Ухвала

від 15.10.2013 по справі 8/230-ап-07/5024

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 р.Справа № 8/230-АП-07/5024

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Чернявський В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області на постанову господарського суду Херсонської області від 07.11.2011 року по справі за позовом приватного підприємства «Верона» до державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

17.05.2007 року приватне підприємство «Верона» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (правонаступником якої є державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішення № 0002071702/0 від 08.08.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 382,96 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 765,92 грн.; № 0006772301/0/0 від 10.08.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 12051,34 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5374,75 грн.; № 0006782301/0 від 10.08.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6569,22 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3284,61 грн.; № 0006792301/0 від 10.08.2006 року щодо визначення комунального податку в сумі 1,70 та штрафної санкції в розмірі 340 грн.;

Постановою господарського суду Херсонської області від 07.11.2011 року адміністративний позов приватного підприємства «Верона» задоволено частково.

Скасовано в цілому податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні № 0006772301/0 та № 0006782301/0 від 10.08.2006 року щодо визначення ПП «Верона» податку на прибуток та податку на додану вартість, а також в частині визначення 1 грн.70 коп. комунального податку та 170 грн. штрафу податкове повідомлення-рішення № 0006792301/0 від 10.08.2006р., та в частині визначення 31 грн. 96коп. податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та 63грн. 92 коп. штрафу податкове повідомлення рішення № 0002071702/0 від 08.08.2006р.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 20.11.2011 року державна податкова інспекція у м. Херсоні подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови господарського суду Херсонської області від 07.11.2011 року та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Верона».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 10.07.2006 року по 26.07.2006 року, державною податковою інспекцією у м. Херсоні було проведено виїзну планову перевірку ПП «Верона» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.12.2003 року по 31.03.2006 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 2563/2311/32725406 від 03.08.2006 року, на підставі якого державною податковою інспекцією у м. Херсоні винесено податкові повідомлення-рішення

- № 0002071702/0 від 08.08.2006р. щодо визначення 1148,88грн. податку з доходів фізичних осіб (основне зобов'язання - 382,96грн., штрафні санкції - 765,92грн.);

- № 0006772301/0 від 10.08.2006р. щодо визначення 17426,09 грн. податку на прибуток (основне зобов'язання - 12051,34грн., штрафні санкції - 5374,75грн.);

- № 0006782301/0 від 10.08.2006р. щодо визначення 9853,83грн. податку на додану вартість (основне зобов'язання - 6569,22грн., штрафні санкції - 3284,61грн.);

- № 0006792301/0 від 10.08.2006р. щодо визначення 341,70грн. комунального податку (основне зобов'язання - 1,70грн., штрафні санкції - 340грн.).

В ході зазначеної перевірки органом податкової служби встановлено порушення ПП «Верона» вимог Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори».

ДПІ у м. Херсоні в акті перевірки посилалась на те, що в порушення вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», підприємством при розрахунку приросту балансової вартості запасів на складах не враховано запаси, використані не у господарській діяльності, тобто підприємством не враховано нестачі та втрати від псування товарних цінностей, які рахуються на балансовому рахунку 94.7 «Нестачі та втрати від псування ТМЦ». Крім того, в порушення п. 5.6 ст. 5 вказаного Закону підприємством за весь перевіряємий період до складу валових витрат на оплату праці безпідставно включено суми нарахованих лікарняних та допомоги по народженню дитини.

Також податковим органом зазначено, що в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ на товари, використані не у господарській діяльності.

У відповідності до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ПП «Верона» не утримано податок з доходу платника податку ОСОБА_2 від надання майна в оренду. Крім того, неправомірно була застосована податкова соціальна пільга до доходу платника податку у податковому місяці, який був нарахований у вигляді заробітної плати, при припиненні трудових відносин з працедавцем, а також не вірно проведено перерахунок сум доходів, нарахованих платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум нарахованих податкових соціальних пільг за 2004 рік ОСОБА_3

ДПІ у м. Херсоні також встановлено заниження ПП «Верона» комунального податку у ІV кварталі 2005 року на суму 1,7 грн. та не подання звіту по комунальному податку за ІV квартал 2003 року.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно часткового задоволення позовних вимог ПП «Верона», зважаючи на наступне:

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів,

напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

В свою чергу, відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327 (надалі-Порядок), акт перевірки - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Відповідно до п.1.5 Порядку акт виїзної планової перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами виїзної планової перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства (п.1.6 Порядку). Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті виїзної планової перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7 Порядку).

В данному випадку, в акті перевірки не міститься інформація стосовно встановленого порушення позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, відсутнє посилання на будь-які первинні документи, що підтверджують здійснення порушення.

З питання про наявність чи відсутність документального підтвердження заниження ПП "Верона" податку на прибуток в сумі 12051,34грн. та податку на додану вартість в сумі 6569,22грн. у справі проводилась судово-економічна експертиза. За висновком експерта ОСОБА_4 № 2/25 від 14.06.2011р. документально не підтверджується твердження ДПІ у м. Херсоні за актом перевірки про заниження податку на прибуток в сумі 8068,98грн. (в результаті заниження скоригованого валютного доходу щодо неврахування нестач в сумі 32275,90грн. при розрахунку балансової вартості запасів на складах як таких, що не використані в господарській діяльності підприємства) та в сумі 142,55 грн. (в результаті завищення валових витрат на суму 570,20грн. з-за неврахування нестачі в сумі 570,20 грн. при розрахунку балансової вартості запасів на складах). Відповідно, експертом також наведено висновок про те, що документально не підтверджується акт податкової перевірки в частині твердження про заниження податку на додану вартість у повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено, що питання про наявність чи відсутність документального підтвердження заниження ПП "Верона" податку на прибуток в сумі 12051,34грн. та податку на додану вартість в сумі 6569,22 грн. досліджувалось експертом при проведенні судово-економічної експертизи.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 2/25 від 14.06.2011 року встановлено, що нестачі, встановлені під час перевірки ДПІ у м. Херсоні не співпадають з нестачами, відображеними в оборотно-сальдових відомостях, журналах-ордерах ПП «Верона».

