Постанова

від 23.12.2013 по справі 819/2501/13-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2501/13-a

23 грудня 2013 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі судового засідання Костецькій Н.Т.

за участю:

представників позивача - Кіцану А.Л., Шевчука П.В.

представників відповідача - Мельника О.А., Євтушка Б.М., Медвідь У.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСП «Корпорація Ватра»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області

про скасування податкових повідомлень-рішень від 24 липня 2013 року №0004652210, №0004612210 та №0004602210, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСП Корпорація Ватра» (надалі по тексту - ТОВ «ОСП Корпорація Ватра» або позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області (надалі по тексту - Тернопільська ОДПІ або відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 24 липня 2013 року №0004652210, №0004612210 та №0004602210.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є неправомірними у зв'язку з тим, що відповідач невірно застосував норми Податкового кодексу України до спірних правовідносин, неправильно дав оцінку дійсним обставинам справи.

Представники позивача пояснили, що господарські операції з придбання матеріалів від ТОВ «ДП Екосвіт» мали реальний характер, оскільки придбання товару, зазначеного у податкових та видаткових накладних, відбулося з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності ТОВ «ОСП Корпорація Ватра» (для виготовлення складових елементів світлових приладів), наявні всі належні первинні документи, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.

Щодо допущення певних описок у податкових накладних виписаних ТОВ «ДП ЕКОСВІТ», то такі описки, на думку представників позивача, не можуть бути беззаперечним доказом відсутності фактичного виконання договорів, укладених між ТОВ «ДП ЕКОСВІТ» та ТОВ «ОСП КОРПОРАЦІЯ ВАТРА», оскільки факт реального виконання робіт мав місце і підтверджується наявними у Позивача первинними та іншими документами, належність та допустимість яких не було поставлено під сумнів та спростовано Відповідачем ні в процесі адміністративного оскарження по цій справі ні під час розгляду справи судом.

Також представники ТОВ «ОСП Корпорація Ватра» категорично не погодились з твердженнями податкового органу з приводу допущених ТОВ «ДП ЕКОСВІТ» недоліків при формуванні товарно-транспортних накладних, які були складені на виконання умов договору поставки № В-1 від 11.01.2012 року. Свою позицію вони обґрунтували тим, що товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

З врахуванням вищевикладеного, представники позивача просили позов задовольнити повністю.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в їх задоволенні.

Свою позицію представники податкового органу обґрунтували тим, що суми податкового кредиту по податку на додану вартість та витрати по податку на прибуток, є такими, що сформовані на підставі безтоварних операцій, з єдиною метою - зменшити об'єкт оподаткування по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств та занизити в такий спосіб суми сплати податків до державного бюджету.

Представники відповідача зазначили, що вищенаведені обставини були встановлені Тернопільською ОДПІ по ланцюгу постачання товару від ТОВ «Елтіс» через ТОВ «ДП Екосвіт» до ТОВ «ОСП Корпорація Ватра», що підтверджується актами перевірок ТОВ «Елтіс» та ТОВ «ДП Екосвіт».

Крім того, представники податкової інспекції наголосили на тому, що в окремих податкових накладних виписаних ТОВ «ДП Екосвіт» в 2012 році містилися дані про свідоцтво платника ПДВ, яке було видане даному суб'єкту господарювання тільки в 2013 році.

На думку представників Тернопільської ОДПІ, ще однією із обставин, яка свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ДП Екосвіт» є недостовірність даних в товарно-транспортних накладних.

З врахуванням вищевикладеного, представники податкового органу вважають, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, а винесені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі норм чинного податкового законодавства, а тому просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача, а також витребувані з ініціативи суду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Тернопільської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ОСП Корпорація Ватра» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012 р.

Результати перевірки відображені в акті перевірки від 4 липня 2013 року №21/22-10/33680115 (далі по тексту - Акт) (Т.1 а.с.20-44).

