Постанова

від 03.12.2013 по справі 826/14831/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 грудня 2013 року 08:46 № 826/14831/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Білоус А.С., за участю представників: позивача - Мацанек К.В., відповідача - Перепелюка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомКомунального підприємства «Житній ринок» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 червня 2013 року № 000082250, № 000092250, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18 вересня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Комунальне підприємство «Житній ринок» (далі - КП «Житній ринок», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 червня 2013 року № 000082250, № 000092250, прийнятих Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковим органом під час перевірки взято до уваги дані Акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «РІМНУС МАРКЕТ», код за ЄДРПОУ 37889487 щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за лютий та березень 2012 року» № 558/22-817/37889487 від 17.07.2012 р. (далі - Акт № 558/22-817/37889487), яким не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «РІМНУС МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 37889487) за період лютий та березень 2012 року та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України; Акту ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ХОЛДБУДПРОМ НІКО», код за ЄДРПОУ 36971340 щодо непідтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «МЕРІКОМ ТЛ» (код ЄДРПОУ 37192476), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р. взаємовідносин» № 1244/22-119/36971340 від 10.04.2013 р. (далі - Акт № 1244/22-119/36971340), з якого вбачається незаконне формування з боку ТОВ «ХОЛДБУДПРОМ НІКО» податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «МЕРІКОМ ТЛ» (код ЄДРПОУ 37192476), а з боку контрагентів-покупців ТОВ «ХОЛДБУДПРОМ НІКО» - податкового зобов'язання; Листа ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 10.04.2013 р. № 6991/7/22.10-11 (далі - Лист № 6991/7/22.10-11), в якому повідомлено, що зустрічну звірку ПП «Кулат-К» (код ЄДРПОУ 34480416) по взаємовідносинах із КП «Житній ринок» провести неможливо, так як ПП «Кулат-К» має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Посилання контролюючого органу в Акті «Про результати позапланової перевірки КП «Житній ринок» (код ЄДРПОУ 05587843) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахувань та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні фінансово-господарських операцій ТОВ «РІМНУС МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 37889487), ТОВ «ХОЛДБУДПРОМ НІКО» (код ЄДРПОУ 36971340) та ПП «Кулат-К» (код ЄДРПОУ 34480416 за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2013 р.» № 1647/22-5-04/05587843 від 13.05.2013 р. на висновки, викладені в Актах № 558/22-817/37889487, № 1244/22-119/36971340, Листі № 6991/7/22.10-11, на думку позивача, жодним чином не підтверджують відсутність правових наслідків вчинених правочинів КП «Житній ринок» із ТОВ «РІМНУС МАРКЕТ», ТОВ «ХОЛДБУДПРОМ НІКО» та ПП «Кулат-К».

Позивач вважає, що вищевказані висновки контролюючого органу не відповідають дійсності та фактичним обставинам, жодним чином не підтверджені, суперечать первинним документам, що містять відомості про господарські операції, підтверджують та фіксують факти здійснення операцій між КП «Житній ринок» та ТОВ «РІМНУС МАРКЕТ», ТОВ «ХОЛДБУДПРОМ НІКО», ПП «Кулат-К».

За вказаних обставин, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення № 000082250, № 000092250 від 06 червня 2013 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що ТОВ «РІМНУС МАРКЕТ» є вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером); по ТОВ «ХОЛДБУДПРОМ НІКО» встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185 ПК України; по ПП «Кулат-К» вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Таким чином, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми, на думку відповідача, не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В наданих запереченнях, представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову - заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Житній ринок» (код ЄДРПОУ 05587843) зареєстроване Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 25 червня 1990 року за № 10711200000004215. Вказане підприємство розташоване за адресою: 04071, м. Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 16 (Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 424485).

КП «Житній ринок» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19 червня 2001 року за № 2451, на час перевірки підприємство перебувало на обліку в ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200030265 від 02 березня 2012 року КП «Житній ринок» є платником податку на додану вартість з 28 червня 1997 року (індивідуальний податковий номер 055878426118).

