Постанова

від 26.12.2013 по справі 813/8649/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2013 року м. Львів № 813/8649/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Думич Х.М., представників позивача ОСОБА_1, Локатира І.І., представника відповідача Задороднього І.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «РПІКС», за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «А1 Сервіс» та товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформзв'язок», до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «РПІКС» (далі - позивач, ПП «РПІКС») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Личаківському районі м. Львова) про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2013 року: №0000492240, №0000502240 та №0000512240. Оскаржені рішення прийнято на підставі висновків акта про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з товариством з обмеженою відповідальністю «А1 Сервіс» за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінформзв'язок» за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року від 11.10.2013 року №107/22-40/20836290, у висновках якого податковий орган зазначив про безтоварність господарських операцій ПП «РПІКС» з ТОВ «А1 Сервіс» та ТОВ «Укрінформзв'язок». Позивач зазначив, що такі висновки ґрунтуються виключно на недостовірній податковій інформації про його контрагентів, без належної правової оцінки первинних документів, в яких відображено зміст господарських операцій з цими контрагентами-постачальниками, і які в цілому доводять реальність таких операцій. Позивач вважає висновки податкового органу надуманими і безпідставними, тому просить скасувати прийняті на цій підставі податкові повідомлення-рішення. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивач надав суду копії первинних документів стосовно поставок товарів від ТОВ «А1 Сервіс» та ТОВ «Укрінформзв'язок», а також документів щодо наступного використання придбаного товару у господарській діяльності. Представник позивача таку позицію підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву наступного змісту. Під час перевірки ПП «РПІКС» було встановлено, що внаслідок безтоварності господарських операцій з ТОВ «А1 Сервіс» та ТОВ «Укрінформзв'язок» позивач завищив валові витрати, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 35845,47 грн., а також завищив податковий кредит на загальну суму 34138,54 грн. за березень, квітень і жовтень 2012 року. Відповідач зазначив, що під час перевірки ПП «РПІКС» було враховано висновки акта ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1669/22-3/35197268 від 15.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрінформзв'язок» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року» та акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 1423/22-721/37203388 від 26.04.2013 року про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «А1 Сервіс» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ «Іст Вест Торг» за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року. Зміст цих актів звідомиться до того, що контрагенти - постачальники позивача фактично господарської діяльності не здійснюють через відсутність для цього матеріально-технічної бази, натомість сприяють у неправомірному формуванні показників податкового обліку та отримання податкової вигоди третіми особами. Відтак, відповідач вирішив, що правочини позивача з двома названими контрагентами не мали на меті настання правових наслідків, а задокументовані ним операції щодо поставки є безтоварними. Крім того відповідач зазначив, що під час перевірки позивач не надав усіх первинних документів, що й було підставою для застосування до нього штрафу. За таких обставин відповідач вважає, що немає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень і просить відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача таку позицію підтримав, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «А1 Сервіс» і товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінформзв'язок, залучені судом до участі у розгляді справи як треті особи без самостійних вимог на предмет спору, надіслали суду письмові пояснення з приводу даного спору, у яких вони зазначили про те, що позовні вимоги підтримують повністю з тих же мотивів, що й позивач, просять позов задовольнити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував позицію третіх осіб, встановив обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обставини підтверджуються, та встановив наступні фактичні обставини справи:

З 30.09.2013 року по 04.10.2013 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова проводила позапланову виїзну перевірку ПП «РПІКС» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТОВ «А1 Сервіс» за період з 01.10.2013 року по 31.10.2013 року та з ТОВ «Укрінформзв'язок» за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року, за наслідками якого складено акт № 107/22-40/20836290 від 11.10.2013 року (далі - акт перевірки від 11.10.2013 року).