Позивачем податковому органу подавалися письмові заперечення на висновки акту перевірки, проте доводи викладені в них взяті до уваги не були.(Т.1 а.с.45-60).

На підставі Акту Тернопільською ОДПІ було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 25.07.2013 року:

- № 0004602210, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 2 144 155,00 грн., з якої 1 715 324,00 грн. за основним платежем та 428 831,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)(т.1а.с.61);

- № 0004652210, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в розрахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1 564 916 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 782 458 грн. (т.1.а.с.60);

- № 0004612210, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 85 907,50 грн., з якої 68 726,00 грн. за основним платежем та 17 181,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т.1. а.с.62).

Не погоджуючись із прийнятими Рішеннями підприємство подало скарги в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг у Головному управлінні Міндоходів в Тернопільській області та Міністерстві доходів і зборів України скарги платника податку були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ - без змін.(Т.1 а.с.63-79).

Як вбачається з акту перевірки Тернопільська ОДПІ встановила наступні порушення норм податкового законодавства:

- п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.8.1 п. 138.8. Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 1 715 324 грн., в тому числі: за І квартал 2012 року у сумі 390 574 грн., за ІІ квартал 2012 року у сумі 475 159 грн., за ІІІ квартал 2012 року у сумі 472 678 грн., за ІV квартал 2012 року у сумі 376 913 грн.

- п. 198.6. ст. 198 та абз. Г) п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 68 726 грн., у тому числі червень 2012 року у сумі 68 726 грн., та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку всього в сумі 1 564 916 грн., в т.ч.

· за лютий 2012 року у сумі 132 944 грн.;

· за березень 2012 року у сумі 149 781 грн.;

· за квітень 2012 року у сумі 89 250 грн.;

· за травень 2012 року у сумі 221 042 грн.;

· за липень 2012 року у сумі 99 057 грн.;

· за серпень 2012 року у сумі 135 250 грн.;

· за вересень 2012 року у сумі 192 420 грн.;

· за жовтень 2012 року у сумі 122 500 грн.;

· за листопад 2012 року у сумі 189 467 грн.;

· за грудень 2012 року у сумі 169 497 грн.

Податковий орган вважає, що виявлені порушень податкового законодавства будується на тому, що укладені позивачем господарські договори з ТОВ «ДП Екосвіт» містять ознаки безтоварності.

Аналізуючи висновки податкового органу зроблені в акті перевірки та які лягли в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку про їх помилковість та необґрунтованість виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, між ТЗОВ «ОСП Корпорація Ватра» та ТзОВ «ДП Екосвіт» було укладено договір поставки № В-1 від 11.01.2012 р.

Відповідно до умов вищенаведеного договору предметом поставки виступали сплави алюмінієві та пруток латунний у кількості і за цінами, визначеними у фактурах.

На виконання умов договору сторонами було оформлено видаткові та податкові, накладні, а також товарно-транспортні накладні.

Як свідчать наявні документи товари поставлялись окремими партіями з використанням вантажного автомобільного транспорту.

Податковий орган вважає, що наведені господарські операції не підтверджуються фактичними обставинами їх виконання, а лише оформленні відповідними фінансово-господарськими документами, без постачання зазначеної кількості товарів та надання послуг з їх перевезення. Така позиція відповідача базується на висновках акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва № 1589/22 -205/36309197 26.04.2013 р. «Про результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «ЕКОСВІТ»(код за ЄДРПОУ- 36309197) з питань дотримання вимог податкової законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ЕЛТІС», яким нібито встановлено, що товар який в подальшому перепродувався на ТОВ «ОСП Корпорація Ватра», придбавався ТОВ «ДП Екосвіт» у ТОВ «Елтіс». Крім того, даним актом перевірки не підтверджено факту здійснення господарських операцій між ТОВ «ДП Екосвіт» та ТОВ «Елтіс».

Суд не приймає до уваги вищенаведений акт перевірки ДПІ у Подільському районі м.Києва як доказ того, що товар по ланцюгу постачання від ТОВ «Елтіс» до кінцевого одержувача - ТОВ «ОСП Корпорація Ватра» не міг бути поставлений, з наступних причин:

ДПІ у Подільському районі м. Києва фактично провела документальну невиїзну перевірку ТОВ «ДП ЕКОСВІТ», будь-які первинні документи по взаємовідносинах із ТОВ «ЕЛТІС» як і документи звітного, так і розрахункового характеру при проведеній перевірки не перевірялись, не запитувались та не отримувались . Всі свої припущення без перевірки фактичних операцій ТОВ «ДП Екосвіт» із ТОВ «ЕЛТІС» ДПІ у Подільському районі м. Києва зробило виключно на основі Акту ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про проведення невиїзної перевірки у ТОВ «Елтіс». А безпідставність висновків акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про проведення невиїзної перевірки у ТОВ «Елтіс» встановлена постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2013 року (Т.1 а.с.99-102), яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року (Т.3 а.с.231-234).

Приходячи до висновку про безпідставне завищення позивачем податкового кредиту Тернопільська ОДПІ зазначила про те, що товариством сформовано податковий кредит на основі податкових накладних , які зареєстровані з порушенням Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних у сумі 1 629 055, 21 грн. З такою позицією податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного:

Підставою для виключення вказаної суми податкового кредиту Підприємства є отримані від постачальника - ТОВ «ДП Екосвіт» податкові накладні, які оформленні, на думку перевіряючих, з порушенням вимог податкового законодавства, а саме: при співставленні інформаційної бази даних єдиного реєстру податкових накладних та підписів на паперових носіях встановлено, що електронний цифровий підпис податкових накладних (квитанцій) не відповідає підписам уповноважених осіб, що зазначені у паперових носіях податкових накладних.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п.201.1. ст..201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

З матеріалів справи вбачається, що в спірних податкових накладних (Т.1 а.с.124-153) були заповнені усі необхідні реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 ПК України, вони пройшли реєстрацію в єдиному реєстрі податкових накладних, а тому у ТОВ «ОСП Корпорація Ватра» не було підстав для подання скарги на постачальника товару.

Безпідставними є посилання відповідача на те, що позивачем порушено Порядок ведення єдиного реєстру податкових накладних, оскільки ні в акті перевірки ні в судовому засіданні не мотивовано в чому ж полягає порушення вищезазначеного порядку, а судом таких порушень не встановлено.

Не беруться судом до уваги також твердження податкового органу щодо того, що не зазначення продавцем товару у податкових накладних вірного номера свідоцтва платника ПДВ та правильної адреси товариства впливають на право покупця товару (позивача) на віднесення сум понесених витрат до складу податкового кредиту.

Суд вважає, що такі недоліки не є суттєвими і жодним чином не можуть вплинути на коригування податкових зобов'язань ТОВ «ДП ЕКОСВІТ» та податкового кредиту ТОВ «ОСП Корпорація Ватра». Аналогічної позиції підтримується і Вищий адміністративний суд України у своїх постановах, де зокрема зазначено, що коли на момент проведення контролюючим органом перевірки платника суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні мають незначні недоліки в заповненні, при умові, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Крім того, суд враховує той факт, що податкові накладні, які на думку Тернопільської ОДПІ заповнені з недоліками, пройшли реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд також не погоджується з висновками відповідача з приводу того, що однією з обставин які свідчать про безтоварність господарських операцій позивача з ДП «Екосвіт» є неналежним чином оформлені товарно-транспортні накладні, які були складені на виконання умов договору поставки № В-1 від 11.01.2012 року.

З цього приводу слід відзначити, що товарно-транспортна накладна в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV та ПКУ не є первинним документом , який підтверджує поставку товару, а є документом, який підтверджує надання транспортних послуг.

Суд вважає, що товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Таким чином, нормами чинного законодавства не передбачено обов'язкового ведення та наявності товарно-транспортних документів, як обов'язкової умови для формування валових витрат та податкового кредиту.

Оскільки, навіть відсутність товарно-транспортних накладних не матиме наслідком зменшення податкових зобов'язань ТОВ «ДП ЕКОСВІТ» та зменшення податкового кредиту ТОВ «ОСП Корпорація Ватра», то невказання в товарно-транспортних накладних кілометражу та адреси в несеному пункті, куди мало бути доставлено товар, згідно норм чинного податкового законодавства, не надає податковому органу (з цих підстав) право робити висновок про заниження позивачем податкового кредиту.

Крім того, суд враховує той факт, що в акті перевірки не містилось опису конкретних недоліків до товарно-транспортних накладних, такі недоліки податковим органом були встановлені тільки в ході провадження досудового розслідування в кримінальному провадженні тобто після того як були винесені податкові повідомлення рішення. Та й самі недоліки були виявлені в 3 ТТН з 30.

Безпідставним є посилання податкового органу на те, що транспортування вантажу згідно договору поставки № В-1 від 11.01.2012 року мало здійснюватися силами покупця (ТОВ «ОСП Корпорація Ватра»), оскільки Тернопільською ОДПІ не взято до уваги додаткової угоди від 14 лютого 2012 року до вищенаведеного договору (Т.1 а.с.117). Згідно даної угоди було внесено зміни до п.3.1 основного договору поставки та обумовлено, що товар транспортується постачальником або за усною домовленістю транспортом покупця чи із залученням перевізників.

Суд також вважає, що податковим органом не досліджено належним чином рух товару по ланцюгу постачання від ТОВ «Елтіс» до кінцевого одержувача - ТОВ «ОСП Корпорація Ватра». Це підтверджується наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

14.08.2013 року від ТОВ ДП Екосвіт» Позивачу надано листа за вих. № 14/08/13-1 від 14.08.2013 року (Т.1 а.с.120-123), яким ТОВ «ДП ЕКОСВІТ» повідомляє, що за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року ними придбано у ТОВ «ЕЛТІС» та в подальшому реалізовано ТОВ «ОСП КОРПОРАЦІЯ ВАТРА» придбаний у ТОВ «ЕЛТІС»: сплав алюмінію АК 12, вагою 66 426 кілограм на загальну суму 1 643 300 (один мільйон шістсот сорок три тисячі триста) грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ на суму 273 883 (двісті сімдесят три тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 33 коп.

Таким чином, цим листом ТОВ «ДП Екосвіт» підтвердило придбання та реалізацію придбаного у ТОВ «Елтіс» товару ТОВ «ОСП КОРПОРАЦІЯ ВАТРА» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року тільки на 66 426 кілограм та на загальну суму 1 643 300 (один мільйон шістсот сорок три тисячі триста) грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ на суму 273 883 (двісті сімдесят три тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 33 коп., а інший товар, реалізований Позивачем в перевіряємий період був придбаний ТОВ «ДП Екосвіт» та реалізований ТОВ «ОСП КОРПОРАЦІЯ ВАТРА» ВІД ІНШИХ КОНТРАГЕНТІВ .

Проте, посадовою особою Тернопільської ОДПІ, жодним чином не перевірявся рух товару від ТОВ «Елтіс» до ТОВ «ДП ЕКОСВІТ», як і не перевірялося отримання товару ТОВ «ДП ЕКОСВІТ» від інших, окрім ТОВ «ЕЛТІС» контрагентів та його реалізації Позивачу. Такі обставини на думку суду не могли бути встановлені в ході невиїзної документальної перевірки позивача та ще й на підставі даних актів невиїзних перевірок контрагентів, які як зазначалось вище не несуть в собі жодної достовірної інформації.

Суд вважає, що позивач мав право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених по господарських операціях із ТОВ «ДП Екосвіт», що підтверджується наступним нормативним обгрутнтуванням:

Відповідно п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно ст. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних ^ цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм закону дає підстави суду прийти до висновку, що необхідною умовою хтя віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Нормативне обґрунтування по включенню до витрат сум по господарських операціях із ТОВ «ДП Екосвіт».

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Стаття 138 ПК України визначає склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визначення. До таких витрат належать витрати операційної діяльності, що включають собівартість реалізованих товарів, та інші витрати (п. 138.1 ст. 138 ПК України).

До складу витрат собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відносять витрати, прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу III Податкового кодексу (пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6 ст. 138 ПК України).

Зі змісту п. 138.2 ст. 138 ПК України вбачається, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, необхідними і достатніми підставами для включення Товариством до складу витрат є підтвердження таких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

В судовому засіданні встановлено, що позивач для перевірки та в судовому засіданні надав достатньо документів які підтверджують фактичний рух активів в процесі господарських операцій з ТОВ «ДП Екосвіт», а саме:

- податкові накладні (Т.1 а.с.124-153);

- видаткові накладні (Т.1 а.с.169-200);

- товарно-транспортні накладні (Т.1 а.с.201-230);

- прихідні ордери (Т.1 а.с.231-250 - Т.2 а.с.1-10);

- накладні на внутрішнє переміщення товару (Т.2 а.с.11-39).

При цьому як уже зазначалось вище, суд вважає, що на реальність господарських операцій не впливають вищеописані недоліки в окремих первинних документах, оскільки суд вважає, що вище перелічені документи дають суду можливість ідентифікувати зміст господарської операції та її сторін.

Суд також не погоджується з висновком податкового органу з приводу того, що на реальність здійснення господарських операцій впливає (можливе) невиконання контрагентом (ами) своїх зобов'язань, виходячи з наступних мотивів:

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-ІУ від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Аналогічне положення закріплено в ч.2 ст.8 КАС України, відповідно до якої суд при вирішення спору застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09 р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позиція Європейського Суду з прав людини знайшла своє відображення в національному судочинстві, зокрема у відповідних правових позиціях Верховного суду України висвітлених при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошено на тому, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Разом з тим, слід визнати обґрунтованим застосування такого підходу на практиці, оскільки подібне розмежування дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

Так, у разі, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.08.2008 року та ухвалах Вищого адміністративного суду України від 06.05.2010 року №К-13115/10, від 25.05.2010 року № К-4867/07.

Суд при вирішенні даного спору, враховує те, що податковим органом не доведено недобросовісності ТОВ «ОСП Корпорація Ватра», а вчиненні господарські операції з ТОВ «ДП Екосвіт» не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що господарські операції з придбання алюмінієвих сплавів АК-12 та від ТОВ «ДП Екосвіт» мали реальний характер, оскільки придбання товару, зазначеного у податкових та видаткових накладних, відбулося з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності ТОВ «ОСП Корпорація Ватра» (для виробництва складових частин світильників), наявні всі належні первинні документи, які підтверджують фактичний рух активів і підтверджують реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку, а тому суд приходить до переконання про протиправність винесених податкових повідомлень-рішень від 24 липня 2013 року №0004652210, №0004612210 та №0004602210.

Згідно приписів частини 2 статті 71 КАСУ, яка регулює порядок доказування в адміністративному суді, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно обов'язок щодо доказування правомірності рішення суб'єкта владних повноважень покладається на останнього і у справах про визнання його правового акта протиправним і його скасування.

Крім того, судова практика Верховного суду України, вказує на те, що суд повинен досліджувати правомірність рішення суб'єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах, а також тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте ймовірно могли мати місце у майбутньому.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень від 24 липня 2013 року №0004652210, №0004612210 та №0004602210 є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані належним чином відповідачем, а отже підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 24 липня 2013 року №0004652210, №0004612210 та №0004602210.

Повернути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОСП Корпорація Ватра" 458 грн. 80 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 грудня 2013 року.

Суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.