Крім того, експертом було встановлено, що підприємством при розрахунку приросту балансової вартості запасів на складах не враховувались надлишки товарно-матеріальних цінностей, що в свою чергу, призвело до заниження залишків товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи все вищезазначене, суд першої інстанції вірно зазначив, що перевірка податкового органу проводилась односторонньо, із врахуванням лише нестач та неврахуванням надлишків товару за "пересортом".

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність відповідачем фактів порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та вимог Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з неповнотою проведеної перевірки і необ'єктивністю встановлених обставин, та, відповідно, відсутність підстав для визначення підприємству податкових зобов'язань в сумі 8211,53 грн. податку на прибуток та 6569,22 грн. податку на додану вартість

Що стосується визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3839,81 грн. в результаті завищення валових витрат на суму 15359,24 грн. в результаті неправомірного віднесення сум лікарняних, допомоги при народженні дитини, допомоги по вагітності та пологах, допомоги по догляду за дитиною до 3-річного віку до складу валових витрат, слід зазначити наступне:

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) згідно із пунктом 5.1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

Особливості визначення складу витрат на оплату праці встановлені пунктом 5.6 ст. 5 цього Закону.

Згідно із підпунктом 5.6.1 пункту 5.6 цієї статті з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

П. 5.6.2. вказаного Закону передбачено, що "додатково до виплат, передбачених підпунктом 5.6.1 цієї статті, до складу валових витрат платника податку включаються обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством ...".

В свою чергу, судом першої інстанції вірно встановлено, що п. 3 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" передбачено обов'язок підприємства надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону, до яких, згідно із ст.34 зазначеного Закону, відносяться й виплата лікарняних (допомога по тимчасовій непрацездатності) та допомога по народженню дитини.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що допомога по тимчасовій непрацездатності та допомога по народженню дитини є обов'язковими виплатами, які передбачені законодавством, а тому, згідно вимог п.п. 5.6.1 та 5.6.2 п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» вказані витрати відносяться до складу валових.

Таким чином, висновки податкового органу про завищення позивачем валового доходу у зв'язку із включенням до складу валових витрат сум допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по народженню дитини є необґрунтованими.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0002071702/0 від 08.08.2006 року щодо визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 382,96 грн. та штрафних санкцій в сумі 765,92грн., колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на наступне:

Згідно акту перевірки, визначення податку з доходів фізичних осіб ПП «Верона» відбулось у зв'язку з встановленими порушеннями, що виразились у не утриманні податку з доходу платника податку ОСОБА_2 від надання майна в оренду, застосуванні податкової соціальної пільги до доходу платника податку у податковому місяці, який був нарахований у вигляді заробітної плати, при припиненні трудових відносин з працедавцем, а також у не вірному проведенні перерахунку сум доходів, нарахованих платнику податку у вигляді заробітної плати, та сум нарахованих податкових соціальних пільг за 2004 рік ОСОБА_3

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не оспорювався факт того, що при виплаті орендної плати 30.09.2009 року ОСОБА_2 підприємством не було утримано податок з доходів фізичних осіб, а тому визначення податковим органом податку з доходів фізичних осіб в сумі 351 грн. є правомірним.

За результатами проведення перевірки відповідачем було визначено ПП «Верона» податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та застосовано штрафні санкції за порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки позивачем застосовано соціальну пільгу до доходів працівників позивача у вигляді заробітної плати, який виплачувався працівникам у місяці їх звільнення.

В свою чергу, відповідно до п.п. 6.3.1 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Згідно п.п. 6.5.1. п. 6.5. ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманого платником податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що застосування позивачем податкової соціальної пільги до доходу працівника у вигляді заробітної плати у місяці звільнення не суперечить Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до п.п.6.5.2 ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" працедавець платника податків за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податків у вигляді заробітної плати, за наслідками кожного звітного податкового року, а не окремо за кожен місяць.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно часткового скасування податкового повідомлення-рішення № 0006792301/0 від 10.08.2006 року в частині визначення комунального податку в сумі 1,70грн. та застосуванні штрафних санкцій в розмірі 170 грн.

Так, в акті перевірки податковий орган посилався на те, що ПП «Верона» в порушення ст.15 Декрету KM України «Про місцеві податки і збори» занижено комунальний податок у IV кварталі 2005 року на суму 1,70 грн. у зв'язку з неправильним визначенням чисельності працівників: за даними звіту за IV квартал 2005 року вказано кількісний склад працівників -45 осіб, тоді як за даними перевірки чисельність працівників складає 46 осіб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем не було доведено неправильність визначення ПП «Верона» середньооблікової чисельності працівників за IV квартал 2005 року у відповідності до Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві (наказ Міністра статистики України № 171 від 07.07.1995р.) без врахування працівників за сумісництвом до середньооблікової чисельності працівників.

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції в ході розгляду справи відповідач, не обґрунтовуючи визначення кількісного складу працівників ПП «Верона», неодноразово змінював свої висновки щодо складу працівників підприємства, яку необхідно було відобразити у звіті за IV квартал 2005 року, що також свідчить про необґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Херсонської області від 07.11.2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Т.М. Танасогло

Суддя: О.В. Яковлєв