Як зазначено в акті від 11.10.2013 року для перевірки взаємовідносин ПП «РПІКС» з ТОВ «А1 Сервіс» протягом зазначеного вище періоду платник надав первинні документи податкового і бухгалтерського обліку (видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення). Поряд з тим зазначено, що при перевірці ПП «РПІКС» отримано акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 1423/22-721/37203388 від 26.04.2013 року про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «А1 Сервіс» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ «Іст Вест Торг» за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року. В цьому акті зазначено про те, що названий контрагент-постачальник позивача відсутній за місцезнаходженням, за його юридичною адресою відсутні первинні та бухгалтерські документи, що засвідчують здійснення господарської діяльності, відтак не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Іст-Вест Торг». Йдеться також про неможливість здійснення операцій щодо поставок товарів між названими суб'єктами в силу об'єктивних причин (відсутність у ТОВ «Іст-Вест Торг» необхідної матеріально-технічної основи, трудових ресурсів, неможливість здійснення посадовими особами ТОВ «Іст-Вест Торг» господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного). На цій підставі, як зазначено в акті ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, операції ТОВ «А1 Сервіс» щодо поставок товарів від ТОВ «Іст-Вест Торг» фактично не відбулися, що призвело до неправомірного формування показників податкового обліку та заниження зобов'язань по сплаті податків.

У свою чергу відповідач на підставі висновків ДПІ у Дніпровському районі м. Києва щодо ТОВ «А1 Сервіс» також ствердив про безтоварний характер господарських операцій між ПП «РПІКС» та ТОВ «А1 Сервіс». Крім того, в акті перевірки від 11.10.2013 року відповідач зазначив про те, що під час перевірки ПП «РПІКС» не надало товарно-транспортних накладних та шляхових листів на перевезення товару, отриманого від ТОВ «А1 Сервіс». У підсумку, відповідач дійшов висновку про порушення ПП «РПІКС» підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.8.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено витрати за 4 квартал 2013 року на суму 7644,70 грн. З тих же мотивів відповідач зазначив про порушення ПП «РПІКС» положень пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за жовтень місяць 2013 року на загальну суму 1528,94 грн.

При перевірці взаєморозрахунків позивача з ТОВ «Укрінформзв'язок», як зазначено в акті перевірки від 11.10.2013 року, також було надано первинні документи, втім відповідач взяв до уваги висновки акта ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1669/22-3/35197268 від 15.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрінформзв'язок» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року».

В цьому акті також зазначено про те, що фактичне місцезнаходження ТОВ «Укрінформзв'язок» не встановлено і встановити його не має можливості, зазначено про відсутність будь-якої інформації про складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, чи будь-якого іншого устаткування, необхідного для здійснення господарської діяльності, про відсутність жодних первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності. На цій підставі контролюючий орган зазначив про безтоварність господарських операцій ТОВ «Укрінформзв'язок» та відсутність у нього об'єкта оподаткування.

З урахуванням результатів перевірки ТОВ «Укрінформзв'язок» в акті перевірки від 11.10.2013 року відповідач знову ж таки зазначив про безтоварність операцій ПП «РПІКС» з названим контрагентом. Поряд з тим відповідач зазначив про те, що під час перевірки в цій частині господарської діяльності платника не було надано виписки з банку, платіжні доручення, а також не надано наказу на відрядження, оскільки за умовами договору з ТОВ «Укрінформзв'язок» передача товар умає здійснюватися на складі постачальника, який розташований в м. Києві. На підставі наведеного, відповідач прийшов до висновку про порушення ПП «РПІКС» вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.8.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено витрати на загальну суму 163048 грн., в т.ч. за 1 квартал 2012 року на суму 2500 грн., за 1 півріччя 2012 року на суму 160548 грн. Також відповідач зазначив про порушення ПП «РПІКС» вимог пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит по контрагенту ТОВ «Укрінформзв'язок» на загальну суму 32609,60 грн., в т.ч. за березень 2012 року на суму 500 грн., за квітень 2012 року на суму 32109,58 грн.

У висновках акта перевірки від 11.10.2013 року відповідач зазначив, що внаслідок допущених порушень вказаних вище норм Податкового кодексу України ПП «РПІКС»: 1) завищило витрати на загальну суму 170692,70 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 35845,47 грн., в т.ч. за 1 квартал 2012 року на суму 525 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 33715,08 грн. та 4 квартал 2012 року на суму 1605,39 грн.; 2) завищило податковий кредит на загальну суму 34138,54 грн., в т.ч. за березень 2012 року на суму 500 грн., за квітень 2012 року на суму 32109,60 грн., за жовтень 2012 року на суму 1528,94 грн. Крім того, у висновках акта перевірки від 11.10.2013 року зазначено про порушення позивачем норм пунктів 85.2, 85.4 статті 85 Податкового кодексу України, оскільки до перевірки не надано у повному обсязі документів, що належать до предмета перевірки.

Не погодившись з висновками акта перевірки від 11.10.2013 року позивач подав письмові заперечення №171 від 21.10.2013 року (том І, а.с. 37-44), однак податковий орган не врахував доводів платника.

На підставі висновків акта перевірки від 11.10.2013 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова винесла три податкові повідомлення-рішення від 05.11.2013 року:

- №0000492240, яким ПП «РПІКС» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 42673,18 грн., в т.ч. 34138,54 грн. за основним платежем, 8534,64 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000502240, яким ПП «РПІКС» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 44806,75 грн., в т.ч. 35845,50 грн. за основним платежем, 8961,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000512240, яким ПП «РПІКС» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 510 грн.

ПП «РПІКС» зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 11.08.10994 року, підприємство взято на облік платників податків в ДПІ у Личаківському районі м. Львова за № 2444.

Основними видами діяльності ПП «РПІКС» є будівництво трубопроводів, будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання.

Щодо взаємовідносин ПП «РПІКС» та ТОВ «Укрінформзв'язок» стосовно поставки обладнання суд встановив наступне.

02 березня 2012 року ПП «РПІКС» (за договором - Замовник) та ТОВ «Укрінформзв'язок» підписали договір № 110/03-2012, відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Постачальник приймає на себе зобов'язання здійснити поставку обладнання згідно зі специфікацією, наведену в додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити обладнання на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.1. договору від 02.03.2012 року прийом-передача продукції здійснюється на складі Постачальника за адресою: м. Київ, вул. Сталінграду, 10А, корп.. 5

Відповідно до специфікації до договору № 110/03-2012 від 02.03.2012 року сторони домовились про поставку такого обладнання: МР-2100/230/R/2UTP (шасі мультиплексора 2 шт.), MP-2100M-ML-2E1 (лінійний модуль, 2 шт.), MP-2100M-VC-8/E&M (інтерфейсний модуль, 4 шт.), CBL-KVF/E&M (кабель, 7 шт.). Загальна вартість переліченого обладнання становить 195657,60 грн., в т.ч. 32609,60 грн. ПДВ.

Товар постачався відповідно до видаткової накладної від 24.04.10.2012 року № УС-0000020 на загальну суму 195657,60 грн. в т.ч. ПДВ в розмірі 32609,60 грн.

Стосовно того, як відбувалася поставка суд встановив, що перелічений вище товар отримував виконавчий директор ПП «РПІКС» ОСОБА_1 на підставі довіреності № 378 від 24.04.2012 року на отримання товарно-матеріальних цінностей (том І, а.с. 233-234). Цей факт також відображено у журналі довіреностей за 2012 рік, копію якого долучено до матеріалів даної справи.

Допитаний як свідок ОСОБА_1 підтвердив, що особисто отримував товар зі складу постачальника, перебуваючи у відрядженні в м. Києві. Перевезення товару від постачальника на об'єкт будівництва, що також знаходиться в м. Києві, здійснювалося ним особисто службовим автомобілем підприємства. Як пояснив свідок, габарити і загальна вага товару, про поставку якого укладено договір від 02.03.2012 року, дозволяє перевозити його легковим автомобілем. Такий автомобіль у ПП «РПІКС» є, на підтвердження чого долучив свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 03.06.2006 року, відповідно до якого у власності позивача є легковий автомобіль НОМЕР_1, кузов - комбі (універсал). ОСОБА_1 повідомив, що зазначений автомобіль використовується у господарській діяльності підприємства, право на керування транспортним засобом у нього є, що підтверджується посвідченням водія №237350 від 16.02.1999 року.

Поряд з тим, суд встановив, що відповідно до наказу № 15-В від 24.04.2012 року «Про відрядження» виконавчого директора ОСОБА_1 відправлено у службове відрядження до м. Бориспіль через м. Київ для вирішення організаційних питань з будівництва волоконно-оптичної лінії зв'язку на дільниці муфта № 3 на кабельній лінії ВОЛЗ БПРМ36пр (3ПС-1)-ОПЦ АРП АС та а дільницю РМ3-РЛК «Меч». Термін відрядження згідно з цим наказом становить шість днів з 24 по 29 квітня 2012 року включно. На підтвердження того, що до м. Києва ОСОБА_1 доїхав поїздом представник позивача надав копію проїзного документа (том І, а.с. 118). Щодо технічних характеристик обладнання, яке є предметом поставки, то судячи з інформації (а.с. 228-231), яку надала третя особа ТОВ «Укрінформзв'язок» розміри і вага товару в цілому дозволяють його транспортувати на легковому автомобілі.

Товар, який є предметом договору від 02.03.2012 року на загальну суму 195657,60 грн. ПП «РПІКС» оплатило Постачальнику у повному обсязі згідно з платіжними дорученнями: №128 від 26.03.2012р. на суму 1000,00 грн. (авансовий платіж); №139 від 30.03.2012р. на суму 2000 грн. (авансовий платіж); №160 від 10.04.2012р. на суму 2000 грн. (авансовий платіж); №166 від 12.04.2012р. на суму 2000 грн. (авансовий платіж); №310 від 05.07.2012р. на суму 20000 грн.; №404 від 20.08.2012р. на суму 5657.60 гривень; №432 від 30.08.2012р. на суму 10000 грн.; №439 від 31.08.2012р. на суму 10000 грн.; №526 від 04.10.2012р. на суму 73000 грн.; №659 від 28.11.2012р. на суму 35000 грн., № 671 від 30.11.2012р. на суму 35000 грн.

По факту першої події (спершу передоплати за товар, а в підсумку - поставки) ТОВ «Укрінформзв'язок» видало ПП «РПІКС» податкові накладні: № 7 від 26.03.2012 року на суму 1000 грн., в т.ч. 166,67 грн. ПДВ, № 8 від 30.03.2012 року на суму 2000 грн., в т.ч. 333,33 грн. ПДВ, № 3 від 10.04.2012 року на суму 2000 грн., в т.ч. 333,33 грн. ПДВ, №5 від12.04.2012 року на суму 2000 грн., в т.ч. 333,33 грн. ПДВ, № 11 від 24.04.2012 року на суму 188657,60 грн., в т.ч. 31442,93 грн. (том ІІ, а.с. 240-244).

На підставі перелічених накладних ПП «РПІКС» відніс до складу податкового кредиту за квітень 2012 року 32609,60 грн. податок на додану вартість, сплачений у вартості придбаного товару. Витрати, понесені у зв'язку з придбанням згаданого товару на загальну суму 163048 грн. позивач відніс до складу валових витрат підприємства.

ТОВ «Укрінформзв'язок» у своїх письмових поясненнях від 10.12.2013 року (а.с.218-223) підтвердив факт поставки ПП «РПІКС» названого вище товару, а також повідомив, що результати такої діяльності відобразив у своїй податковій звітності з податку на додану вартість. Стосовно висновків податкового органу, які викладено в акті ДПІ Печерському районі м. Києва № 1669/22-3/35197268 від 15.05.2013 року, зазначив, що такі не відповідають дійсності.

