оптика» та позивач уклали договір поставки № 10/11, предметом якого, згідно з п. 1.1 якого, є обладнання для діагностики зору офтальмоскоп TW-2411. Ціна товару, як зазначено в п. 5.4 вказаного договору, узгоджується та вказується у видатковій накладній на поставку партії товару. Матеріалами справи, зокрема, копією рахунку-фактури № ЮО-0000015 від 07.12.2011 року та видатковою накладною № ЮО-0000012 від 09.12.2011 року, підтверджено придбання позивачем у постачальника Приватного підприємства «ЮГ-Оптика» товару - офтальмоскопа TW-2411 в кількості 1 шт. за ціною 2 445 грн. 00 коп. Офтальмоскоп передано безоплатно на баланс Дитячої клінічної лікарні № 9 Подільського району м. Києва, що підтверджується Актом передачі від 03.01.2012 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Крім цього, судом встановлено, що рахунку-фактури № ЮО-0000015 від 10.12.2011 року відповідач позивачу не виписував і не пред'являв, жодних домовленостей, договірних, письмових чи усних, відносин між сторонами не виникало. Докази будь-яких домовленостей між сторонами в матеріалах справи відсутні.

12.08.2013 року позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою повернути помилково відправлені кошти, однак відповіді на неї не отримав.

Згідно з банківськими виписками за період з 15.08.2012 року по 06.12.2013 року на рахунок № 26006016683201 грошові кошти від відповідача не надходили. Факт ненадходження коштів у розмірі 64 345 грн. на рахунок позивача підтверджується також довідкою ПАТ «Укрсоцбанку» від 09.12.2013 року, що знаходиться в матеріалах справи.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Як встановлено судом вище, 15.12.2011 року з рахунку Київського благодійного фонду охорони здоров'я дітей «Сонечко» без його відома на рахунок відповідача було переведено 64 345 грн. Матеріалами справи підтверджено відсутність будь-яких домовленостей сторін щодо придбання офтальмоскопа TW-2411 за ціною 64 345 грн. Також судом встановлено факт придбання позивачем 09.12.2011 року офтальмоскопа TW-2411 в кількості 1 шт. за ціною 2 445 грн. 00 коп. у Приватного підприємства «ЮГ-Оптика». Відтак, договірних відносин між сторонами не виникало, а грошові кошти в розмірі 64 345 грн. відповідач отримав безпідставно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Вказані положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, обов'язок повернути безпідставно набуте майно є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності, в зв'язку з чим наявність вини в поведінці особи, яка безпідставно збагатилась, не потребується.

Отже, оскільки приписи статті 1212 Цивільного кодексу України (повернення безпідставно набутого майна) застосовуються лише за умови набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутності для цього правових підстав або якщо такі відпали, і в матеріалах справи відсутні докази наявності правової підстави отримання відповідачем коштів, суд виходить з того, що відповідач безпідставно набув майно та зобов'язаний повернути позивачу перераховані кошти в розмірі 64 345 грн.

При цьому, ст. 1212 Цивільного кодексу України не встановлюють строк виникнення зобов'язання по поверненню безпідставно набутого майна.

Із врахуванням викладеного, суд вважає, що вимога про повернення відповідачем безпідставно набутого майна є правомірною, обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Позивач, крім суми основного боргу, просить стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник - одна зі сторін у зобов'язанні (юридична чи фізична особа), яка повинна сплатити борг/виконати вимогу банку згідно з умовами укладеного договору (Правління Національного банку України, Постанова «Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями від 25.01.2012 № 23, п. 1.10).

Договірних зобов'язань, як встановлено вище, між сторонами не виникало, тому відповідач боржником не вважається і сплачувати 3% річних та інфляційних втрат згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України не зобов'язаний.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Проте, вимоги про стягнення процентів у порядку, визначеному ст. ст. 1214, 536 Цивільного кодексу України, позивач не заявляв.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог у частині стягнення 64 грн. 34 коп. інфляційних втрат та 2 993 грн. 76 коп. 3 % річних.

Для участі в судових засіданнях 10 та 23 грудня 2013 року позивачем понесені наступні витрати: вартість квитків на 10.12.2013 року Київ-Львів на суму 242 грн. 08 коп., Львів-Київ на суму 155 грн. 14 коп., вартість квитків на 23.12.2013 року Київ-Львів на суму 265 грн. 05 коп., Львів-Київ на суму 174 грн. 15 коп.; найм жилого приміщення у м. Львові 10.12 та 23.12.2013 року - 500 грн.; добові - 180 грн. (виїзд з м. Києва 09.12.2013 року, приїзд у м. Київ 11.12.2013 року, виїзд з м. Києва 22.12.2013 року, приїзд у м. Київ 23.12.2013 року). На підтвердження вказаних сум представником позивача долучено до матеріалів справи копії посвідчення про відрядження та залізничних квитків на проїзд з Києва до Львова і у зворотньому напрямку на 10.12.2013 року та 23.12.2013 року.

У відповідності з положеннями статей 44, 49 Господарського кодексу України позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 787 грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Відповідно до п. 6.5 названої Постанови розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Формулюючи позовні вимоги, позивач у порядку забезпечення позову просив накласти арешт на грошові суми, що знаходяться на р/р 260090060616 у філії ВАТ «Укрексімбанк» Агрофірми «Оріяна».

Згідно зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначається, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім цього, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову заявник зобов'язаний сплатити судовий збір - 1,5 розміру мінімальної заробітної плати. Докази сплати судового збору за вимогу про вжиття заходів до забезпечення позову позивачем не подані.

Відповідно до абз. 3 п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» обов'язок подання належних доказів сплати судового збору за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи про забезпечення позову до подання позовної заяви покладається на заявника. У разі неподання таких доказів зменшення розміру судового збору за подання позовної заяви не здійснюється, а ця заява повертається на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК.

Враховуючи наведене, вимогу позивача про накладення арешту на грошові суми відповідача суд вважає не обґрунтованою, не доведеною, а тому не вбачає підстав для її прийняття та задоволення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Агрофірми «Оріяна» (82193, Львівська область, Дрогобицький район, с. Старий Кропивник, вул. Юринця, 20, код ЄДРПОУ 20812310) на користь Київського благодійного фонду охорони здоров'я дітей «Сонечко» (04073, м. Київ, Подільський район, вул. Копилівська, будинок 1/7, код ЄДРПОУ 25745439) 64 345 грн. 00 коп., 748 грн. 13 коп. судових витрат та 1 634 грн. 48 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Відмовити в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 64 грн. 34 коп. інфляційних втрат, 2 993 грн. 76 коп. 3 % річних, 39 грн. 37 коп. судових витрат.

Заяву про вжиття заходів до забезпечення позову повернути без розгляду заяву.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 23.12.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв