Рішення

від 19.12.2013 по справі 910/22322/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22322/13 19.12.13 За позовом Спільного українсько-російсько-англійського товариства з обмеженою відповідальністю «Славсант» "

до ТОВ "Київське відділення"Ерфол Стейт Групп"

про стягнення 10 000 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - не з`явився

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов транспортного замовлення - договору-доручення на надання транспортно-експедиційних послуг №04/13/381 від 24.04.2013 у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.11.2013 порушено провадження у справі №910/22322/13 та призначено до розгляду на 05.12.2013.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 05.12.2013 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином

Розгляд справи із-за неявки сторін було відкладено на 19.12.2013.

В судове засідання 19.12.2013 представники позивача і відповідача повторно не з`явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду від 22.11.2013, від 05.12.2013 , а також повідомленнями про вручення поштових відправлень № 04073 1386197 7 та №94613 0341316 2 , які отримані уповноваженим представником відповідача 12.12.2013 та позивача 11.12.2013.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач та позивач були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2013 між Спільним українсько-російсько-англійським товариством з обмеженою відповідальністю "Славсант"(далі позивач, перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Київське відділення"Ерфол Стейт Групп"(далі відповідач, замовник) було укладено договір-доручення на надання транспортно-експедиційних послуг (організацію автомобільних перевезень вантажів) №04/13/381 (далі замовлення-договір), за умовами якого експедитор зобов'язався за плату та рахунок замовника організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом і надати замовнику інші послуги, необхідні для здійснення доставки вантажу, а замовник - оплатити послуги експедитора в порядку та розмірі, передбачених договором.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до п. 2.1. договору, експедитор в інтересах та по дорученню замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: організовує перевезення вантажу автомобільним транспортом шляхом укладання договорів перевезення з іншими транспортними організаціями, організовує перевезення зовнішньоторгових вантажів по території України і закордонних країн, тощо

Пунктом 2.4 Договору сторони вирішили, що конкретні умови щодо надання кожної послуги по перевезенню вантажу обумовлюються в заявці замовника. Допускається отримання належним чином оформленої заявки по факсимільному зв»язку або по електронній пошті ( e-mail), які мають рівну юридичну силу.

Розділом 4 договору сторони погодили вартість послуг і порядок здійснення розрахунків, а саме:

- всі розрахунки по договору здійснюються в гривнях на підставі цін, узгоджених в заявках на перевезення (п.4.1);

- за виконання зобов'язань експедитора по договору замовник виплачує експедитору плату та відшкодовує витрати експедитора на виконання замовлення, які були узгоджені із замовником на стадії погодження заявки на перевезення (п.4.6);

- вартість кожного окремого перевезення погоджуються перед кожним перевезенням на основі заявки (п.4.1);

- оплата послуг експедитора здійснюється на його розрахунковий на підставі виставленого рахунку-фактури, переданого по факсу (п.4.3);

Відповідно до двох договорів-заявок №11479 від 24.04.2013 та №11536 від 07.05.2013 відповідачем було замовлено у позивача автомобіль «ДАФ» д.н. ВВ 9618 СІ з напівпричепом д.н. ВВ 6034 ХТ для перевезення вантажу-пива по маршруту Україна (м. Київ, ПАО «Оболонь») - Республіка Білорусія ( м. Мінськ).

Як свідчать матеріали справи автомобіль позивача прибув вчасно під завантаження відповідно до вказаної дати в замовленні та своєчасно доставив вантаж в пункт призначення, що підтверджується подорожніми листами №063044 та № 115603, міжнародними вантажними накладними СМР №186330 та №0186350 з відмітками митниць та вантажоодержувачів..

Суд враховує, що Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 визначають товарно-транспорту накладну як обов»язковий документ, який має оформлюватись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пунктів 1, 11.1 даних Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції «Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Вказані ТТН позивач надав суду і суд їх приймає у якості належного та допустимого доказу виконання перевезення позивачем.

Як свідчать матеріали справи та не заперечувалося представником відповідача свої зобов'язання за умовами даного Договору позивач виконав в повному обсязі, з належною якістю надання послуг, претензій щодо якості виконуваних послуг від відповідача не надходило.

30.04.2013 та 16.05..2013 позивач та відповідач склали акти надання послуг №425 та №94 відповідно. Дані акти підписані обома сторонами та скріплені печатками господарюючих суб»єктів. В даних актах сторони зазначили, що претензій по об»єму, якості та строкам виконання послуг один до одного не мають, тобто відповідач суму боргу визнав.

Відповідно до вищевказаних заявок та виставлених позивачем відповідачу рахунків-фактури №61 тр від 30.04.2013 та №24 тр від 16.05.2013 вартість перевезення склала 14 300,00 грн.

У відповідності до розділу 4 оплата за перевезення вантажів вказується в разовій заявці та здійснюється на підставі виставленого перевізником рахунку та після підписання актів виконаних робіт.

Відповідно до пункту 17 вищевказаних разових заявок відповідач за здійснені перевезення вантажу повинен був оплатити їх вартість на протязі 10-12 банківських днів після отримання оригіналів міжнародних накладних СМР, АВР, рахунків-фактур, тощо.

Позивач відповідно до умов даного договору та заявок направив відповідачу вищевказані документи та рахунки фактури 08.10.2013 , що підтверджується поштовими чеками, які знаходиться в матеріалах справи.

Після цього відповідач 14.10.2013 частково сплатив існуючу заборгованість та перерахував позивачу 4300 грн., що підтверджує факт визнання ним даної заборгованості та факт наявності у нього необхідних для оплати документів.

Тобто, вартість послуг, наданих позивачем відповідачу по актах виконаних робіт складає в момент звернення до суду 10000,00 грн, які відповідачем не оплачені, що свідчить про порушення останнім відповідних ст. 12 Закону "Про транспортно-експедиційну діяльність", ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та є підставою для застосування господарських санкцій.

Матеріали справи свідчать, що з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією , яка залишались без відповіді , реагування та виконання.

Зазначене і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначені правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні, за приписами частини 1 статті 11 якої експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Статтею 12 цього Закону передбачені обов'язки клієнта та встановлено, що клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх Зв'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів і державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону "Про транспортно-експедиційну діяльність" Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов'язки клієнта.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема транспортного експедирування, які регламентуються главою 65 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У відповідності до ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного-еспедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, в'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобв'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових слуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для эту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідачем не надано до суду документів за період до подання позивачем до суду позову, які б свідчили про заперечення відповідачем наданих позивачем послуг чи зауваження щодо їх якості.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 10000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 10 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Спільного українсько-російсько-англійського товариства з обмеженою відповідальністю «Славсант» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Київське відділення"Ерфол Стейт Групп" (01021, м. Київ, Печерський район, вул. М.Грушевського, 28/2,( 04073, м.Київ, пер. Куренівський, буд. 19/5) код ЄДРПОУ 38451298) на користь Спільного українсько-російсько-англійського товариства з обмеженою відповідальністю «Славсант» (94682 Луганська область, Антрацитівський район, с. Рафайлівка, вул. Шевченка, буд.8 , код ЄДРПОУ 14338180) основну заборгованість в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір в сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 24.12.2013