Щодо наступного використання обладнання, придбаного в ТОВ «Укрінформзв'язок», то суд встановив, що позивач придбав його з метою виконання договірних зобов'язань перед ДП обслуговування повітряного руху України в особі РСП «Київцентраеро» Украероруху відповідно до договорів підряду: 1) № 558 від 28.11.2011 року (том І, а.с. 66-69), у п.1.1. якого зазначено, що Замовник доручає, а Підрядник (ПП «РПІКС») зобов'язується виконати роботи з будівництва волоконно-оптичної лінії зв'язку на дільниці муфти № 3 на кабельній лінії ВОЛЗ БПРМ-36пр (ЗПС-1) - ОПЦ АРП АС у відповідності до умов даного договору, а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу і оплатити її. Виконання обумовлених у цьому договорі робіт підтверджується актами; 2) № 563 від 30.11.2011 року (том І, а.с. 99-102), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а Пдрядник зобов'язується виконати роботи з будівництва волоконно-оптичної лінії зв'язку на дільниці РМ3-РЛК «Меч» у відповідності до умов даного договору, а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її

До договору № 558 від 28.11.2011 року сторони підписали договірну ціну на будівництво зазначеного вище об'єкта, локальний кошторис № 5-1-1 (том І, а.с. 71-76). Про виконання робіт за договором № 558 від 28.11.2011 року сторони підписали акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2012 року типової форми № КБ-2в (том І, а.с. 77-79) на загальну суму 99745,20 грн. У вартість робіт, які відображено в цьому акті, включено вартість обладнання, яке було предметом поставки на умовах договору від 02.03.2012 року з ТОВ «Укрінформзв'язок», а саме: МР-2100/230/R/2UTP (1 шт.), MP-2100M-ML-2E1 (1 шт.), MP-2100M-VC-8/E&M (1 шт.), CBL-KVF/E&M (кабель, 5 шт.; том І, а.с. 78). Крім того, сторони за договором підряду № 558 від 28.11.2011 року підписали акт від 27.04.2012 року приймання-передачі переліченого обладнання (том І, а.с. 80), яке було використано у будівництві об'єкта.

РСП «Київцентраеро» Украероруху у повному обсязі оплатило вартість виконаних робіт за квітень 2012 року по договору підряду №558 від 28.11.2011 року, що підтверджується платіжними дорученнями №9939 від 08.12.2011р. на суму 89498,16 грн., (авансовий платіж) та №3904 від 31.05.2012р. на суму 64834,38 грн.

До договору № 563 від 30.11.2011 року ПП «РПІКС» та РСП «Київцентраеро» також підписали договірну ціну на будівництво зазначеного у цьому договорі об'єкта та локальний кошторис № 5-1-1 (том І, а.с. 104-109). Про виконання робіт за договором № 563 від 30.11.2011 року сторони підписали акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2012 року типової форми № КБ-2в (том І, а.с. 110-111), у якому також зазначено про використання у процесі робіт раніше придбаного у ТОВ «Укрінформзв'язок» обладнання відповідно до договору від 02.03.2012 року (том І, а.с. 110-111). 27 квітня 2012 року ПП «РПІКС» та РСП «Київцентраеро» також підписали окремий акт приймання - передачі цього обладнання (том І, а.с. 112). РСП «Київцентраеро» Украероруху повністю оплатив вартість виконаних робіт по договору підряду №563 від 30.11.2011 року згідно з платіжними дорученнями №10546 від 26.12.2011р. на суму 89459,64 грн., (авансовий платіж) та №4328 від 19.06.2012р. на суму 74004,06 грн.

З приводу господарських операцій між ПП «РПІКС» і ТОВ «А1 Сервіс», то їх суть також полягає у поставці спеціального обладнання, яке ПП «РПІКС» використало при виконанні робіт на замовлення РСП «Київцентраеро» Украероруху.

Суд встановив, що між ПП «РПІКС» і ТОВ «А1 Сервіс» була усна домовленість про поставку кабельного приладу «ІРК-ПРО 7.4» вартістю 9173,65 грн. На поставку зазначеного товару було оформлено рахунок-фактуру від 25.10.2012 року № А1С1124 на загальну суму 9173,65 грн., в т.ч. 1528,94 грн. ПДВ. Поставку товару оформлено видатковою накладною №АС-0000526 від 31.10.2012 року (том І, а.с. 55).

Оплата за прилад ІРК-ПРО 7.4. ПП «РПІКС» здійснило у повному обсязі згідно з платіжними дорученнями № 579 від 26.10.2012 року на суму 2752,10 грн.(авансовий платіж) та № 697 від 10.12.2012 року на суму 6421,55грн.