В період з 18.04.2013 р. по 26.04.2013 р. (акт складався приміщенні ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС з 29.04.2013 р. по 13.05.2013 р.) Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва ДПС проведено позапланову перевірку КП «Житній ринок» (код ЄДРПОУ 05587843) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахувань та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні фінансово-господарських операцій ТОВ «РІМНУС МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 37889487), ТОВ «ХОЛДБУДПРОМ НІКО» (код ЄДРПОУ 36971340) та ПП «Кулат-К» (код ЄДРПОУ 34480416 за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2013 р., за результатами якої складено Акт № 1647/22-5-04/05587843 від 13.05.2013 р. (далі - Акт № 1647/22-5-04/05587843).

Вказаною перевіркою встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, як наслідок занижено суму податку на прибуток підприємства в загальному розмірі 252 390 грн., в тому числі по періодах:

- I квартал 2012 року - 817 грн. (в т.ч. І квартал - 817 грн.);

- півріччя 2012 року - 42 045 грн. (в т.ч. II квартал - 41 228 грн.);

- III квартали 2012 року - 136 748 грн. (в т.ч. III квартал - 94 703 грн.);

- 2012 рік - 252 390 грн. (в т.ч. IV квартал - 115 642 грн.);

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, як наслідок занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 437 104 грн. в тому числі по періодам:

- лютий 2012 року на суму 947 грн.;

- березень 2012 року на суму 2 758 грн.;

- травень 2012 року на суму 37 989 грн.;

- червень 2012 року на суму 148 989 грн.;

- липень 2012 року на суму 135 951 грн.;

- серпень 2012 року на суму 142 000 грн.;

- вересень 2012 року на суму 151 536 грн.;

- жовтень 2012 року на суму 162 150 грн.;

- листопад 2012 року на суму 150 295 грн.;

- грудень 2012 року на суму 212 009 грн.;

- січень 2013 року на суму 62 000 грн.;

- лютий 2013 року на суму 168 480 грн.;

- березень 2013 року на суму 62 000 грн.

23 травня 2013 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 1647/22-5-04/05587843.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 03 червня 2013 року № 6983/10/22-5-15 зазначено, що комісією щодо розгляду спірних питань, які виникли при розгляді матеріалів перевірки КП «Житній ринок» (код ЄДРПОУ 05587843) прийнято рішення, висновки, які зазначені в Акті № 1647/22-5-04/05587843 вважати вірними в наступній редакції: «пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, як наслідок занижено суму податку на прибуток підприємства в загальному розмірі 1 201 855 грн., в тому числі по періодах: I квартал 2012 року - 3 890 грн. (в т.ч. І квартал - 3 890 грн.); півріччя 2012 року - 200 217 грн. (в т.ч. II квартал - 196 327 грн.); III квартали 2012 року - 651 178 грн. (в т.ч. III квартал - 450 961 грн.); 2012 рік - 1 201 855 грн. (в т.ч. IV квартал - 550 677 грн.); п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, як наслідок занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 437 104 грн. в тому числі по періодам: лютий 2012 року на суму 947 грн.; березень 2012 року на суму 2 758 грн.; травень 2012 року на суму 37 989 грн.; червень 2012 року на суму 148 989 грн.; липень 2012 року на суму 135 951 грн.; серпень 2012 року на суму 142 000 грн.; вересень 2012 року на суму 151 536 грн.; жовтень 2012 року на суму 162 150 грн.; листопад 2012 року на суму 150 295 грн.; грудень 2012 року на суму 212 009 грн.; січень 2013 року на суму 62 000 грн.; лютий 2013 року на суму 168 480 грн.; березень 2013 року на суму 62 000 грн.».

06 червня 2013 року ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 1647/22-5-04/05587843 від 13.05.2013 р., прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 000082250, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абз. 1, 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями за порушення вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності на загальну суму 1 802 784 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 201 855 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 600 929 грн.