ТОВ «А1 Сервіс» по факту оплати і по факту поставки видало ПП «РПІКС» податкові накладні: № 64 від 26.10.2013 року на загальну суму 2752,10 грн., в т.ч. 458,68 грн. ПДВ, №78 від 31.10.2013 року на суму 6421,55 грн., в т.ч. 1070,26 грн. ПДВ (том І, а.с. 192,193).

На підставі податкових накладних від ТОВ «А1 Сервіс» позивач відніс до складу податкового кредиту за жовтень 2012 року 1528,94 грн. податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару. Також позивач відніс до складу витрат підприємства вартість (без ПДВ) поставленого товару.

Результати господарської діяльності з ПП «РПІКС» його контрагент ТОВ «А1 Сервіс» також відобразило у своїй декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року Зазначену декларацію, в т.ч. додаток № 5 до декларації (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) податковий орган прийняв без застережень. Видані ПП «РПІКС» податкові накладні ТОВ «А1 Сервіс» відобразило у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012 року.

Стосовно того, як відбувалася поставка товару суд встановив, що згідно з довіреністю від 26.10.2012 року на отримання товарно-матеріальних цінностей відповідно до рахунку від 25.10.2013 року № А1С1124, прилад «ІРК-ПРО 7.4» безпосередньо отримував на складі ТОВ «А1 Сервіс» в м. Києві директор ПП «РПІКС» ОСОБА_5 Це також підтверджується відповідним записом в журналі реєстрації довіреностей за 2012 рік.

Допитаний як свідок ОСОБА_5 зазначений факт також підтвердив. Пояснив, що придбання цього обладнання було необхідне для виконання зобов'язань за договором підряду з РСП «Київцентраеро» Украероруху № 458 від 04.09.2012 року (том І, а.с. 81-84). ОСОБА_5 повідомив суду, що для вирішення організаційних питань з будівництва волоконно-оптичної лінії зв'язку на дільниці ЛАЦ ДЗ РСП «Київцентраеро», виконання яких обумовлено у цьому договорі підряду, він відбув у відрядження до м. Києва. Прилад «ІРК-ПРО 7.4» отримував особисто на складі постачальника. Зазначив також, що технічні характеристики, зокрема вага товару та його об'єм дозволяють перевозити такий товар легковим автомобілем. Використовуючи службовий автомобіль НОМЕР_1, кузов комбі (універсал), який як зазначено вище належить ПП «РПІКС», як пояснив ОСОБА_5, він доставив кабельний прилад «ІРК-ПРО 7.4» зі складу ТОВ «А1 Сервіс» на об'єкт будівництва, обумовлений у договорі підряду № 458 від 04.09.2012 року, де цей прилад і було використано за призначенням.

Суд встановив, що згідно з наказом № 62-В від 29.10.2012 року (том І, а.с. 113) тривалість відрядження ОСОБА_5 становила 20 днів, з 30 жовтня 2012 року по 18 листопада 2012 року. До м. Києва ОСОБА_5 добирався поїздом, на підтвердження чого долучив копії проїзних документів (том І, а.с. 115).

Щодо свідчень ОСОБА_5 про наявність у ПП «РПІКС» автомобіля, то зазначений факт підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 03.06.2006 року, про який згадано вище. Право ОСОБА_5 на керування транспортним засобом підтверджується посвідченням водія НОМЕР_2 від 19.09.1998 року.

Прилад, який ПП «РПІКС» придбало у ТОВ «А1 Сервіс» надалі було використано у господарській діяльності позивача, а саме при виконанні робіт, замовником яких було РСП «Київцентраеро» Украероруху. Відповідно до п. 1.1. договору підряду № 458 від 04.09.2012 року державне підприємство обслуговування повітряного руху в особі директора РСП «Київцентраеро» Украероруху (за договором - Замовник) доручає, а ПП «РПІКС» (за договором - Підрядник) зобов'язується виконати роботи з будівництва волоконно-оптичної лінії зв'язку на дільниці ЛАЦ ДЗ РСП «Київцентраеро» - ПРЦ у відповідності до умов даного договору, а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу і оплатити її. У п. 5.2 договору підряду № 458 від 04.09.2012 року передбачено, що здавання-приймання виконаних робіт оформлюється актами приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), які підписуються обома сторонами та надаються у трьох екземплярах.

До цього договору підряду сторони також погодили договірну ціну та локальний кошторис (том І, а.с. 86-92). Виконання робіт на умовах договору підряду № 458 від 04.09.2012 року підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт №2 за жовтень місяць 2012 року від 31.10.2013 року типової форми № КБ-2в (том І, а.с. 93-97), в якому кабельний прилад ІРК-ПРО 7.4 зазначено в переліку витрат (том І, а.с. 95). Крім того, по факту виконання договірних зобов'язань сторони за договором № 458 від 04.09.2012 року підписали акт приймання-передачі обладнання по об'єкту «Будівництво волоконно-оптичної лінії зв'язку на дільниці ЛАЦ ДЗ РСП «Київцентраеро» - ПРЦ» (том І, а.с. 98), в якому знову ж таки зазначено про передачу Замовнику, в тому числі, кабельного приладу ІРК-ПРО 7.4. РСП «Київцентраеро» Украероруху в повному обсязі оплатив виконану ПП «РПІКС» роботу за жовтень 2012 року згідно з платіжними дорученнями: №7678 від 03.10.2012 року на суму 205527,06 грн. (авансовий платіж) та №9310 від 23.11.2012 року на суму 185230,72 грн.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з приписами п.138.1. Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1. Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010р. «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» роз'яснив, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, враховуючи положення статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

При вирішенні спору суд виходить з наступних мотивів:

Податковий кредит з ПДВ за березень 2012 року в сумі 500 грн. та податковий кредит з ПДВ за квітень 2012 року в сумі 32109 грн. ПП «РПІКС» сформувало на підставі належно оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Укрінформзв'язок» за наслідками господарських операцій щодо поставки обладнання на умовах договору від 02.03.2012 року.

Реальність виконання взятих зобов'язань за згаданими вище договором поставки між ПП «РПІКС» та ТОВ «Укрінформзв'язок» підтверджується належно оформленими первинними документами, про які зазначено вище (видаткова накладна, платіжні документи про оплату товару, договір, довіреність на отримання ТМЦ, подорожні листи), які в цілому в повній мірі відображають зміст господарської операції, обсяги поставки і її вартість. На підставі цих первинних документів позивач цілком правомірно включив до валових витрати підприємства за 1 квартал 2012 року витрати в сумі 2500 грн., за 1 півріччя 2012 року - в сумі 160548 грн.

Відображені у первинних документах відомості про поставку товару від ТОВ «Укрінформзв'язок» додатково підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_1, наказом про його відрядження до м. Києва, проїзним документом, а також поясненнями названого вище контрагента позивача про реальність такої поставки і її відображення в податковому обліку.

Податковий кредит за жовтень 2012 року в сумі 1528 грн. позивач сформував на підставі податкових накладних від ТОВ «А1 Сервіс» за наслідками виконання операцій щодо поставки кабельного приладу «ІРК-ПРО 7.4». Зміст господарських операцій позивача з цим контрагентом також підтверджується належно оформленими первинними документами (видатковою накладною, платіжними документами про оплату товару, довіреність на отримання ТМЦ, подорожні листи), на підставі яких позивач також відніс до складу валових витрат підприємства вартість придбаного товару.

Окрім первинних документів реальність такої поставки підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5, документами про його перебування в цей час у відрядженні до м. Києва, а також поясненнями самого контрагента позивача ТОВ «А1 Сервіс» про те, що кабельний прилад дійсно було передано довіреній особі ОСОБА_5

Суд бере також до уваги ту обставину, що товари, які було придбано у ТОВ «Укрінформзв'язок» та ТОВ «А1 Сервіс» надалі було використано у господарській діяльності позивача. Суд встановив, що ПП «РПІКС» має тривалі договірні відносини з регіональним структурним підрозділом «Київцентраеро», який є підрозділом Об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України, до функцій якого віднесено, зокрема, організацію повітряного руху, радіотехнічного, аеронавігаційного та метеорологічного забезпечення авіації. РСП «Київцентраеро» відповідає за безпеку повітряного руху в т.ч. аеродрому «Київ (Бориспіль)», де як пояснили свідки і виконувалися роботи з будівництва волоконно-оптичних ліній зв'язку, які є предметом зазначених вище договорів підряду з РСП «Київцентраеро». Результати цих робіт також оформлено належною документацією встановленої форми і змісту, зі змісту якої вбачається, що товар, придбаний у ТОВ «Укрінформзв'язок» та ТОВ «А1 Сервіс», дійсно використано при виконанні цих робіт.

Щодо тверджень податкового органу про ненадання позивачем для перевірки всіх документів суд зазначає наступне. Вимогу про надання позивачем товарно-транспортних накладних, якими оформлено перевезення товару від ТОВ «Укрінформзв'язок» та ТОВ «А1 Сервіс», суд вважає необґрунтованою, оскільки як встановлено під час судового розгляду справи придбані товари перевозилися службовим автомобілем ПП «РПІКС», наявність якого підтверджується реєстраційним свідоцтвом на транспортний засіб, про що зазначено вище.

Щодо зафіксованого відповідачем в акті перевірки факту ненадання позивачем наказу на відрядження слід зазначити наступне. Формування валових витрат підприємства та податкового кредиту пов'язано з фактом придбання товарів, який повинен підтверджуватись видатковими та податковими накладними, іншими документами. Судячи зі змісту акта перевірки від 11.10.2013 року до перевірки позивач надав первинні документи стосовно фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Укрінформзв'язок» та ТОВ «А1 Сервіс». Поряд з тим, відповідач не надав суду документів, які б містили перелік витребуваних до перевірки документів, які платник податків повинен був надати контролюючому органу для проведення цієї перевірки. Тому ненадання до перевірки наказу на відрядження поряд з наявністю цілої низки первинних документів як щодо придбання, так і щодо наступного використання товарів, на думку суду, не може свідчити про відсутність таких поставок, чи про ухилення платника податків від подання первинних документів.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Попри свій обов'язок, відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Укрінформзв'язок» та ТОВ «А1 Сервіс», як це зазначено в акті перевірки від 11.10.2013 року. Відповідач не надав належної правової оцінки первинним документам, про які зазначено вище. Жодних зауважень до їх змісту чи форми в акті перевірки від 11.10.2013 року не зазначено. Натомість висновки ДПІ у Личаківському районі м. Львова по суті ґрунтуються виключно на акті ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1669/22-3/35197268 від 15.05.2013 року акті ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 1423/22-721/37203388 від 26.04.2013 року, в яких зазначено про те, що постачальники за рахунок господарських операцій з якими яких ПП «РПІКС» сформувало податковий кредит та валові витрати, не мають необхідної матеріально-технічної основи для здійснення господарської діяльності, а укладені з ними правочини не мають на меті настання правових наслідків.

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу. У статті 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У даному випадку суд взяв до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 31.01.2011 року в справі № 21-47а10 наступного змісту. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Беручи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що при перевірці фінансово-господарських взаємовідносин ПП «РПІКС» на предмет дотримання вимог податкового законодавства податковий орган помилково ставить правильність обчислення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а також податкового кредиту з податку на додану вартість у пряму залежність від результатів перевірок безпосередніх контрагента позивача.

Така правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, відтак і висновок про безтоварність господарських операцій, на думку суду є необґрунтованими. Такої ж думки суд і про висновок податкового органу щодо ненадання позивачем до перевірки всіх документів. Тому податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова №0000492240, №0000502240 та №0000512240 від 05.11.2013 року не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки їх прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що оскаржені податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000492240, №0000502240 та №0000512240 від 05.11.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь ПП «РПІКС» судовий збір, сплачений за подання даного позову, в сумі 1759 (одна тисяча сімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 80 копійок.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 27 грудня 2013 року.

Суддя Москаль Р.М.