06 червня 2013 року ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 1647/22-5-04/05587843 від 13.05.2013 р., прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 000092250, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та п. 7 підрозділу 10 розділу XX та відповідно до абз. 1, 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями за порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 2 155 659 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 437 104 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 718 555 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, які своїми рішеннями відповідно від 07 серпня 2013 року № 2892/10/26-15-10-04-04 та від 04 вересня 2013 року № 10397/6/99-99-10-01-15 його скарги залишили без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Комунального підприємства «Житній ринок», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент проведення перевірки) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

- витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Приписами п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами)

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що 27 березня 2012 року між КП «Житній ринок» (далі - Замовник) та ТОВ «РІМНУС МАРКЕТ» (далі - Підрядник) був укладений Договір № 17 (далі - Договір № 17), по умовам якого, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати відповідно до умов цього договору ремонт ХВС (демонтаж і монтаж ввода ХВС № 1) за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 16 (п. 1 Договору № 17).

Вартість робіт, що доручені для виконання Підряднику, встановлюється Договірною ціною, складеною згідно кошторисів і становить: 16 550 грн., в т.ч. ПДВ - 2 758,33 грн. (пп. 2.1 п. 2 Договору № 17).

На виконання умов Договору № 17, Підрядником була виписана податкова накладна № 175 від 29.03.2012 р.

Виконання Договору № 17 підтверджено Актом приймання виконаних будівельних робіт від 29.03.2012 р. на суму 16 550 грн. та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ від 29.03.2012 р. на суму 16 550 грн.

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ХОЛДБУДПРОМ НІКО» підтверджені наявними в матеріалах справи наступними первинними документами: рахунком-фактурою № СФ-0000012 від 22.02.2012 р., видатковою накладною № РН-0000010 від 03.03.2012 р., актом згідно рахунку-фактури № СФ-0000012 від 22.02.2012 р., податковою накладною № 8 від 27.02.2012 р.

Також, 04 травня 2012 року між КП «Житній ринок» (далі - Покупець) та ПП «Кулат-К» (далі - Продавець) був укладений Договір купівлі-продажу № 0405/12 (далі - Договір № 0405/12), по умовам якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити шкіряний напівфабрикат «вет-блу» із шкір ВРХ 2,6 м 2 /шт несортований (далі - товар) за ціною, вказаною в видатковій накладній(п. 1.1 розділу 1 Договору № 0405/12).

Продавець поставляє товар Покупцю за адресою: 08600, м. Васильків, вул. Гоголя, 5 (п. 1.2 розділу. 1 Договору № 0405/12).

04 травня 2012 року між позивачем та його контрагентом була укладена та підписана додаткова угода № 1 до Договору № 0405/12, якою розділ 1 «Загальні положення» Договору № 0405/12 було доповнено пунктом 1.3 наступного змісту:

« 1.3. Ціна, вказана в видатковій накладній є фіксованою та не підлягає зміні без письмової згоди Покупця. При цьому ціна, вказана в видатковій накладній, включає в себе витрати, пов'язані із транспортуванням товару та інші пов'язані з цим процесом витрати, зокрема, але не виключно, витрати на тару, упаковку, маркування тощо».

11 травня 2012 року між позивачем та його контрагентом була укладена та підписана додаткова угода № 2 до Договору № 0405/12, якою п. 1.2 розділу 1 Договору № 0405/12 було викладено в наступній редакції:

« 1.2 Продавець поставляє товар Покупцю за наступними адресами шкірзаводів:

ТОВ «Кременчуцький шкірзавод», 39612, м. Кременчук, вул. Леонова, 1;

ТОВ «СлаВа», 08600, м. Васильків, вул. Гоголя, 5».

19 грудня 2012 року між позивачем та його контрагентом була укладена та підписана додаткова угода № 3 до Договору № 0405/12, якою п. 1.2 розділу 1 Договору № 0405/12 було викладено в наступній редакції:

« 1.2 Продавець поставляє товар Покупцю за наступними адресами шкірзаводів:

ТОВ «Кременчуцький шкірзавод», 39612, м. Кременчук, вул. Леонова, 1;

ТОВ «СлаВа», 08600, м. Васильків, вул. Гоголя, 5;

ПАТ «Шкіряне підприємство Світанок», м. Львів, вул. Промислова, 53».

29 грудня 2012 року між позивачем та його контрагентом була укладена та підписана додаткова угода № 4 до Договору № 0405/12, якою до розділу 5 «Дія Договору» Договору № 0405/12 були внесені зміни, після яких п. 5.2 розділу 5 був викладений в наступній редакції:

« 5.2. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений в п. 5.1 цього Договору та закінчується « 31» грудня 2013 року. Якщо жодна із Сторін не виявить бажання розірвати даний договір, договір вважається продовжений на один рік на тих же умовах».

Виконання сторонами умов вказаного вище Договору № 0405/12, а саме здійснення господарських операцій, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: видатковими накладними, рахунками-фактурами, специфікаціями, актами приймання-передачі, податковими накладними.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Договори № 17, № 0405/12 та додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4 до Договору № 0405/12 від імені КП «Житній ринок» підписані генеральним директором ОСОБА_3, а від імені, відповідно, ТОВ «РІМНУС МАРКЕТ» - директором Коваленко О.В., ПП «Кулат-К» - ОСОБА_5. Первинні документи від імені ТОВ «ХОЛДБУДПРОМ НІКО» підписані директором Нікіфоровим М.В.

Дослідивши вказані первинні документи, суд приходить до висновку про їх відповідність вимогам Закону № 996-XIV та про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою для формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та виникнення права на податковий кредит.

Судом досліджені надані відповідачем письмові докази, а саме: акти № 558/22-817/37889487, № 1244/22-119/36971340 про неможливість проведення зустрічних звірок, на які він посилається як на підставу обґрунтування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Втім, на думку суду, такі докази не можуть бути визнані належними, оскільки під час проведення вказаних звірок не досліджувалися фінансово-господарські відносини вказаних в актах товариств з позивачем, а їх висновки стосуються фактів незаконного формування податкового кредиту по взаємовідносинах з рядом контрагентів.

Крім того, судом встановлено, що для купівлі кожної партії товару, керівник КП «Житній ринок» на власному автотранспорті за власний рахунок приїжджав на заводи, на яких виготовлялися та зберігалися шкіряні напівфабрикати, зокрема, це: ТОВ «Кременчуцький шкірзавод» (м. Кременчук, вул. Леонова, 1); ТОВ «СлаВа» (08600, м. Васильків, вул. Гоголя, 5); ПАТ «Шкіряне підприємство Світанок» (м. Львів, вул. Промислова, 53).

Право власності на такий товар від ПП «Кулат-К» до КП «Житній ринок» переходив в момент підписання сторонами відповідних видаткових накладних та актів приймання-передачі.

Товар фактично не переміщувався, оскільки вироблявся та купувався позивачем на території заводу, без будь-яких переміщень товару.

З цих підстав, оформлення будь-яких документів, які б підтверджували транспортування товару, зокрема, й товарно-транспортних накладних, не вимагалося.

Підтвердженням того, що товар, який був придбаний КП «Житній ринок» у ПП «Кулат-К» був використаний в господарській діяльності позивача, шляхом його продажу на міжнародному ринку, є контракти від 03.05.2012 р., від 21.08.2012 р., від 09.10.2012 р.

Під час продажу товару іноземним компаніям, згідно з умовами укладених контрактів, відбувався самовивіз товару із територій заводів, на яких фактично знаходився товар.

Вказані обставини також підтверджуються міжнародними товарно-транспортними накладними, з яких вбачається, що завантаження товару відбувалося в м. Кременчук, в м. Васильків та в м. Львів.

Відповідно до митних декларацій, умови поставки - EXW-EX WORKS ФРАНКО завод, під час якої також застосовується визначення «самовивіз».

Відповідно до міжнародних правил ІНКОТЕРМС-2000, умова EXW та термін «ФРАНКО завод», передбачає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання по поставці, коли він надав товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому вказаному місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортні засоби, а також за митне оформлення товару для експорту.

Крім того, судом встановлено, що використання складських приміщень для виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором № 0405/12 не було передбачено.

Так, зберігання отриманого за Договором № 0405/12 товару забезпечувало ПП «Кулат-К» на підставі Договору відповідального зберігання № 12/06 від 12.06.2012 р.

Виконання сторонами вказаного вище договору відповідального зберігання підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання на зберігання, та відповідно, знаття, а також, відповідними дорученнями.

Окрім цього, судом встановлено, що на момент підписання податкових накладних, контрагент позивача за Договором № 0405/12 був зареєстрований як платник податку.

Згідно даних Листа № 6991/7/22.10-11 від 10.04.2013 р. Держаною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Єдиною підставою для підданя угод позивача з ТОВ «Кулат-К» сумніву в Акті № 1647/22-5-04/05587843 стало відсутність документів, які підтверджують переміщення та зберігання товару.

З метою встановлення обставин, необхідних для правильного вирішення справи, судом викликалися свідки: директор підприємства позивача - ОСОБА_3 та директор підприємства-контрагента (ТОВ «Кулат-К») - ОСОБА_5, які підтвердили факт реальності господарських операцій за Договором № 0405/12 та правомірність їх здійснення.

Водночас, ОСОБА_5 було зазначено, що у ТОВ «Кулат-К» наявні складські приміщення, матеріально-технічний та людський ресурси.

За спірними угодами, ТОВ «Кулат-К» повністю виконало взяті на себе зобов'язання, а позивач, в свою чергу, провів відповідні розрахунки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Кулат-К» виконані свої зобов'язання по продажу позивачу товару (шкіряного напівфабрикату «вет-блу» із шкір ВРХ 2,6 м 2 /шт несортованого), що підтверджується виписаними, належним чином оформленими, податковими накладними.

Інших доказів сумнівності угод позивача з даним контрагентом, відповідачем не надано.

Окрім цього, позивачем суду надано інформацію (лист від 03.12.2013 р.), з якої вбачається, що чистий дохід за період з травня 2012 року по травень 2013 року, завдяки проведеним господарським операціям між КП «Житній ринок» та ПП «Кулат-К», склав 484 177,29 грн.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772 в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач, під час проведення перевірки, на надав належної оцінки наявним первинним документам.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на нього, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судових рішень про визнання правочинів недійсними та обвинувального вироку суду, який би стосувався позивача та/або його контрагентів (ТОВ «РІМНУС МАРКЕТ», ТОВ «ХОЛДБУДПРОМ НІКО», ПП «Кулат-К») не надав, матеріали справи таких відомостей не містять.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд також звертає увагу на те, що позивач, як покупець, не може нести відповідальності ні за несплату податків контрагентами (ТОВ «РІМНУС МАРКЕТ», ТОВ «ХОЛДБУДПРОМ НІКО», ПП «Кулат-К»), ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції КП «Житній ринок» з його контрагентом: ТОВ «РІМНУС МАРКЕТ», ТОВ «ХОЛДБУДПРОМ НІКО», ПП «Кулат-К» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності вказаних підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення сум грошових зобов'язань за платежами: податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності та податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 06 червня 2013 року № 000082250, № 000092250, у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Комунального підприємства «Житній ринок» повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Комунального підприємства «Житній ринок» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 06 червня 2013 року № 000082250, № 000092250.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Комунального підприємства «Житній ринок» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09.12.2013 р.